Ухвала

від 18.05.2017 по справі 446/1519/16-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/4053/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання - Мацьків М. С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Камянка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Камянка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Камянка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - УПФУ), зобов'язати виплатити неодержане підвищення до пенсії за період з 01.08.2013 по 30.11.2013, з 01.12.2013 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 31.08.2015, з 01.09.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 30.04.2016, з 01.05.2016 по 30.07.2016 та надалі виплачувати до пенсії підвищення як реабілітованому громадянину, виходячи з розміру 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до п. г ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення , виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФУ щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п. г ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 10 лютого 2016 року з врахуванням виплачених сум та зобов'язано відповідача проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до п. г ст. 77 Закону України Про пенсійне забезпечення в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 10 лютого 2016 року з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат. В решті позовні вимоги залишено без розгляду.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, УПФУ подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян встановлено, що з 01.09.2008 громадянам, які є членами сімей осіб, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії підвищення проводиться в розмірі 43,52 грн. При цьому, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до його положень, тому просить скасувати постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ та отримує підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян як особа, що є членом сім'ї репресованої і згодом реабілітованої і яку було примусово переселено.

Довідкою управління внутрішніх справ Львівської області № 4/4-427 від 24 березня 1992 року та посвідченням № 328/22-Р, яке видане Львівською обласною радою 27 березня 2012 року підтверджується, що позивач реабілітована згідно Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України Про пенсійне забезпечення , який має вищу юридичну силу. При цьому, суд застосував положення ст.99 КАС України в частині строків звернення до суду та визначив дату, з якої слід проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні , дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Статтею 1 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі двійками , трійками , особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР Про кримінальну відповідальність за державні злочини від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Згідно зі ст.6 цього Закону, реабілітованим громадянам відповідно до статті 1, час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Аналогічні правові норми закріплені в ст.58 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Згідно п. г ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення призначені пенсії підвищуються : громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії з 10 лютого 2016 року.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачам здійснює Пенсійний фонд України в особі Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.

Положення ч.3 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому п. г ст. 77 Закону України Про пенсійне забезпечення розмірі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого п. г ст. 77 Закону України Про пенсійне забезпечення підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України ).

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Камянка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року в справі № 446/1519/16-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей І. О. Яворський

Повний текст судового рішення виготовлено 22 травня 2017 року.