Ухвала

від 16.05.2017 по справі 820/277/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 р.Справа № 820/277/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017р. по справі № 820/277/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №00004111402 від 04.10.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС" виходить виключно з мотивів наявності у відношенні ТОВ "КОРАЛСІТІ" податкової інформації, що надійшла від ДПІ у Києво - Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 24.07.2015, яка, на думку позивача, є суперечливою за своїм змістом. Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 04.10.2016 №0004111402.

Стягнено зі Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39858581, вул. Б.Хмельницького, 17, м. Харків, 61001) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 36456228, АДРЕСА_1, 61140) у розмірі 5321,60 грн. (п'ять тисяч триста двадцять одна гривня 60 копійок).

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв язку з неповним з ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС" по взаємовідносинам з ТОВ "КОРАЛСІТІ" за період березень 2015 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт від 19.09.2016 №4369/20-38-14-02-08/36456228 (т.1 а.с.11-25), у висновках якого встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України , в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 236515,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "КОРАЛСІТІ" в березні 2015 року; п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , схвалене Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України, ст.135 ПК України, встановлено зниження до сплати в бюджет суми податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 212863,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме: від 04.10.2016 №0004111402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 354772,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 236515 грн. та штрафними санкціями - 118257 грн. (т.1 а. с.10); від 04.10.2016 №0004121402, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 212863 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Харківській області, а згодом до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 22.12.2016 №27642/6/99-99-11-01-01-25, податкове повідомлення - рішення Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 04.10.2016 № НОМЕР_1 та у відповідній частині рішення прийняте за розглядом первинної скарги - скасовано; податкове повідомлення-рішення Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 04.10.2016 № НОМЕР_2 - залишено без змін, а скаргу - задоволено частково (т.1 а.с.32-36).

Не погоджуючись позивач звернувся до суду з позовом.

Судом першої інстанції зроблено висновок , що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 04.10.2016 №0004111402 є необґрунтованим, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Як вбачається з матеріалів справи з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет по взаємовідносинам з ТОВ "КОРАЛСІТІ" при придбані позивачем послуг з розміщення реклами на щиті 3*6. Підставами для визначення вказаних порушень стало отримання податкової інформації від ДПІ у Києво - Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 24.07.2015 №471/10-13-22-05/39472353.

Між ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС" (замовник) та ТОВ "КОРАЛСІТІ" (виконавець), укладено договір про проведення рекламної(их) компанії(й) від 30.01.2015 №КС-30, з додатками до нього (а.с.1 а.с.208-230). Як вбачається з п.п.2.1 вказаного договору, рекламодавець доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити та/чи розмістити рекламний матеріал рекламодавець, провести рекламну компанію відповідно до умов договору та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною, а рекламодавець зобов'язується своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити надані послуги (виконані роботи).

В додатках до вказаного договору про проведення рекламної компанії міститься інформація про види робіт, сюжет рекламної компанії та кількість одиниць часу витрачених під час надання послуг, а також місце проведення рекламних заходів, опис рекламного обладнання та кількість використаного обладнання, ціна за надані послуги (т.1 а.с.212-230).

При цьому, на підтвердження реальності отриманих рекламних послуг та їх сплати, позивачем надані первинні документи: акти надання послуг, податкові накладні, фото звіти, платіжні доручення, оборотно сальдові відомості по рахунку 631 та по рахунку 3772 за березень 2015 року, звіт з оприбуткування за березень 2015 року (т.1 а.с. 41-50, 231-240, т.2 а.с.1-63, 78-99).

Як встановлено з пояснень представника позивача, отримані у ТОВ "КОРАЛСІТІ" рекламні послуги були використані у господарській діяльності позивача, направленої на реалізацію укладених договорів позивача з контрагентами - покупцями, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи відповідними договорами, податковими накладними, актами надання послуг, тощо (т.1 а.с.51-207).

Також з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, виписані ТОВ "КОРАЛСІТІ", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Позивачем відповідні суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "КОРАЛСІТІ" були включені до складу податкового кредиту та відображені в декларації з податку на додану вартість, що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість за березень 2015 року, поданої до податкового органу.

Таким чином, ТОВ "КОРАЛСІТІ" - виконало свої зобов'язання за вказаним договором, а ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС" отримало рекламні послуги за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

При цьому, угода, укладена між позивачем та його контрагентом ТОВ "КОРАЛСІТІ" є чинною та не визнана в установленому порядку недійсною.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з аналізу чинного податкового законодавства вбачається, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

З огляду на положення нормативно-правових актів, необхідною умовою для включення понесених витрат за отримані послуги до податкового кредиту є наявність зв'язку отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких послуг повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Придбання вказаних рекламних послуг у контрагента безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки отримані послуги забезпечують виконання позивачем зобов'язань за результатами укладених між позивачем та його контрагентами - покупцями договорами, що, в свою чергу, надає позивачу можливість займатися діяльністю щодо надання рекламних послуг, яка направлена на отримання доходу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем надані належні первинні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів, що підтверджують реальність та факт придбання послуг, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з власності даного суб'єкта господарювання в оплату вартості наданих послуг свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій.

Таким чином, позивачем було дотримано вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "КОРАЛСІТІ", оскільки задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів зазначає, що посилання податкового органу на те, що наявність кримінального провадженню №12015000000000630 від 08.12.2015 щодо ТОВ "КОРАЛСІТІ"за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст.212 КК України, не має правового підґрунтя для визнання первинної документації не дійсною, оскільки в даному випадку відомості отриманні в ході оперативно - розшукових заходів чи досудового слідства щодо ТОВ "КОРАЛСІТІ", не є відповідними доказами при доведені фактів порушень вимог податкового законодавства платника податків (позивача) до їх закріплення процесуальним шляхом , а саме прийняття обвинувального вироку суду.

Аналогічна правова позиція викладена, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.07.2015, від 30.11.2015 по справам №К/800/61969/13, №К/8005195/14, відповідно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 04.10.2016 №0004111402 є необґрунтованим, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017р. по справі № 820/277/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 22.05.2017 р.