Ухвала

від 16.05.2017 по справі 820/5610/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 р.Справа № 820/5610/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Дудка

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2017р. по справі № 820/5610/16

за позовом Приватного підприємства "Фасад-Сервіс"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2017р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0001081402 , №0001091402 та №0001101402 від 19.08.2016р.

Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу в якій просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2017р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 185, ст. 187, п.198.2 ст. 198, п. 200.1 - п.200.2 ст. 200 ПК України, ст. ст. 86, 159 КАС України, не вірне встановлення обставин справи, не врахування доводів податкового органу, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Представник позивача заперечувала проти вимог апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП Фасад-Сервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ Власан Трейд за серпень, вересень 2015р., ТОВ Гравекс-Плюс за жовтень 2015р., ТОВ РТП Таргет за листопад, грудень 2015р, за результатами якої складено акт від 29.06.2016р. №2458/20-30-14-02/32438415 .

Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.08.2016р. :

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в загальному розмірі 445161,0 грн. (296774,0 грн. за основним платежем та 148387,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); (т.1 а.с. 26)

- № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у зв'язку з чим завищено суму від'ємного значення на 299437,0 грн. з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах); (т.1 а.с. 25)

- № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальному розмірі 441272,0 грн. . (т. 1 а.с. 24)

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операції позивача з ТОВ Власан Трейд , ТОВ РТП Таргет , які ґрунтувалися на ненаданні позивачем до перевірки на підтвердження реальності господарських відносин всіх первинних документів, а також наявність недоліків в наданних документах.

Задовольняючи позов суд першої інстанцій виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки наявними у матеріалах доказами підтверджено правомірність та обґрунтованість формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, складених відповідно до вимог чинного законодавства, що містять відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, тобто цілком підтверджують реальне та фактичне здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ Власан Трейд , ТОВ РТП Таргет .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими, підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв'язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального/нереального здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ПП " Фасад-Сервіс" є будівництво житлових і нежитлових будівель, інші роботи із завершення будівництва.

04.08.2015р. між ТОВ Власан Трейд (постачальник) та ПП Фасад-Сервіс (покупець) укладено договір поставки № 48/1, за умовами якого позивач придбав товар, зокрема деревяні декоративні стінові панелі, дерев'яні декоративні планки, в асортименті та кількості, що вказані в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору. (т. 1 а.с. 81-82)

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем як до перевірки, так і до суду надано договір , податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості (т. 1 а.с. 78-79 (т. 1 а.с. 81-126).

Також, 07.08.2015р. між ТОВ Власан Трейд (постачальник) та ПП Фасад-Сервіс (покупець) укладено договір поставки № 48/2, за умовами якого позивач придбав матеріали в асортименті та кількості, що вказані в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору, а саме камені бортові, плити облицювальні, поребрик бетонний, щебінь, огорожі площадок, штукатурку, тощо. (т. 1 а.с. 83-84)

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем як до перевірки, так і до суду надано договір, податкові накладні, платіжні доручення , видаткові накладні , оборотно-сальдові відомості (т. 1 а.с. 77-128).

Також судом встановлено, що 02.11.2015р. між ТОВ РТП Таргет (постачальник) та ПП Фасад-Сервіс (покупець) укладено договір поставки № 0211-15, за умовами якого позивач придбав будівельні матеріали, а саме жидкі цвяхи, бруски обрізні, болти, муфти тощо, в асортименті та кількості, зазначених в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору. (т. 1 а.с. 132-133)

На підтвердження виконання договору позивачем як до перевірки, так і до суду надано договір, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості. (т. 1 а.с. 129- 209)

Також, 11.12.2015р. між ТОВ РТП Таргет (постачальник) та ПП Фасад-Сервіс (покупець) укладено договір поставки № 112-15, за умовами якого позивач придбав будівельні матеріали, а саме відро, рукавички, диск пильний, бур тощо, в асортименті та кількості, зазначених в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору. (т. 1 а.с. 134-135)

На підтвердження фактичного виконання договору позивачем як до перевірки, так і до суду надано договір , податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, оборотно-сальдову відомість .(т. 1 а.с. 131-137, 182-185, 210-211)

Надані позивачем первинні документи, зокрема, податкові накладні, не містять недоліків форми, або походження, відображають дійсний зміст та обсяг проведених операцій, узгоджуються між собою, тому такі документи є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності товару у натурі або виробничих умов у позивача.

Придбані матеріали були використані позивачем в господарській діяльності при виконанні :

- капітального ремонту аудиторії та поточного ремонту коридору по вул. Фрунзе, 21 Харківського політехнічного інституту згідно договорів № 7 від 17.03.2015р. та № 10 від 23.07.2015р. між позивачем (підрядник та Національним технічним університетом "Харківський політехнічний інститут";

- капітального ремонту вхідної групи будівлі, благоустрою прибудинкової території будинку "Держпром" за адресою вул. Сумська, 64, капітального ремонту благоустрою прибудинкової території за адресою Помірки, 27 а м. Харкові за договорами від 11.08.2015. № 64-Д, від 15.09.2015р. № 78-Д , від 29.10.2015р. № 44 та від 20.10.2015р. № 96-Д з Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством " Держпром";

- поточного ремонту житлового будинку згідно договору від 28.10.2015р. № 684 з Націонаолною академією Національної гвардії ;

- капітального ремонту будинку культури зігдно договору від 05.11.2015р. № 11 з Мартинівстькою сільською радою. (т. 2 а.с. 25-56; 124-137; 147-153; 154-162)

Виконання робіт також підтверджєуться актами виконаних робіт .

Доводи апелянта, що позивачем здійснювався перерахунок коштів контрагенту без реального настання наслідків є необґрунтованими, тому як позивачем надано докази придбання ТМЦ, а також доведено використання товару в межах власної діяльності, як підрядника по іншому договору.

Колегія суддів вважає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідачем не надано доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними чи вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб позивача чи його контрагентів.

В акті перевірки податковим органом не встановлено факту відсутності поставки товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати та не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції, придбані товари необхідні для здійснення діяльності позивача та отримання прибутку.

Доводи апелянта про безтоварність господарських операцій з підстав відсутності у позивача товарно - транспортних накладних, колегія суддів вважає безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінітрансу України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним і безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних не дає суду обґрунтованих підстав для висновку про відсутність факту транспортування товару, а отже не є підставою для беззаперечного висновку про безтоварність операцій, оскільки вищезазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не за договорами поставки товарів, укладеними між позивачем та його контрагентами, а надані до суду документи первинного обліку чітко встановлюють реальність виконання умов укладених правочинів.

Посилання відповідача на недостатність у контрагентів позивача трудових і матеріально-виробничих ресурсів для виконання вищезазначених операцій мають характер припущень, відповідачем не доведено не можливість виконання зазначеною кількістю працівників послуг, наданих контрагентами позивача, а тому не можуть покладатися в основу висновку про неможливість виконання цим постачальником спірних операцій. Окрім цього, відповідачем не спростовано можливість постачальника залучити необхідні матеріальні ресурси іншими способами, які не заборонено законодавством України, а тому вищезазначене не може служити доказом, що правочини вчинені без наміру створення правових наслідків.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності недоліків у оформленні видаткових накладних, а саме не зазначення в них посади, прізвище, імя, по-батькові осіб, які здійснювали операцію та підписували ці документи, не свідчать про протиправність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат .

Не можуть бути однозначною підставою для відмови у визнанні права платника на податковий кредит окремі недоліки видаткової накладної. Дефекти заповнення окремих реквізитів видаткової накладної не позбавляють останню сили облікового документа, якщо такі дефекти не перешкоджають встановленню змісту господарської операції, її учасників та інших відомостей, необхідних для цілей оподаткування. У даному разі не зазначення посади, прізвища, ім'я осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення у видаткових накладних не вплинуло на вартість товару та суму ПДВ за цією операцією.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні місять дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також зміст господарської операції . Крім того з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в податковій інформації даних про придбання ТОВ Власан Трейд та ТОВ " РТП "Таргет" в спірному періоді будівельних матеріалів, а отже не можливості реалізації їх позивачу є необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено, що придбаний товар не міг перебувати на складі та не був придбаний контрагентами у попередніх періодах.

Щодо доводів апелянта про кримінальне провадження внесеного до ЄДР 18.02.2016р. щодо ТОВ РТП Таргет за ч. 3 ст. 212 КК України колегія судді зазначає, що наявність відкритого кримінального провадження на яке посилається податковий орган для обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зазначених в акті перевірки.

На вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів на якій стадії перебуває кримінальне провадження, а також чи пов'язано воно із взаємовідносинами з позивачем.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження позивачем належними та допустимими доказами реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ Власан Трейд" та ТОВ " РТП " Таргет" та правомірності формування податкового кредиту , валових витрат та від'ємного значення за цими операціями.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів на підтвердження правомірності податкових повідомленнь-рішень, та на спростування висновків суду першої інстанції, проте позивачем належними та допустимими доказами по справі, спростовано доводи податкового органу, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірні податкові повідомлення- рішення є протиправними.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правильно з'ясував обставини та надав оцінку доказам, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2017р. по справі № 820/5610/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 22.05.2017 р.