Постанова

від 19.06.2020 по справі 820/5610/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2020 року

Київ

справа №820/5610/16

адміністративне провадження №К/9901/37945/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року (головуючий суддя - Спірідонов М.О.)

та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Русанова В.Б., судді - Присяжнюк О.В., Курило Л.В.)

у справі №80/5610/16

за позовом Приватного підприємства Фасад-Сервіс

до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Приватне підприємство Фасад-Сервіс (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Центральна ОДПІ) про скасування податкових повідомлень- рішень.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень- рішень контролюючого органу. Вказує, що надані підрядниками та постачальниками товари і послуги були направлені на належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед замовниками.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі: скасовано податкові повідомлення - рішення Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0001081402 від 19.08.2016, №0001091402 від 19.08.2016, №0001101402 від 19.08.2016.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи, в сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, підтверджують реальність господарських відносин позивача з контрагентами -ТОВ Гравекс-Плюс , ТОВ РТП Таргет та ТОВ Власан Трейд . Натомість відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів відсутності фактичного виконання договорів укладених з вказаними вище контрагентами у періоді, що перевірявся.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що згідно наявної податкової інформації господарській операції між позивачем та вказаними вище контрагентами фактично не виконувались, постачання позивачу товарів, на думку контролюючого органу, не відбувалось з огляду на неможливість встановлення факту придбання зазначених товарів (будівельних матеріалів) вказаними контрагентами по ланцюгу постачання.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських відносин з ТОВ Власан Трейд за серпень, вересень 2015 року, ТОВ Гравекс-Плюс за жовтень 2015 року, ТОВ РТП Таргет за листопад, грудень 2015 року, їх реальності, повноти відображення в обліку від 29.06.2016 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29 червня 2016 року №2458/20-30-14-02/32438415 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування на загальну суму 2 451 512 грн. та, як наслідок, заниження сум податку на прибуток всього у сумі 441 272 грн у 2015 році;

- ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму у сумі 490 302, 40 грн, в т.ч. за серпень 2015 року суму ПДВ - 263 454, 98 грн, за вересень 2015 року - 39 775, 34 грн, за листопад 2015 року - 80 058, 67 грн, за грудень 2015 - 107 013, 41 грн, внаслідок чого встановлено заниження Підприємством суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 296 774 грн, в т.ч. за серпень- 237 605 грн, грудень - 59 169 грн, завищення від`ємного значення ПДВ у сумі 299 437, 00 грн, в т.ч. за серпень 2015 року - 25 850 грн, за вересень - 65 525 грн, за листопад - на 80 059 грн, за грудень - на 127 903 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2016 року:

- №0001091402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 299 437 грн;

- №0001081402, яким Підприємству збільшено суду грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за податковим зобов`язанням на 296 774, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 148 387, 00 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ Гравекс-Плюс , ТОВ РТП Таргет та ТОВ Власан Трейд у періоді, що перевірявся.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються ст. 200 ПК України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, інші роботи із завершення будівництва.

04.08.2015 між ТОВ Власан Трейд (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 48/1, за умовами якого Постачальник зобов`язується здійснити поставку Покупцю матеріалів (дерев`яні декоративні стінові панелі, дерев`яні декоративні планки) в асортименті та кількості, що вказані а рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором (том 1 а.с. 81-82).

07.08.2015 між ТОВ Власан Трейд (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки №48/2, за умовами якого Постачальник на умовах цього договору зобов`язується здійснити поставку Покупцю матеріалів (камені бортові, плити облицювальні, поребрик бетонний, щебінь, огорожі площадок, штукатурку) в асортименті та кількості, що вказані в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором (том 1 а.с. 83-84).

Також, 02.11.2015 між ТОВ РТП Таргет (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 0211-15, за умовами якого Постачальник зобов`язується здійснити поставку Покупцю матеріалів (жидкі цвяхи, бруски обрізні, болти, муфти тощо) в асортименті та кількості, що вказані в рахунках фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором (том 1 а.с. 132-133).

Крім того, 11.12.2015 між ТОВ РТП Таргет (Постачальник) та ПП Фасад-Сервіс (Покупець) укладено договір поставки № 112-15, за умовами якого Постачальник зобов`язується здійснити поставку Покупцю матеріалів (відро, рукавички, диск пильний, бур тощо) в асортименті та кількості, що вказані в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які невід`ємною частиною цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором (том 1 а.с. 134-135).

На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів, позивач надав копії податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей, тощо.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що придбані матеріали були використані позивачем у своїй господарській діяльності при виконанні робіт з:

- капітального ремонту аудиторії та поточного ремонту коридору по вул. Фрунзе, 21 Харківського політехнічного інституту згідно договорів № 7 від 17.03.2015 та № 10 від 23.07.2015. укладених між позивачем (Підрядник) та Національним технічним університетом "Харківський політехнічний інститут" (Замовник);

- капітального ремонту вхідної групи будівлі, благоустрою прибудинкової території будинку "Держпром" за адресою вул. Сумська, 64, капітального ремонту благоустрою прибудинкової території за адресою Помірки, 27 а м. Харкові за договорами від 11.08.2015 № 64-Д, від 15.09.2015 № 78-Д, від 29.10.2015 № 44 та від 20.10.2015 № 96-Д, укладеними між позивачем (Підрядник) та Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством " Держпром" (Замовник);

- поточного ремонту житлового будинку згідно договору від 28.10.2015 №684, укладеного між позивам (Підрядник) та Національною академією Національної гвардії;

- капітального ремонту будинку культури згідно договору від 05.11.2015 № 11, укладеного позивачем (Підрядник) з Мартинівською сільською радою (Замовник).

Копії зазначених договорів наявні в матеріалах справи разом з актами виконаних робіт.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань за результатами господарських відносин з вказаними вище контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 03.10.2017).

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій з зазначеними контрагентами, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов`язання за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р.Ф. Ханова