Постанова

від 16.05.2017 по справі 585/54/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 р. Справа № 585/54/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління реєстраційних послуг Роменської міської ради ОСОБА_1 на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.03.2017р. по справі № 585/54/17

за позовом ОСОБА_2

до Управління реєстраційних послуг Роменської міської ради Сумської області треті особи Державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління реєстраційних послуг Роменської міської ради ОСОБА_1 , Роменська міська рада Сумської області

про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

- скасувати протиправне рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно управління реєстраційних послуг Роменської міської ради Сумської області ОСОБА_1 від 27.12.2016р. №33207188 про відмову в державній реєстрації ;

-зобов'язати вчинити дії щодо реєстрації права власності на побудований ОСОБА_2 в травні 1992р. гараж, загальною площею 23,1 кв.м., розташований по вул.. Гетьмана Мазепи, № 53-А/1 в м. Ромни Сумської області на земельній ділянці, що належить йому на праві власності.

-стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,00 грн. та правової допомоги в сумі 6000,00 грн.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.03.2017р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано протиправне рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно управління реєстраційних послуг Роменської міської ради Сумської області ОСОБА_1 від 27.12.2016р. №33207188 про відмову в державній реєстрації та зобов'язано вчинити дії щодо реєстрації права власності на побудований ОСОБА_2 в травні 1992р. гараж, загальною площею 23,1 кв.м., розташований по вул.. Гетьмана Мазепи, № 53-А/1 в м. Ромни Сумської області на земельній ділянці, що належить йому на праві власності.

Стягнуто з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,00 грн. та правової допомоги в сумі 1000,00 грн

Державний реєстратор прав на нерухоме майно управління реєстраційних послуг Роменської міської ради Сумської області (далі відповідача) не погодившись з рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне встановлення обставин справи, просив скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін, справу розглянути за його відсутності.

До суду апеляційної інстанції відповідач - надав додаткові письмові обґрунтування апеляційної скарги., в яких посилається на те, що відповідачем не здійснювалось жодних дій (або бездіяльності), які порушують права або законні інтереси територіальної громади м. Суми, а тому між сторонами відсутній спір.

Третя особа, Роменська міська рада Сумської області надала суду пояснення в яких зазначила, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що гараж був побудований до 05.08.1992р., отже гараж є самочинно побудованим самостійним об'єктом, що унеможливлює проведення реєстраційних дій щодо нього, вважає, що відповідач діяв правомірно, просить розглянути справу за відсутності

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені своєчасно та належним чином, в зв'язку з чим відповідно до ч.6 ст.12, п.1 ч.1 ст.41 , ч. 4 ст. 196 КАС КАС України справа розглянута за відсутності сторін, без фіксації судового процесу технічними засобами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 звернувся до центру надання адміністративних послуг Роменської міської ради з заявою про реєстрацію за ним на праві власності. Гаражу, побудованого в травні 1992р., загальною площею 23,1 кв.м., розташованого по вул. Гетьмана Мазепи, № 53-А/1 в м. Ромни Сумської області на земельній ділянці, що належить йому на праві власності.

До заяви позивачем було надано державний акт на право власності на земельну ділянку , розташовану по вул.Гетьмана Мазепи, № 53-А/1 в м. Ромни Сумської області площею 0,0042 га від 02.11.2009р.,технічний паспорт на гараж від 16.12.2016р.

28.12.2016р. державний реєстратор управління реєстраційних послуг Роменської міської ради Сумської області ОСОБА_1 . прийняла рішення №33207188 про відмову у державній реєстрації права власності гаражу.( а.с.7)

Вважаючи рішення відповідача незаконним позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем прийнято рішення про відмову в вчинені реєстраційних дій з підстав не передбачених ст.24 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а отже є неправомірним.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-ІУ).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону № 1952-ІУ державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 4 ч.1 ст.3 Закону № 1952-ІУ визначено, що однією з засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Отже, перелік підстав для державної реєстрації речових прав на майно та інших речових прав не є вичерпним.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч.3 ст. 10 цього Закону, державний реєстратор, серед іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 р., визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна ( надалі - Порядок №1127).

Відповідно до п. 20 Порядку №1127, у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об'єкту нерухомого майна, об'єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

Статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлені особливості державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку .

Так згідно ч.1 та ч.2 ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.

Судом встановлено, що рішенням Роменської міської ради від 23.07.2008р. надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0042 га для індивідуального гаражного будівництва за адресою вул. Гетьмана Мазепи, 53А/1 із земель державної власності, на підставі цього рішення позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку за цією адресою від 02.11.2009р. Зазначені документи та технічний паспорт на гараж із зазначенням в ньому року побудови- травень 1992р. позивачем були надані до державного реєстратора. Реєстрація права власності на спірний гараж раніше не проводилася, що підтверджується довідкою Роменського міськрайонного бюро технічної інвентаризації .(а.с.8-12)

Відмовляючи в державній реєстрації права на нерухоме майно відповідач зазначив, що подані документи не відповідають вимогам , або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, що є підставою вважати, що будівля гаражу є окремою будівлею з земельною ділянкою відповідного цільового призначення.

Колегія суддів зазначає, що рішення відповідача не містить зазначення які саме подані документи не відповідають вимогам, та яким саме, а також не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Жодних передбачених ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстав для відмови у державній реєстрації права власності на вказане нерухоме майно не встановлено.

Наведене свідчить, що у відповідача не було підстави для відмови в проведенні державної реєстрації права власності за позивачем на спірний гараж .

Доводи апеляційної скарги що заявлений позивачем гараж відноситься до самочинного, побудований в зоні промислових об'єктів, є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Крім того відповідно до п.3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001р. не належить до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року;

Посилання апелянта на те, що дата побудови, записана в технічному паспорті лише зі слів позивача, не спростовують відомості зазначені в ньому, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів щодо року побудови відповідачем не надано.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, а отже висновки суду першої інстанції в частині скасування спірного рішення державного реєстратора від 27.12.2016р. , стягнення витрат на правову допомогу є правомірними. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, а отже в цій частині постанова суду першої інстанції є законної та обґрунтованою.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проте колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача вчинити дії щодо реєстрації права власності, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріплених ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень. Таке втручання не може бути виправдане з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влад.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, тому завданням адміністративного судочинства є контроль за легітимністю прийняття рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд не може перебирати на себе повноваження та функції уповноваженого органу, втручаючись при цьому у внутрішньо - організаційну специфіку роботи та не вправі зобов'язувати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із вищезазначеним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом в межах наданих йому законом повноважень.

За вказаних обставин суд не вправі втручатися у такі повноваження і зобов'язувати відповідача зобов'язати вчинити дії щодо реєстрації права власності на побудований ОСОБА_2 в травні 1992р. гараж, загальною площею 23,1 кв.м., розташований по вул. Гетьмана Мазепи, № 53-А/1 в м. Ромни Сумської області на земельній ділянці, що належить йому на праві власності.

Таким чином, вищезазначена позовна вимога є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а відтак задоволенню не підлягає.

Суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути повторно заяву позивача, а не приймати рішення про реєстрацію права власності, що не належить до компетенції суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити реєстрацію права власності підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови, з урахуванням ст.11 КАС України про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 21.12.2016р.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно управління реєстраційних послуг Роменської міської ради Сумської області ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.03.2017р. по справі № 585/54/17 скасувати в частині зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації права власності на побудований ОСОБА_2 в травні 1992р. гараж, загальною площею 23,1 кв.м., розташований по вул. Гетьмана Мазепи, № 53-А/1 в м. Ромни Сумської області на земельній ділянці, що належить йому на праві власності.

Прийняти нову постанову, якою в цій частині позов задовольнити частково. Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно управління реєстраційних послуг Роменської міської ради Сумської області ОСОБА_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_2 щодо державної реєстрації права власності від 21.12.2016р.

В іншій частині постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.03.2017р. по справі № 585/54/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 22.05.2017 р.