Рішення

від 03.03.2017 по справі 755/17828/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/17828/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2017 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого - судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Зимницькій М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просила позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, громадянина України, батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки міста Києва, громадянки України, що є предметом позову.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, пояснила, що з 18 серпня 2001 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час перебування у шлюбі у подружжя народилась донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. 22 травня 2012 року шлюб між сторонами припинено, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, сторони проживають окремо, між сторонами досягнуто згоди, що дитина буде проживати разом з матір'ю. Після припинення шлюбу відповідач не виконує свої батьківські обов'язки, не займається вихованням дитини, не дбає про її стан здоров'я та розвиток, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не виявляє бажання спілкуватись з донькою, хоча зі свого боку позивач не чинить жодних перешкод для спілкування батька з дитиною. Зважаючи на те, що відповідач, як батько дитини, самоусунувся від виховання дитини, байдуже ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, ігнорує інтересами дитини, не бажає цікавитись життям та здоров'ям дитини, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, дає підстави позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових викликів за адресою, вказаною у позовній заяві, про причини неявки суд не повідомив, процесуальним правом подати письмові пояснення (заперечення) не скористався.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації - ОСОБА_5, в судовому засіданні підтримала позов про позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки та наданий висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки відповідач самоусунувся від вихованням дитини, до органу опіки та піклування або до суду про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини не звертався.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.121 Сімейного кодексу України визначено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст.122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документами закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Судом встановлено, що з 18 серпня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу у подружжя народилась донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

22 травня 2012 року шлюб між сторонами припинено, що підтверджується рішенням про розірвання шлюбу. (а.с.10)

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно статті 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч.5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв'язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Згідно Висновку Органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (протокол засідання Комісії №2 від 08 лютого 2017 року), Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв'язку з тим, що він ухилився від виховання та утримання дитини.

Неповнолітня ОСОБА_3 була присутня на засіданні Комісії, підтримала заяву матері, та підтвердила, що батько тривалий час з нею не спілкується, не бере участі у її вихованні.

Як роз'яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Як з'ясовано судом, підтверджується наявними справі доказами, з 2012 року шлюб між сторонами розірвано, після припинення шлюбу неповнолітня донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, залишилась проживати разом з матір'ю, яка самостійно займається вихованням дитини, забезпечує дитині належні умови для її повноцінного розвитку, дитина перебуває на повному утриманні матері, в свою чергу відповідач, як батько дитини, самоусунувся від виховання дитини, не піклується про стан здоров'я дитини, її фізичний та духовний розвиток, матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, ці обставин не спростовані відповідачем під час розгляду судової справи, відповідач не скористався правом подати письмові пояснення (заперечення) та докази, які мали підтвердити належне виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків.

Як зазначено у ч.2 ст.141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язку щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи зі змісту ст. 59 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Допитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3, донька відповідача, пояснила, що після припинення шлюбу між батьками, вона залишилась проживати разом з матір'ю, батько проживає окремо, останній раз вона зустрічалась з батьком п'ять років потому, весь цей час батько з нею не спілкується, коштів на її утримання не надає, навіть не вітає з днем народження, його зовсім не цікавить те, як вона себе почуває та як у неї справи, в той же час батько має великі борги, його постійно розшукують колектори, які телефонують навіть на її мобільний телефон, тому вона відчуває постійних страх за своє життя та життя своєї матері, ці обставини спонукали її матір звернутись до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, який вона повністю підтримує.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, мати позивача, пояснила, що останній раз возила свою онуку ОСОБА_3 до батька на роботу п'ять років потому, з того часу онука не бачила свого батька, який взагалі не цікавиться життям та здоров'ям дитини, матеріально дитину не забезпечує, навіть не вітав з днем народження, така поведінка відповідача спонукало позивача, її доньку, звернутись до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.

Дотримуючись вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, судом роз'яснено відповідачу положення ст.ст. 27, 136, 137 Цивільного процесуального кодексу України щодо надання доказів та заяви про виклик в судове засідання свідків, однак процесуальним правом надати докази відповідач не скористався, при допиті свідків, які допитувались за клопотанням позивача, не висував заперечень з приводу повідомлених обставин, а в силу положень ч.4 ст.60 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач самоусунувся від виховання дитини, не цікавиться станом здоров'я та розвитком дитини, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, яка проживає разом з матір'ю та перебуває на її повному утриманні, тому ураховуючи інтереси неповнолітньої дитини та спираючись на норми чинного законодавства, суд вважає доведеними обставини ухилення батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, що дає підстави позбавити його батьківських прав з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до положень ст. 168, 169 Сімейного кодексу України, відповідач, як батько дитини, у разі позбавлення батьківських прав, не позбавлений права на звернення до суду із заявою про надання права на побачення з дитиною, так і з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню, ухвалюючи рішення суд вирішує позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, громадянина України, батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки міста Києва, громадянки України.

Відповідно до положень ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп., який сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду, що підтверджується оригінал платіжного документа. (а.с.4)

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 19, 121, 125, 150, 164, 165 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст. 1, 4, 10, 11, 57, 58, 59, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, громадянина України, батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки міста Києва, громадянки України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду міста Києва, яка подається через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я