Рішення

від 22.05.2017 по справі 926/1080/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа № 926/1080/17

За позовом Товариства з обмеженою відповіальністю «Біхмайстер» с. Михайлівка, Глибоцького району, Чернівецької області

До Квартирно – експлуатаційний відділ м. Чернівці

Про визнання недійсним попереднього договору оренди №253/2015 – п від 01.07.2015 року

Суддя С.М. Гушилик

За участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповіальністю «Біхмайстер» 27.03.2017 року звернулося з позовом до Квартирно – експлуатаційного відділу про визнання недійсним попереднього договору оренди №253/2015 – п від 01.07.2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що попередній договір оренди нерухомого військового майна №253/2015 – п від 01.07.2015 року, яке розташоване за адресою: місто Чернівці, пл. Театральна, 6, загальною площею 197,25 кв. м., не відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак просить визнати його недійсним.

Ухвалою суду від 27.03.2017 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.04.2017 року.

Ухвалами суду від 11.04.2017 року та від 27.04.2017 року розгляд справи було відкладено в зв'язку із нез'явленням представника позивача.

У своєму відзиві на позов відповіда проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оспорюваний договір не порушує права позивача, при цьому на думку відповідача, попередній договір не відповідає вимогам наказу Міністра оборони України та не проведено конкурс про передача військового майна в оренду. Крім того, відповідач посилається на те, що рішенням господарського суду Чернівецької області від 14.03.2017 року по справі №926/329/17 встановлено, що наявний в матеріалах справи попередній договір оренди №253/2015 – п від 01.07.2015 року не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, а також інтересам держави і суспільства, а тому приймається судом до уваги як чинний договір та стягнуто на користь КЕВ м. Чернівці з ТзОВ «Біхмайстер» 23685,05 грн. неустойки.

В судовому засіданні, 22.05.2017 року представники сторін не з'явилися, позивач причини нез'явлення суду не повідомив, в свою чергу відповідач звернувся із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою його представника.

Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду від 27.04.2017 року була визнана необов'язковою, а на власний розсуд, що не перешкоджає розгляду справи по суті, крім того, строк розгляду справи спливає 27.05.2017 року, отже підстав для відкладення розгляду справи, суд не вбачає. За таких обставин суд вважає за доцільне розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ :

01.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біхмайстер» (позивач) та Квартирно – експлуатаційним відділом м. Чернівці (відповідач) був укладений попередній договір оренди №253/2015 – п нерухомого військового майна площею 197,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що відповідач (КЕВ м. Чернівці) зобов'язується протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору провести процедуру укладення в майбутньому Основного договору оренди нерухомого військового майна – нежитлових вбудованих приміщень площею 197, 25 кв.м. в будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101 (у подальшому – майно), що знаходиться на балансі Квартирно – експлуатаційного відділу м. Чернівці, розташоване за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, на умовах встановлених даним договором.

Визначене в договорі майно передано відповідачу відповідно до акту приймання – передачі нерухомого військового майна від 01.07.2015 року.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Біхмайстер» (позивач) до моменту підписання основного договору оренди має право використовувати майно за цільовим призначенням, визначеним п. 2.1.3 договору.

Відповідач (КЕВ м. Чернівці) передає позивачу (ТзОВ «Біхмайстер») в строкове платне користування нерухоме військове майно, а позивач (ТзОВ «Біхмайстер) приймає вказане приміщення для використання під розміщення офісних приміщень і зобов'язується своєчасно сплачувати за його користування орендну плату у розмірі 3945 грн. в місяць, яка в подальшому підлягає корегуванню та витрати по сплаті земельного податку – 131, 48 грн. в місяць. (п.п.3.3.2, 3.3.8 Договору).

Відповідно до п. 9.1. договір №253/2015 – п від 01.07.2015 року укладено строком на 12 місяців, а саме до 30.06.2016 року. Договір припиняє свою дії за взаємною згодою сторін, що підтверджується ними письмово, після повного виконання сторонами своїх зобов'язань передбачених цим договором, в інших випадках передбачених цим договором або законодавством України.( п.9.2. Договору)

Відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Однак зазначений попередній договір не відповідає вимогам наказу Міністерства оборони України № 46 від 02.02.2010 року, яким затверджено типовий договір оренди у Міністерстві оборони України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що Квартирно – експлуатаційний відділ у м.Чернівці заснований на державній формі власності і підпорядкований Міністерству оборони України, діє на підставі затвердженого положення, включений до ЄДРПОУ як юридична особа державної форми власності. Нерухоме майно, що є предметом спірного договору перебуває у державній власності.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду здійснюється з урахуванням вимог, встановлених порядком надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.05.2000 року №778.

Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Попередній договір за своєю юридичною природою не є майновим, за ним не переходить право користування майном, а визначаються умови.

Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове, платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльністю виключно на конкурсних засадах.

Як вбачається із матеріалів справи, що укладаючи спірний договір оренди, об'єктом якого є нерухоме майно, що перебуває у державній власності, сторонами не дотримано вимоги чинного законодавства щодо порядку погодження та отримання дозволу на укладення такого договору з відповідними органами, тобто всупереч діючому законодавству посадовими особами Квартирно – експлуатаційного відділу м. Чернівці (відповідач ) перед укладанням попереднього договору оренди не проведено конкурси про передачу військового нерухомого майна в оренду.

Також, у порушення п. 6 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000 року № 778, відповідачем перед укладанням попередніх договорів оренди військового нерухомого майна процедура виготовлення експертної оцінки майна, яке надається в оренду, не проводилась.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до абзацу 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як зазначено у пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, оскаржуваний попередній договір від №235/2015 – п від 01.07.2015 року суперечить положенням Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», а тому він підлягає визнанню судом недійсним.

При укладенні спірного правочину не було дотримано приписів ст. 203 Цивільного кодексу України стосовно того, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Що ж стосується твердження відповідача, що рішеннями господарського суду Чернівецької області від 14.03.2017 року у справі №926/329/17 та від 06.04.2017 року у справі № 926/2322/16 встановлено, що попередній договір оренди №253/2015 – п від 01.07.2015 року не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, а також інтересам держави і суспільства, а тому приймається судом до уваги як чинний договір, отже такі рішення мають преюдиціальне значення, слід зазначити наступне.

У відповідності до вимог ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Предметом розгляду у справах № 926/329/17 та № 926/2322/16 було стягнення неустойки та зобов'язання звільнити приміщення, відповідно до попереднього договору, при цьому, оцінка дійсності чи недійсності попереднього договору оренди №235/2015-п від 01.07.2015 року судом не надавалась та такі обставини судом не встановлювались.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до абзацу 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, вище викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають задоволенню.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом з підстав, що наведені вище.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82, 84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним попередній договір оренди №235/2015-п від 01.07.2015 року, укладений між Квартирно – експлуатаційним відділом (код 08179180) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біхмайстер» (код 36751377) нерухомого військового майна, площею 197,25 кв.м., розташованого за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6.

3.Стягнути з Квартирно – експлуатаційного відділу м. Чернівці (м.Чернівці, вул. Українська, 43, код 08179180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біхмайстер» (с. Михайлівка, Глибоцького району, вул. Тарашанська, 21, код 36751377) судовий збір у сумі 1600,00 грн.

Повний текст рішення 22.05.2017 року

Суддя С.М.Гушилик