Постанова

від 20.09.2017 по справі 926/1080/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2017 р. Справа № 926/1080/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці за № 1498 від 01.06.2017 року

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 року

у справі № 926/1080/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Біхмайстер , с.Михайлівка Глибоцького району Чернівецької області

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці. м. Чернівці

про визнання недійсним попереднього договору оренди № 253/2015-п від 01.07.2015 року.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Біхмайстер звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Квартирно - експлуатаційного відділу про визнання недійсним попереднього договору оренди №253/2015 - п від 01.07.2015 року.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 року у справі № 926/1080/17 (суддя С.М.Гушилик) позов ТзОВ Біхмайстер задоволено. Суд виніс рішення, яким визнав недійсним попередній договір оренди №235/2015-п від 01.07.2015 року, укладений між Квартирно - експлуатаційним відділом та Товариством з обмеженою відповідальністю Біхмайстер щодо нерухомого військового майна, площею 197,25 кв.м., розташованого за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6.

Не погоджуючись з даним рішенням Квартирно-експлуатаційний відділ м.Чернівці подав апеляційну скаргу за № 1498 від 01.06.2017 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 року, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено обставин щодо того, що спірний договір від 01.07.2015 року порушує його права, а судом першої інстанції не було звернуто уваги на дане.

Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання (20.09.2017 року) не забезпечили, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Біхмайстер (позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Чернівці (відповідач) був укладений попередній договір оренди №253/2015 - п нерухомого військового майна площею 197,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що відповідач (КЕВ м. Чернівці) зобов'язується протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору провести процедуру укладення в майбутньому Основного договору оренди нерухомого військового майна - нежитлових вбудованих приміщень площею 197, 25 кв.м. в будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101 (у подальшому - майно), що знаходиться на балансі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Чернівці, розташоване за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, на умовах встановлених даним договором.

Визначене в договорі майно передано відповідачу відповідно до акту приймання - передачі нерухомого військового майна від 01.07.2015 року.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що ТзОВ Біхмайстер до моменту підписання основного договору оренди має право використовувати майно за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 9.1. договору №253/2015 - п від 01.07.2015 року останній укладено строком на 12 місяців, а саме до 30.06.2016 року. Договір припиняє свою дії за взаємною згодою сторін, що підтверджується ними письмово, після повного виконання сторонами своїх зобов'язань передбачених цим договором, в інших випадках передбачених цим договором або законодавством України (п.9.2. договору).

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що Квартирно - експлуатаційний відділ у м.Чернівці заснований на державній формі власності і підпорядкований Міністерству оборони України, діє на підставі затвердженого положення, включений до ЄДРПОУ як юридична особа державної форми власності. Нерухоме майно, що є предметом спірного договору перебуває у державній власності.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» .

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Типовий договір оренди рухомого, нерухомого майна, необхідного для організації харчування особового складу Збройних Сил України, затверджується Міністерством оборони України.

Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Судом встановлено, що попередній договір не відповідає вимогам наказу Міністерства оборони України № 46 від 02.02.2010 року, яким затверджено типовий договір оренди у Міністерстві оборони України.

Також, судом встановлено, що укладаючи спірний договір оренди, об'єктом якого є нерухоме майно, що перебуває у державній власності, сторонами не дотримано вимоги чинного законодавства щодо порядку погодження та отримання дозволу на укладення такого договору з відповідними органами, тобто всупереч діючому законодавству посадовими особами Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (відповідач ) перед укладанням попереднього договору оренди не проведено конкурси про передачу військового нерухомого майна в оренду.

Крім цього, порушення п. 6 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000 року № 778, відповідачем перед укладанням спірного попереднього договору оренди військового нерухомого майна не було проведено експертної оцінки майна, яке надається в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що оскаржуваний попередній договір від №235/2015 - п від 01.07.2015 року суперечить положенням Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» , а тому він підлягає визнанню судом недійсним.

Щодо доводів апелянта про те, що рішеннями Господарського суду Чернівецької області від 14.03.2017 року у справі №926/329/17 та від 06.04.2017 року у справі № 926/2322/16 встановлено, що попередній договір оренди №253/2015 - п від 01.07.2015 року не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, а також інтересам держави і суспільства, а тому приймається судом до уваги як чинний договір та такі рішення мають преюдиціальне значення, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом розгляду у справах № 926/329/17 та № 926/2322/16 було стягнення неустойки та зобов'язання звільнити приміщення, відповідно до попереднього договору, при цьому, оцінка дійсності чи недійсності попереднього договору оренди №235/2015-п від 01.07.2015 року судом не надавалась та такі обставини судом не встановлювались.

Твердження апелянта про те, що спірний договір не порушує права позивача, який є стороною спірного договору, судом оцінються критично.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до абзацу 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.05.17 р. у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 року залишити без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Чернівецької області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

судді Дубник О.П.

ОСОБА_1