Рішення

від 18.05.2017 по справі 924/1128/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2017 р.Справа № 924/1128/16

Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів: Муха М.Є. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного торгово-виробничого підприємства "Електропостачзбут", с. Копистин, Хмельницький район, Хмельницька область

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин, Хмельницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

про стягнення 2 364 592,97 грн.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 27.03.2017р.

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

У судовому засіданні 18.05.2017р., відповідно до ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка судом прийнята, просить стягнути з відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 2 364 592,97 грн. інфляційних нарахувань за період з березня 2002р. по квітень 2014р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.12.1998р. між Приватним торгово-виробничим підприємством "Енергопостачбуд" та відокремленим підрозділом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було укладено договір купівлі-продажу №1121. В зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором, позивач 20.11.2001р. звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення із відповідача боргу в сумі 2 630 499,87 грн. Зазначені позовні вимоги були задоволені судом 24.12.2001р. та 04.04.2002р. було видано судовий наказ про стягнення із відповідача на користь позивача 1 878 286,32 грн. основного боргу, 1 700 грн. державного мита, 69 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому рішенням суду договір розірваний не був. Протягом 2002-2014 років виконання судового наказу неодноразово переривалось, в повному обсязі відповідачем він був виконаний лише 02.04.2014р., що підтверджується платіжними дорученнями №209 на суму 1 203 450,71 грн. від 02.04.2014р. та №174 на суму 19 062,89 грн. 13.03.2014р., шляхом примусового стягнення боргу відділом Державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції в межах виконавчого провадження №41092008. Таким чином, протягом 2002-2014 років відповідач протиправно, всупереч рішення суду та умов договору не здійснював розрахунків із позивачем, чим йому було завдано значних збитків внаслідок знецінення цих коштів через інфляцію, курсові зміни тощо. Оскільки відповідачем протягом 2002-2014 років добровільно не виконано перед позивачем грошові зобов'язання в розмірі 1 222 513,60 грн., в позивача виникло право вимагати компенсацію за несвоєчасно сплачений борг. Крім того нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на норми ст.ст. 11, 16, 207, 509, 530, 610, 612,614, 625, 629, 638, 712 ЦК України, ст.180 ГК України.

У запереченнях на позов №45-1195/12338 від 12.12.2016р. відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не погоджується із обґрунтованістю позовних вимог, з наведеними підставами щодо їх задоволення, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 18.01.2017р. замінено первісних відповідачів - відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на належного відповідача - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція". Крім того, залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

У заяві від 06.02.2017р. позивач просив суд стягнути із відповідача 2 364 592,97 грн. інфляційних втрат за користування коштами за період з 19.03.2002р. по 04.04.2014р., яка була розцінена судом як заява про збільшення розміру позовних вимог, прийнята та задоволена.

28.03.2017р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив №45-269 від 13.03.2017р., у якому він просить суд у позові Приватного торгово-виробничого підприємства "Електропостачзбут" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" відмовити. Зазначає, що 04.06.2013р. відповідачем було направлено позивачу заяву про припинення зобов'язань на суму 1 222 513,60 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, яка на сьогодні є дійсною. Виникають сумніви у відповідача і з приводу можливості нарахувань інфляційних втрат, зважаючи на помилковість висновків позивача про момент виникнення зобов'язання. Під час дослідження умов договору №1121 від 30.12.1998р. Господарський суд у рішенні від 24.12.2001р. по справі №5/507 зазначив, що на момент винесення рішення між сторонами відсутні грошові зобов'язання та відмовив позивачу у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат. Тому з таких мотивів, намагаючись довести ніби зобов'язання є грошовим, позивач помилково вважає, що зобов'язання виникли з моменту видачі судового наказу 04.04.2002р. Відповідач не може погодитись із позицією позивача, вказує, що зобов'язання, які виникли за договором №1121 від 30.12.1998р., діяли до моменту їх припинення у зв'язку із виконанням у червні 2013р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. На думку відповідача зазначене вказує на відсутність грошових зобов'язань між сторонами договору, не зважаючи на їх грошову оцінку не лише під час винесення рішення, а й після визнання його судом примусовим до виконання.

Крім того, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності №45-268 від 13.03.2017р., в якій він наголошує, що строк позовної давності вимог про стягнення інфляційних втрат за періоди до 22.11.2013р. минув, оскільки порушене право підлягає захисту в межах трирічного строку в зворотному порядку від дати звернення до суду із позовом (тобто з 22.11.2013р. по 22.11.2016р.).

28.03.2017р. позивач подав клопотання, у якому заперечив проти доводів відповідача щодо застосування строків позовної давності. Вказує, що термін дії договору від 30.12.1998р. №1121 закінчився в квітні 2014 року після виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань в повному обсязі в сумі 1 203 450,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням №209 від 02.04.2014р. Крім того, термін виконання рішення суду по примусовому виконанню договору купівлі-продажу від 30.12.1998р. №1121 в частині стягнення заборгованості неодноразово переривався у зв'язку із законодавчим мораторієм на задоволення вимог кредиторів до підприємств ПЕК, в тому числі відповідача. А дія мораторію на виконання вимог до підприємств ПЕК, на думку позивача, перериває строки позовної давності. Отже, зобов'язання по сплаті 1 878 286,32 грн. основного боргу погашено повністю 02.04.2014р. платіжним дорученням №209 від 02.04.2014р. на суму 1 203 450,71 грн. та платіжним дорученням №174 від 13.03.2014р. на суму 19 052,89 грн., які позивач і використовує для нарахування інфляційних втрат за весь термін користування цими коштами, протягом якого діяв мораторій на виконання вимог кредиторів до підприємств ПЕК та вимог договору.

Третя особа - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України у письмових запереченнях на позов просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що правовідносини між відокремленим підрозділом "Хмельницька атомна електрична станція" та Приватним торгово-виробничим підприємством "Електропостачзбут" виникли на підставі договору №1121 від 30.12.1998р., у п. 3.2 якого сторони домовились, що порядок, умови та строки оплати продукції узгоджуються додатково. На виконання вказаного пункту в день підписання договору між сторонами також підписано додаткову угоду, якою передбачено порядок розрахунків. Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №5/507 від 24.12.2001р. п. 2 вищевказаної угоди визнано недійсним. При цьому, під час дослідження умов договору №1121 від 30.12.1998р., суд зазначив, що на момент винесення рішення між сторонами відсутні грошові зобов'язання та відмовив позивачу в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат. Рішення від 24.12.2001р. у справі №5/507 прийняте судом в порядку ЦК України в редакції 1963 року, що містив чіткий перелік підстав припинення зобов'язань, серед яких не передбачено такої підстави припинення зобов'язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора. Крім того відповідно до ст. 4 ЦК України 1963 року не передбачалось також і виникнення цивільних прав та обов'язків за рішенням суду, відтак рішенням у справі №5/507 не може бути встановлено нових зобов'язань, відмінних від встановлених договором. Намагаючись довести, що зобов'язання є грошовими, позивач помилково вважає, що зобов'язання виникли з моменту видання судового наказу 04.04.2002р. Таким чином зобов'язання, що виникли за договором №1121 від 30.12.1998р. діяли до моменту їх припинення у червні 2013р. Зазначене вказує на відсутність грошових зобов'язань між позивачем та відповідачем, не зважаючи на їх грошову оцінку не лише під час винесення рішення, а й після визнання його судом примусовим до виконання.

У додаткових письмових поясненнях від 26.04.2017р. представник позивача повідомив суд, що заява від 04.06.2013р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, на яку посилається відповідач, вже була предметом розгляду справи №5/507 11.02.2014р. Господарським судом міста Києва та 24.03.2014р. Київським апеляційним господарським судом. Під час розгляду даної справи судом першої інстанції було встановлено, що зазначені в заяві вимоги відповідача за договором про розрахунки у формі вексельного обороту №043В-148/104 від 13.01.1997р. та договором №148-104 від 24.04.1996р. не є однорідними з вимогами позивача, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №1121 від 30.12.1998р. та за ними сплив строк позовної давності.

04.05.2017р. на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення від позивача, в яких він наголосив, що 24.12.2001р. у справі №5/507 Господарським судом міста Києва визнано недійсним п. 2 договору купівлі-продажу від 30.12.1998р. №1121 та стягнуто з відповідача грошові кошти в розмірі 1 878 286,32 грн. Суд у своєму рішення стосовно застосування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення сплати відповідачем боргу зазначив, що відповідно до ЗУ "Про внесення змін до ст. 214 ЦК України" від 08.10.1999р. №11336-XIV ці положення поширюються на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання. До часу винесення цього рішення у відповідача було відсутнє грошове зобов'язання. Таким чином грошове зобов'язання у відповідача виникло після винесення судового рішення і набрання ним законної сили. Відповідач виконував дане судове рішення в частині грошових зобов'язань 12 років, усі його доводи про причини несвоєчасного виконання судового рішення є такими, що не відповідають дійсності та свідчать про навмисне зволікання у поверненні коштів, тому позивач має право на відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Представник позивача з'явився в судове засідання 18.05.2017р., підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання 18.05.2017р. не забезпечила.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

30.12.1998р. між Національною атомною енергогенеруючою компанією "Енергоатом" (відокремлений підрозділ Хмельницька атомна електростанція) - покупець та Приватним торгово-виробничим підприємством "Електропостачбуд" - продавець укладено договір купівлі-продажу №1121, згідно умов якого продавець продає і зобов'язується передати покупцю, а покупець купує та зобов'язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності в кількості, по якості і цінах, вказаних в специфікаціях №1 і 2, які являються невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 3.1. договору загальна сума договору складає 4 163 376 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що порядок, умови та строки оплати продукції, що купується по даному договору, сторони погодили додатково, в додатковому погодженні, яке є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди до договору №1121 від 30.12.1998р. покупець проводить оплату товарно-матеріальних цінностей по даному договору шляхом видачі гарантійного листа на адресу НЕК України про прийняття простих векселей ВП НАЕК "Енергоатом" і надання продавцю по його заявці-реєстру право отримання від НЕК України на суму 4 163 376 грн. вказаних в гарантійному листі простих векселів підприємств-боржників за використану електроенергію, забезпечення їх проходження у встановленому порядку, пред'явлення цих векселів до оплати підприємствам-споживачам.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2001р. у справі №5/507 за позовом Приватного торгово-виробничого підприємства "Електропостачзбут" до Хмельницької атомної електростанції ДП НАЕК "Енергоатом" про стягнення 2 630 499,87 грн., з яких 1 878 286,32 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу від 30.12.1998р., 724 425,32 грн. інфляційних втрат, 27 788,34 грн. річних, визнано недійсним п. 2 додаткової угоди до договору №1121 від 30.12.1998р. та стягнуто з відповідача на користь позивача 1 878 286,32 грн. основного боргу. 04.04.2002р. на виконання вказаного рішення видано наказ.

Відділом Державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2002р. у справі №5/507 стягнуто з ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" на користь ПТВП "Електропостачзбут" 19 062,89 грн. і 1 203 450,71 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №174 від 13.03.2014р. і №209 від 02.04.2014р.

22.11.2016р. позивач звернувся до суду із позовом і просить стягнути із відповідача 2 364 592,97 грн. інфляційних нарахувань у зв'язку із тим, що останній протиправно, всупереч рішення Господарського суду міста Києва та умов договору №1121 від 30.12.1998р. не здійснював розрахунків із позивачем, чим йому було завдано значних збитків внаслідок знецінення цих коштів через інфляцію, курсові зміни.

Досліджуючи надані докази та оцінюючи їх у сукупності, до уваги приймається наступне:

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, згідно договору №1121 від 30.12.1998р. продавець (позивач) продає і зобов'язується передати покупцю (відповідачу), а покупець купує та зобов'язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності в кількості, по якості і цінах, вказаних в специфікаціях №1 і 2, які являються невід'ємною частиною договору.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2001р. у справі №5/507 позов Приватного торгово-виробничого підприємства "Електропостачзбут" до Хмельницької атомної електростанції ДП НАЕК "Енергоатом" про стягнення 2 630 499,87 грн., з яких 1 878 286,32 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу від 30.12.1998р., 724 425,32 грн. інфляційних втрат, 27 788,34 грн. річних задоволено частково, визнано недійсним п. 2 додаткової угоди до договору №1121 від 30.12.1998р. та стягнуто з відповідача на користь позивача 1 878 286,32 грн. основного боргу.

Стосовно застосування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення сплати відповідачем боргу суд відзначив, що ці положення поширюються на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання. До часу винесення цього рішення у відповідача за договором відсутнє грошове зобов'язання.

Матеріалами справи встановлено, що ВДВС Нетішинського міського управління юстиції на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2002р. у справі №5/507 стягнуто з ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" на користь ПТВП "Електропостачзбут" 19 062,89 грн. і 1 203 450,71 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №174 від 13.03.2014р. і №209 від 02.04.2014р.

Тобто, станом на момент порушення провадження у справі відповідач в повному обсязі погасив суму основної заборгованості, що не заперечується сторонами по справі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вважає, що грошове зобов'язання у відповідача виникло після винесення рішення у справі №5/507 і набрання ним законної сили. Спростовуючи вказані доводи позивача судом до уваги береться наступне.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цією статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення. При цьому частина 5 статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено у статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Крім того, судом зважається на те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані ЗУ "Про виконавче провадження", до них не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України).

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 20.01.16р. у справі №6-2759цс15 та від 02.03.16р. У справі №6-2491цс15.

Відповідно до ч.1 ст.111-28 висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Зважаючи на встановлені судом обставини, беручи до уваги висновки Верховного Суду України, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити.

З приводу поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, судом враховується наступне.

Згідно п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених відповідачем поважних причин її пропущення.

З огляду на визнання позовних вимог необґрунтованими, заява відповідача про застосування строків позовної давності судом до уваги не приймається.

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі (судовий збір) підлягають покладенню на позивача у зв'язку із відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Приватного торгово-виробничого підприємства "Електропостачзбут", с. Копистин, Хмельницький район, Хмельницька область до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин, Хмельницька область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ про стягнення 2 364 592,97 грн. відмовити .

Головуючий суддя М.Є. Муха

Суддя О.Є. Танасюк

Суддя В.В.Виноградова

Повний текст рішення складено 22.05.2017р.

Віддрук. 3 прим: 1 - до справи; 2 - відповідачу (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20); 3 - третій особі (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30).