Постанова

від 18.05.2017 по справі 925/1366/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2017 р. Справа№ 925/1366/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Ткаченка Б.О.

Алданової С.О.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртепло

Черкаси"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 06.12.2016 року

у справі №925/1366/16 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Комунального підприємства теплових мереж Черкаського

району

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртепло

Черкаси"

про стягнення заборгованості у сумі 229 006,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж Черкаського району (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртепло Черкаси" (далі - відповідач) заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна, що належить до районної комунальної власності №15/09/14-4 від 15.09.2014р. у розмірі 229 006,61 грн. (з них: 169 765,34 грн. - основний борг, 37 205,72 грн. - пеня, 3 535,00 грн. - 3% річних, 18 500,55 грн. - інфляційні втрати), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем свої грошових зобов'язань перед позивачем в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача належними доказами, просив суд залишити позов без задоволення. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що позивач неправомірно нараховував орендну плату шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з включенням до неї індексу інфляції за попередній місяць та ПДВ на індекс інфляції за поточний місяць. Такий розрахунок суперечить положенням п.13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.12.2016р. у справі №925/1366/16 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 169 765,34 грн. основного боргу, 37 205,72 грн. пені, 18 500,55 грн. інфляційних втрат, 3 535,00 грн. 3% річних та 3 435,10 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просив змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 06.12.2016р. у справі №925/1366/16 в частині розміру стягуваних коштів відповідно до розрахунку заборгованості, наданого відповідачем.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- відповідач є підприємством, яке виробляє та постачає теплову енергію;

- у випадку прогресуючого збільшення орендної плати позивач мав би регулярно збільшувати тариф на теплову енергію у зв'язку з необхідністю відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат, але це є неможливим, оскільки тариф затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;

- при розгляді справи судом було невірно застосовано норми матеріального права, а саме постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995p., якою затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, якій також відповідають норми Методики розрахунку орендної плати за оренду майна районної комунальної власності, затвердженої рішенням Черкаської районної ради від 05.07.2012р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2017р. апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Чорна Л.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2017р. (головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Чорна Л.В., Отрюх Б.В.) повернуто без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртепло Черкаси" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.12.2016 №925/1366/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 97 ГПК України у зв'язку з тим, що подана скарга не містила підпису з боку відповідача.

Усунувши виявлені судом апеляційної інстанції недоліки, відповідач повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.12.2016р. №925/1366/16.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 28.02.2017р. та протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 28.02.2017р. для розгляду апеляційної скарги відповідача було визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Разіна Т.І., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017р. (головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Разіна Т.І., Чорна Л.В.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2017р.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яковлєва М.Л. на лікарняному, судове засідання, призначене на 30.03.2017р., не відбулося.

Розпорядженням в.о.керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09-52/247/17 від 30.03.2017р., у зв'язку із перебуванням головуючого судді Яковлєва М.Л на лікарняному, було призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу №925/1366/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017р. (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2017р.

Представники сторін у судове засідання 18.05.2017р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 18.05.2017р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.09.2014р. між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна, що належить до районної комунальної власності №15/09/14-4 (далі - Договір оренди) (том справи - 1, аркуші справи - 12-17).

За умовами Договору оренди (п.п.1.1, 2.1) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення для службового користування площею 90,0 кв. м. та технічне устаткування з матеріально-технічними засобами, що розміщене за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Мошни, вул. Савченка, 39, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою, затвердженою рішенням Черкаської районної ради від 28.08.2014р. Ринкова вартість майна згідно оцінки станом на 01.08.2014р. склала 216 024,00 грн. з ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення та роботи котельного обладнання. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Порядок нарахування та сплати орендної плати визначений сторонами в розділі 3 Договору оренди, згідно з п.п.3.1-3.4 якого орендна плата визначається на конкурсних засадах на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням районної ради, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди 6 048,67 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством та зазначено в розрахунку орендної плати до договору. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендодавцеві не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін, у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Розрахунок орендної плати наведений в Додатку до Договору оренди (том справи - 1, аркуш справи - 20), згідно з яким розмір орендної плати за базовий місяць (серпень 2014 року) з урахуванням ПДВ складає 7 258,40 грн. Окрім того, зазначено про те, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

В розділі 4 Договору оренди визначено обов'язки орендаря, відповідно до п.4.2 якого орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату. Відшкодовувати витрати на утримання орендованого майна, за надання комунальних послуг, згідно додаткової угоди.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.8.1 Договору оренди).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.5 Договору оренди).

В п.10.1 Договору оренди передбачено, що останній укладено з 15.09.2014р. до 15.08.2017р. включно.

08.06.2015р. між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Договору оренди (том справи - 1, аркуш справи - 23), в якій сторони дійшли згоди змінити п.3.2 договору, виклавши його у наступній редакції: "Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць".

На виконання умов Договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди, про що сторонами було складено та підписано відповідний акт приймання-передачі від 03.12.2014р.(том справи - 1, аркуші справи - 18-19).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01.10.2016р. становила 169 765,34 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №85 від 16.06.2016р. (том справи - 1, аркуші справи - 24), в якій вимагав погасити борг. Однак звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування, заборгованість погашена не була.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім 169 765,34 грн. основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 37 205,72 грн. пені, 3 535,00 грн. 3% річних та 18 500,55 грн. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності.

Аналогічні положення містить ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якою орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору оренди позивач передав, а відповідач приняв у платне строкове користування індивідуально визначене (нерухоме та інше) майно комунальної власності територіальної громади Черкаського району, про що свідчить Акт передачі-приймання від 03.12.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 18-19).

Докази на підтвердження того, що у відповідача були претензії відносно виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, в матеріалах справи відсутні.

Натомість з грудня 2014 року відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання перед позивачем в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів, що призвело до виникнення заборгованості, яка за розрахунком позивача станом на 01.10.2016р. становила 169 765,34 грн.

Як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі відповідачем фактично визнається наявність заборгованості за Договором оренди. Однак при цьому відповідач вважає, що позивачем було здійснено невірний розрахунок орендної плати, у зв'язку з чим відповідачем було здійснено власний контррозрахунок заборгованості.

З цього приводу судом було встановлено наступне.

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, укладаючи Договір оренди, сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі й щодо порядку нарахування та сплати орендної плати.

Як уже зазначалося вище, відповідно до п.3.2 Договору оренди (в редакції додаткової угоди від 08.06.2015р.) розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць".

Натомість, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, відповідач у своєму контррозрахунку заборгованості по орендній платі здійснив відповідні нарахування орендної плати за базовий місяць із застосуванням індексу інфляції за поточний місяць, не врахувавши при цьому вищезгадані умови Договору оренди, які передбачають визначення розміру орендної плати за кожний наступний місяць шляхом її коригування за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з нормами ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. було затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі - Методика), відповідно до п.п.1, 2 якої Методику розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем. У разі коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, установа, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці другому статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Якщо майно орендується бюджетними організаціями, орендна плата вноситься за рахунок коштів, передбачених кошторисами на їх утримання. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата, розрахована за цією Методикою, застосовується як стартова, а її розмір може бути збільшено за результатами такого визначення.

Відповідно до ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про оренду державного та комунального майна , постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна та з метою підвищення ефективності використання майна районної комунальної власності, рішення Черкаської обласної ради від 06.04.2012р. №14-5/VI Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за оренду майна обласної комунальної власності та пропорції її розподілу , за погодженням Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.04.2012р. №04/1246, постійної комісії районної ради з питань економічного розвитку села, комунальної власності та державної регуляторної політики, президії, 05.07.2012р. Черкаською районною радою було прийнято рішення №17-10/VI Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за оренду майна районної комунальної власності та пропорції її розподілу (том справи - 1, аркуш і справи - 55-56).

Згідно з п.13 Методики розрахунку орендної плати за оренду майна районної комунальної власності та пропорції її розподілу (том справи - 1, аркуші справи - 57-60) розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру щомісячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

28.08.2014р. Черкаською районною радою було прийнято рішенням №43-14/VI Про внесення змін до додатку 2 Методики розрахунку орендної плати за оренду майна районної комунальної власності та пропорції її розподілу (том справи - 1, аркуші справи - 61-67), яким було скориговано орендні ставки за використання нерухомого майна районної комунальної власності.

З наявних у справі матеріалів та пояснень вбачається, що розмір орендної плати визначався позивачем з урахуванням умов укладеного між сторонами Договору оренди, а також вищезгаданої Методики розрахунку орендної плати за оренду майна районної комунальної власності та пропорції її розподілу.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем по здійсненню орендних платежів з грудня 2014 року, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у загальному розмірі 169 765,34 грн.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.3.5 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.

За розрахунком колегії суддів, який співпадає з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача підлягає стягненню 37 205,72 грн. пені, 3 535,00 грн. 3% річних та 18 500,55 грн. інфляційних втрат.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав доказів, які б спростували висновки місцевого господарського суду та свідчили про прийняття неправильного рішення у даній справі.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртепло Черкаси" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.12.2016р. у справі №925/1366/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.12.2016р. у справі №925/1366/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1366/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Б.О. Ткаченко

С.О. Алданова