Постанова

від 18.05.2017 по справі 910/1838/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2017 р. Справа№ 910/1838/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Власова Ю.Л.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_4, довіреність № 1093 від 10.09.2015,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріголь Банк" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду м. Києва

від 03.04.2017

у справі № 910/1838/17( суддя Марченко О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріголь Банк"

про стягнення 24 717,48 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/1838/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 10 080 (десять тисяч вісімдесят) грн 89 коп. втрат від інфляції; 2 531 (дві тисяч п'ятсот тридцять одну) грн 70 коп. 3% річних і 816 (вісімсот шістнадцять) грн 43 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/1838/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 до ПАТ "Креді Агріколь Банк" у повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2017, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/1838/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Власова Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.05.2017.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 20.04.2017 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/1838/17 в частині розміру інфляційних втрат. Задовольнити позовні вимоги та стягнути з Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" 22 185,78 грн втрат від інфляції з новим розподілом судових витрат.

На підставі довідки про передачу апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 25.04.2017, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/1838/17 передано для розгляду головуючому судді (судді-доповідачу) Андрієнку В.В., суддям Буравльову С.І., Власову Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів, об'єднано до спільного розгляду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 в одне апеляційне провадження.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційних скарг, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню. При цьому судова колегія бере до уваги наступне.

23.06.2014 Підприємцем (орендодавець) та Банком (орендар) укладено Договір, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 88,6 кв.м., яке розташоване в будівлі за адресою: 50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, буд. 25, приміщення №41 (пункт 1.1 Договору).

Також сторони погодили, що приміщення передається в оренду з метою розміщення відділення (філії) орендаря (пункт 1.3 Договору), Розмір орендної плати за Договором за 1 кв.м. приміщення становить 225,73 грн, без врахування ПДВ (пункт 6.1 Договору в редакції договору від 31.12.2014 №2). Загальна сума орендної плати за місяць визначається шляхом множення кількості квадратних метрів площі об'єкта оренди згідно з актом приймання-передачі на зазначений розмір орендної плати за 1 кв.м. згідно з Договором; загальна сума орендної плати за місяць становить 20 000 грн, без врахування ПДВ за місяць (пункт 6.2 Договору в редакції договору від 31.12.2014 №2). Орендна плата сплачується щомісячно у безготівковому порядку шляхом банківського переказу на зазначений в розділі 12 Договору поточний рахунок орендодавця не пізніше 15 числа поточного місяця (у випадку якщо орендодавець не порушує строку, згідно з яким виставляється рахунок на оплату орендної плати), за який здійснюється оплата, на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури; орендодавець повинен вчасно виставляти такі рахунки орендареві на пізніше 5 числа поточного місяця (пункт 6.9 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Підприємець передала, а Банк прийняв в оренду нерухоме майно загальною площею 88,6 кв.м., яке розташоване в будівлі за адресою: 50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, буд. 25, приміщення №41, що підтверджується актом приймання-передачі нежилого приміщення від 23.06.2014.

У зв'язку з наявною у Банка заборгованістю з орендної плати у сумі 97 250,34 грн. Підприємець звернулася до господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення основної суми заборгованості 2161,32 грн 3% річних і 6485,11 грн втрат від інфляції за період з 16.03.2015 по 15.01.2016, та 26261,34 грн пені.

Зазначені обставини встановлені в рішенні господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі №904/4930/15 за позовом Підприємця до Банка в особі Відділення Банка про стягнення 132 158,11 грн. та за зустрічним позовом Банка до Підприємця про визнання договорів оренди недійсними; вказаним рішенням первісний позов задоволено частково та стягнуто з Банка в особі Відділення на користь Підприємця: 97 250,34 грн заборгованості; 17 853,56 грн пені; 2 161,32 грн. 3% річних за період з 16.03.2015 по 15.01.2016; 6 485,11 грн. втрат від інфляції і 2 475,01 грн за період з 16.03.2015 по 15.01.2016 судового збору; у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 і постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі №904/4930/15 залишено без змін.

Відповідно до частини третьою статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що у справі №904/4930/15 брали участь Підприємцем і Банк, обставини, встановлені судовим рішенням вказаної справи, не доказуються при розгляді даної справи.

За таких обставин, заборгованість Банка перед Підприємцем у сумі 97250,34 грн є встановленим юридичним фактом та доказуванню не підлягає.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі №904/4930/15 відповідачем виконано в рамках виконавчого провадження, а саме 28.11.2016 сплачено 126 225,34 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 28.11.2016 №8500.

Позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України 22 185,78 грн втрат від інфляції і 2 531,70 грн 3% річних, розрахованих на суму 97 250,34 грн за період з 16.03.2015 по 15.01.2016 (за мінусом сум втрат від інфляції і 3% річних стягнутих рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2016 зі справи №904/4930/15).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою та другою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій. Передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов'язання, згідно зі статтею 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення питання про стягнення основного боргу.

Згідно з абзацом другим пункту 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач 28.11.2016 в рамках виконавчого провадження сплатив заборгованість в сумі 126 225,34 грн на виконання рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі №904/4930/15, тому дане зобов'язання слід вважати припиненим лише 28.11.2016.

А відтак, порушення зобов'язання за Договором щодо сплати орендних платежів у розмірі 97 250,34 грн тривало з 16.03.2015 (момент виникнення зобов`язання) по 28.11.2016 (день фактичного виконання зобов`язання).

Отже, враховуючи, що відповідач лише 28.11.2016 виконав зобов'язання, передбачене Договором, строк виконання якого за рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2016 встановлено 16.03.2015, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних за період, не охоплений зазначеним рішенням суду, до повного виконання грошового зобов'язання, тобто до 28.11.2016.

Наведене спростовує посилання відповідача на абзац сьомий підпункту 1.2.2 Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України, за I півріччя 2016 року, яки передбачено, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження", до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2759цс15).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 22 185,78 грн втрат від інфляції і 2 531,70 грн 3% річних, розрахованих за період з 16.01.2016 по 28.11.2016 (по день фактичного виконання зобов'язання).

Судом перевірено, та встановлено, що він неправильний.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що здійснений позивачем розрахунок сум втрат від інфляції і 3% річних та період їх нарахування є невірним. При цьому суд враховує те, що в межах даної справи не можуть розглядатись вимоги про стягнення суми втрат від інфляції і 3% річних, розраховані за період, за який рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2016 зі справи №904/4930/15 було стягнуто зазначені суми (з 16.03.2015 по 15.01.2016). Крім того згідно п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в якому зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За перерахунком суду суми втрат від інфляції та період їх нарахування становлять: з 16.01.2016 (наступний день після визначеного рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2016 зі справи №904/4930/15 періоду) по 27.11.2016 (оскільки 28.11.2016 відповідачем було оплачено борг) - 10 080,89 грн.

Сума 3% річних та періоди їх нарахування, за перерахунком суду, становлять: з 16.01.2016 по 28.11.2016 (дата оплати відповідачем заборгованості у сумі 97 250,34) - 2 533,84 грн.

Проте пунктом 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення 3% річних, а тому стягненню з відповідача підлягає 10 080,89 грн втрат від інфляції за розрахунком суду і 2 531,70 грн 3% річних за розрахунком позивача; у стягненні ж решти суми (12 104,89 грн) втрат від інфляції слід відмовити.

Що ж до тверджень апелянта про те, що згідно з пунктом 3 Порядку до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема, доходи громадян від здачі в оренду майна, то слід зазначити, що відповідно до пункту 1 Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Проте у даному випадку вирішується спір, який виник з правовідносин сторін за Договором, а тому Порядок застосуванню не підлягає.

За таких обставин підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні, рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріголь Банк" та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/1838/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі № 910/1838/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1838/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

Ю.Л. Власов