Рішення

від 16.05.2017 по справі 200/7699/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/431/17 Справа № 200/7699/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

за участі секретаря: Синенка Є.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства АктаБанк

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства АктаБанк та Товариства з обмеженою відповідальністю Композит - СТК про визнання поруки припиненою,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування посилається на те, що в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Композит - СТК перед Банком за Кредитним договором №01-794/Т від 01.12.2011 року, між ОСОБА_2 та ПАТ АктаБанк укладено Договір поруки №01-794/Т/3 від 04.09.2012 року. У зв'язку з порушенням позичальником умов Кредитного договору, Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, зокрема і з поручителя - ОСОБА_2 Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.12.2014 року у справі №200/15135/14ц позовні вимоги задоволенні в повному обсязі, солідарно стягнуто заборгованість. Однак, позивач вважає, що порука, укладена в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Композит - СТК перед Банком за Кредитним договором №01-794/Т від 01.12.2011 року, на дату звернення до суду з відповідним позовом вже припинилась, оскільки Банк порушив шестимісячний строк звернення до поручителя з вимогою про виконання зобов'язання, від дня настання основного зобов'язання, тому просить визнати поруку, що виникла на підставі Договору поруки №01-794/Т/3 від 04.09.2012 року (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього) укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ АктаБанк в забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю Композит - СТК за Кредитним договором №01-794/Т від 01.12.2011 року - припиненою з 04.09.2014 року.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 року позов ОСОБА_2 до ПАТ АктаБанк та ТОВ Композит - СТК , про визнання поруки припиненою - задоволено повністю.

Визнано поруку, що виникла на підставі Договору поруки №01-794/Т/3 від 04.09.2012 року (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього) укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) та публічним акціонерним товарисвом АктаБанк (код ЄДРПОУ 35863708, юридична адреса: вул. Шевченка, 53, м. Дніпропетровськ, 49000) в забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю Композит - СТК (код ЄДРПОУ 33183913, юридична адреса: вул. Космічна, 3/83/4, м. Дніпропетровськ, 49000) за Кредитним договором №01-794/Т від 01.12.2011 року - припиненою з 04.09.2014 року.

Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі ПАТ АктаБанк , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, відповідно до вимог п.3,4 ст.309 ЦПК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановних обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Задовольняючи позов районний суд зробив висновок про те, що суду доведено належними та допустимими доказами ті обставини, що право на звернення до Позичальника, а від так і до Поручителя виникло у Банка з 03.03.2014 року, у зв'язку з порушенням Відповідачем-2 графіка погашення кредиту. Відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ТОВ Композит - СТК та ОСОБА_2 27.10.2014 року, а від так, на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, правовідносини за договором поруки припинилися у зв'язку із непред'явленням банком вимог до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Але погодитись з такими висновками суду не можливо.

Цивільно-процесуальним законодавством України, а саме: ст. 179 ЦПК України, передбачено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні указаних фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з'ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст.ст. 58,59 ЦПКУ), окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, передбаченому ст.ст.185,187,189,212 ЦПК України, що відображається у судовому рішенні. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивованим.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст. 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215, 303, 315-316 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2011 року між ПАТ "АктаБанк" та ТОВ "Композит-СТК" укладено Кредитний договір №01-794/Т, відповідно до п. 1.1. якого Банк на умовах цього Договору надає Позичальнику грошові кошти у формі відкличної відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 2 312 500, 00 доларів США (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування Кредитом у розмірі 12,5% річних та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

Додатковою угодою №5 від 04.09.2012 року кредитна лінія встановлена у розмірі 3 500 000,00 доларів США та встановлена процентна ставка у розмірі 13,5% річних.

Додатковою угодою №7 від 17.12.2012 року кредитна лінія встановлена у розмірі 4 231 250, 00 доларів США.

Додатковою угодою №10 від 12.12.2013 року встановлена процентна ставка у розмірі 14,5% річних.

Одночасно з установленням строку дії Кредитного договору сторони встановили й строки виконання Боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі Кредитного договору.

В забезпечення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами та можливої неустойки (штраф, пеня) між Банком та ОСОБА_2 04.09.2012 року укладений Договір поруки №01-794/Т/3, відповідно до умов п.1.1 якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за належне виконання Боржником, зобов'язань, що випливають (та/або випливатимуть) з Кредитного договору №01-794/Т від 01.12.2011 року (далі - Основне зобов'язання), укладеного між Кредитором та Боржником, а також всіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших платежів в тому числі зобов'язань щодо повернення кредитних коштів в розмірі 4 231 250,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення 11.12.2014 року та сплати процентів за використання кредитних коштів в розмірі 14,5% (з урахуванням всіх змін та доповнень).

Відповідно до п.1.2. Договору поруки, Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за виконання Позичальником умов Основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами.

Згідно п.1.4. Договору поруки, у разі невиконання Позичальником умов Основного зобов'язання в строк, визначений Кредитним договором, Поручитель погашає суму заборгованості за Кредитним договором, нараховані проценти, комісії, штрафні санкції за несвоєчасне повернення Позичальником грошових коштів, наданих в межах Кредитного договору та інші платежі, передбачені Кредитним договором.

Згідно п.3.6. Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником строку сплати процентів, комісій відповідно до умов цього Договору протягом 10 календарних днів, у перший робочий день після спливу вказаного 10-денного строку прострочення Банк має право вважати строк повернення Кредиту таким, що настав; та вимагати від Позичальника в цей день погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти, комісії, пеню, неустойку та інші платежі, що вказані у цьому Договорі, розраховані на цей день (за фактичний час користування кредитом або його частиною).

За умовами Кредитного договору, а саме п.3.8. у разі, якщо протягом 10 робочих днів з дня виникнення порушення строку погашення Кредиту або його частки (вказане у п.3.7. цього Договору) не буде усунуто Позичальником, на 11-й робочий день, з дня виникнення вказаного порушення, Банк має право вважати строк погашення Кредиту таким, що настав, і вимагати від Позичальника в цей день погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти, плату за надання Кредиту, пеню, неустойку та інші платежі згідно цього Договору, розраховані на цей день (за фактичний час користування Кредитом).

У разі невчасного погашення Позичальником Кредиту, нарахованих процентів та комісій, інших платежів відповідно до умов цього Договору, Банк має право направити лист Позичальнику про необхідність погашення зазначеної заборгованості. У разі непогашення заборгованості, вимагати дострокового погашення Кредиту відповідно до п.п.3.6., 3.8., 3.10. цього Договору.

У зв'язку з непогашенням в добровільному порядку заборгованості за Кредитним договором та з метою захисту свого майнового права, в вересні 2014 року Банк звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про солідарне стягнення з ТОВ Композит - СТК, ТОВ Метгазсервіс , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за Кредитним договором №01-794/Т від 01.12.2011 року в розмірі 4 549 503,34 дол. США, що у гривневому еквіваленті по курсу на 25.08.2014 року становить 60 806 086, 62 грн.

Рішенням суду від 10.12.2014 року у справі №200/15135/14ц позовні вимоги ПАТ АктаБанк задоволені в повному обсязі.

Отже, місцевий суд в судовому рішенні дійшов висновку, що правовідносини за спірним договором поруки припинились у зв'язку із непред'явленням банком вимог до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є,зокрема, свобода договору.

Частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, ;якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 4.2 договору поруки) про його дію до повного виконання Боржником або Поручителем зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частинні першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Договір поруки №01-794/Т/3 укладений між Банком та ОСОБА_2 04.09.2012 року в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №01-794/Т від 01.12.2011 року.

В силу ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03. 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин при неналежному виконанні позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

У разі невчасного погашення Позичальником Кредиту, нарахованих процентів та комісій, інших платежів відповідно до умов цього Договору, Банк має право направити лист Позичальнику про необхідність погашення зазначеної заборгованості. У разі непогашення заборгованості, вимагати дострокового погашення Кредиту відповідно до п.п.3.6., 3.8., 3.10. цього Договору.

Тобто, з аналізу положень п.п. 3.6., 3.8. Кредитного договору, вбачається, що Банк має право звернутись до Боржника, а відтак і до Поручителя з вимогою про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням умов Кредитного договору у Боржника виникла заборгованість по сплаті кредиту та процентів, внаслідок чого Банк скористався своїм право та направив на адресу Боржника та Поручителів відповідну досудову вимогу від 10.04.2014 року, згідно якої вимагав повернути всю суму кредиту в наступний день після закінчення 10 денного строку з дня отримання зазначеного повідомлення-вимоги.

Згідно ч.3 п.5.4. Договору поруки №01-794/Т/3 Датою отримання повідомлень, надісланих рекомендованим поштовим відправленням, буде вважатися п'ятий день, що слідує за днем, дата якого зазначається у відповідному розрахунковому документі та/або даті поштового штемпеля відділу зв'язку відправника на реєстрі поштових відправлень.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України від 21.01.2015 року по справі №6-190цс14, у разі зміни кредитором на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання, передбаченого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від дати зміни строку виконання основного зобов'язання, відповідно і позовна вимога до поручителя має бути заявлена протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

А, як видно з матеріалів справи, досудову вимогу банк надіслав поручителю ОСОБА_2 10.04.2014 року, змінивши вказаною вимогою строк виконання основного зобов'язання, згідно вимоги, на 28.04.2014 року (10.04 + 5 +11= 26.04, наступний робочий день - понеділок, 28.04.2014 року), а з позовними вимогами до суду звернувся 01 вересня 2014 року, тобто в межах шестимісячного строку (а.с.14).

Крім того, ухвалюючи рішення, суд не взяв до уваги, що норма ч.2 ст. 1050 передбачає право позикодавця вимагати повернення чергової частини позики, а не обов'язок, а тому дійшов помилкового висновку, що Банк повинен був звернутися з вимогою до поручителя протягом шести місяців з моменту першого порушення боржником виплат за кредитним договором.

За таких обставин, вимоги ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою не узгоджуються з нормами закону і є необґрунтованими.

Однак, місцевий суд на зазначені обставини увагу не звернув, вказаним доказам оцінки не надав, та як наслідок, необґрунтовано і безпідставно визначив дату, від якої відраховував шестимісячний термін дії поруки як 03.03.2014 року.

Оскільки банк звернувся до поручителя з вимогою в строк встановлений договором поруки і нормами діючого законодавства, укладена з Позивачем порука не є припиненою, а тому висновок суду першої інстанції про припинення дії договору поруки є помилковим. Неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права призвело до ухвалення місцевим судом у справі, яка переглядається, незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ АктаБанк 606,32 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 307, 309,316,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства АктаБанк - задовольнити .

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства АктаБанк 606,32 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко