Постанова

від 31.03.2021 по справі 200/7699/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа №200/7699/16-ц

провадження № 61-22669св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство АктаБанк , товариство з обмеженою відповідальністю Композит - СТК ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2017 року складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства АктаБанк (далі - ПАТ АктаБанк ) та товариства з обмеженою відповідальністю Композит - СТК (далі - ТОВ Композит - СТК ) про визнання поруки припиненою.

Позов мотивований тим, що в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Композит - СТК перед Банком за Кредитним договором №01-794/Т від 01 грудня 2011 року, між ОСОБА_1 та ПАТ АктаБанк укладений Договір поруки №01-794/Т/3 від 04 вересня 2012 року. У зв`язку з порушенням позичальником умов Кредитного договору, Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, зокрема і з поручителя - ОСОБА_1 . Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року у справі № 200/15135/14ц позовні вимоги задоволенні в повному обсязі, солідарно стягнуто заборгованість. Однак, позивач вважає, що порука, укладена в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Композит - СТК перед Банком за Кредитним договором № 01-794/Т від 01 грудня 2011 року, на дату звернення до суду з відповідним позовом вже припинилась, оскільки Банк порушив шестимісячний строк звернення до поручителя з вимогою про виконання зобов`язання, від дня настання основного зобов`язання.

На підставі викладеного просили визнати поруку, що виникла на підставі Договору поруки № 01-794/Т/3 від 04 вересня 2012 року (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього) укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ АктаБанк в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Композит - СТК за Кредитним договором №01-794/Т від 01 грудня 2011 року - припиненою з 04 вересня 2014 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 рокупозов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано поруку, що виникла на підставі Договору поруки №01-794/Т/3 від 04 вересня 2012 року (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього) укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ АктаБанк в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Композит - СТК за Кредитним договором №01-794/Т від 01 грудня 2011 року - припиненою з 04 вересня 2014 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право на звернення до Позичальника та до Поручителя виникло у Банку з 03 березня 2014 року, у зв`язку з порушенням ТОВ Композит - СТК графіка погашення кредиту. Відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ТОВ Композит - СТК та ОСОБА_1 27 жовтня 2014 року, а тому, на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, правовідносини за договором поруки припинилися у зв`язку із непред`явленням банком вимог до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ АктаБанк задоволено.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АктаБанк 606,32 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що досудову вимогу банк надіслав поручителю ОСОБА_1 10 квітня 2014 року, змінивши вказаною вимогою строк виконання основного зобов`язання, згідно вимоги, на 28 квітня 2014 року, а з позовними вимогами до суду звернувся 01 вересня 2014 року, тобто в межах шестимісячного строку

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2017 року та залишити в силі рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 06 червня 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк вправі пред`явити вимогу до поручителя лише шляхом подання позову в межах строку давності, визначеного частиною четвертою статтею 559 ЦК України, який в даному випадку був порушений, наслідком чого є припинення поруки як такої. Вважає поруку за договором поруки № 01-794/Т/3 від 04 вересня 2012 року припиненою, у зв`язку з порушенням кредитором строків звернення з вимогою про виконання грошового зобов`язання, шляхом пред`явлення позову поза межами строку, визначеного статтею 559 ЦК України. Згідно правових позицій Верховного Суду України у справі за № № провадження 6-125цс14, 6-20цс14, 6-2239цс15 6-223цс16, 6-1451цс16 та № 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року, аналіз частини четвертої статті 559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 200/7699/16-ц.

У липні 2017 року матеріали цивільної справи № 200/7699/16-ц надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду та 07 червня 2019 року передані судді-доповідачу.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 01 грудня 2011 року між ПАТ АктаБанк та ТОВ Композит-СТК укладено Кредитний договір № 01-794/Т, відповідно до пункиту 1.1. якого Банк на умовах цього Договору надає Позичальнику грошові кошти у формі відкличної відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 2 312 500, 00 доларів США (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування Кредитом у розмірі 12,5 % річних та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

Одночасно з установленням строку дії Кредитного договору сторони встановили й строки виконання Боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі Кредитного договору.

В забезпечення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами та можливої неустойки (штраф, пеня) між Банком та ОСОБА_1 04 вересня 2012 року укладений Договір поруки №01-794/Т/3, відповідно до умов п.1.1 якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати за належне виконання Боржником, зобов`язань, що випливають (та/або випливатимуть) з Кредитного договору №01-794/Т від 01 грудня 2011 року, укладеного між Кредитором та Боржником, а також всіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших платежів в тому числі зобов`язань щодо повернення кредитних коштів в розмірі 4231250,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення 11 грудня 2014 року та сплати процентів за використання кредитних коштів в розмірі 14,5% (з урахуванням всіх змін та доповнень).

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року позов ПАТ АктаБанк задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ АктаБанк заборгованість за кредитним договором від 01 грудня 2011 року № 01-794/Т у розмірі 4 549 503,34 доларів США, що станом на 25 серпня 2014 року еквівалентно 60 806 086,62 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року апеляційні скарги ТОВ Композит-СТК , ОСОБА_1 задоволено частково: заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року скасовано, позов ПАТ АктаБанк задоволено частково. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АктаБанк заборгованість за кредитним договором від 01 грудня 2011 року № 01-794/Т у розмірі 4 549 503,34 доларів США, що станом на 25 серпня 2014 року еквівалентно 60 806 086,62 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АктаБанк судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 1 827 грн з кожного. Провадження у справі у частині позовних вимог ПАТ АктаБанк до ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс закрито.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ПАТ АктаБанк задоволено частково та ухвалено рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2017 року скасовано; у частині позову ПАТ АктаБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалено нове рішення; у задоволенні позову ПАТ АктаБанк у частині вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено; в іншій частині позову ПАТ АктаБанк до ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс , ОСОБА_2 - справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; вирішено питання стосовно судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/15135/14-ц рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року - скасовано. Позов ПАТ Акта-Банк до ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ТОВ Композит СТК , ТОВ Метгазсервіс , ОСОБА_2 на користь ПАТ Акта-Банк заборгованість за Кредитним договором № 01-794/Т від 01 грудня 2011 року у розмірі 4 549 503, 34 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу на 25 серпня 2014 року становить 60 806 086, 62 грн. Стягнуто з ТОВ Композит СТК , ТОВ Метгазсервіс , ОСОБА_2 на користь ПАТ Акта-Банк судовий збір з кожного по 1218 грн.

Позов ПАТ Акта-Банк про стягнення з ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно заборгованості за кредитним договором був пред`явлений до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у вересні 2014 року. Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року позов ПАТ АктаБанк задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ Композит-СТК , ТОВ Метгазсервіс , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ АктаБанк заборгованість за кредитним договором від 01 грудня 2011 року № 01-794/Т у розмірі 4 549 503,34 доларів США, що станом на 25 серпня 2014 року еквівалентно 60 806 086,62 грн.

Позов ОСОБА_1 до ПАТ Акта-Банк , ТОВ Композит-СТК про визнання поруки припиненою по кредитному договору було пред`явлено до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськау квітні 2016 року, рішення у даній справі ухвалено 16 травня 2017 року (справа № 200/7699/16-ц).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першій статті 559 ЦК України (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) вказано, що

закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою. Тому Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки , доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) зазначено, що

визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником) . Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту . Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання . Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою . Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений . Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася . Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите . У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) вказано, що

необхідною умовою задоволення позову є наявність спору. Зокрема, у справі про визнання поруки припиненою позивач має довести, що відповідач вважає наявним своє право вимоги і кореспондуючий обов`язок позивача, який не був установлений судовим рішенням або не є предметом розгляду в іншій справі . Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19; пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19), відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що на момент пред`явлення ОСОБА_1 позову про визнання поруки припиненою, ПАТ АктаБанк уже ініціював судовий процес про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, не врахував, що позивач обрала неналежний спосіб захисту, оскільки обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги, підлягали встановленню та доказуванню в межах справи про стягнення з неї заборгованості як з поручителя за кредитним договором.

Крім того, суди не врахували, що позичальник ТОВ Композит-СТК не є належним відповідачем у справі за позовом про визнання припиненою поруки.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні та юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у редакції чинній на момент пред`явлення позову)

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 32 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом).

Отже, визначення відповідачів є правом позивача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

ТОВ Композит-СТК не є стороною договору поруки, яку позивач просить визнати припиненою, а тому воно не може вважатися належним відповідачем щодо заявлених позовних вимог. Вказані обставини є самостійної підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Композит-СТК .

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, однак помилився щодо мотивів такої відмови

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на наведене вище колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, але помилився щодо мотивів такої відмови. А тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, виклавши мотивувальну частину оскарженого судового рішення в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2017 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов