Постанова

від 13.04.2017 по справі 804/8012/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 р. Справа № 804/8012/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НИТАС ГРУП" до Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю НИТАС ГРУП до ДПІ у Бабушкінському р-ні м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області за № НОМЕР_1 (форма Р ) від 01.11.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ НИТАС ГРУП (код ЄДРПОУ 39413318) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ М-ЕНЕРГО (код ЄДРПОУ 24602206) за серпень 2015 року та ТОВ Бізнес Трейді (код ЄДРПОУ) за липень 2016 року, складено акт перевірки від 06.10.2016 року № 3554/04-6214-02/39413318. На підставі акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 01.11.2016 р. за № НОМЕР_1 (форма Р ).

Позивач вважає такі висновки контролюючого органу безпідставними, оскільки на підставі укладених договорів, вищевказані контрагенти позивача здійснили поставку товару і надали послуги, зазначені підприємства - контрагенти позивача мали необхідний обсяг правосуб'єктності; факт поставки товару підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт, заявками на перевезення матеріальних цінностей, куплений товар сплачено в повному обсязі, що підтверджується банківськими платіжними дорученнями. За таких обставин, оскаржені податкові повідомлення - рішення від 01.11.2016 р. за № НОМЕР_1 (форма Р ) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач надав заперечення в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які відображені в акті перевірки. Контролюючий орган під час перевірки встановив дефектність видаткових накладних, в актах приймання-здачі робіт, на думку податкової інспекції не розкрито зміст операції, відсутні товарно-транспортні накладні, сертифікати якості продукції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ НИТАС ГРУП (код ЄДРПОУ 39413318) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ М-ЕНЕРГО (код ЄДРПОУ 24602206) за серпень 2015 року та ТОВ Бізнес Трейді (код ЄДРПОУ) за липень 2016 року, складено акт перевірки від 06.10.2016 року №3554/04-6214-02/39413318. Перевіркою встановлено порушення:

- пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (загальна декларація) в періоді, що перевірявся на загальну суму 819727,00 грн., у тому числі за серпень 2015 року у сумі 69727,00 грн. за липень 2016 року у сумі 416667,00 грн. та за серпень 2016 року у сумі 333333,00 грн.;

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подано до податкового органу заперечення від 17.10.2016 р. року, за результатами розгляду яких акт перевірки від 06.10.2016 року №3554/04-6214-02/39413318 залишено без змін, заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 01.11.2016 року за № НОМЕР_1, яким ТОВ НИТАС ГРУП збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 819727,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 204931,75 грн.

Не погодившись з прийнятими податковим повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, який перевірявся податковим органом, позивач укладав договори:

1) З ТОВ М-ЕНЕРГО укладено договір купівлі-продажу № 2406 від 24.06.2015 р., відповідно до якого позивач купує для подальшого використання стальні труби. Відповідно до п. 2.1. даного Договору факт передачі товару у власність покупця оформляється сторонами шляхом підписання видаткової накладної, яка підписується обома сторонами у момент передачі-приймання товару. Оплата вартості товару здійснюється безготівковим шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок (п. 3.2 договору).

За даним договром, всього за період серпень 2015 року позивач у ТОВ М-ЕНЕРГО придбав товар на загальну суму 418 359,19 гривень. Відпуск товара підтверджується видатковими накладними: № РН-2508 від 25.08.2015 р., № РН-2608 від 26.08.2015 р., № РН-2808 від 28.08.2015 р., № РН-0209 від 02.09.2015 р., № РН-2008 від 20.08.2015 р.

Від ТОВ М-ЕНЕРГО в адресу Позивача, було надано наступні податкові накладні: № 210 від 25.08.2015 р, № 212 від 28.08.2015 р., № 211 від 27.08.2015 р., №209 від 20.08.2015 року.

Розрахунки між контрагентом за відвантажений товар проведені у безготівковій формі згідно наступних платіжних доручень: на підтвердження цього, надано до суду наступні платіжні доручення: платіжне доручення № 550 від 28.08.2015 р., платіжне доручення № 553 від 28.08.2015 р., платіжне доручення № 563 від 02.09.2015 р., платіжне доручення № 562 від 02.09.2015 р., платіжне доручення № 624 від 14.09.2015 року.

Сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит відображені Позивачем в податковій декларації за серпень 2015 року, належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи. Згідно даної податкової декларації, позивач в серпні 2015 року сформував податковий кредит на загальну суму 435 897,00 гривень - із яких 69726,53 грн. включено на підставі придбаних товарів у ТОВ М-ЕНЕРГО та податкові зобов'язання на суму 658257,00 гривень. Судом встановлено, що реєстр отриманих податкових накладних, містить отримані від ТОВ М-ЕНЕРГО всі податкові накладні.

Також, з пояснень представника позивача вбачається, що придбаний товар з метою отримання економічної мети було реалізовано ТОВ Містокомбуд згідно договору поставки № 1 від 20.03.2015 р. Відпуск товару позивачем здійснено за видатковими накладними: видаткова накладна №463 від 31.08.2015 р. на суму 179928,00 грн., видаткова накладна №462 від 31.08.2015 р. на суму 220231,45 грн., видаткова накладна №454 від 28.08.2015 р. на суму 13770,00 грн., видаткова накладна №482 від 08.09.2015 р. на суму 88101,60 гривень. Складено наступні податкові накладні: податкова накладна №119 від 28.08.2015 р. на суму 13770,00 грн., податкова накладна №125 від 31.08.2015 року на суму 220231,45 гривень, податкова накладна №126 від 31.08.2015 р. на суму 179928,00 гривень., податкова накладна № 19 від 08.09.2015 року на суму 88101,60 гривень.

Загальна сума реалізації становить 502031,05 гривень. Оплата товара ТОВ Містокомбуд здійснена в повному обсязі, цей факт підтверджується платіжними дорученнями: платіжне доручення № 495 від 28.08.2015 р. на суму 150000,00 грн., платіжне доручення №538 від 14.09.2015 р. на суму 200000,00 грн., платіжне доручення №540 від 14.09.2015 р. на суму 150000,00 грн., платіжне доручення №588 від 29.09.2015 р. на суму 100000,00 грн.

Податкові зобов'язання позивач відобразив в декларації з ПДВ за серпень 2015 р. та декларації з ПДВ за вересень 2015 р. Реєстри податкових накладних за серпень та вересень 2015 р., містять всі зареєстровані та виписані ТОВ Містокомбуд податкові накладні, які підтверджують подальшу реалізацію придбаного товара у ТОВ М-Енерго .

Отже, фактичне виконання вищевказаного договору підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом первинними документами по вищевказаним операціям, а саме: договір купівлі-продажу, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення та здійсненої подальшої реалізації товару.

2) З ТОВ БІЗНЕС ТРЕЙДІ (код ЄДРПОУ 40222594) укладено такі договори:

- Договір зберігання № 1 від 01.06.2016 року та додаткову угоду до договору зберігання № 1 від 01.06.2016 р. За цим договром контрагент позивача- ТОВ БІЗНЕС ТРЕЙДІ зобов'язався зберігати матеріали передані йому поклажедавцем- ТОВ НИТАС ГРУП Відповідно до п. 2.1.4 договору Передача товара на зберігання підтверджується актом приймання-передачі товарів на зберігання.

Судом встановлено, що матеріали передались на зберігання відповідно до акту приймання на зберігання № 1 від 01.06.2016 р.

Отримані послуги зафіксовано в актах здачі-приймання робіт № 206 від 21.07.2016 р. та № 208 від 21.07.2016 р.

ТОВ БІЗНЕС ТРЕЙДІ в адресу Позивача, надав податкову накладну № 189 від 21.07.2016 р. на суму 700000,00 грн. та податкову накладну № 165 від 21.07.2016 р. на суму 600000,00 гривень. Оплата послуг підтверджується платіжним дорученням № 1103 від 21.07.2016 р. Листом 21.07.2016 р. позивач здійснив уточнення помилково вказаного призначення платежу.

- Договір зберігання № 3 від 01.07.2016 р. та додаткову угоду № 1 до договору зберігання від 01.07.2016 року. Даним договром аналогічно ТОВ БІЗНЕС ТРЕЙДІ надало послуги зберігання у період липень 2016 р. Товари були передані на підставі акту приймання на зберігання № 1 від 01.07.2016 р.

Виконанні послуги з боку контрагента підтверджені актами здачі-приймання робіт (надання послуг)№ 212 від 27.07.2016 р. на суму 500000,00 грн., та № 210 від 27.07.2016 р. на суму 500000,00 грн.

До суду надані податкова накладна № 328 від 27.07.2016 р. на суму 500 000,00 грн. та податкова накладна № 329 від 27.07.2016 р. на суму 500 000,00 грн.

Оплата послуг підтверджується платіжним дорученням № 1206 від 28.07.2016 р. на суму 1000000,00 грн. Листом від 28.07.2016 р. позивачем уточнено призначення платежу.

- Договір № 2 про надання транспортних послуг від 01.06.2016 року п.11 договору визначає, що замовник - ТОВ НИТАС ГРУП , замовляє, а виконавець- ТОВ БІЗНЕС ТРЕЙДІ зобов'язується надати транспортно-експедиторські послуги з перевезень матеріальних цінностей згідно заявки Замовника. Пунктом 3.1 договору визначена вартість послуг у розмірі 1200 000,00 гривень. В п. 3.3. договору сторони погодили, що виконавець надає на підтвердження виконання послуг акт приймання наданих послуг, який замовник повинен підписати протягом 3-денного строку з дня отримання.

Так, до суду було надано заявку на перевезення матеріальних цінностей на липень 2016 р. Дата та час перевезення узгоджується в усній формі за 24 години до перевезення.

В матеріалах справи наявні акти здачі приймання робіт: № 209 від 21.07.2016 р. на суму 650000,00 грн. та № 207 від 21.07.2016 р. на суму 458333,33 гривень.

Надано податкові накладні № 162 від 21.07.2016 р. на суму 650000,00 грн. та №163 від 21.07.2016 р. на суму 550000,00 грн.

Оплата послуг здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1103 від 21.07.2016 р.

В матеріалах справи в наявності договір № 4 про надання транспортних послуг від 01.07.2016 р. згідно умов якого, ТОВ БІЗНЕС ТРЕЙДІ зобов'язується надати транспортно-експедиторські послуги з перевезень матеріальних цінностей згідно заявки Замовника.

Вартість послуг відповідно до п. 3.1. договору складає 1000000,00 гривень.

Матеріальні цінності, які підлягали перевезенню сторони визначили в заявці до договору №4 від 01.07.2016 р. Виконані послуги зафіксовано в акті здачі - приймання робіт №211 від 27.07.2016 р. на суму 500000,00 грн. та акті здачі - приймання робіт №213 від 27.07.2016 р. на суму 500000,00 грн.

Наявні виписані податкові накладні № 326 від 27.07.2016 р. та № 327 від 27.07.2016 р. Послуги сплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1207 від 28.07.2016 р.

Задовольняючи позов суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори/правочини, укладені між ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, платіжні доручення, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки та підтверджується первинними документами (договорами, актами виконаних робіт), копії яких містяться в матеріалах справи.

Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ М-ЕНЕРГО , ТОВ Бізнес Трейді через проведення аналізу електронних баз даних ДФС України та ЄРПН та аналізу звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування суд зауважує на таке.

Як вбачається з матеріалів справи і відповідачем не доведено зворотне документальна перевірка ТОВ М-ЕНЕРГО , ТОВ Бізнес Трейді не проводилася, а інформація щодо деяких господарських операцій може міститься лише в первинних бухгалтерських документах відповідних контрагентів, які державною податковою інспекцією не досліджувались.

Таким чином, використовуючи лише податкову інформацію, отриману з податкових звітів та з наявних баз даних, без дослідження первинної бухгалтерської документації контрагентів в ході документальної перевірки, у відповідача не має підстав визначати про відсутність відповідних господарських операцій.

Посилання податкового органу в акті перевірки на аналіз електронних баз даних, щодо ТОВ М-ЕНЕРГО , ТОВ Бізнес Трейді , згідно яких зроблено висновок про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, суд вважає необґрунтованим, оскільки процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, та підлягають документальній перевірці.

Суд також зазначає про те, що податковим органом не доведено, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено без мети настання реальних наслідків, висновки актів перевірки (актів зустрічних звірок) по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.

Натоміть, суд також зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Також, суд відхиляє доводи податкового органу про нереальність господарської операції з огляду на відсутність сертифікатів, на підтвердження якості товару, отриманого позивачем від контрагентів, взаємовідносини яких були предметом перевірки, з урахуванням того, що наказом від 01.02.2005 №28 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики затверджений Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, проте в даному переліку товари придбані позивачем у вказаних підприємств відсутні. Окрім того, як зазначив представник позивача з боку ТОВ НИТАС ГРУП відсутні претензії в адресу постачальника ТОВ М-ЕНЕРГО , щодо якості поставленого товару, зазначені товари повністю задовольняють вимоги позивача.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності .

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України .

Так, у п. 37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови .

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Разом з тим, судом встановлено, що на момент вчинення відповідних правочинів та проведення господарських операцій були діючими юридичними особами, зареєстрованими в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та мали чинні свідоцтва платників ПДВ.

Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних, суд звертає увагу, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому висновки відповідача є безпідставними та зробленими при довільному трактуванні як норм чинного законодавства, так і фактичних обставин.

Зазначеної позиції дотримуються у своїй практиці адміністративні суди вищих інстанцій, зокрема такий висновок наведено в ухвалі ВАС України від 16 квітня 2013 року №К/800/9087/13 та в ухвалі ВАСУ від 19 лютого 2013 року №К/9991/64514/11.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обставини, якими обґрунтовувалися заперечення на позов та не спростовано позицію позивача у справі належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми "Р" від 01.11.2016 року за № НОМЕР_1, що винесене Державною податковю інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

Стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1536,99 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2017 року

Суддя ОСОБА_1