Постанова

від 24.05.2017 по справі 813/776/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 року справа № 813/776/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - Долгополова Д.С.

представника відповідача - Юрчака Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Буд" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Буд" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2017 року № 0001151406.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що обґрунтовуючи відсутність реальних господарських операцій між ТзОВ Стар-Буд та ТзОВ Альфа трейдінг Львів , ТзОВ Альфа Біо Енерджі , відповідач посилається на надумані висновки про відсутність належних первинних документів у позивача, а також підприємств, яким здійснювалося постачання товарів, а відтак, як наслідок укладення договорів позивачем без мети настання реальних наслідків. Платник податків не може контролювати дії свого контрагента. Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини. Працівниками відповідача не підтверджено той факт, що відносини, які мали місце між ТОВ Стар-Буд та зазначеними контрагентами носили безтоварний характер. Не враховуючи даних фактів, ГУ ДФС у Львівській області стверджує, що всі операції з продажу товарів ТзОВ Стар-Буд не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними. Усі документи: договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, відомості бух обліку про здійснення взаєморозрахунків були пред'явлені інспектору податкової служби під час проведення даної перевірки. Під час податкової перевірки встановлено, що ТзОВ Стар-Буд та його покупці на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ, і щодо них не було анульоване Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, про що є інформація в Реєстрі платників ПДВ. Наявність у платника податку (ТзОВ Стар-Буд ) податкових накладних, первинних документів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, а також сплата останнім вартості товару з податком на додану вартість, підтвердження реальності та товарності господарської операції з відображенням її у регістрах бухгалтерського обліку, і є достатніми підставами для включення відповідних сум до податкових зобов'язань. Вимоги відповідача про зняття з податкового зобов'язання суми ПДВ вважає безпідставними та незаконними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення таким, що прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства. Покликається на те, що до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність виконання операцій, якими опосередковувався рух товару. Таким чином, в ході перевірки встановлено відсутність реалізації товарів, що свідчить про укладення договорів поставки та купівлі продажу між ТзОВ Стар Буд та контрагентами без мети настання реальних наслідків. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладається на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Буд" є юридичною особою; код ЄДРПОУ 35943091; місцезнаходження: м. Львів, вул. Шептицьких, будинок 14 квартира 4; основним видом діяльності є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, покриттям для стін і підлоги, установлення столярних виробів, надання в оренду майна.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Львівській області від 16.01.2017 №42 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та на виконання ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 27.12.2016 Головним управлінням Державної Фіскальної Служби у Львівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ Стар-Буд з питань дотримання вимог податкового законодавства по розрахунках із ТзОВ Альфа трейдінг Львів (40218530), ТзОВ Альфа Біо Енерджі (39314833), ТзОВ Мультілан (35047718), ПП Аква - Медікум (31896965), ТзОВ Акрополь-Захід (37612396), ТзОВ Комплектспецбуд (36757232), ТзОВ Промбудексперт (37318794), ТзОВ Будінтайм (39512426), ТзОВ Джета Трейд (40032734) за період діяльності з 01.01.2015 по 30.06.2016, за результатами якої складено Акт № 4/13-01-14-06/35943091 від 27.01.2017 .

Вищезгаданим актом за результатами перевірки визначено порушення ТОВ Стар-Буд п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України та встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 299805, 00 грн., в т. ч. у грудні 2015 року на суму 76667, 00 грн., в квітні 2016 року на суму 139210, 00 грн., в травні 2016 року на суму 83928, 00 грн.

Головне управління Державної Фіскальної Служби у Львівській області (далі - Відповідач) на підставі акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 4/13-01-14-06/35943091 від 27.01.2017 прийняло податкове повідомлення-рішення від 09.02.2017 № 0001151406, яким ТзОВ Стар-Буд донараховано податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 299805,00 грн., а також штрафні (фінансові) санкції в сумі 149903, 00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТзОВ Стар-Буд оскаржило його до суду.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Позивач здійснював господарські операції з рядом контрагентів, тому суд дослідив господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Буд" з ТзОВ Альфа Біо Енерджі (39314833) та ПП Аква-Медікум (31896965) щодо господарських взаємовідносин з якими у податкового органу виникли сумніви щодо реальності господарських операцій.

Так, щодо зазначених контрагентів відповідачем використано податкову інформацію щодо ТзОВ "Аква-Медікум" від Городоцької ОДПІ від 30.09.2016 року №66/1401 із якої вбачається, що контрагент позивача не знаходиться за своєю юридичною адресою та щодо ТзОВ "Альфа Біо Енерджі" від Франківського відділення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 01.04.2016 року № 5352/9/13-05-12-01 та від 12.08.2016 року № 11529/13-05-12-01/483, якою встановлено, що господарська діяльність згаданого контрагента позивача носить ризиковий характер та суперечить чинному законодавству України. ТзОВ "Альфа Біо Енерджі" не може реалізувати в законний спосіб товар, на який не набуло права власності та вчиняти подальші правочини із цим товаром.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2015 року між ТзОВ "Стар-Буд" (Продавець) та ПП "Аква-Медікум" (Покупець) укладено договір № СБ-49-2/15 про поставку товарів.

На виконання умов вказаного договору позивачем регулярно постачався товар (ламінат), кількість та ціна якого зазначена та підтверджується видатковими накладними та податковими накладними за відповідні спірні періоди.

Виконавцем виписано видаткові накладні: від 14.12.2015 №УТ-1520 на загальну суму 160000 грн, в тому числі ПДВ 26666, 67 грн, від 16.12.2015 №УТ-1533 на загальну суму 133000 грн, в тому числі ПДВ 22166, 67 грн. Вказану суму податку на додану вартість ТзОВ "Стар-Буд" включено до податкового кредиту.

28 березня 2016 року між ТзОВ "Стар-Буд" (Продавець) та ТзОВ "Альфа Біо Енерджі" (Покупець) укладено договір № СБ-25/16 про поставку товарів.

На виконання умов вказаного договору позивачем регулярно постачався товар (ламінат, плінтуси, замки, кліпси), кількість та ціна якого зазначена та підтверджується видатковими накладними та податковими накладними за відповідні спірні періоди.

Виконавцем виписано видаткову накладну від 10.05.2016 №УТ-542 на загальну суму 300000 грн, в тому числі ПДВ 50000 грн. Вказану суму податку на додану вартість ТзОВ "Стар-Буд" включено до податкового кредиту. 25.04.2016 ТзОВ "Стар-Буд" виписано видаткову накладну № УТ-501 на товари на суму 738830 грн, в тому числі ПДВ на суму 123138, 33 грн, № УТ-409 від 07.04.2016 на суму 300000 грн, в тому числі ПДВ 50000 грн. Вказані суми податку на додану вартість ТзОВ "Стар-Буд" включено до податкового кредиту.

Факт реалізації товарів ТзОВ "Альфа Біо Енерджі" та ПП "Аква-Медікум" підтверджується також "Карточкою счета 36 за січень 2015- червень 2016".

Позивач до матеріалів справи долучив Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2016 року та квитанцію №2 від 09.02.2017, що підтверджує факт надсилання декларації за вказаний звітний період.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується також податковими накладними: від 10.05.2016 №17, від 25.04.2016 №142, від 07.04.2016 №37, від 16.12.2015 №109, від 14.12.2015 №97, від 21.10.2015 №101, від 19.10.2015 №86, від 25.05.2016 №96, від 01.07.2016 №12, від 21.06.2016 №112, від 09.06.2016 №48, від 08.06.2016 №46, від 06.06.2016 №23, від 06.06.2016 №22, від 03.06.2016 №15, від 02.06.2016 №8, від 02.06.2016 №7, від 31.05.2016 №129, від 31.05.2016 №126, від 27.05.2016 №117, від 27.05.2016 №113.

Як вбачається із наданих позивачем письмових доказів, у періоді, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з переліченими вище контрагентами, які відображені у належних первинних документах.

З акта перевірки вбачається, що основними мотивами для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій за період, що перевірявся, є податкова інформація. Зміст цієї узагальненої інформації зводиться до того, що контрагенти позивача фактично не могли здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність у нього майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з виконання робіт, послуг, та у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутністю трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів.

Посилання контролюючого органу на відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою станом на момент проведення перевірки, не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодою із вказаними контрагентам у момент їх укладення та виконання. При цьому необхідно враховувати, що належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, відповідний витяг з реєстру з наявністю такого запису в матеріалах справи відсутній. Більше того, на момент виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача - ТзОВ Альфа Біо Енерджі та ПП Аква-Медікум не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою забезпечення мети власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані, що доводить достатній об'єм правоздатності останнього для укладення спірної угоди.

Твердження відповідача про відсутність у спірних контрагентів необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності самі по собі не є доказом безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності підприємств як платників податків; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Сама собою наявність або відсутність окремих документів або помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що, в свою чергу, встановлено судом і підтверджено матеріалами справи.

ПК України не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу.

Відтак, суд вважає висновки податкового органу, щодо не підтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентами неправомірними, оскільки інформація, якою відповідач обґрунтовує свою позицію, фактично вибрана з різних актів в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно з вимогами Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків, щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Натомість, факт укладення договорів, та здійснення господарських операцій між позивачем та його відповідними контрагентами підтверджено належними первинними документами, що відповідають вимогам бухгалтерського обліку, на даних якого гуртуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (норми кодексу у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Положеннями п. 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-ХIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч.ч.1 та 2 ст.9 цього ж Закону Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами передбачено пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, та зазначено, що первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Визначальною ж ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За відсутності факту придбання робіт (послуг), відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів. Реальність, в свою чергу, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи (послуги) отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, суд зазначає, що доводи, якими податковий орган мотивує висновки акту перевірки є неправомірними.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) ЄСПЛ зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень.

Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Згідно з рішенням Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21.47а10 якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальності за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Згідно з статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість 449708, 00 грн, а тому податкове повідомлення-рішення від 09.02.2017 №0001151406 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 09.02.2017 №0001151406.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Буд" судовий збір в розмірі 6745 (шість тисяч сімсот сорок п'ять) гривень 62 копійки.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.05.2017 року.

Суддя Р.М. Брильовський