Постанова

від 24.01.2018 по справі 813/776/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/7148/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Богдан А.О.

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 у справі №813/776/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стар - Буд до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення (суддя І інстанції - Брильовський Р.М., місце ухвалення: м. Львів, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 24.05.2017),

встановив:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Стар - Буд (надалі - позивач, ТзОВ Стар - Буд ) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001151406 від 09.02.2017 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 адміністративний позов задоволено повністю, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказує, зокрема, на фіктивність господарських договорів, укладених без наміру реального здійснення господарських операцій, обумовлених ними.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю Стар-Буд є юридичною особою; код ЄДРПОУ 35943091; місцезнаходження: АДРЕСА_1; основним видом діяльності є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, покриттям для стін і підлоги, установлення столярних виробів, надання в оренду майна.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Львівській області від 16.01.2017 №42 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та на виконання ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 27.12.2016 ГУ ДФС у Львівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ Стар-Буд з питань дотримання вимог податкового законодавства по розрахунках із ТзОВ ОСОБА_2 трейдінг Львів (40218530), ТзОВ ОСОБА_2 Енерджі (39314833), ТзОВ Мультілан (35047718), ПП Аква - Медікум (31896965), ТзОВ Акрополь-Захід (37612396), ТзОВ Комплектспецбуд (36757232), ТзОВ Промбудексперт (37318794), ТзОВ Будінтайм (39512426), ТзОВ Джета Трейд (40032734) за період діяльності з 01.01.2015 по 30.06.2016, за результатами якої складено Акт № 4/13-01-14-06/35943091 від 27.01.2017.

Вищезгаданим актом за результатами перевірки визначено порушення ТзОВ Стар-Буд п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України та встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 299805, 00 грн., в т. ч. у грудні 2015 року на суму 76667, 00 грн., в квітні 2016 року на суму 139210, 00 грн., в травні 2016 року на суму 83928, 00 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області 09.02.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення від № НОМЕР_1, яким ТзОВ Стар-Буд донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 299805,00 грн., а також штрафні (фінансові) санкції в сумі 149903, 00 грн.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.178 та пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом б п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пп.186.2.1 п.186.2 ст.186 ПК України місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996 від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У розумінні пункту 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобовязань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Встановлення реальності господарської діяльності повинно здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП Аква-Медікум , ТзОВ ОСОБА_2 Енерджі , по господарських взаємовідносин з якими у податкового органу виникли сумніви щодо реальності таких операцій, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Так, господарські відносини між ТзОВ Стар-Буд та ПП Аква-Медікум підтверджуються договором поставки товарів № СБ-49-2/15 від 19.10.2015 року, відповідно до якого ТзОВ Стар-Буд (Продавець) регулярно постачало товар (ламінат) ПП Аква-Медікум (Покупець), кількість та ціна якого зазначена та підтверджується видатковими накладними та податковими накладними за відповідні спірні періоди; видатковими накладними: від 14.12.2015 №УТ-1520 на загальну суму 160000 грн, в тому числі ПДВ 26666, 67 грн, від 16.12.2015 №УТ-1533 на загальну суму 133000 грн, в тому числі ПДВ 22166, 67 грн.

Господарські відносини між ТзОВ Стар-Буд та ТзОВ ОСОБА_2 Енерджі підтверджуються: договором поставки товарів № СБ-25/16 від 28.03.2016 року, відповідно до якого ТзОВ Стар-Буд (Продавець) регулярно постачало товар (ламінат, плінтуси, замки, кліпси), кількість та ціна якого зазначена та підтверджується видатковими накладними та податковими накладними за відповідні спірні періоди; видатковою накладною від 10.05.2016 №УТ-542 на загальну суму 300000 грн, в тому числі ПДВ 50000 грн. 25.04.2016 ТзОВ Стар-Буд виписано видаткову накладну № УТ-501 на товари на суму 738830 грн, в тому числі ПДВ на суму 123138, 33 грн, № УТ-409 від 07.04.2016 на суму 300000 грн, в тому числі ПДВ 50000 грн.

Факт реалізації товарів ТзОВ ОСОБА_2 Енерджі та ПП Аква-Медікум підтверджується також Карткою рахунку 36 за січень 2015- червень 2016 .

Позивач до матеріалів справи долучив Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2016 року та квитанцію №2 від 09.02.2017, що підтверджує факт надсилання декларації за вказаний звітний період.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується також податковими накладними: від 10.05.2016 №17, від 25.04.2016 №142, від 07.04.2016 №37, від 16.12.2015 №109, від 14.12.2015 №97, від 21.10.2015 №101, від 19.10.2015 №86, від 25.05.2016 №96, від 01.07.2016 №12, від 21.06.2016 №112, від 09.06.2016 №48, від 08.06.2016 №46, від 06.06.2016 №23, від 06.06.2016 №22, від 03.06.2016 №15, від 02.06.2016 №8, від 02.06.2016 №7, від 31.05.2016 №129, від 31.05.2016 №126, від 27.05.2016 №117, від 27.05.2016 №113.

Здійснивши правову оцінку наведеним вище первинним документам, суди не встановили їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що основними мотивами для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій за період, що перевірявся, є податкова інформація. Зміст цієї узагальненої інформації зводиться до того, що контрагенти позивача фактично не могли здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність у нього майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з виконання робіт, послуг, та у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутністю трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів.

Посилання контролюючого органу на відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою станом на момент проведення перевірки, не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціях за договорами із вказаними контрагентам у момент їх укладення та виконання. При цьому, необхідно враховувати, що належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, відповідний витяг з реєстру з наявністю такого запису в матеріалах справи відсутній. Більше того, на момент виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача - ТзОВ ОСОБА_2 Енерджі та ПП Аква-Медікум не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою забезпечення мети власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані, що доводить достатній об'єм правоздатності останніх для укладення спірної договорів.

Твердження відповідача про відсутність у спірних контрагентів необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності самі по собі не є доказом безтоварності операцій та недобросовісності підприємств як платників податків; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. Окрім того, відповідно до норм чинного законодавства суб'єкт господарювання наділений самостійною дискрецією щодо формування програми діяльності, залучення фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом.

Відтак, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу щодо непідтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, оскільки такі обґрунтовані інформацією, вибраною з різних актів перевірок без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Щодо доводів апелянта про відсутність ділової мети у вказаних господарських взаємовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.

Так, мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Наведена позиція випливає зі змісту підпункту статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (зменшення податкового зобовязання). Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру).

В процесі розгляду справи судами встановлено, що господарські операції позивача з ТзОВ ОСОБА_2 Енерджі та ПП Аква-Медікум обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди.

З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність господарських операцій ТзОВ Стар-Буд зі своїми контрагентами, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції правомірності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 у справі №813/776/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 01.02.2018.