Ухвала

від 10.05.2017 по справі 815/3170/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2017 року м. Київ К/800/19817/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Нечитайла О.М., Олендера І.Я.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАБЛАСКО на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 у справі №815/3170/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАБЛАСКО до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАБЛАСКО до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю АВІАБЛАСКО 07.04.2014 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.04.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі адміністративний позов.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю АВІАБЛАСКО посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.10, 200.11, 200.12 статті 200, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ Авіабласко з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.12.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 13.12.2010 по 30.09.2012 відповідно до затвердженого плану графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання юридичних осіб ДПІ в Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС на 1 квартал 2013 року, за наслідками якої складений акт №000009/15-52-22-20/374217 від 21.03.2013 Про результати планової виїзної перевірки ТОВ Авіабласко з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.12.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 13.12.2010 по 30.09.2012 .

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4, пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 147049,00грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 15147,00грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 2068,00грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 76734,00грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 53100,00грн., ст. 49 Податкового кодексу України, підприємством не надано до ДПІ в Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року;

пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 131546,00грн., в тому числі: за травень 2011 року на 1678,00грн., за червень 2011 року на 11494,00грн., за серпень 2011 року на 1798,00грн., за вересень 2011 року на 5754,00грн., за жовтень 2011 року на 39922,00грн., за грудень 2011 року на 19881,00грн., за січень 2012 року на 50572,00грн., за лютий 2012 року на 447,00грн.;

зменшення від'ємного значення на суму 1168,00грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0001342220 від 05.04.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 160494,00грн., з яких за основним платежем 147049,00грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями у розмірі 13445,00грн.;

№0001352220 від 05.04.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 161142,00грн., з яких за основним платежем 131546,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 29596,00грн.;

№0001412220 від 08.04.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1168,00грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень став висновок податкового органу про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ПП Бізнесіндустрія , ПП Стратегія 2010 , ТОВ Агенція Досконалих рішень , ТОВ Селена СВ , єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача податкової вигоди.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з ПП Бізнесіндустрія , ПП Стратегія 2010 , ТОВ Агенція Досконалих рішень , ТОВ Селена СВ , дійшли обґрунтованого висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на відсутність доказів яким чином здійснювались поставки - товарно-транспортні накладні не надані, а також виконання умов договорів щодо надання рахунків-фактур, специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, та в яких визначаються асортимент товару, його обсяг (кількість) та вартість, відсутність посвідчення якості товару сертифікатами якості заводу-виробника, який надається на кожну номенклатуру товару, що постачається, а також невідповідність первинних документів вимогам податкового законодавства.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАБЛАСКО залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 у справі №815/3170/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

О.М.Нечитайло

---

І.Я.Олендер