Рішення

від 16.05.2017 по справі 910/2740/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017Справа №910/2740/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕСТАЙЛ"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг"

2) Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"

про відшкодування шкоди завданої залиттям у розмірі 86 770,59 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Німчук О.О.(довіреність)

від відповідача 1: Криворог І.О. (довіреність)

від відповідача 2: Молдавська О.В. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОДЕСТАЙЛ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг" (відповідача) про стягнення непокритої частини збитку у розмірі 86770,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з пошкодженням системи водопостачання в приміщенні, яке використовує ТОВ "Неос Лізинг", позивачу завдано матеріальну шкоду у сумі 858670,00 грн. Оскільки, розмір непокритого страховою виплатою збитку становить 86770,59 грн., позивач звернувся з даним позовом до ТОВ "Неос Лізинг" як відповідальної особи за завдані позивачу збитки про стягнення з ТОВ "Неос Лізинг" зазначеної суми збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 порушено провадження по справі № 910/2740/17 та призначено її до розгляду на 16.03.2017.

16.03.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі солідарного відповідача - ПАТ "Укрсоцбанк".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 залучено до участі у справі № 910/2740/17 відповідача 2 - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" та відкладено розгляд справи на 30.03.2017.

В судове засідання 30.03.2017 з'явились представники позивача та відповідача 1.

Представник відповідача 1 надав суду відзив, в якому заперечив позовні вимоги посилаючись на те, що затоплення приміщення позивача відбулось з незалежних від відповідача 1 причин, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 розгляд справи №910/2740/17 відкладено на 25.04.2017.

21.04.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та пояснення щодо відсутності підстав для призначення експертизи.

25.04.2017 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 25.04.2017 представник відповідача 1 заявив клопотання про призначення судової експертизи.

Також, присутні в судовому засіданні представники позивача, відповідача 1,2 подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

В судовому засіданні 25.04.2017 судом відкладено розгляд клопотань відповідача 1 про призначення судової експертизи та про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/2740/17 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 16.05.2017.

15.05.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі, пояснення щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі, призначення експертизи та обґрунтування вини відповідача.

15.05.2017 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло повторне клопотання про призначення судової експертизи по справі та пояснення, в яких позивач просив суд зупинити провадженні у справі.

В судовому засіданні суд розглянувши клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі, відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Положеннями п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Тобто, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи.

Наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму клопотанні позивач просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі №910/85/17 за позовом ПрАТ "Страхова компанія "Колоннейд Україна" до ТОВ "УніКредит Лізинг", ПАТ "Укрсоцбанк" про відшкодування шкоди в порядку регресу 786 303, 08 грн. Так, під час розгляду справи №910/85/17 судом було призначено судову експертизу та на вирішення експерта поставлено питання щодо визначення розміру матеріального збитку завданого залиттям та встановлення залишкової вартості пошкодженого майна.

Зі змісту ухвали про призначення експертизи вбачається, що клопотання про призначення експертизи обумовлене наявністю заперечень щодо звіту про оцінку збитку №3908-9216-2 від 09.09.2016.

Натомість, як встановлено судом, у даній справі вартість матеріального збитку завданого позивачу обґрунтована звітом з визначення вартості матеріального збитку, завданого Товариству з обмеженою відповідальністю "МОДЕСТАЙЛ", складеного суб'єктом оціночної діяльності оцінювачем ОСОБА_4

Разом з тим, первісна вартість товару є незмінною та підтверджується видатковою накладною №7 від 01.07.2016, а питання залишкової вартості пошкодженого товару стосується лише прав страхової компанії.

Враховуючи наведене, за висновкам суду вирішення спору про відшкодування шкоди в порядку регресу 786 303,08 грн. у справі №910/85/17 не перешкоджає розгляду справи №910/2740/17 про стягнення непокритої частини збитку у розмірі у розмірі 86770,59 грн.

Суд самостійно може встановити всі обставини для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи № 910/2740/17 за наявними у даній справі доказами, а тому - у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

Заявлені відповідачем 1 клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі, суд також залишає без задоволення, з огляду на наступне.

Так, у своєму клопотанні відповідач просить суд поставити на вирішення експерта наступні питання:

чи відповідає кріплення анкерними болтами водонагрівача до стіни санвузла на 2-му поверсі за адресою вул. Сагайдачного, 22/1 вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та/або іншим технічним вимогам. Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

чи можливе суттєве пошкодження кріплень за наслідком вібрації від здійснення будівництва у суміжному будинку та руху поїздів метрополітену?

яка технічна причина пошкоджень санвузла на 2-му поверсі за адресою вул. Сагайдачного, 22/1, що відбулися 06.07.2016 із врахуванням фактів проведення будівництва у суміжному будинку та руху поїздів метрополітену?

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги відсутність суперечливих доказів, у суду відсутня необхідність у спеціальних знаннях для встановлення дійсних обставин справи та вирішення спору між сторонами.

За таких обставин підстави для призначення експертизи у даній справі відсутні.

Представник позивача 16.05.2017 підтримав заявлені вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача 1 проти позовних вимог заперечив.

Представник відповідача 2 надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на наявність заперечень щодо розміру матеріального збитку визначеного звітом про збитки №3908-9216-2 від 09.09.2016, у зв'язку із чим ПАТ "Укрсоцбанк" під час розгляду справи №910/85/17 заявлено клопотання про призначення експертизи. Також відповідачем 2 зазначено, що в позовній заяві не зазначено на яких підставах позивач перебуває у приміщенні, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1/2.

В судовому засіданні 18.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до умов договору добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ №PRP0030972 від 25.01.2016 у редакції додатку №1 від 10.06.2016, укладеного з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Колоннейд Україна" як страховиком було застраховано майнові інтереси позивача, що не суперечать законодавству України та пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим майном згідно переліку.

06.07.2016 відбулося залиття приміщення позивача (магазин "Геррі Вебер"), що знаходиться на першому поверсі нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1/2. Внаслідок вказаної події було пошкоджено майно позивача - товари в обороті, що зберігались у приміщенні магазину "Геррі Вебер" (перелік наведений у дефектному акті №08/07).

Відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого Товариству з обмеженою відповідальністю "МОДЕСТАЙЛ" через пошкодження товарів в обороті, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного/Борисоглібська/Контрактова площа, буд. 22/1/2, група прим. №18 (приміщення з №1 по №9), магазин "Геррі Вебер", вартість матеріального збитку завданого страхувальнику на дату оцінки 08.07.2016 становить 858670,00 грн. без ПДВ.

Згідно із розрахунку наведеного звіті про збиток №3908-9216-2, складеного Inter Tech Services Limited, сума, що підлягає виплаті страхувальнику за вирахуванням франшизи ставить 771899,41 грн.

На підставі страхового акту №2800016659 від 14.09.2016 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Колоннейд Україна" здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування у сумі 771899,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням №000045593 від 15.09.2016.

Враховуючи, що розмір непокритого страховою виплатою збитку становить 86770,59 грн., позивач 03.10.2016 направив на адресу ТОВ "Неос Лізинг" претензію про відшкодування матеріальних збитків у сумі 86770,59 грн.

Відповідач 1 у відповіді (вих. 1317 від 20.10.2016) на претензію, відмовив у вимозі позивача про відшкодування матеріальних збитків.

З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ "Неос Лізинг" за доводами позивача є відповідальною особою за завдані позивачу збитки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Аналогічні положення щодо предмету страхування наведені у ст. 4 Закону України "Про страхування".

Частина 1 статті 6 Закону України "Про страхування" визначає, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ст.ст. 9, 16, 25 Закону України "Про страхування" настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування страхувальнику відповідно до умов договору страхування.

Як підтверджено матеріалами справи, 06.07.2016 відбулося залиття приміщення позивача (магазин "Геррі Вебер"), що знаходиться на першому поверсі нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1/2, внаслідок чого пошкоджено майно позивача - товари в обороті, яке зберігались у приміщенні магазину "Геррі Вебер", згідно переліку наведеного у дефектному акті №08/07.

Вказана подія визнана Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (страховиком за договором добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ №PRP0030972 від 25.01.2016) страховим випадком та на підставі страхового акту №2800016659 від 14.09.2016 страховик сплатив позивачу страхове відшкодування у сумі 771899,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням №000045593 від 15.09.2016.

Таким чином, невідшкодована позивачу сума збитків становить 86770,59 грн. (858670,00 грн. (вартість матеріального збитку визначена у звіті, складеним за результатами оцінки здійсненої оцінювачем ОСОБА_4) - 771899,41 грн.).

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення щодо підстав відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в ст. 1166 ЦК України.

Приписами ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Під страховим відшкодуванням розуміється виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

В той же час, неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

Потерпілий на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Згідно із ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків (зв'язок протиправної поведінки і збитків, що настали, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком); розмір збитків (їх наявності та розміру); вина).

Згідно із звітом з визначення вартості матеріального збитку, завданого Товариству з обмеженою відповідальністю "МОДЕСТАЙЛ" через пошкодження товарів в обороті, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного/Борисоглібська/Контрактова площа, буд. 22/1/2, група прим. №18 (приміщення з №1 по №9), магазин "Геррі Вебер", вартість матеріального збитку завданого позивачу на дату оцінки 08.07.2016 становить 858670,00 грн. без ПДВ.

Вказаний звіт складений суб'єктом оціночної діяльності оцінювачем ОСОБА_4 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України НОМЕР_1 від 16.09.2013, свідоцтво НОМЕР_2 від 30.06.2005).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна (ст. 4 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

За змістом ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Вказаний вище звіт складений суб'єктом оціночної діяльності та безпосередньо оцінювачем, який набув цього статусу у встановленому чинним законодавством порядку, а отже, у суду відсутні підстави вважати недостовірними, наявні у звіті висновки щодо вартості матеріального збитку завданого позивачу внаслідок залиття приміщення позивача.

Відповідачами жодних належних та допустимих доказів в спростування висновків наведених звіті не надано.

Саме лише посилання відповідачів на те, що у справі №910/85/17 за позовом ПрАТ "Страхова компанія "Колоннейд Україна" до ТОВ "УніКредит Лізинг", ПАТ "Укрсоцбанк" про відшкодування шкоди в порядку регресу 786 303, 08 грн., у зв'язку із наявністю у ПАТ "Укрсоцбанк" заперечень щодо звіту про збитки №3908-9216-2 від 09.09.2016, складеного Inter Tech Services Limited, було призначено товарознавчу експертизу, не спростовує висновку здійсненого суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 у звіті з визначення вартості матеріального збитку, завданого Товариству з обмеженою відповідальністю "МОДЕСТАЙЛ".

Частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України визначає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача у справі.

Зі змісту звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого Товариству з обмеженою відповідальністю "МОДЕСТАЙЛ", складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4, матеріальний збиток у сумі 858670,00 грн. завданий Товариству з обмеженою відповідальністю "МОДЕСТАЙЛ" внаслідок пошкодження товарів в обороті, яке відбулось у зв'язку із залиттям приміщення позивача (магазин "Геррі Вебер"), що знаходиться на першому поверсі нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1/2.

Як встановлено судом, комісією у складі: представника ТОВ "МОДЕСТАЙЛ" Голубовської Н.Г., головного бухгалтера ТОВ "Марінкефер" Скурською С.М., ФОП ОСОБА_7, ПАТ "Укрсоцбанк" в особі головного інженера ОСОБА_8, ТОВ "УніКредит Лізинг" (змінено найменування на ТОВ "Неос Лізинг") в особі в.о. генерального директора Степаненка Т.В., 07.07.2016 було складено акт загального огляду нежитлового приміщення (магазин "Геррі Вебер", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1/2).

Згідно із вказаним актом вищезазначеною комісією надано висновок, що пошкодження приміщення та товару позивача відбулося внаслідок залиття водою через пошкодження системи водопостачання в приміщенні на другому поверсі, що розміщується над магазином "Геррі Вебер".

Як підтверджено наявними в матеріалах справи договором оренди №690 від 01.07.2016, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "УніКредит Лізинг" (змінено найменування на ТОВ "Неос Лізинг"), та актом здачі-приймання приміщення від 30.06.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг" є орендарем нежитлового приміщення, що розташоване на другому та третьому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1).

В судовому засіданні 25.04.2017 представники відповідачів не заперечили факту затоплення приміщення позивача внаслідок падіння водонагрівача в орендованому Товариством з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг" приміщенні.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 773 ЦК України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 776 ЦК України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами договору оренди №690 від 01.07.2016 передбачено, що відповідач 1 зобов'язаний утримувати та експлуатувати об'єкт оренди та розміщене в ньому устаткування та обладнання відповідно до встановлених технічних правил, правил санітарної та протипожежної безпеки, що діють на території України у відношенні аналогічного роду і призначення будинків і примішень; підтримувати в належному стані об'єкт оренди та при необхідності проводити поточний та капітальний ремонти (п. 4.2.6., п. 4.2.7. договору).

Шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах (ч. 1 ст. 780 ЦК України).

Враховуючи вищенаведені приписи цивільного законодавства та умови договору оренди, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг" як орендаря приміщення, яке розташоване на другому поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1, покладений тягар утримання майна та обов'язок відшкодування шкоди завданої у зв'язку з користуванням орендованим майном.

В підтвердженні відсутності своєї вини, відповідач 1 посилався на акт огляду від 06.07.2016 складений комісією у складі: представників ТОВ "Фасіліті" - керівників служби експлуатації ОСОБА_10, ОСОБА_11, представника ПАТ "Укрсоцбанк" - начальника відділу технічної підтримки управління логістики Північного регіону Зорило Р.А. і представника ТОВ "УніКредит Лізинг" - начальника відділу інформаційних технологій та методологічної підтримки Ремез Д.А., в якому було зазначено, що постійна вібрація від будівництва будинку та руху поїздів метрополітену імовірно призвела до погіршення кріплення дюбеля в стіні та під дією ваги водонагрівача, пластиковий дюбель вирвало з стіни.

Вказаний вище акт огляду від 06.07.2016 містить саме лише припущення щодо причин падіння водонагрівача в орендованому Товариством з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг" приміщенні. Обґрунтованого висновку причин падіння водонагрівача та документів в підтвердження такого висновку, даний акт не містить.

Акт огляду від 06.07.2016 складений представниками відповідачів та керівників служби експлуатації ТОВ "Фасіліті" в односторонньому порядку без участі представника позивача.

З урахуванням наведеного, оскільки зазначене в акті припущення не підтверджене жодними доказами, за висновками суду акт огляду від 06.07.2016 не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ в підтвердження відсутності вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг". Окрім того, викладене в акті припущення жодним чином не спростовує наведених положень законодавства та умов договору щодо наявності у відповідача 1 обов'язку утримувати в належному стані орендоване приміщення.

З огляду на наведене, відповідач 1 не довів відсутності своєї вини у заподіянні позивачу збитків.

У відповідності до ч. 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується наявність всіх складових для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, а саме: порушення відповідачем 1 обов'язку утримувати в належному стані орендоване приміщення; розмір збитку підтверджений звітом про оцінку та первинними документами; залиття приміщення позивача відбулось внаслідок падіння водонагрівача в орендованому відповідачем 1 приміщенні; відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у заподіянні позивачу збитків.

З огляду на встановлені обставини, з урахуванням вищенаведених норм матеріального права, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача 1 обов'язку з відшкодування шкоди.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг" про стягнення непокритої частини збитку у розмірі 86770,59 грн.

Враховуючи, що судом встановлено обґрунтованість заявлених позивачем вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг", оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність причинного зв'язку між поведінкою чи діями Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та завданими позивачу збитками, та приймаючи до уваги те, що будь-яких вимог до відповідача 2 позивачем не пред'явлено, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування понесених позивачем збитків відповідачем 2 відсутні. За таких обставин, в задоволенні позову щодо Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕСТАЙЛ".

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на відповідача 1.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неос Лізинг" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 25 Б, ідентифікаційний код 33942232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕСТАЙЛ" (04071, м. Київ, вулиця Межигірська, будинок 22 , ідентифікаційний код 40492822) збитки у розмірі 86770,59 грн. та судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог щодо Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2017.

Суддя С.О. Турчин