Рішення

від 28.04.2017 по справі 910/20271/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2017Справа №910/20271/15 За позовом Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник"

До Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

Про зобов'язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії

Суддя Мельник В.І.

Представники

від позивача: Нищенко С.І., довіреність б/н від 27.10.2016

від відповідача: Іващенуо О.В., довіреність №91/2016/10/17-23 від 17.10.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житлово-будівельний кооператив "Ремонтник" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та просило суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок вартості теплової енергії за період з 01.12.2006 р. по 01.01.2011 р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №720206 від 01.12.1999 р. на підставі тарифів згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача вартість послуг адвоката у розмірі 1 500,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що розпорядження Київської міської державної адміністрації (КМДА) на підставі яких відповідачем здійснювалися нарахування за теплову енергію в період з 01.12.2006 р. по 01.01.2011 р., зокрема № 392 від 31.05.2010 р., № 643 від 30.05.2007 р., № 520 від 29.04.2009 р., № 981 від 31.08.2009 р., № 1192 від 15.10.2009 р., № 1333 від 30.11.2009 р. були визнані незаконними і не чинними з моменту їх прийняття, з огляду на те, що вони не були зареєстровані в органах юстиції, а розпорядження КМДА №1575 від 30.10.2006 (в тому числі в редакції розпорядження № 142 від 12.02.2007 р.) також не було зареєстровано в органах юстиції, а отже, як стверджує позивач, в період з 01.12.2006 р. по 01.01.2011 р. відповідачем здійснювалось нарахування оплати за поставку теплової енергії за тарифами, встановленими нормативно-правовими актами, які визнані незаконними і не чинними з моменту їх прийняття, що відповідно зумовлює необхідність здійснення перерахунку вартості теплової енергії спожитої позивачем за спірний період, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок вартості теплової енергії за період з 01.12.2006 р. по 01.01.2011 р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №720206 від 01.12.1999 р. на підставі тарифів згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245, яке зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 р. за № 46/429 та яким встановлено тариф на виробництво теплової енергії для житлово-експлуатаційних організацій за 1 Гкал - 65,30 грн. з ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/20271/15 та розгляд справи призначено на 17.09.2015.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.10.2015 р. у справі № 910/20271/15 (суддя Смирнова Ю.М.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 р. у справі № 910/20271/15 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 р. у справі № 910/20271/15 за позовом житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зобов'язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії, задоволено повністю: рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 р. у справі № 910/20271/15 про відмову у задоволенні позову скасовано; прийнято нове рішення по справі № 910/20271/15, яким позов Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зобов'язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії, задовольнено повністю; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Київенерго" здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Житлово-будівельним кооперативом "Ремонтник" за період з 01.12.2006 р. по 01.01.2011 р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 710206 від 01.12.1999 р., на підставі тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 р. за № 46/429); стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" 1 218,00 грн. судового збору та 1 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1 339,80 грн.; доручено Господарському суду міста Києва видати відповідні накази; матеріали справи № 910/20271/15 повернуто до Господарського суду міста Києва.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 р. у справі № 910/20271/15 було видано 30.03.2016 р. відповідні судові накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016 р. у справі № 910/20271/15 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 р. у справі № 910/20271/15 скасовано повністю, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

За розпорядженням В.о. Керівника апарату Господарського суду м. Києва Латко І.О. від 25.05.2016 р. № 04-23/1018, щодо справи № 910/20271/15, відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи № 910/20271/15 від 25.05.2016 р., дану справу передано на розгляд судді Андреїшиній І.О.

Ухвалою Господарського суду міста києва від 26.05.2016 прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 13.07.2016, зобов'язано сторін надати суду певні документи.

Через відділ діловодства суду 11.07.2016 від відповідача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2016 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву у судовому засіданні до 27.07.2016, для дослідження доказів у справі.

Через відділ діловодства суду 26.07.2016 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та від ОСОБА_5 надійшла заява про залучення її до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судовому засіданні 27.07.2016 ОСОБА_6 підтримала заяву про залучення її до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, просила її задовольнити.

Представник позивача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення даного клопотання та просив відкласти розгляд справи для надання йому можливості ознайомитися з уточненнями позовних вимог та надати свої заперечення, у зв'язку з чим подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Таким чином, розглянувши клопотання ОСОБА_5, суд не знайшов підстав для його задоволення, оскільки ОСОБА_5 не доведено, що дане рішення може вплинути на її права та обов'язки, крім того інтереси ЖБК "Ремонтник" у даній справі представляють три представники.

Розглянувши клопотання позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

У судовому засіданні 27.07.2016 оголошено перерву до 22.08.2016.

Через відділ діловодства суду 19.08.2016 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київську міську державну адміністрацію.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.08.2016 підтримав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, просив його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти даного клопотання.

Розглянувши клопотання відповідача, суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки рішення у даній справі не може вплинути на права та обов'язки КМДА, у зв'язку з чим відхиляє.

Разом з тим, представники сторін подали клопотання про направлення запиту до Київської міської державної адміністрації для отримання інформації про чинність тарифів в період з 01.04.2008 по 01.01.2011, у зв'язку з чим подали клопотання про продовження строку вирішення спору.

Відповідно до ст. 38 Господарського процессуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суду своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі визнав за доцільне задовольнити клопотання сторін щодо витребування додаткових доказів у Київської міської державної адміністрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 відкладено розгляд справи для витребування додаткових доказів у справі.

Через відділ діловодства суду 12.09.2016 від Департаменту економіки та інвестицій Київської державної адміністрації надійшла відповідь на судовий запит, яку залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2016 просив оголосити перерву у судовому засіданні для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Представник відповідача заперечень не навів.

Розглянувши клопотання позивача, суд його задовольнив з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Разом з тим, представники сторін подали клопотання про продовження строку вирішення спору.

Розглянувши клопотання сторін, суд їх задовольнив з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву у судовому засіданні до 05.10.2016.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.10.2016 подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, у зв'язку з чим просив відкласти розгляд справи для надання можливості позивачу та суду ознайомитися та надати оцінку наданим документам.

Представники позивача заперечили проти долучення даних документів до матеріалів справи, проте просили відкласти розгляд справи для ознайомлення з ними, якщо дані документи будуть залучені судом до матеріалів справи.

Судом залучені до матеріалів справи документи, подані представником відповідача.

Розглянувши клопотання сторін про відкладення розгляду справи, суд його задовольнив з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву у судовому засіданні до 26.10.2016, для надання можливості позивачу реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами справи, та для дослідження доказів у справі.

Через відділ діловодства суду 10.10.2016 від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, на вирішення експертизи просив поставити наступні питання: яка вартість 1 Гкал теплової енергії повинна бути застосована відповідачем до позивача за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 за договором № 710206 та яка сума переплати або боргу ЖБК "Ремотник" перед ПАТ "Київенерго" за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 за договором на постачання теплової енергії № 710206, доручити проведення судової експертизи експертам КНДІСЕ.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.10.2016 підтримав клопотання про призначення судової експертизи, просив його задовольнити, оплату за проведення даної експертизи просив покласти на відповідача, або на сторін.

Відповідач обґрунтовує своє клопотання тим, що за період з 01.04.2008 по 31.05.2009 діяли тарифи КМДА, що встановлювали тарифи на теплову енергію для ПАТ "Київенерго", зокрема: № 142, № 643, № 1575. З 01.06..2009 діяв тариф встановлений КМДА № 520.

Розпорядження КМДА від 31.08.2009 № 981, 15.10.2009 № 1192, 30.11.2009 № 1333, 31.05.2010 № 392 визнані незаконними і нечинними з моменту їх прийняття рішеннями адміністративних судів України.

А також, що за період з жовтня 2008 р. по грудень 2010 р. включно не було жодного розпорядження КМДА, яке пройшло державну реєстрацію в органах Міністерства юстиції України, а також втратило чинність розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 р. згідно з Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.04.2008 р. № 578 "Про визнання такими, що втратили чинність окремих розпоряджень Київської міської державної адміністрації", зареєстрованим у Головному управлінні юстиції у місті Києві 15.05.2008 № 12/778.

Представник позивача поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду, разом з тим, надав суду письмові пояснення на клопотання щодо призначення судово-економічної експертизи, в яких заперечив проти питання № 2, проведення експертизи просив доручити Харківському НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, оскільки між КНДІСЕ та відповідачем існують аналогічні правовідносини з постачання теплової енергії та аналогічні боргові зобов'язання, що може поставити під сумнів висновки експертів. Витрати на проведення судової експертизи просив покласти на відповідача.

Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання відповідача про призначення у справі № 910/20271/15 судової експертизи, Господарський суд міста Києва вважає за необхідне його задовольнити та призначити експертизу для вирішення питання № 1, визначеного в клопотанні ПАТ "Київенерго". Питання № 2, суд не ставить на вирішення судової експертизи, оскільки останнє виходить за межі позовних вимог, так як позовні вимоги у даній справі не грунтуються на розрахунках і не передбачають стягнення грошових коштів. Враховуючи наведене вище, суд вважає дане питання недоцільним та безпідставним.

Отже, суд дійшов висновку, що обставини справи щодо предмета спору встановити неможливо без застосування спеціальних знань, тоді як вони мають суттєве значення для розгляду спору по суті.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями.

Вищий господарський суд України у п.2 Постанови пленуму № 4 від 23.03.2012. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених частиною четвертою статті 7 цього Закону, - іншим фахівцям з відповідних галузей знань.Приймаючи до уваги вищевикладене, Господарський суд міста Києва вважає за необхідне задовольнити клопотання ТОВ "Бритиш Моторс Україна" та призначити у даній справі судову експертизу, виконання якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Господарський суд задовольняє клопотання відповідача щодо доручення проведення судової експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Витрати на проведення судової експертизи суд покладає на відповідача - ПАТ "Київенерго".

Ухвалою суду від 26.10.2016 призначено у справі №910/20271/14 судову експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз .

Ухвалою суду від 26.10.2016 зупинено провадження у справі.

27.12.2016 відділом діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз отримано повідомлення про неможливість надання висновку №18203/16-45 від 19.12.2016 та матеріали справи №910/20271/14.

Розпорядженням №04-23/2760 від 27.12.2016 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, справу передано на розгляд судді Мельник В.І.

Ухвалою від 10.01.2017 провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 30.01.2017.

25.01.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

26.01.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано пояснення по справі.

30.01.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано пояснення по справі та клопотання.

30.01.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 24.02.2017.

22.02.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано письмові обґрунтування заявлених позовних вимог.

23.02.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про доручення документів.

24.02.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 13.03.2017.

13.03.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано пояснення.

13.03.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 03.04.2017.

15.03.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

29.03.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано уточнення заявлених позовних вимог.

03.04.2017 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 24.04.2017 призначено розгляд справи на 28.04.2017.

В судове засідання 28.04.2017 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

В судове засідання 28.04.2017 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення у справі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.04.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (енергопостачальна організація, постачальник, відповідач) та Житлово-будівельним кооперативом "Ремонтник" (абонент, споживач, позивач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №710206 (договір), за умовами якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах передбачених договором (п.1.1), при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикоритовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п.2.1), постачальник зобов'язується, зокрема, постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього договору, при зміні тарифів (додаток №3 до договору) повідомляти абонента у 5-тиденний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації м. Києва про їх зміну (п.п.2.2.1, 2.2.3), абонент зобов'язується, зокрема, виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору (п.2.3.2 договору), облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом (п. 5.1), цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 (п.8.1 договору); договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4 договору).

Пунктами 1-4 додатку № 3 до договору передбачено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням КМДА від 15.01.1999 №47 за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ для опалення 29,64 грн., для гарячого водопостачання - 29,64 грн., за півторакратне заповнення мережною водою енергопостачальної організації теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також за поповнення нормативного витіку, абонент сплачує вартість отриманої мережної води та витрати по її хімічній обробці за плановою собівартістю енергопостачальної організації по тарифу 2,22 грн./тону (без урахування ПДВ) і тепла в воді за тарифами згідно п.1 цього додатку, можливе змінення тарифів в період дії договору, розмір ПДВ визначається чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок вартості теплової енергії та її оплата в період з 01.12.2006 по 01.01.2011 здійснювались за тарифами, встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (надалі - КМДА) № 1245 від 20.06.2002, яке діяло з 01.07.2002 по 31.11.2006, № 643 від 30.05.2007, період дії з 01.12.2006 по 31.05.2009, № 520 від 29.04.2009, період дії з 01.06.2009 по 31.07.2009, № 981 від 31.08.2009, період дії з 01.08.2009 по 30.09.2009, № 1192 від 15.10.2009, період дії з 01.10.2009 по 31.12.2009, № 1333 від 30.11.2009, період дії з 01.01.2010 по 30.06.2010, № 392 від 31.05.2010, період дії з 01.07.2010 по 31.12.2010 та постановою НКРЕ №1729 від 14.12.2010, яка діяла з 01.01.2011 по 23.06.2014.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2014 у справі №2-а-118/11, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 10.07.2014 визнано незаконними і не чинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 981 від 31.08.2009 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення", № 1192 від 15.10.2009 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення", № 1333 від 30.11.2009 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення", № 392 від 31.05.2010 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2014 у справі №761/8760/14-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 15.01.2015 визнано незаконним і не чинним з моменту прийняття зокрема розпорядження Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007 "Про затвердження тарифів на теплову енергію".

Позивач обґрунтовує вимоги тим, що розпорядження КМДА, згідно з якими нараховувалась вартість теплової енергії, визнані не чинними в судовому порядку, у зв'язку з не проходженням ними процедури їх державної реєстрації, Житлово-будівельним кооперативом "Ремонтник" було надмірно сплачено ПАТ Київенерго грошові в розмірі 295 219,07 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (набрав чинності з 22.07.2010) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері надання комунальних послуг.

Зокрема, у пп. 2 п. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Таким чином, з 22.07.2010 з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій.

Відповідно до п. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 01.01.2011. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998 № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що НКРЕ в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок вартості теплової енергії спожитої позивачем за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 здійснювався відповідачем за тарифами, встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007, період дії з 01.12.2006 по 31.05.2009, № 520 від 29.04.2009, період дії з 01.06.2009 по 31.07.2009, № 981 від 31.08.2009, період дії з 01.08.2009 по 30.09.2009, № 1192 від 15.10.2009, період дії з 01.10.2009 по 31.12.2009, № 1333 від 30.11.2009, період дії з 01.01.2010 по 30.06.2010, № 392 від 31.05.2010, період дії з 01.07.2010 по 31.12.2010.

Судом встановлено, що розпорядження КМДА №392 від 31.05.2010 було скасовано постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014 у справі №2а/761/4/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014.

Попередні розпорядження КМДА №№ 643 від 30.05.2007, 520 від 29.04.2009, 981 від 31.08.2009, 1192 від 15.10.2009 та 1333 від 30.11.2009, також, були скасовані - постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.09.2014 у справі №761/8760/14-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015.

Підставою скасування вказаних розпоряджень КМДА стала відсутність їх обов'язкової реєстрації в органах юстиції.

Правову позицію, згідно якої розпорядження КМДА про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які не пройшли державної реєстрації в органах юстиції, не підлягають застосуванню, висловив Верховний Суд України у постановах від 28.11.2011 у справі № 21-246а11 .

Згідно зі ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

За наведених обставин, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які в судовому порядку визнанні незаконними і не чинними з моменту їх прийняття, а нарахування відповідачем плати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, є необґрунтованим.

Враховуючи вище зазначене, відповідач повинен здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої позивачем за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 за договором №720206 від 01.12.1999.

Дослідивши заяву позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній зазначив, що за період з 01.12.2006 по 01.01.2011, позивачем надмірно сплачено відповідачеві суму в розмірі 295219,07 грн. суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що здійснення такого перерахунку в період від 20.06.2002 по 18.04.2008 потрібно проводити за тарифом, встановленим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245, яким встановлено тариф на виробництво теплової енергії для житлово - експлуатаційних організацій за 1 Гкал 65, 30 грн. з ПДВ.

Судом враховано що, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення" зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27 червня 2002 р. за № 46/429, проте згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.04.2008 № 578, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києві 15.05.2008 за № 12/778, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245 втратило чинність.

Враховуючи викладене, зокрема визнання розпоряджень №№ 643, 981, 1192, 1333, 392 недійсними у судовому порядку з моменту їх прийняття, а також неможливість застосування розпоряджень №1786 та №520 у зв'язку з ненабранням чинності вказаними розпорядженнями за відсутності їх реєстрації в органах Міністерства юстиції України, а також у зв'язку з скасуванням розпорядження №1245, суд дійшов висновку, про необхідність застосування тарифів погоджених сторонами в Договорі на постачання теплової енергії у гарячій воді №710206 від 01.12.1999 року, укладеного між позивачем та відповідачем на підставі розпорядження КМДА №47 від 15.01.1999 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1, 4 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін. що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Виходячи з умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999р. № 710206, ціну (тариф) на послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді та опаленні за домовленістю сторін на момент укладання Договору складає 29,64 грн. без ПДВ (35,57 грн, з ПДВ).

Вказаний висновок підтверджується постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-6ц13 в якій вказано, що не грунтується на законі висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості з тих підстав, що постановою суду визнано неправомірними рішення виконкому міської ради про зміну тарифів, оскільки у даному випадку слід було виходити із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними

Дослідивши матеріали справи та доводи представників сторін, здійснивши розрахунок суд дійшов висновку що позивачем за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 року було надмірно сплачено ПАТ Київенерго суму в розмірі 295 219,07 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2 Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Київенерго (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Житлово-будівельним кооперативом Ремонтник (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 49-г, кв. 27) за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 72026 від 01.12.1999 року за період з 01.12.2006 року по 01.04.2008 року на підставі тарифу згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 року № 1245 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції року за № 46/429) та за період з 01.05.2008 року по 01.01.2011 року на підставі тарифу згідно Додатку №3 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №72026 від 01.12.1999 року, що становить 295 219 (двісті дев'яносто п'ять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 07 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.05.2017

Суддя Мельник В.І.