Постанова

від 09.08.2017 по справі 910/20271/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2017 р. Справа№ 910/20271/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Чорногуза М.Г.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017

у справі №910/20271/15 (суддя - Мельник В.І.)

за позовом Житлово-будівельного кооперативу Ремонтник

до Публічного акціонерного товариства Київенерго

про зобов'язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії

за участю представників сторін:

від позивача: Мельник О.В., довіреність б/н від 27.10.2016, Сінгх Н.Г., керівник

від відповідача: Іващенко О.В., довіреність №17072008 від 20/07/2017

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив Ремонтник (позивач у справі) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Київенерго (відповідач у справі) про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості теплової енергії за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №720206 від 01.12.1999 на підставі тарифів згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 №1245 та просив суд стягнути з відповідача вартість послуг адвоката у розмірі 1 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при нарахуванні вартості теплової енергії, яка підлягала сплаті у період з 01.12.2006 по 01.01.2011 роки відповідач застосовував тарифи, визначені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, які в судовому порядку визнані не чинними з моменту їх прийняття, а тому позивач просить суд здійснити на його користь перерахунок вартості теплової енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 у справі №910/20271/15 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Ремонтник на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 у справі №910/20271/15 задоволено повністю. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 у справі №910/20271/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов Житлово-будівельного кооперативу Ремонтник до Публічного акціонерного товариства Київенерго про зобов'язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії, задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство Київенерго здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Житлово-будівельним кооперативом Ремонтник за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №710206 від 01.12.1999 за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2012 за №1245. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Київенерго на користь Житлово-будівельного кооперативу Ремонтник 1 218,00 грн судового збору та 1 500,00 грн витрат на оплату послуг адвоката та 1 339,80 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016 у справі №910/20271/15 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київенерго задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 у справі №910/20271/15 скасовано повністю, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції вказав на необхідність встановлення судом чинності розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2012 за №1245 саме у період з квітня 2008 року по 01.01.2011 та можливості його застосування для проведення перерахунку вартості теплової енергії за вказаний період.

Під час нового розгляду справи позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог (вх. №06-37/54561/16 а.с. 55-57 том 2), в якій позивач просив суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство Київенерго здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої за період з 01.12.2006 по 01.04.2008 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №720206 від 01.12.1999, на підставі тарифів згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 №1245 та за період з 01.04.2008 по 01.01.2011 на підставі тарифу згідно Додаткку №3 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №720206 від 01.12.1999.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 позов задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство Київенерго здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Житлово-будівельним кооперативом Ремонтник за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №720206 від 01.12.1999, за період з 01.12.2006 по 01.04.2008 на підставі тарифу згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 №1245 та за період з 01.05.2008 по 01.01.2011 на підставі тарифу згідно Додатку №3 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №720206 від 01.12.1999, що становить 295 219,07 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки, розпорядження №643 від 30.05.2007, №520 від 29.04.2009, №981 від 31.08.2009, №1192 від 15.10.2009, №1333 від 30.11.2009 та №392 від 31.05.2010 були визнані незаконними і не чинними в судовому порядку з моменту їх прийняття, то при визначені вартості поставленої позивачу енергії у період з 01.12.2006 по 01.04.2008 слід застосувати тарифи, встановлені останнім зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245, яким встановлено тариф на виробництво теплової енергії для житлово-експлуатаційних організацій за 1 Гкал 65,30 грн з ПДВ. Окрім того, суд першої інстанції вказав, що оскільки розпорядження КМДА №1245 від 20.06.2002 втратило чинність згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської державної адміністрації №578 від 18.04.2008, то воно не підлягає застосуванню для визначення вартості теплової енергії поставленої позивачем у в період з 01.04.2008 по 01.01.2011, а вартість теплової енергії за вказаний період слід розраховувати по тарифу, який встановлений сторонами у договорі №710206 від 01.12.1999 на підставі розпорядження КМДА №47 від 15.01.1999.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Публічне акціонерне товариство Київенерго , подав апеляційну скаргу (вх. №09-08.1/4512/17 від 31.05.2017) на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 у справі №910/20271/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що на думку відповідача, відсутні підстави для здійснення перерахунку вартості теплової енергії, спожитої позивачем у період з 01.11.2006 по 01.05.2009, так як спір про стягнення цієї заборгованості вирішений господарським судом у справі №42/369-26/391, під час розгляду якої основний борг, який існував у ЖБК Ремонтник був сплачений повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 у справі №910/20271/15 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 21.06.2017.

20.06.2017 від Житлово-будівельного кооперативу Ремонтник надійшли заперечення (вх. №09-11/11698/17) на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 залишити без змін.

Від відповідача у справі 21.06.2017 до Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові доповнення до апеляційної скарги (вх. №09-11/11844/17), які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 розгляд справи було відкладено на 09.08.2017 в межах строку вирішення спору, який на підставі клопотання сторін відповідно до ст. 69 ГПК України був продовжений судом, про що винесено відповідну ухвалу.

31.07.2017 від Житлово-будівельного кооперативу Ремонтник до апеляційного господарського суду надійшли заперечення (вх. 309-11/14403/17) позивача на апеляційну скаргу ПАТ Київенерго , які долучені судом до матеріалів справи.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.08.2017 у зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці для розгляду справи №910/20271/15 визначено суддів у складі колегії: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Дикунська С.Я., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 справу №910/20271/15 прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів.

У судовому засіданні 09.08.2017 представник апелянта, підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 у справі №910/20271/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники позивача у справі заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.12.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Київенерго (енергопостачальна організація, постачальник, відповідач у справі) та Житлово-будівельним кооперативом Ремонтник (абонент, споживач за договором, позивач у справі) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №710206 (а.с. 9-17 том 1), предметом якого відповідно до п.1.1. є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах передбачених договором.

Згідно з п. 2.1. договору при виконанні його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикоритовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Як визначено п. 2.2.1., 2.2.3. договору постачальник зобов'язався, зокрема, постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього договору, при зміні тарифів (додаток №3 до договору) повідомляти абонента у 5-тиденний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації м. Києва про їх зміну, а абонент відповідно до п. 2.3.2. зобов'язався, зокрема, виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом (п. 5.1).

Договір, згідно п. 8.1., 8.4. набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Пунктами 1-4 додатку № 3 до договору передбачено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням КМДА від 15.01.1999 №47 за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ для опалення 29,64 грн., для гарячого водопостачання - 29,64 грн., за півторакратне заповнення мережною водою енергопостачальної організації теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також за поповнення нормативного витіку, абонент сплачує вартість отриманої мережної води та витрати по її хімічній обробці за плановою собівартістю енергопостачальної організації по тарифу 2,22 грн./тону (без урахування ПДВ) і тепла в воді за тарифами згідно п.1 цього додатку, можливе змінення тарифів в період дії договору, розмір ПДВ визначається чинним законодавством України.

Житлово-будівельний кооператив Ремонтник на підставі укладеного договору здійснював споживання теплової енергії, вартість якої розраховувалась ПАТ Київенерго на підставі діючих тарифів.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, розрахунок вартості теплової енергії та її оплата в період з 01.12.2006 по 01.01.2011 здійснювались відповідачем за тарифами, встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (надалі - КМДА) № 643 від 30.05.2007, період дії з 01.12.2006 по 31.05.2009, № 520 від 29.04.2009, період дії з 01.06.2009 по 31.07.2009, № 981 від 31.08.2009, період дії з 01.08.2009 по 30.09.2009, № 1192 від 15.10.2009, період дії з 01.10.2009 по 31.12.2009, № 1333 від 30.11.2009, період дії з 01.01.2010 по 30.06.2010, № 392 від 31.05.2010, період дії з 01.07.2010 по 31.12.2010.

Разом з тим, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2014 у справі №761/8760/14-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 15.01.2015 визнано незаконним і не чинним з моменту прийняття зокрема розпорядження Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007 Про затвердження тарифів на теплову енергію .

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2014 у справі №2-а-118/11, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 10.07.2014 визнано незаконними і не чинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 981 від 31.08.2009 Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення , № 1192 від 15.10.2009 Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення , № 1333 від 30.11.2009 Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення , № 392 від 31.05.2010 Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення .

Враховуючи наведені обставини позивач стверджує, що оскільки розпорядження КМДА, згідно з якими у період з 01.12.2006 по 01.01.2011 нараховувалась вартість теплової енергії, визнані не чинними в судовому порядку, у зв'язку з не проходженням ними процедури їх державної реєстрації, Житлово-будівельним кооперативом Ремонтник було надмірно сплачено ПАТ Київенерго , вартість теплової енергії, яка підлягає перерахунку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про теплопостачання , тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України Про теплопостачання , тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Законом України Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України (набрав чинності з 22.07.2010) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері надання комунальних послуг.

Зокрема, у пп. 2 п. а ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Таким чином, з 22.07.2010 з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій.

Відповідно до п. 2 ст. 19 Закону України Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 01.01.2011. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що сторони при визначені вартості теплової енергії керуються тарифами, встановленими постачальнику (відповідачеві) Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а, отже, ні позивач, ані відповідач не мають впливу на визначення чи зміну тарифів та не можуть домовитись про застосування будь-яких інших тарифів, аніж ті, що встановлені Київською міською державною адміністрацією у визначеному законом порядку на певний період і діють протягом цього періоду.

Разом з цим, оскільки, розпорядження КМДА №№ 643 від 30.05.2007, 520 від 29.04.2009, 981 від 31.08.2009, 1192 від 15.10.2009 та 1333 від 30.11.2009, №392 від 31.05.2010, на підставі яких відповідачем здійснювався розрахунок вартості теплової енергії спожитої позивачем за період з 01.12.2006 по 01.01.2011, визнані в судовому порядку не чинними та скасовані з моменту їх прийняття у зв'язку з відсутністю їх державної реєстрації, то місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість їх застосування для встановлення вартості спожитої теплової енергії.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

За наведених обставин, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які в судовому порядку визнанні незаконними і не чинними з моменту їх прийняття, а нарахування відповідачем плати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, є необґрунтованим.

Враховуючи вище зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої позивачем за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 за договором №720206 від 01.12.1999. При цьому суд зазначив, що такий перерахунок повинен бути проведений на підставі тарифу, затвердженого розпорядженням КМДА №1245 від 20.06.2002, за спожиту теплову енергії у період з 01.12.2006 по 01.04.2008, а за період з 01.04.2008 по 01.01.2011 за тарифом, встановленим сторонами у договорі на підставі розпорядження КМДА №47 від 01.12.1999.

Однак суд апеляційної інстанції частково погоджується з наведеними висновками Господарського суду міста Києва, з огляду на наступне.

Як вірно дослідив місцевий господарський суд, в період між прийняттям розпорядження № 1245 та розпорядження №643 КМДА було прийнято три розпорядження щодо встановлення тарифів, а саме: розпорядження №№ 1575 від 30.10.2006, 1786 від 15.12.2006 та 142 від 12.02.2007.

При цьому, впродовж 2003 - 2010 років Київська міська державна адміністрація не здійснювала державну реєстрацію своїх розпоряджень щодо встановлення/погодження тарифів на житлово - комунальні послуги в Київському міському управлінні юстиції.

Останнє зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції розпорядження щодо тарифів на виробництво теплової енергії основними теплопостачальними підприємствами міста Києва - це Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429), яким встановлено тариф на виробництво теплової енергії для житлово -експлуатаційних організацій за 1 Гкал 65, 30 грн. з ПДВ.

Вподальшому, керуючись наданими повноваженнями, НКРЕ 14.12.2010 прийняла постанову № 1729, що набрала чинності з 01.01.2011 та діяла до 23.06.2014, якою встановлено тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії Київенерго : для населення - 169, 38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу жилого будинку або відсутній).

Таким чином, при визначенні вартості наданої позивачу енергії в період після 01.01.2011 слід застосовувати тарифи, що встановлені постановою НКРЕ від 14.12.2010 № 1729.

До 01.01.2011, застосовуванню підлягали, тарифи встановлені органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення було зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27 червня 2002 р. за №46/429, проте згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.04.2008 №578, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києві 15.05.2008 за № 12/778, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245 втратило чинність.

Відтак, враховуючи зазначене вище, розпорядження КМДА №1245 від 20.06.2002 може бути застосоване для визначення вартості теплової енергії, спожитої саме в період дії такого розпорядження, і оскільки згідно з розпорядженням №578 від 18.04.2008 воно втратило чинність, то розпорядження КМДА №1245 не може бути застосоване до відносин, які виникли та існували вподальшому, після втрати ним чинності, а тому колегія суддів вважає правомірним висновок, суду першої інстанції, що вартість теплової енергії, спожитої у період з 01.12.2006 по 01.04.2008, підлягає перерахунку за тарифом встановленим розпорядженням КМДА №1245 від 20.06.2002.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про можливість застосування для визначення вартості теплової енергії, яка спожита ЖБК Ремонтник у період з 01.04.2008 по 01.01.2011 тарифу, який були визначений сторонами в п. 1 додатку 3 до договору, а саме який затверджений розпорядженням КМДА від 15.01.1999 №47, з наступних підстав.

Частина перша статті 58 Конституції України закріплює загальновизнаний принцип права, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Отже, колегія суддів зазначає, що правове регулювання відносин теплопостачання, визначення вартості теплової енергії, ціни (тарифи) на яку є регульованими, і не можуть визначатись сторонами самостійно, здійснює саме той нормативно-правовий акт, який діяв тобто був чинний саме на момент такого споживання.

Оскільки розпорядження КМДА від 15.01.1999 №47 втратило чинність згідно з розпорядженням КМДА №1887 від 20.10.2000, яке втратило чинність згідно розпорядження №1245 від 20.06.2002, яке також було визнано таким, що втратило чинність згідно розпорядження КМДА від 18.04.2008 №578, яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у м. Києві 15.05.2008 за №12/778 і є чинним, то відповідно у період з 01.04.2008 по 01.01.2011 розпорядження КМДА №47 від 15.01.1999 не було діючим, а тому жодних законних підстав для застосування такого розпорядження при визначенні тарифів на теплову енергію, спожиту у період з 01.04.2008 по 01.01.2011, немає.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що згідно ст. 83 ГПК України суд при вирішенні спору не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позов в частині вимог про зобов'язання ПАТ Київенерго здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Житлово-будівельним кооперативом Ремонтник за період з 01.04.2008 по 01.01.2011 на підставі тарифу, згідно Додатку №3 до договору №720206 від 01.12.1999 задоволенню не підлягає, а тому рішення Господарського суду міста Києва про задоволення позову в цій частині підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 підлягає частковому скасуванню, зокрема в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ПАТ Київенерго здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Житлово-будівельним кооперативом Ремонтник за період з 01.04.2008 по 01.01.2011 на підставі тарифу, згідно Додатку №3 до договору №720206 від 01.12.1999, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові.

Згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з абз. 1 п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013 року у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, судові витрати сплачені сторонами за подання попередніх апеляційної та касаційної скарг підлягають розподілу згідно порядку, визначеного ст. 49 ГПК України.

Окрім того, під час попереднього розгляду справи Житлово-будівельним кооперативом Ремонтник було заявлено до стягнення з відповідача 1 500,00 грн, понесених витрат на послуги адвоката.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру , дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно п. 6.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України відшкодування зазначених витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, а у разі неподання відповідних документів - у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 1 500,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката Дем'янюка Віктора Пилиповича, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1196/10 від 24.04.1997 та договору про надання адвокатських послуг (а.с. 41-46 том 1).

Таким чином, оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи (а.с. 43 том 1), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката до складу судових витрат у даній справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при частковому задоволенні позову, покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Колегія суддів зазначає, що в абз. 3 п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013 року зазначено, що якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, зокрема при частковому задоволенні позову немайнового характеру, то судові витрати покладаються на сторін порівну.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до вищенаведених приписів законодавства витрати на оплату послуг адвоката та судовий збір покладаються на сторони порівну.

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.4 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 у справі №910/20271/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 у справі №910/20271/15 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Київенерго (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Житлово-будівельним кооперативом Ремонтник (04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, 49-г, код ЄДРПОУ 22893895) за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 720206 від 01.12.1999 року, за період з 01.12.2006 року по 01.04.2008 року на підставі тарифу згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 року № 1245 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції року за № 46/429).

3. В задоволенні позову в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства Київенерго здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Житлово-будівельним кооперативом Ремонтник за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 720206 від 01.12.1999 року, за період з 01.04.2008 року по 01.01.2011 року на підставі тарифу згідно Додатку №3 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №72026 від 01.12.1999 року, відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Житлово-будівельного кооперативу Ремонтник (04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, 49-г, код ЄДРПОУ 22893895) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп судового збору за подання позовної заяви, 750 (сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп витрат на послуги адвоката, 669 (шістсот шістдесят дев'ять) грн. 90 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Ремонтник (04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, 49-г, код ЄДРПОУ 22893895) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 730 (сімсот тридцять) грн. 00 коп судового збору за подання касаційної скарги .

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Ремонтник (04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, 49-г, код ЄДРПОУ 22893895) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 669 (шістсот шістдесят дев'ять) грн. 90 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

6. Справу №910/20271/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді М.Г. Чорногуз

С.Я. Дикунська