ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.05.2017Справа №910/3947/17 За позовомПриватного підприємства «Євробуд» доДержавного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» простягнення 114 457,26 грн. Суддя Босий В.П. Представники сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство «Євробуд» (надалі – ПП «Євробуд») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» (надалі – ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України») про стягнення 114 457,26 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2014 р. у справі №922/4118/14 стягнуто з ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» на користь ПП «Євробуд» борг у розмірі 261 417,60 грн., пеню у розмірі 16 379,78 грн., інфляційні у розмірі 35 198,57 грн. та 3% річних у розмірі 6 359,97 грн. Відповідачем встановлена заборгованість не була погашена, а тому позивачем нараховані інфляційні у розмірі 105 948,65 грн. та 3% річних у розмірі 8 508,61 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.01.2016 р. по 10.03.2017 р. Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.04.2017 р. Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 24.04.2017 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів. Судове засідання 24.04.2017 р. не відбулося та було перенесено на 17.05.2017 р. Представник позивача в судове засідання не з'явилася, на адресу господарського суду міста Києва направила телеграму, в якій просила розгляд справи здійснювати за її відсутності. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду. Місцезнаходження відповідача за адресою: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 12, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №1001881718 від 31.03.2017 р., матеріалами справи та вказано в позові. Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті. Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами. В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 14.08.2013 р. між Приватним підприємством «Євробуд» (підрядник) та Державним підприємством «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» (замовник) було укладено договір підряду № 1-25, за умовами якого, підрядник зобов'язався за завданням замовника на свій ризик виконати та здати в установлений договором строк роботи з капітального ремонту будівлі ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМИ України» за адресою: вул. Академіка Павлова, 46 у м. Харків, а замовник зобов'язався прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх. Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що ціна договору становить 820 662,00 грн. Відповідно до п. 4.3 Договору оплата за виконані роботи проводиться замовником після підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) Оплата робіт за цим договором проводиться замовником відповідно до графіку фінансування робіт (Додаток № 3 до договору) на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) (пункт 4.4 договору). 28.10.2013 р. сторонами підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в за жовтень 2013 р. і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі КБ-3, згідно з якими вартість виконаних робіт склала 229 449,60 грн. Крім того, 28.10.2013 р., сторонами було підписано акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в за жовтень 2013 р. і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі КБ-3, згідно з якими вартість всіх виконаних робіт у жовтні 2013 року склала 261 417,60 грн. Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2014 р. у справі №922/4118/14 за позовом ПП «Євробуд» до ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» про стягнення коштів, позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» на користь Приватного підприємства «Євробуд» 261 417,60 грн. суму основної заборгованості, 16 379,78 грн. пені, 35 198,57 грн. інфляційних витрат, 6359,97 грн. 3 % річних та 6 387,12 грн. витрат зі сплати судового збору. Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2016 р. у справі №910/2256/16 стягнуто з ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» на користь ПП «Євробуд» інфляційні втрати у розмірі 138 437,16 грн., 3% річних у розмірі 10 807,65 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 238,67 грн. Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних у розмірі 105 948,65 грн. та 3% річних у розмірі 8 508,61 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.01.2016 р. по 10.03.2017 р. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Наявність грошового зобов'язання відповідача по сплаті позивачу грошових коштів у розмірі 261 417,60 грн. підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2014 р. у справі №922/4118/14. Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Отже, рішення господарського суду міста Харківської області від 18.12.2014 р. у справі №922/4118/14 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують. Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора. Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Суд вважає, що позивачем було правомірно нараховано позивачеві 3% річних у розмірі 8 508,61 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 09.02.2016 р. по 10.03.2017 р. Стосовно нарахованих до стягнення з відповідача інфляційних за період прострочення з січня 2016 року по 28.02.2017 р. суд відзначає, що позивачем у поданому розрахунку суму заборгованості, від якої нараховувалися такі інфляційні втрати, було збільшено на інфляційні втрати за минулий період. Відтак, за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. позивачем нараховувалися інфляційні втрати на суму заборгованості у розмірі 470 229,11 грн., а за період з 01.01.2017 р. по 28.02.2017 р. – на суму заборгованості у розмірі 528 537,52 грн. В той же час, відповідно до п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р. інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Пунктом 3.2 вказаної постанови визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Таким чином, нарахування інфляційних має бути здійснено виходячи із суми боргу, яка в даному випадку не змінювалася та складає 261 417,60 грн. З урахуванням викладеного судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат виходячи із суми заборгованості у розмір 261 417,60 грн. за період з січня 2016 року по 28.02.2017 р., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на суму 38 515,70 грн. За таких обставин, позовні вимоги ПП «Євробуд» про стягнення з ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» інфляційних у розмірі 38 515,70 грн. та 3% річних у розмірі 8 508,61 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в цій частині. В іншій частині в задоволення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав. Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Євробуд» задовольнити частково. 2. Стягнути з Державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 12, ідентифікаційний код 37995314) на користь Приватного підприємства «Євробуд» (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3; ідентифікаційний код 31344085) інфляційні у розмірі 38 515 (тридцять вісім тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 8 508 (вісім тисяч п'ятсот вісім) грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 705 (сімсот п'ять) грн. 36 коп. Видати наказ. 3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 23.05.2017 р. Суддя В.П. Босий
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.05.2017 |
Оприлюднено | 29.05.2017 |
Номер документу | 66684984 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Босий В.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні