Рішення

від 17.05.2017 по справі 910/6528/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017Справа №910/6528/17 За позовом Корпорація Феномен

До Публічне акціонерне товариство Марфін Банк

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

1) Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України Духновська Олеся Анатоліївна;

2) Державний реєстратор Державного департаменту реєстрації Міністерства юстиції України Марченко Олександр Анатолійович;

3) Міністерство юстиції України;

4) Товариство з обмеженою відповідальністю БРИТИШ МОТОРС УКРАЇНА ;

5) Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

Про визнання недійсним рішення державного реєстратора та скасування запису про право власності.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Ахрамович Я.І. (дов. від 03.10.2016)

від відповідача: Землянська Ю.О. (дов. №237 від 24.06.2017)

від третіх осіб: не з'явились

В судовому засіданні 17.05.2017, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Корпорації Феномен (далі позивач) до Публічного акціонерного товариства Марфін Банк (далі відповідач) про:

- визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20302554 від 26.03.2015, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Духновською О.А. про державну реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" на нежилий будинок - офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215,00 кв.м., розташований за адресою: м, Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А. 2.

- скасування запису про право власності внесеного до державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20302554 від 26.03.2015, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Духновською О.А. про державну реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" на нежилий будинок - офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215,00 кв.м., розташований за адресою: м, Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А.;

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 26.03.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ПАТ "Марфін Банк" на нежилий будинок - офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215,00 кв. м., розташований за адресою: м, Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А, який був предметом іпотеки. Позивач, із посиланням на обставини викладені у позовній заяві вважає, що ні у державного реєстратора, не було законних підстав для прийняття відповідних рішень про державну реєстрацію прав.

Провадження у справі №910/6528/17 порушено відповідно до ухвали суду від 24.04.2017 року та призначено справу до розгляду на 10.05.2017 року.

В судове засідання 10.05.2017 року з'явився представник. Відповідач в судове засідання не з'явився, жодних пояснень не надав.

У зв'язку з неможливістю вирішення спору в судовому засіданні 10.05.2017 року, розгляд справи відкладався до 17.05.2017 року.

В судовому засіданні 17.05.2017 року позивач позовну заяву підтримав в повному обсязі. Відповідач, заперечуючи проти позову, надав усні пояснення відповідно до яких просив у задоволенні позову відмовити. Також, позивачем було надано додаткові докази у справі. Представник третьої особи не з'явився.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідач і третя особа вимог ухвал суду про витребування документів неодноразово не виконували, в судові засідання не з'являлися, судом ухвалено рішення про розгляд справи по суті за наявними в ній документами.

При цьому, судом враховано, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Заслухавши пояснення представників, які з'явилися в судове засідання, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 між корпорацією "Феномен" та публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" укладено кредитний договір №0036/К. З метою забезпечення виконання кредитного договору від 30.09.2011 №0036/К, 30.09.2011 між корпорацією "Феномен" та публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" був укладений договір іпотеки, за реєстром №945. За даним договором у іпотеку відповідачу було передано нежилий будинок - офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215,00 кв. м., розташований за адресою: м, Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А (надалі - предмет іпотеки). На момент укладання договору предмет іпотеки належав позивачу на підставі свідоцтва про право власності на нежилий будинок (серія НБ №010006786), виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації 04 березня 2003 року.

У зв'язку з наявністю заборгованості за зазначеним вище кредитним договором, відповідач на підставі ст. 33, ст.ст. 36-37 Закону України Про іпотеку , п. 4 Іпотечного договору від 30.09.2011 року звернувся до третьої особи про здійснення державної реєстрації за іпотекодержателем ПАТ Марфін Банк прав власності на нерухоме майно згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п. 57 Постанови Кабінету Міністрів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 від 25.12.2012 року з метою погашення вищезазначеної заборгованості.

26.03.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Духновською О.А. прийнято рішення №20302554 про державну реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" на нежилий будинок - офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215,00 кв. м., розташований за адресою: м, Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А, який був предметом іпотеки.

Вважаючи дії державного реєстратора та іпотекодержателя під час прийняття рішення про задоволення вимог в позасудовому порядку такими, які не відповідають вимогам статті 35 Закону України Про іпотеку - Корпорація Феномен звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними дій, скасування рішення.

Ухвалою від 29.08.2016 року у справі № 826/24072/15 Окружний адміністративний суд міста Києва закрив провадження у справі за позовом Корпорації Феномен про визнання протиправними дій, скасування рішення з підстав непідсудності справи адміністративним судам України, при цьому зазначив, що дана справа підсудна господарським судам України.

Згодом, після закриття провадження у справі № 826/24072/15 01.03.2016 року Міністерством юстиції України було видано наказ № 588/5, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченком O.A. 26 березня 2015 року за № 20302554.

На момент звернення позивача з даним позовом, наказ № 588/5, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченком O.A. 26 березня 2015 року за № 20302554 скасований постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3736/16. Зазначена постанова залишена в силі ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 09.03.2017. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченком O.A. 26 березня 2015 року за № 20302554 на момент звернення позивача є дійсним.

У зв'язку з викладеними вище обставинами, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про скасування зазначеного вище рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування відповідного запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав) єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна наданої позивачем, пояснень представників позивача та відповідача, судом встановлено факт прийняття та наявності в Державному реєстрі прав оскаржуваного позивачем рішення третьої особи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Вищезазначене рішення було прийнято в інтересах відповідача третьою особою як державним реєстратором (ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) на підставі Іпотечного договору, серія та номер: 945, виданий 30.09.2011, видавник: В.В. Кара, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) господарського договору (кредитного договору), зобов'язання за яким забезпечувалося Іпотечним договором.

Станом на момент звернення позивача з позовом та на момент розгляду справи, нерухоме майно щодо якого ухвалено спірне рішення третьої особи, перебуває у фактичному користуванні позивача.

За наведених вище підстав суд дійшов висновку, що спірні правовідносини пов'язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, внаслідок чого позивачу створено перешкоди у користуванні майном, яке знаходиться у його володінні та користуванні.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень однією з основних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Пунктом 1 частини третьої ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначається, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема щодо наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Судом встановлено, що при здійсненні реєстраційних дій не було дотримано вище зазначених правових приписів, зокрема відповідач не виконав усіх необхідних умов Іпотечного договору від 30.09.2011 року, а третя особа не переконалася у факті повного виконання таких умов заявником, що є необхідною передумовою переходу від позивача до відповідача права власності на предмет іпотеки.

Так, підпунктом 4.2 пункту 4 Іпотечного договору його сторонами чітко визначений порядок задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, шляхом переходу до нього права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до умов наведених у підпункті 4.2. договору.

При цьому, обов'язковою умовою переходу права власності на предмет іпотеки за цим договором є наявність надісланої іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.

Також, відповідно до ст. 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідач і третя особа у встановлений процесуальний спосіб не довели факт виконання зазначеної вимоги Закону. Зокрема, відповідач не надав на вимогу ухвали суду від 24.04.2017 доказів направлення і вручення позивачу і боржникам письмової вимоги про усунення порушення згідно наявної суми заборгованості, а третя особа не довела факту подання їй відповідних документів у момент здійснення нею реєстраційних дій.

Разом з тим, з наданих позивачем матеріалів справи вбачається, що письмова вимога про усунення порушення, яка була надіслана на підставі ст. 35 ЗУ Про іпотеку іпотекодержателем ПАТ Марфін Банк на адресу іпотекодавця Корпорація Феномен була отримана 23.06.2014 фізичною особою з фамілією Ткаченко, яка за наявними у матеріалах справи даними не перебувала у цивільно-правових, трудових, господарсько-правових чи будь-яких інших відносинах з іпотекодавцем, що підтверджується штатною кількістю працівників Корпорації Феномен за період з 01.06.2014 р., затвердженою генеральним директором Тертичною М.І. Суд також звертає увагу на те, що у повідомленні про вручення відображено, що Ткаченко отримала кореспонденцію саме як посадова особа Корпорації Феномен , що дійсно спростовується наданими позивачем доказами. Зазначена обставина встановлюється у сукупності наведених доказів із листом-відповіддю №11817/10/26-59-13-01-27 від 15.05.2017 р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, де зазначено, що у період з 01.06.2014 р. по 31.12.2014 р. штатна чисельність працівників складала 10 чоловік (червень, жовтень, листопад) та 11 чоловік (липень, серпень, вересень та грудень).

Отже, з огляду на наявні докази суд приходить до висновку, що відповідна особа Ткаченко - не мала повноважень отримувати вищезгадану кореспонденцію, яка містила вимогу ПАТ Марфін Банк про усунення порушення через те, що не мала жодного відношення до діяльності Корпорації Феномен . Вручення зазначеної кореспонденції даній особі не свідчить про отримання Корпорацією Феномен письмової вимоги, передбаченої ст. 35 ЗУ Про Іпотеку ; ця обставина також підтверджує що Корпорація Феномен була позбавлена можливості ознайомитись зі змістом такої вимоги про усунення порушення, надісланої ПАТ Марфін Банк , тому що не отримувала її.

Отже, виходячи з викладеного, відповідачем і третьою особою були порушені наведені вище приписи Закону України Про іпотеку , а також вимоги пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, щодо подання необхідного переліку документів для прийняття рішення про державну реєстрацію, а саме: 1) копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

За наведених вище підстав суд зазначає, що позивачем доведений факт прийняття спірного рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки із порушенням вимог чинного законодавства.

Натомість відповідачем і третьою особою, незважаючи на створені для цього судом процесуальні умови і відкладення у зв'язку з цим розгляду справи, не було доведено, що зазначене рішення було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України та умов Іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Господарського кодексу України однією з конституційних основ правового господарського порядку в Україні є недопущення протиправного позбавлення права власності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач мають право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом визнанням повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 391 Цивільного кодексу України визначає захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння шляхом усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що на підставі прийнятого в інтересах відповідача рішення про державну реєстрацію права власності на підставі Іпотечного договору від 30.09.2011 року, здійснюються спроби по обмеженню здійснення позивачем права власності, отримання прибутку від надання предмету іпотеки у користування третім особам.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

В процесі розгляду справи відповідач посилався на непідвідомчість спору господарському суду міста Києва .

Розглянувши вказану заяву, господарський суд не знайшов підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає, усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до підп. 1) ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Частиною 3 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством Марфін Банк (іпотекодержатель) та Корпорація Феномен (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, за реєстровим № 945.

Згідно іпотечного договору від 30.09.2011 року Корпорація Феномен діяло як позичальник.

26.03.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Духновською О.А. прийнято рішення №20302554 про державну реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" на нежилий будинок - офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215,00 кв. м., розташований за адресою: м, Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А, який був предметом іпотеки.

Отже, спірні правовідносини пов'язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, які пов'язані із невиконанням, умов цивільно-правових угод (господарських договорів) кредитних договорів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 14.06.2016 року по справі № 21-41а16.

Господарський суд також звертає увагу відповідача, що Ухвалою від 29.08.2016 року у справі № 826/24072/15 Окружний адміністративний суд міста Києва закрив провадження у справі за позовом Корпорації Феномен про визнання протиправними дій, скасування рішення на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на непідсудності справи адміністративним судам України, при цьому зазначив, що дана справа підсудна господарським судам України.

Щодо тверджень відповідача про те, що позовні вимоги повинні були заявлятись до державних реєстраторів в якості відповідачів, а Публічне Акціонерне Товариство Марфін Банк є неналежним відповідачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вищий господарський суд України у постанові Пленуму від 24.10.2011 року № 10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам вказав, що виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України Про нотаріат , право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, права та інтереси якої стосуються такі дії чи акти. Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо субєктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону державний реєстратор не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Водночас слід мати на увазі, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії державного реєстратора щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення ним правил вчинення відповідної реєстраційної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства (п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам ).

В той же час, як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги позивача стосуються захисту його прав, заснованих на приписах цивільного та господарського законодавства. Спірне рішення прийнято в інтересах відповідача і є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з сум судового збору, які підлягали сплаті за заявленими в позові вимогами. Зокрема, в позові фактично заявлялось дві вимоги немайнового характеру, які мали бути оплачені судовим збором в загальній сумі 3 200 грн. і з яких задоволено обидві вимоги, тобто відшкодуванню підлягає 3200 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20302554 від 26.03.2015, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Духновською О.А. про державну реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" на нежилий будинок - офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215,00 кв. м., розташований за адресою: м, Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А.

3. Скасувати запис про право власності внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20302554 від 26.03.2015, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Духновською О.А. про державну реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" на нежилий будинок - офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215,00 кв. м., розташований за адресою: м, Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Марфін Банк (68003, Одеська обл., місто Чорноморськ, проспект Миру, будинок 28 код 21650966) на користь Корпорація Феномен (01054, м. Київ вул. Б.Хмельницького, 63-а ідентифікаційний код 20048285) 3 200 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.05.2017.

Суддя М.О. Лиськов