Вирок

від 19.05.2017 по справі 137/2191/15-к

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи137/2191/15-к

1-кп/137/11/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2017 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі:головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в смт.Літин в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12015020210000223 від 06.07.2015 року за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лісова Лисіївка Калинівського району Вінницької області, громадянина України, розлученого, непрацюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що у період часу з липня 2012 року по липень 2013 року (точну дату досудовим розслідуванням не встановлено) діючи умисно, з метою використання підробленого документу, який складається та видається уповноваженими органами державної влади, з паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 06.11.1997 на ім`я ОСОБА_7 , видалив фотокартку останнього, замість якої вклеїв власну.

Після цього, 13.07.2012 р. ОСОБА_4 , використовуючи описаний підроблений паспорт громадянина України, придбав у директора СТОВ «Перемога» ОСОБА_8 100% статутного капіталу СТОВ «Перемога» (код ЄРДПОУ 03731649), юридична адреса: вул. Леніна, 4 с. Уладівка, Літинський район Вінницька область.

Надалі 19.07.2012 р. ОСОБА_4 , використовуючи підроблений ним паспорт, виданий на ім`я ОСОБА_7 , в реєстраційній службі Літинського районного управління юстиції Вінницької області засвідчив підписом від імені останнього Статут СТОВ «Перемога» в новій редакції, реєстраційні картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Описані вище події були предметом розгляду та встановлені Вінницьким міським судом Вінницької області в справі № 127/2949/15-к (провадження № 1-кп/127/512/15), зокрема щодо підроблення паспорту та внесення відомостей про юридичну особу, та не є предметом розгляду під-час ухвалення даного вироку, адже за підробку та використання паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 06.11.1997 р. на ім`я ОСОБА_7 , ОСОБА_4 07.05.2015 р. вже був засуджений Вінницьким міським судом Вінницької області до обмеження волі та згідно п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», звільнений від відбування призначеного покарання (а.с. 93-97 т. 1).

В травні 2013 року ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Житомир, переслідуючи мету незаконного збагачення шляхом обману, знаючи про те, що ПП «Адлєр» (код ЄРДПОУ 35954742), юридична адреса: вул. Авіаторів, 9 м. Житомир, здійснює реалізацію засобів захисту рослин, повідомив директору вказаного підприємства ОСОБА_9 свідомо неправдиву інформацію про те, що СТОВ «Перемога» займається на території Літинського району Вінницької області діяльністю з вирощування зернових культур та висловив наміри придбати засоби захисту рослин, надавши при цьому копії реєстраційних документів СТОВ «Перемога».

Після цього, 25.06.2013 р. ОСОБА_4 з метою реалізації злочинних намірів, спрямованих на незаконне заволодіння майном ПП «Адлєр», приховуючи свої справжні анкетні дані, представившись директором СТОВ «Перемога» ОСОБА_10 , уклав з ПП «Адлєр» в особі директора ОСОБА_9 договір постачання № 225/3 про поставку засобів захисту рослин, а саме препарату «Самум 150 в.р.» в кількості 2500 літрів на загальну суму 218010 гривень разом з ПДВ.

Надалі ОСОБА_4 , не маючи наміру виконувати умови договору, достовірно знаючи, що без попередньої оплати отримати товар неможливо, з метою створення позитивного враження про себе, як добросовісного покупця, перерахував на розрахунковий рахунок ПП «Адлєр» 43600 гривень, згідно платіжного доручення № NOUTK 43544 від 25.06.2013 р. в якості передоплати. Службові особи ПП «Адлєр», будучи необізнаними в злочинних намірах ОСОБА_4 , та впевненими в його добропорядності, відповідно до видаткової накладної № РН-0000692 від 25.06.2015 р. передали останньому засоби захисту рослин, на загальну суму 218 010 гривень разом з ПДВ (181675 гривень без ПДВ), якими останній розпорядився на власний розсуд.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 113 від 20.08.2015 р., ринкова вартість гербіциду, десиканту «Самум 150 в.р.», станом на червень 2013 року становила 68 гривень за один літр без врахування ПДВ. Тобто вартість придбаних засобів захисту рослин складала 170 000 гривень. Таким чином, ОСОБА_4 своїми протиправними діями спричинив матеріальну шкоду ПП «Адлєр» на загальну суму 126 400 гривень.

25.12.2015 р. потерпілою стороною ПП «Адлєр» заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 на загальну суму 729 865 грн. (а.с. 31-39 т. 1).

Прокурор ОСОБА_3 підтримала обвинувачення вказуючи на те, що показаннями свідків та матеріалами кримінального провадження доведено факт того, що ОСОБА_4 видав себе за громадянина ОСОБА_7 . Одночасно послалась на суперечності дані обвинуваченим. У вирішенні питання щодо цивільного позову підтримала вимоги в частині стягнення 126 400 грн. шкоди. Просила призначити обвинуваченому покарання у виді 2-х років позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав обставини, що їздив, отримував, привозив товар зазначений в обвинувальному акті. Пояснивши, що виконував доручення СТОВ «Перемога», у нього було відсутнє бажання вчинювати шахрайські дії, ніяких коштів не перераховував, а лише передав підписані документи. Заперечив проти задоволення цивільного позову у повному обсязі, визнавши суму шкоди котра зазначена в обвинувальному акті. У випадку визнання його винним, просив суд не застосовувати покарання у виді позбавлення волі та застосувати Закон України «Про амністію у 2014 році».

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні попри позицію свого підзахисного висловив власну позицію, котрою просив ухвалити виправдовувальний вирок відносно ОСОБА_4 , оскільки, як на його думку, не доведено, що саме ОСОБА_4 здійснював дії зазначені в обвинувальному акті, зокрема: що ОСОБА_4 підписав договір від імені СТОВ «Перемога», присвоїв засоби захисту рослин, перерахував передплату СТОВ «Перемога». Одночасно просив відмовити у задоволені цивільного позову мотивуючи тим, що потерпіла сторона вже реалізувала своє право на відшкодування шкоди у порядку господарського судочинства та пропустила строк позовної давності. Визнав ту обставину, що дії його підзахисного були частково предметом розгляду Вінницького міського суду Вінницької області. У судових дебатах послався на бездіяльність органів досудового розслідування та затягування розслідування, у тому числі органів прокуратури України, адже при ухваленні вироку 07.05.2015 р. не враховано події які стали предметом даного кримінального провадження по факту інкримінованого кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 190 КК України.

Представник потерпілого ОСОБА_6 у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав обвинувачення та просив вимоги заявлені у цивільному позові задовольнити.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому з огляду на наступне.

Копія свідоцтва про державну реєстрацію свідчить, що СТОВ «Перемога» було зареєстровано в ЄДР 18.02.2000 року (а.с. 127 т. 1). Довідка про взяття на облік як платника податків від 26.07.2012 за № 1049 року свідчить, що керівником підприємства є ОСОБА_12 та підприємство взято на облік у Державну податкову службу (а.с. 124 т. 1). Інша довідка Хмільницької ОДПІ від 17.07.2012 р. за № 983 свідчить про відсутність заборгованості по податках у підприємства СТОВ «Перемога» (а.с. 126 т.1). Довідка видана виконавчим комітетом Уладівської сільської ради Літинського району Вінницької області 17.07.2012 року за № 983 свідчить про наявність у користуванні СТОВ «Перемога» землі (а.с. 125 т. 1). Копія свідоцтва ;№ 100284896 про реєстрацію платника ПДВ підтверджує право СТОВ «Перемога» на вирощування зернових та технічних культур, а також надання послуг у рослинництві (а.с. 128 т.1).

Предметом злочину являється майно - препарат «Самум 150 в.р.» в кількості 2500 літрів на загальну суму 218010 гривень разом з ПДВ.

Згідно договору поставки за № 225/3 від 25.06.2013 р. (продавець ПП «Адлєр», покупець СТОВ «Перемога» в особі директора ОСОБА_13 ) сторони домовились про умови купівлі-продажу засобу захисту рослин (а.с. 46-49 т.1). Відповідно до видаткової накладної за № РН-0000692 від 25.06.2013 р. СТОВ «Перемога» (відповідно до договору № 225/3 від 25.06.2013 р.) передано 2500 літрів препарату «Самум 150, в.р.» на загальну суму 218010 грн., разом з ПДВ (а.с. 103 т.1).

Згідно акту приймання-передачі продукції № РН-0000692 від 25.06.2013 р. ПП "Адлєр" передало СТОВ "Перемога" 2500 літрів продукції "Самум 150, в.р." (а.с. 104 т.1).

Із висновку експерта за № 113 від 20.08.2015 р. вбачається, що ринкова вартість десиканту «Самум 150 в.р. станом на червень 2013 р. могла становити 68,00 грн. за 1 літр, без врахування ПДВ (а.с. 132 т.1).

Об`єктивна сторона полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.

Відповідно до п. 17 ПП ВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності», № 10 від 06.11.2009 р. , обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Обвинувачений твердив, що здійснював представництво СТОВ «Перемога» з метою отримання товару, та подальшої його передачі за призначенням. Втім в матеріалах кримінального провадження містяться відомості, зокрема довіреність, завірена печаткою ПП «Адлєр» № 122 від 25.06.2013 р. на ім`я ОСОБА_7 (паспорт серії НОМЕР_2 від 06.11.1997 р. виданий Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області), призначена на отримання від ПП «Адлєр» 2500 літрів десіканту "Самум" (а.с. 105 т. 1).

Згідно вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 07.05.2015 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 та ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 190 КК України, по факту використання підробного паспорта на ім`я ОСОБА_7 та подальшого заволодіння чужим майном шляхом обману (вчинене подібним способом та методом зі злочином, котрий є предметом розгляду у даному судовому розгляді). На підставі Закону України «Про амністію у 2014 р.» ОСОБА_4 лише звільнено від відбування призначеного покарання, однак вирок не несе виправдовувальний характер (дата набрання законної сили 09.06.2015 р. номер в ЄРСР 44146812) (а.с.93-97 т. 1).

Одночасно допитаний у судовому засіданні в режимі відео конференції, у якості свідка, директор ПП «Адлєр» - ОСОБА_9 , особу обвинуваченого ОСОБА_4 ідентифікував як ОСОБА_7 та зазначив, що саме обвинувачений особисто приїжджав, пред`являв довіреність, встановлювалась особа останнього та із ним заключався договір.

Особливості шахрайства полягають в тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов`язаний це зробити. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі. Наприклад, винний, за фальшивим документом отримує грошовий переказ. Отже, обман чи зловживання довірою виступають як спосіб зовні законного, за згодою потерпілого отримання майна або придбання права на майно.(Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, ОСОБА_17 : Концерн Видавничий Дім Ін Юре, 2003. 1196 с.)

Потерпіла сторона, введена в оману підробним паспортом на ім`я ОСОБА_7 , передала добровільно ОСОБА_4 засоби захисту рослин, вважаючи що діє правомірно.

Суб`єкт злочину загальний, передбачений ст. 22 КК України.

Суб`єктивна сторона прямий умисел, корисливі мотив і мета.

Відповідно до ч.2 ст. 24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Відповідно корисливий мотив злочину. Мета злочину - незаконне збагачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 свідомо (що доведено Вінницьким міським судом при ухваленні вироку від 07.05.2015 р. на котрий вже мітилось посилання та показаннями свідка ОСОБА_9 ) видаючи себе за іншу особу, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, заволодів чужим майном.

До того ж, згідно протоколів пред`явлення особи для впізнання від 28.10.2015 р. встановлено, що директор ПП «Адлєр» ОСОБА_9 та представник потерпілого ПП «Адлєр» ОСОБА_18 впізнали особу на фото під №3 та № 4 відповідно, що являється ОСОБА_4 та зазначили, що саме ця особа укладала із ними договір від імені СТОВ «Перемога» та заволоділа засобами захисту рослин (а.с. 98-99 т. 1).

Суд не ігнорує показання допитаних за клопотанням сторони обвинувачення у судовому засіданні свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , однак не може керуватись ними при ухваленні вироку, адже їх показання стосуються тільки реєстрації юридичної особи СТОВ «Перемога» та не містять свідчень щодо отримання ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) засобу захисту рослин, зокрема: свідок ОСОБА_19 пояснила суду ту обставину, що працювала бухгалтером в СТОВ «Перемога», котре у 2010 р. припинило своє існування; свідок ОСОБА_20 свідчила, що працювала державним реєстратором, однак через завантаженість у роботі не здатна пам`ятати всіх осіб та всі вчинені нею дії.

Суд також акцентує увагу на тій обставині, що ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав та погодився сплатити шкоду (згідно обвинувального акту) завдану кримінальним правопорушенням, що суперечить його показанням про те, що він ніяких розрахунків не проводив, а лише діяв за дорученням на перевезення товару.

Отже, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.

При вирішенні питання про призначення покарання суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, що відповідно до п. 6 ч.1 ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, також не встановлено.

Судом враховано, що ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий (а.с.5-7, 10 том 4), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.164 т.1) на обліку в лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває (а.с. 161-162 т. 1).

Так, при обранні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за законом віднесено до злочинів середньої тяжкості (ч.2 ст. 190 КК України) .

При цьому, фактичне часткове визнання обвинуваченим вини та заперечення вини зі сторони захисника обвинуваченого суд не враховує при призначенні покарання, оскільки це є правом особи, а не її обов`язком. Згідно з міжнародно - правовими нормами Європейської конвенції та національного законодавства, обвинувачений вправі визначити свою позицію щодо інкримінованого йому злочину. Відповідно до ст. 63 Конституції України особа вправі не свідчити щодо себе.

Також при вирішенні питання про призначення покарання суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання.

Так, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Клопотання сторони захисту про застосування до ОСОБА_4 акту амністії суд не може взяти до уваги, адже згідно вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 07.05.2015 р. обвинуваченого вже було звільнено від відбування призначеного покарання на підставі п . «в». ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 р.» в межах кримінального провадження №12013010010000660 від 27.12.2013 р.,(а.с. 93-97 т.1) а згідно п. «е» ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», № 392/96-ВР від 01.10.1996 р., амністія не може бути застосована до осіб, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин.

З огляду на наведене, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, обставин вчинених обвинуваченим ОСОБА_4 діянь та практики Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання, враховуючи дані про особу (зокрема те, що ОСОБА_4 є батьком двох неповнолітніх дітей (а.с. 8-9 том.4) і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченого за час досудового й судового слідства, суд приходить до висновку, що конкретні обставини справи та наведені вище дані про його особу, свідчать про те, що обвинувачений не являє собою велику небезпеку для суспільства, та дають підстави вважати, що ОСОБА_4 повинен понести покарання, але його виправлення можливо досягти без ізоляції від суспільства.

Суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і запобігання вчинення обвинуваченим нових злочинів буде покарання у виді двох років позбавлення волі із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробовуванням та встановленням іспитового строку на 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених п.1 та п.2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

При вирішенні питання щодо заявленого цивільного позову, суд виходить з наступного.

У своєму цивільному позові представник потерпілого директор ПП «Адлєр» ОСОБА_9 просить стягнути зі ОСОБА_4 729 865 грн. у якості відшкодування, зокрема:

шкода внаслідок вчиненого кримінального правопорушення - 174 410 грн., суму нарахованих 20% річних - 79 511 грн., сума нарахованої пені - 121891 грн., сума штрафу 34882 грн.; сума курсової різниці - 319 170 грн.

Згідно ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Суд приходить до висновку про задоволення цивільного позову в частині відшкодування шкоди внаслідок вчиненого кримінального правопорушення саме у розмірі 126400 грн., адже у судовому засіданні достовірно встановлено, що ПП «Адлєр» отримало кошти в сумі 43600 грн., згідно договору поставки №225/3 від СТОВ «Перемога». Розмір боргу за договором становить 174 410 грн. Однак, відповідно до висновку експерта №113 від 20.08.2015 року ринкова вартість гербіциду десиканту «Самум 150» в.р. станом на червень 2013 року могла становити 68 гривень за один літр без врахування ПДВ. Аналогічну вартість (68 грн.) даного десиканту «Самум -150» в.р. станом на червень 2013 року також підтверджено довідкою Управління агропромислового розвитку Літинської РДА (а.с. 134 т. 1). Тобто дійсна шкода завдана підприємству становить 170 000 грн. - 43600 грн. = 126 400 грн. Суд не приймає до уваги заборгованість визначену ПП «Адлєр», адже у договорі зазначена не ринкова вартість товару, а вартість визначена самим підприємством, яка складається із ринкової вартості та націнки підприємства. Тому сума 126 400 грн. є розміром шкоди заподіяної злочином та підлягає стягненню із ОСОБА_4 на користь ПП «Адлєр».

Одночасно цивільний позивач ставить вимоги про стягнення сум, котрі не є шкодою завданою внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, а сумами внаслідок невиконання зобов`язання за договором купівлі-продажу СТОВ «Перемога».

В судовому засіданні встановлено, що договір про поставку укладений ОСОБА_4 від імені СТОВ «Перемога» із використанням підробленого паспорта на ім`я ОСОБА_7 . Договір укладений між двома юридичними особами, він не визнаний недійсним. Тобто особисто ОСОБА_4 не є стороною договору, не є боржником за договором, тому не може відповідати за порушення чи невиконання умов договору, а відтак в цій частині позов не підлягає до задоволення.

Не беруться до уваги посилання захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_5 на пропуск потерпілою стороною строку позовної давності з наступних причин. Згідно ч.4 та ч.5 ст. 128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Події описані в обвинувальному акті мали місце з липня 2012 р. по липень 2013 р. (а.с. 68-72 т. 3), а цивільний позов заявлено 25.12.2015 р. (а.с. 31 т.1), тобто в межах строку встановленого ст. 257 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого слід стягнути витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи за № 113 від 20.08.2015 р. зумовленої розслідуванням злочину у розмірі 306,90 грн. (а.с. 133 т. 1). Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 50,63, 65-67, 75, 76 КК України, ст.ст. 100, 124,128, 337, 349, 368, 373-374 КПК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», № 392/96-ВР від 01.10.1996 р., ПостановоюПленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності», № 10 від 06.11.2009 р., суд,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробовуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Застосувати відносно ОСОБА_4 обмеження, передбачені п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України, зокрема:1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов заявлений представником потерпілого задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , на користь Приватного підприємства «Адлєр» (код ЄДРПОУ 35954742) шкоду заподіяну злочином в розмірі 126 400 (сто двадцять шість тисяч чотириста) гривень.

Стягнути зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 на користь держави Україна 306 (триста шість) грн. 90 коп. за проведення судово-товарознавчої експертизи за № 113 від 20.08.2015 р. зумовленої розслідуванням злочину.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Літинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору та надіслати потерпілому.

Суддя: ОСОБА_21