Ухвала

від 23.05.2017 по справі 607/1514/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2017 Справа №607/1514/17

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно,

за участю: старшого слідчого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУ Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в рамках кримінального провадження №12017210010000207 від 20.01.2017р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, із клопотанням, погодженим прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 809, посвідчений 04.07.2015р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 .

В судовому засіданні старший слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримує, в його обґрунтування вказує на те, що 20.01.2017 року у Тернопільський ВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області звернулась ОСОБА_7 про те, що вона добровільно перерахувала грошові кошти із свого банківського рахунку на рахунок своїх юристів, із умовою повернення даних грошових коштів, однак вказані особи впродовж 2014-2017 року, зловживаючи її довірою привласнили вищевказані грошові кошти, чим спричинили шкоду ОСОБА_7 в особливо великих розмірах. За даним фактом 20 січня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження № 12017210010000207, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

В подальшому, в ході досудового розслідування встановлено, що у 2011 році ОСОБА_7 продала 2-х та 3-х кімнатні квартири у м. Одеса за 118000 доларів США та у 2013 році зв`язку із особистою необхідністю, нею реалізовано деякі активи її бізнесу, інші об`єкти господарської діяльності, що перебували в оренді. На початку 2012 року вона звернулась до юристів, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , з якими працювала за усною домовленістю, за порадою щодо вигідного вкладення даних коштів. Останні порадили їй покласти на депозитний рахунок банку ПАТ "Дельта Банк" частину грошей, що вона і зробила. В кінці 2012 року та на початку 2013 нею здійснено депозитний вклад на рахунок Ізмаїлівського відділення ПАТ "Дельта Банк". Згодом залишкові кошти в сумі 165000 доларів США та в сумі 60000 Євро переведено до ПАТ «Дельта Банк» у м. Одеса у зв`язку із значним вкладом за ініціативою банку.

У 2014 році від ОСОБА_5 . ОСОБА_7 дізналась, що вказану банківську установу визнано неплатоспроможною та НБУ відізвано ліцензію. З огляду на ситуацію, що склалась вона зателефонувала ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за порадою як не втрати активи, які перебувають у ПАТ «Дельта Банку», на що останні повідомили, що вона для того, щоб не втратити грошові кошти буде змушена перерахувати грошові кошти із рахунку, який відкритий на ім`я ОСОБА_7 - НОМЕР_1 на рахунки ОСОБА_8 ( НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 ( НОМЕР_3 ) та ОСОБА_9 ( НОМЕР_4 ) по 50000 доларів США по 20000 Євро кожному у Тернопільське відділення ПАТ «Дельта Банк». За їхніми словами ці кошти планувалось перевести іншим 15 особам з метою майбутнього отримання на руки по 200000 через Фонд гарантування вкладів згідно із Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На скільки відомо ОСОБА_7 , із слів вищевказаних осіб, всю суму 150000 доларів США та 60000 Євро було переведено у гривні і виведено лише 2600000 грн. 13-тьма особам та отримано через фонд гарантування вкладів, що знаходяться станом на даний час на рахунках цих осіб, а розпоряджаються цими коштами ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, до вчинення якого причетні вищевказані особи є особливо тяжким. Санкція ч. 4 ст. 190 КК України передбачає відповідальність за його вчинення у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та водночас відсутня альтернативна міра покарання.

Старший слідчий зазначає та підтверджує матеріалами клопотання, що ОСОБА_7 в межах кримінального провадження №12017210010000207 подала цивільний позов про солідарне стягнення із ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 матеріальної шкоди в розмірі 2538000 грн.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна №86899226 від 12.05.2017р., нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 809 виданий 04.07.2015 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 .

Враховуючи те, що санкція статті злочину передбачає, серед іншого, конфіскацію майна у особи, яку визнають винною у вчиненні кримінального правопорушення, а тому з метою забезпечення майна, старший слідчий клопоче накласти арешт та майно ОСОБА_5 та просить розглянути клопотання в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України без повідомлення ОСОБА_5 для уникнення ризику його відчуження.

Заслухавши пояснення старшого слідчого ОСОБА_3 , оглянувши долучені до клопотання матеріали, вивчивши клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення).

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю може бути лише обмежене Законом і має бути виправданим для кожного випадку окремо.

При встановлених обставин під час розгляду клопотання вважаю, що долученими старшим слідчим до матеріалів клопотання доказами в їх сукупності та поясненнями старшого слідчого в судовому засіданні підтверджено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України є вірогідною та достатньою щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, а саме накладення арешту на вказане майно, оскільки клопотання про накладання арешту подане з метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, для уникнення вчинення дій по відчуженню нерухомого майна, а тому приходжу до переконання, що клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 про арешт нерухомого майна є обґрунтованим та підлягає до задоволення лише в частині заборони його відчуження. Арешт нерухомого майна у даному випадку є виправданим, а право власності тимчасово обмежене на підставі Закону.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб не встановлено.

Одночасно роз`яснюю, що згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 167, 170, 172, 173, 174, 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, шляхом заборони на його відчуження, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 809, посвідченого 04.07.2015р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно старшим слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 .

Копію ухвали направити ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ).

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою при оголошенні ухвали протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Слідчий суддя

Тернопільського міськрайонного суду ОСОБА_1