Ухвала

від 23.05.2017 по справі 396/78/17(2-а/396/10/17)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2017 рокусправа № 396/78/17(2-а/396/10/17) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

за участю представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області

на постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2017 року у справі №396/78/17 (3а/396/10/17) за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

19 січня 2017 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення одинадцятої сесії Новоукраїнської міської ради восьмого скликання №335 від 22.12.2016 року; зобов'язати Новоукраїнську міську раду здійснити перерахунок розміру орендної плати за земельні ділянки: площею 0.6767га (кадастровий номер НОМЕР_1) та 1,2799 га (кадастровий номер НОМЕР_2) з урахуванням витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 01.09.2016 року №516/02-22, 517/02-22.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що рішенням одинадцятої сесії міської ради восьмого скликання №335 від 22 грудня 2016 року було відмовлено ФОП ОСОБА_3 в здійсненні перерахунку орендної плати за земельні ділянки, які перебувають в оренді позивача. Позивач вважає, що відповідачем було невірно обраховано розмір орендної плати по земельним ділянкам, та невірно застосовано їх коефіцієнт функціонального призначення.

Постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2017 року у справі №396/78/17 (2а/396/10/17) адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення одинадцятої сесії Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області восьмого скликання№335 від 22.12.2016 року, зобов'язано Новоукраїнську міську ради Кіровоградської області здійснити перерахунок розміру орендної плати за земельні ділянки: площею 0,6767 га ((кадастровий номер НОМЕР_1) та 1,2799 га (кадастровий номер НОМЕР_2) з урахуванням витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 01.09.2016 року №516/02-22, 517/02-22.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що витяги про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які стали підставою для задоволення позовних вимог та прийняття оскаржуваної постанови містять нормативну грошову оцінку земельних ділянок як земель технічної інфраструктури у складі земель промисловості згідно коду 11.04, де застосовується коефіцієнт функціонального використання - 0,65, що є значно меншим від кф для земель по коду 11.2. У зв'язку з вказаними розбіжностями в інформації, яка міститься у витягах про нормативну грошову оцінку одних і тих самих земельних ділянок Новоукраїнська рада звернулась з запитом до відділу Держземгеокадастру у Новоукраїнському районі Кіровоградської області та отримала відповідь від 12.12.2016 року №18-1116-99.2-1527/15-16, де зазначено, що витяги містять інформацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за кожною окремою функцією використання відповідної категорії земель. Новоукраїнська міська рада вважає, що надала до суду достатньо належних та допустимих доказів на користь правомірності розрахунку орендної плати, які підтверджують достатність підстав для застосування кф 1,2 функціонального використання земельних ділянок.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Новоукраїнською міською радою та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди від 18.07.2007 року, відповідно до умов якого орендодавець (відповідач) на підставі рішення міської ради №227 від 13.02.2007 року надає, а орендар (позивач) приймає в оплатне користування земельну ділянку площею 2,83 га для обслуговування виробничої бази. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості.

Угодою про винесення змін до договору оренди земельної ділянки від 20.03.2013 року внесено зміни щодо розміру Нормативної оцінки земельної ділянки та змінено умови договору щодо орендної плати.

Угодою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09.09.2016 року сторони договору дійшли згоди щодо внесення змін до розділу Предмет договору.

01 вересня 2016 року та 02.12.2016 року позивач звертався до відповідача із заявою про здійснення перерахунку орендної плати за земельні ділянки площею 0,6767 га та 12,799 га в зв'язку зі зміною нормативно-горошової оцінки земель.

22 грудня 2016 року Новоукраїнська міська рада рішенням №335 вирішила відмовити позивачу в перерахунку розміру орендної плати за землю.

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в перерахунку розміру орендної плати протиправним позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було неправомірно та безпідставно відмовлено ФОП ОСОБА_3 в зменшенні розміру орендної плати на підставі наданих витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Розв'язуючи спір по суті суд першої інстанції виходив з того, що спірні відносини є публічно-правовими, а тому підлягають розгляду в порядку КАС України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Так, у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, також як сторона договірних відносин він вільний у праві формування істотних умов договірних відносин, таких, зокрема як орендна плата за замлю, при цьому він не здійснює владних управлінських функцій.

Отже, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею, передачі відповідних прав щодо неї, а також формуванні істотних умов договірних відносин, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), після передачі земельної ділянки виникає право цивільне, відтак подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, належного виконання сторонами умов договору, формування або зміни істотних умов договору має вирішуватися у порядку цивільної або господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція відповідає висновку, висловленому Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2014 року № 21-493а14, від 09 грудня 2014 року №21-308а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, за суб`єктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З огляду на викладене, та з урахуванням вимог норм чинного процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову Новоукраїнського міського суду Кіровоградської області, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст. 157, ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ст..199, ст. 203, ст. 206 КАС України суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Новоукраїнської міської ради - задовольнити частково.

Постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2017 року у справі №396/78/17 (2а/396/10/17) - скасувати.

Закрити провадження у справі №396/78/17 (2а/396/10/17).

Роз'яснити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко