Постанова

від 24.05.2017 по справі 810/4287/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4287/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В..,

Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Панчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тікич про визнання протиправним та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Тікич , звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили:

визнати протиправним та скасувати наказ від 27 вересня 2016 року №351 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Тікич ;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 листопада 2016 року №0000921401, №0000911401, №0000931401.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій апелянт просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню у частині визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки з прийняттям у цій частині нової постанови, якою у задоволенні зазначеної позовної вимоги - відмовити. У решті постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Тікич є юридичною особою та перебуває на податковому обліку у Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

27 вересня 2016 року начальником Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області прийнято наказ від 27 вересня 2016 року №351 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки , яким посадовій особі податкового органу доручено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за квітень 2015 року з Товариством з обмеженою відповідальністю НВП Рарітеть (код ЄДРПОУ 31941530), Приватного підприємства Ренессанс-Стиль (код ЄДРПОУ 31986985), за червень 2015 року з Приватним підприємством Ренессанс-Стиль (код ЄДРПОУ 31986985) тривалістю 5 робочих днів з 28 вересня 2016 року по 04 жовтень 2016 року.

У період з 28 вересня 2016 року по 06 жовтня 2016 року посадовою особою відповідача на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказів від 27 вересня 2016 року №351, від 04 жовтня 2016 року №359 проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за квітень 2015 року з Товариством з обмеженою відповідальністю НВП Рарітеть (код ЄДРПОУ 31941530), Приватним підприємством Ренессанс-Стиль (код ЄДРПОУ 31986985), за червень 2015 року з Приватним підприємством Ренессанс-Стиль (код ЄДРПОУ 31986985).

За результатами перевірки складено Акт від 13 жовтня 2016 року №126/10-13-14-01/31367008, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- по контрагенту Приватне підприємство Ренессанс-Стиль : п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларацій) на загальну суму 353484 грн., в т.ч. за квітень 2015 року на суму 278084 грн., за червень 2015 року на суму 75400 грн., та завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24 Декларації) на суму 57933 грн., в.т. за червень 2015 року - 57933 грн.;

- по контрагенту Приватне підприємство Ренессанс-Стиль : п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 318136 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, 10 листопада 2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0000931401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 318136 грн., з яких: 318136 грн. - за основним платежем; 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від №0000911401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 530226 грн., з яких: 353484 грн. - за основним платежем; 176742 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0000921401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 57933 грн.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи протиправність наказу про проведення перевірки, оскаржувані повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції не враховано наступне.

Згідно з пп. 75.1.1, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п. 81.1, п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Згідно правовою позицією Верховного Суду України, визначеній у постанові від 24 грудня 2010 року у справі № 21-25а10, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Сторонами не заперечується, що посадових осіб відповідача було допущено до проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу від 27 вересня 2016 року №351 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки .

Фактичний допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки, крім того, задоволення позову в цій частині не призводить до відновлення порушених прав позивача.

Так, у випадку, якщо платник податків допустив контролюючий орган до проведення перевірки, належним способом захисту його прав є оскарження наслідків такої перевірки, зокрема, податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування наказу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 27 вересня 2016 року №351 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Тікич .

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 листопада 2016 року №0000921401, №0000911401, №0000931401, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Актом від 13 жовтня 2016 року №126/10-13-14-01/31367008 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- по контрагенту Приватне підприємство Ренессанс-Стиль : п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларацій) на загальну суму 353484 грн., в т.ч. за квітень 2015 року на суму 278084 грн., за червень 2015 року на суму 75400 грн., та завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24 Декларації) на суму 57933 грн., в.т. за червень 2015 року - 57933 грн.;

- по контрагенту Приватне підприємство Ренессанс-Стиль : п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 318136 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, 10 листопада 2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0000931401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 318136 грн., з яких: 318136 грн. - за основним платежем; 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від №0000911401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 530226 грн., з яких: 353484 грн. - за основним платежем; 176742 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0000921401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 57933 грн.

Так, господарські відносини між позивачем та Приватним підприємством Ренессанс-Стиль у спірний період виникли на підставі договорів підряду: №310714ЗП від 31 липня 2014 року, №310714ЗП/3 від 31 липня 2014 року; №10101401/2-2 від 10 жовтня 2014 року; №07121401 від 07 грудня 2014 року; №221214-Д від 22 грудня 2014 року; №23/12/14 від 22 грудня 2014 року; №61 від 25 січня 2015 року.

Відповідно до умов зазначених договорів підрядник зобов'язується на умовах договору та згідно з вимогами чинного законодавства, за завданням замовника на свій ризик виконати та здати замовникові в установлений договором строк роботи по позолоченню сусальним золотом та вишпаровку дерев'яних панелей на визначених об'єктах.

На виконання умов договорів позивачем здійснено оплату робіт, складено та зареєстровано податкові накладні:

по договору №310714ЗП від 31 липня 2014 року - податкова накладна №1 від 16 квітня 2015 року на суму 400 000 грн.;

по договору №310714ЗП/3 від 31 липня 2014 року - податкові накладні: №2 від 20 квітня 2015 року на суму 200 000 грн., №3 від 22 квітня 2015 року на суму 211 094 грн., 1 від 11 червня 2015 року на суму 500 000 грн., №2 від 23 червня 2015 року на суму 300 000 грн.;

по договору №10101401/2-2 від 10 жовтня 2014 року - податкова накладна №8 від 22 квітня 2015 року;

по договору №07121401 від 07 грудня 2014 року - податкова накладна №7 від 22 квітня 2015 року на суму 53 988 грн. 51 коп.;

по договору №221214-Д від 22 грудня 2014 року - податкова накладна №6 від 22 квітня 2015 року на суму 376 228 грн. 46 коп.;

по договору №23/12/14 від 22 грудня 2014 року - податкова накладна №5 від 22 квітня 2015 року на суму 197052 грн. 84 коп.;

по договору №61 від 25 січня 2015 року - податкова накладна №4 від 22 квітня 2015 року на суму 126 350 грн. 74 коп.

Здійснення зазначених платежів підтверджується виписками з банку, що відповідачем не заперечується.

Позивачем надано до перевірки: податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками за квітень, червень 2015 року, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, договори, видаткові накладні та податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631.

Податковий орган зазначає, що суму податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2015 року, суми відповідають даним податкової декларації ПДВ та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року. У вищезазначених податкових накладних, наданих до перевірки, номенклатура послуги визначена за кодом 0123 (м2), та зазначено: Позолота сусальним золотом та вишпаровка дерев'яних панелей , замість необхідного коду одиниці виміру - 0306 (передплата), як зазначено у платіжних дорученнях.

Крім того, у Акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем не надано акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, як передбачено умовами договорів підряду.

Так, до суду першої інстанції позивачем надано копії актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-з за січень 2016 року.

Усі документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача.

З огляду на викладене, суд вважає непереконливими посилання контролюючого органу на ту обставину, що позивачем не надано в повній мірі документального підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за спірний період, а також наявність інформації щодо фіктивності контрагента позивача.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання господарських відносин, контрагент позивача, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податків.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом, правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов господарських відносин.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 листопада 2016 року №0000921401, №0000911401, №0000931401.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції у частині визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки з прийняттям у цій частині нової постанови, якою у задоволенні зазначеної позовної вимоги - відмовити. У решті постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 160, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року скасувати у частині визнання протиправним та скасування наказу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 27 вересня 2016 року №351 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Тікич .

Прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 27 вересня 2016 року №351 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Тікич - відмовити.

У решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку, визначеному ст.. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст виготовлено 24.05.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Желтобрюх І.Л.