Ухвала

від 24.05.2017 по справі 446/1541/16-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/4092/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Костіва М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської обл. на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської обл. від 11.11.2016р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії примусово переселених членів сім'ї громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, -

В С Т А Н О В И Л А:

11.08.2016р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними дії відповідача Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду /ОУПФ/ України Львівської обл. щодо невиплати їй підвищення до пенсії, як реабілітованому громадянину, відповідно до п. г ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення , виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ; зобов'язати пенсійний орган здійснити їй нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 01.08.2013р. по 30.07.2016р. в загальній сумі 8648 грн. 25 коп.; зобов'язати пенсійний орган надалі виплачувати підвищення до пенсії, як реабілітованому громадянину, відповідно до п. г ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.1 і на звороті).

Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської обл. від 11.11.2016р. адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії відповідача Кам'янка-Бузького ОУПФ України Львівської обл. щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії, як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено, в розмірі, передбаченому п. г ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення , із розрахунку 25 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 11.02.2016р., з врахуванням виплачених сум; зобов'язано пенсійний орган проводити нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до п. г ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 11.02.2016р., із врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат; решта позовних вимог залишено без розгляду (а.с.21-22).

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач Кам'янка-Бузьке ОУПФ України Львівської обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити (а.с.29-31).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що виплата підвищення до пенсії громадянам, які є членами сімей осіб, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, проводиться відповідно до постанови КМ України № 654 від 16.07.2008р. Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян , розмір якої становить 43 грн. 52 коп.

Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років; в частині розмірів надбавок та підвищень з 01.01.2004р. зазначений Закон втратив законну силу у зв'язку з прийняттям Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи та нормами чинного законодавства підтверджується право позивача на виплату підвищення до пенсії, як члена сім'ї, якого було примусово переселено, у розмірі, передбаченому п. г ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення , із розрахунку 25 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

При цьому, постанова КМ України № 654 від 16.07.2008р. Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян , яка звужує обсяг встановлених законом прав, не може застосовуватися у розглядуваному випадку; також судом враховано пріоритетність законів над підзаконними актами.

Окрім цього, судом не встановлено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, через що позов задоволено в межах шестимісячного строку, а частина позовних вимог залишена без розгляду на підставі ст.ст.99, 100 КАС України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 є реабілітованою особою на підставі ст.3 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні (а.с.3).

Позивач перебуває на обліку в Кам'янка-Бузькому ОУПФ України Львівської обл. та отримує пенсію за віком, із врахуванням підвищення до пенсії як член сім'ї громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані.

Розмір виплаченого підвищення до пенсії становить 43 грн. 52 коп., такий обрахований відповідно до пп.2 п.4 постанови КМ України № 654 від 16.07.2008р. Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян .

Із змісту ст.3 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні слідує, що підлягають реабілітації всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.

Згідно п. г ч.1 ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50 %, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.6 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення . Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Під час судового розгляду з'ясовано, що позивачу виплачується підвищення до пенсії в розмірі, встановленому постановою КМ України № 654 від 16.07.2008р. Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян , що становить 43 грн. 52 коп., тобто в розмірі, меншому, ніж той, що гарантований п. г ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні № 5-рп/2002 від 20.03.2002р., право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таким чином, постанова КМ України № 654 від 16.07.2008р. Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян є підзаконним актом, при цьому норми Закону України Про пенсійне забезпечення мають вищу юридичну силу, а тому підлягають до застосування у даних спірних правовідносинах.

З урахуванням наведеного та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу, як особі, що реабілітовано, підлягають застосуванню приписи п. г ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення , а не норми постанови КМ України № 654 від 16.07.2008р. Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суд першої інстанції вірно покликався на приписи ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого п. г ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України ).

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача підвищення до пенсії у конкретній сумі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що предметом даного спору є право на отримання позивачем підвищення до пенсії, а не розмір нарахування, й суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законом покладено такі повноваження.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявленого позову. При цьому, останнім дотримано вимоги ст.ст.99, 100 КАС України та задоволено позовні вимоги в межах шестимісячного строку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської обл. на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської обл. від 11.11.2016р. в адміністративній справі № 446/1541/16а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська М. В. Костів