Рішення

від 23.05.2017 по справі 902/290/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2017 р. Справа № 902/290/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Чернівецького районного центру зайнятості (вул. Лісова, 19, смт. Чернівці, Вінницька область, 24100)

до :Головного управління національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21100

про стягнення 8042,44 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 01-04/447 від 15.05.2017 року;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Чернівецький районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Головного управління національної поліції у Вінницькій області про стягнення 8042,44 грн. коштів, що були виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_2 за період з 13.10.2016 року по 20 грудня 2016 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що ОСОБА_2 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області та був звільнений зі служби в поліції через службову невідповідність. 06.10.2016 року ОСОБА_3, на підставі його звернення, було надано статус безробітного та призначено і розпочато виплату допомоги по безробіттю. 23.12.2016 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду ОСОБА_2 поновлено на посаді інспектора Могилів-Подільского відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 21.09.2016 року. За період перебування на обліку з 13.10.2016 року по 20.12.2016 року ОСОБА_2В було пилачено допомогу по безробіттю в сумі 8044,42 грн. На підставі Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття відповідачу було направлено претензію про відшкодування суми виплаченого матеріального забезпечення. Відповідач в добровільному порядку суму виплаченого матеріального забезпечення не сплатив. З огляду на це, сума, що підлягає відшкодуванню відповідачем становить 8042,44 грн.

За вказаним позовом ухвалою від 03.04.2017 року порушено провадження у справі, з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 04.05.2017 року та зобов'язано сторін надати необхідні для вирішення спору докази.

26.04.2017 року до суду від позивача надійшли витребувані ухвалою суду письмові докази.

28.04.2017 року від відповідача до суду надійшли витребувані ухвалою суду письмові докази та відзив на позовну заяву в якому, останній проти позову заперечує.

Ухвалою від 04.05.2017 року відкладено розгляд справи на 23.05.2017 року, в звязку з неявкою представника відповідача та задоволенням клопотання представника позивача.

В судове засідання 23.05.2017 року з'явився представник позивача, який підтримав викладені в позовній заяві обставини.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином та у встановлений законом спосіб, що стверджується відміткою в повідомленні про вручення поштового відправлення вх. № 2971 від 17.05.2017р., про вручення поштової кореспонденції 15.05.2017 року.

Крім того, 22.05.2017 року від представника відповідача до суду надішло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки один представник зайнятий в іншому судовому засіданні, а другий перебуває у відпустці.

Розглянувши дане клопотання, заслухавши думку представника позивача щодо нього, суд зазначає, що обставина, наведена у клопотанні, не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні положень ст. 77 ГПК України та п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» .

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З огляду на це справа розглянута за відсутності представника відповідача за наявними в справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

06.10.2016 в Чернівецькому районному центрі зайнятості був зареєстрований як безробітний гр. ОСОБА_2, який перебував на обліку безробітних в період з 06.10.2016 року по 05.01.2017 року та був знятий з обліку безробітних на підставі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2016 року, у зв'язку з поновленням на роботі. За період перебування на обліку безробітних йому була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 8044,42 грн.

Як зазначає позивач, ОСОБА_2 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області та 20.09.2016 року звільнений зі служби в поліції згідно п. 5 ч. 1. ст. 77 Закону України Про національну поліцію (через службову невідповідність).

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 802/1605/16-а ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2016 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Дана постанова залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 року.

Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області, на підставі постанови ВОАС від 23.12.2016 року № 802/1605/16-а, було видано наказ від 30.12.2016 року № 268-о/с яким скасовано наказ ГУНП у Вінницькій області від 20.09.2016 року № 171 о/с в частині звільнення зі служби в поліції; поновлено на роботі ОСОБА_4 з 21.09.2016 року; встановлено виплатити середньомісячну зарплату за час вимушеного прогулу.

05.01.2017 року ОСОБА_2 був знятий з обліку у Чернівецькому районному центрі зайнятості як безробітний у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду.

За період перебування на обліку з 13.10.2016 року по 20.12.2016 року ОСОБА_2 було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 8044,42 грн.

На підставі п. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття Чернівецький районний центр зайнятості направив Головному управлінню Національної поліції у Вінницькій області претензію від 12.01.2017 року № 1 про відшкодування суми виплаченого матеріального забезпечення у звязку з поновленням ОСОБА_2 на роботі за рішенням суду.

Як зазначено позивачем, в позовній заяві, відповідач відповіді на претензію не надав, суму виплаченого матеріального забезпечення не сплатив.

З огляду на викладені обставини, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

З врахуванням встановлених обставин, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття" визначено Законом України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

У ст.1 цього Закону визначено, що: -"загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" це система прав, обовязків та гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п.1 ч.1 цієї статті); -"страховий випадок" це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи, внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу (за п. 8 ч. 1 цієї статті); -"втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин" це припинення трудового договору відповідно до ст.36 (пункти 1, 2, 3), ст.38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), ст. 39, ст. 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу) (за п. 9 ч. 1 цієї статті); -терміни "застрахована особа","страхувальник", "роботодавці" вживаються у цьому Законі у їхньому значенні, що наведене у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування"(за ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" роботодавцями є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в центрі зайнятості припиняється у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати відповідно до закону кошти вказаного Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою, а також, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також, незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем вказаному Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

В силу положень ст.ст. 34-35 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", в залежності від підстав, з яких застраховані особи втратили заробітну плату та роботу законодавець встановлює відповідальність роботодавців за шкоду, заподіяну Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, а Фонд, в свою чергу, наділений правом стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи, і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідач, Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" є роботодавцем та відповідно з нього мають бути утримані суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Фактичні обставини, з якими відповідач пов'язує наявність підстав для відмови у позові, не скасовують встановлений законом для відповідача, як для роботодавця працівника, що був поновлений, після незаконного звільнення, на роботі за рішенням суду, обов'язок відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих такому працівнику, в період його перебування на обліку даного Фонду, як безробітного. Передбачені Законом України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" підстави для стягнення коштів виплаченої позивачем допомоги по безробіттю, безпосередньо, з особи, яка була зареєстрована як безробітна, відсутні.

За вказаних та встановлених судом фактичних обставин, на підставі наведених правових норм позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Позивач, згідно з положеннями п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за даним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Докази звільнення відповідача від сплати судового збору за даним позовом у справі відсутні. Позов задовольняється у повному обсязі, у звязку з цим 1600,00 грн. судового збору, що за ст.4 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті за подання до господарського суду позову з вимогами про стягнення 8042,44 грн., має бути покладений повністю на відповідача та стягнутий з нього до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 40108672) на користь Чернівецького районного центру зайнятості (вул. Лісова, 19, смт. Чернівці, Вінницька область, 24100, код ЄДРПОУ 21723033, Державний бюджет у Чернівецькому районі-50040400, Код 37248172, р/р 37175304900655, банк ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) грошові кошти у сумі 8042 (вісім тисяч сорок дві) грн. 44 коп., що були виплачені як допомога по безробіттю.

3. Стягнути з Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 40108672) в дохід Державного бюджету 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 25 травня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21100)