Рішення

від 16.05.2017 по справі 910/23224/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017Справа №910/23224/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інжиніринговий центр арматуробудування"

про стягнення заборгованості 63 479,89 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

Від позивача - Почеп В.В., представник за довіреністю;

Від відповідача - Годованюк О.В., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інжиніринговий центр арматуробудування" 63 479,89 грн., з яких: 48 384,89 грн. заборгованість, яка утворилося у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №389А на надання послуги від 22.09.2014; 15 095,00 грн. пені.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами не погодився, зокрема зазначив, що діяльність комісії, всупереч прописаним в кошторисі 14 добам, тривала 4 доби та враховуючи ті обставини, що обстеження було проведено головою ГГАК-АО та двома членами комісії (замість чотирьох), розрахунок вартості наданих послуг за Договором №389А від 22.09.2015 є невірним. За розрахунком відповідача доданого до відзиву (а.с.37), вартість наданих послуг за 4 доби становить 27 252,78 грн., разом з тим, за розрахунком відповідача, доданого до додаткових пояснень від 16.05.2017 вартість наданих послуг складає 17 469,80 грн.

Окрім того, відповідач зазначив, що позивачем неналежним чином виконано умови договору №328А від 22.09.2015 та не видано за наслідками проведення атестації посвідчення з підписом голови комісії з печаткою організації (підприємства), яке проводить атестацію.

10.04.2017 Позивачем подані заперечення на відзив відповідача.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інжиніринговий центр арматуробудування (далі - Замовник, Відповідач) та Публічним акціонерним товариством Південтеплоенергомонтаж (далі - Виконавець, Позивач) було укладено Договір №389А на надання послуги (надалі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги по темі: Атестація лабораторії випробувань, контролю і технічної діагностики та комісії з атестації контролерів ТОВ Науково-дослідний інжиніринговий центр арматуробудування .

Пунктом 2.1. Договору визначено, що вартість послуги згідно з цим договором, відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору) та кошторису (додаток №2 до договору), які є невід'ємними частинами договору складає 95 384,89 грн. з ПДВ. (15 897,48 грн.).

Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.6 Договору, при завершенні надання послуг Виконавець представляє Замовникові акт здачі-приймання наданих послуг для оформлення в 2-х екземплярах. Замовник протягом 10 днів з дня одержання акту здачі-приймання наданих послуг зобов'язаний відправити виконавцеві підписаний акт або вмотивовану відмову від приймання результатів послуг. З моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг до Замовника переходить право власності на результати послуг.

Оплата цих послуг за Договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі - приймання наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Допускається оплата замовником наданого виконавцем обсягу послуг кількома частинами до повного погашення вартості робіт згідно кошторису (п. 2.2. Договору).

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується Актом здачі-приймання наданих послуг №1 від 21.12.2015.

Отже, на підставі п.2.2 Договору відповідач повинен протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі - приймання наданих послуг (тобто з 21.12.2015) оплатити надані послуги в повному обсязі.

Натомість, замовник виконав свої зобов'язання частково, сплативши лише частину вартості послуг. Станом на день подання позовної заяви так і станом на час прийняття рішення у справі за відповідачем рахується основний борг в розмірі 48 384,89 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією №232-202, яку відповідач отримав 28.10.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (01014 13349126). У вказаній претензії позивач вимагав здійснити погашення заборгованості протягом 10 днів з моменту отримання претензії.

У відповідь на вказану претензію відповідач повідомив позивача про тяжке фінансове становище, борг визнав та просив зрозуміти фінансові складнощі відповідача.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Суду доведено, факт виконання позивачем своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного Договору, в повному обсязі, що підтверджується актом №1 від 21.12.2015 на суму 95 384,89 грн., підписаним позивачем та відповідачем, а також скріплений печатками господарюючих суб'єктів позивача та відповідача. Жодних зауважень під час підписання акту від відповідача не надходило, а матеріали справи не містять таких доказів.

При підписанні вказаного акта №1 сторони підтвердили, що послуги надані в повному обсязі та відповідають умовам договору. Замовник підтверджує відсутність будь-яких зауважень до якості наданих виконавцем послуг.

При цьому, умовами договору (п.п. 4.2, 4.3., 4.4) передбачено, що замовник протягом 10 днів з дня одержання акту зобов'язаний відправити підписаний акт або вмотивовану відмову від прийняття послуг, і у випадку вмотивованої відмови замовника сторони складають двосторонній акт з переліком необхідних доробок і строків виконання.

Отже, посилання відповідача на надання послуг неналежної якості судом визнаються безпідставними, оскільки відповідач при підписання вказаного акта №1 від 21.12.2015 підтвердив відсутність будь-яких зауважень до якості наданих послуг, жодних посилань на недоліки не висловив, відтак послуги слід вважати наданими належним чином та належної якості.

Окрім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період: 22.09.2015-26.10.2016, який підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками сторін, згідно якого за відповідачем рахується борг в розмірі 60 384,89 грн.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що акт звірки звіряння розрахунків не є первинним бухгалтерським документом який засвідчує факт господарської операції. Проте, за висновками суду, акт звірки фактично є дією, яка свідчить про визнання відповідачем свого боргу перед позивачем.

Також, в матеріалах справи також наявні листи №3470/137-16 від 12.04.2016 року, №3512/39-16 від 09.08.2016 року, №3523/39- 16 від 15.08.2016 року відповідно до яких відповідач борг в розмірі суми 95 384,89 грн. визнавав перед позивачем, при цьому відповідач звертався до позивача з проханням здійснити реструктуризацію залишкової на той час заборгованості в розмірі 60 384,89 грн.

Також, відповідач у своєму відзиві стверджує, що Позивач в супереч умовам Договору виконав роботи по проведенню атестації лабораторії випробувань, контролю і технічної діагностики та комісії з атестації контролерів ТОВ НДІЦА протягом чотирьох діб, якщо кошторисом до Договору №389А від 22 вересня 2015 року передбачено 14 діб. При цьому на підтвердження даної позиції Відповідач вказує на Акт обстеження №03-2015 від 03 грудня 2015 року, в якому є посилання на період проведення атестації.

Однак, досліджуючи вказаний акт, з нього вбачається, що в період з 30.11.2015-03.12.2015 було проведено лише обстеження лабораторії випробувань, контролю та технічної діагностики та комісії з атестації контролерів ТОВ НДІЦА . Інший етап виконання робіт по договору - це обробка, підготовка та оформлення документації, про що власне і вказане у кошторисі до Договору, яка не потребує виїзду комісії (зворотного відповідачем не доведено). При цьому, підписавши акт №1 здачі-приймання наданих послуг від 21.12.2015 на суму 95 384,89 грн. та не висловивши жодних зауважень відповідач прийняв надані послуги за договором в повному обсязі згідно затвердженого кошторису на надання послуг.

Крім того, згідно умов п. 4.5. Договору Виконавець має право достроково виконати послуги, а Замовник достроково прийняти й оплатити надані послуги.

Разом з тим, згідно проведеного обстеження рішенням комісії встановлено ряд зауважень до постійно діючої комісії, які викладені у Акті, і надано строк для надання переліку заходів по усуненню зауважень та їх виправлення.

Відповідач вказує, 22.12.2015 в строк встановлений ГГАК-АО направлено позивачеві заходи по усуненню зауважень, проте доказів направлення, як-то вказує відповідач, суду не представлено, відтак вказане не доведено суду.

Посилання відповідача на те, що заключним етапом надання послуг за договором є видача сертифікату є необґрунтованим, оскільки договором №389А від 22.09.2015 та кошторисом за договором надання такої послуги позивачем не передбачено.

Оскільки умовами Договору передбачено проведення Позивачем послуги по темі Атестація лабораторії випробувань, контролю і технічної діагностики та комісії з атестації контролерів ТОВ Науково-дослідний інжиніринговий центр арматуробудування , тобто шляхом проведення перевірки стану лабораторії випробувань та перевірки теоретичних та практичних знань контролерів, і результат наданих послуг - це якісно проведена робота комісії, що підтверджена підписаним актом наданих послуг №1 від 21.12.2015, без зауважень, суду доведено факт належного виконання позивачем умов договору.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у Відповідача перед позивачем за договором у сумі 48 384,89 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час Відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача основної заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за Договором, підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 48 384,89 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання оплати за Договором в розмірі 15 095,00 грн.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 5.3. Договору, за порушення троків оплати послуг за договором замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі 0,1% вартості послуг з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, суд зауважує, що вказані норми встановлюють граничний розмір договірної неустойки (пені).

Відповідно до п. 49 інформаційного листа Вищого господарського суду України N01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За перерахунком суду, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, ч.2 ст. 343 ГК України, ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня підлягає задоволенню судом частково за період з 20.02.2016-20.08.2016 в розмірі 11 440,13 грн.

Отже, за встановлених обставин справи позов підлягає частковому задоволенню судом.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інжиніринговий центр арматуробудування" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, буд. 4, кВ. 18, ідентифікаційний код 32207587) на користь Публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Чкалова, 3, ідентифікаційний код 00121146) 48 384 (сорок вісім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 89 коп. основного боргу, 11 440 (одинадцять тисяч чотириста сорок) грн. 13 коп., 1 507 (одну тисячу п'ятсот сім) грн. 88 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.05.2017

Суддя І.І. Борисенко