Рішення

від 23.05.2017 по справі 914/2478/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017р. Справа № 914/2478/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф» , м.Львів

до відповідача: Фірми «ОСОБА_1 ФОРКЛІФТС, ОСОБА_2» , Японія, Осака, Сакаї

про стягнення 1 218 373,06 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3- представник за довіреністю

від відповідача: не з»явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф» до Фірми «ОСОБА_1 ФОРКЛІФТС, ОСОБА_2» про стягнення 1 218 373,06 грн.

Ухвалою від 27.09.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.10.2016р.

Ухвалою суду від 11.10.17р. суд зупинив провадження у справі №914/2478/16 до виконання судового доручення про вручення судових документів Резидента Японії - Фірми «ОСОБА_1 ФОРКЛІФТС ОСОБА_2» чи повідомлення про неможливість такого виконання, у зв'язку із зверненням до компетентного органу за місцем знаходження UTC Sp. z o.o. із судовим дорученням про вручення документів у порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах .

27.02.17р. за вх. № 7741/17 в канцелярію Господарського суду надійшло судове доручення про вручення судових документів Резидента Японії - Фірми «ОСОБА_1 ФОРКЛІФТС ОСОБА_2» з повідомленням про неможливість такого виконання.

Ухвалою суду від 04.04.17р. повновлено провадження у справі та призначено до розгляду 16.05.17р. Ухвалою від 16.05.2017 року продовжено строкрозгляду справи та відкладено на 23.05.2017 року.

Позивач в судове засідання явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримує та просить суд позов задоволити.

10.10.2016 року за вх. № 40338/16 позивачем подано в канцелярію Господарського суду Львівської області пояснення.

11.10.2016 року за вх. №40710/16 позивачем подано в канцелярію Господарського суду Львівської області супровідний лист з додатками.

10.05.17р. за вх. № 16601/17 позивачем подано в канцелярію Господарського суду Львівської області пояснення з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

16.05.17р. за вх. № 2145/17 позивачем подано в канцелярію Господарського суду Львівської області клопотання про продовження строків вирішення спору.

Відповідач в судове засідання не з»явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, проти позовнихвимог належним чином не заперечив.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.07.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю Мікро-Ф (надалі - позивач) та Фірмою ОСОБА_1 ФОРКЛІФТС, ОСОБА_2 (надалі - відповідач) укладено контракт поставки товару №19-07/2016 від 19.07.2016 року (надалі - контракт).

Відповідно до п.1.1 контракту, ТзОВ Мікро-Ф здійснило замовлення поставки товару - вживаних автонавантажувачів та, відповідно до п.5.2 контракту ТзОВ Мікро-Ф здійснили передоплату товару платіжним дорученням 160804/000168668 від 04.08.2016 року та перерахували фірмі ОСОБА_1 ФОРКЛІФТС, ОСОБА_2 кошти в сумі 47 000,00 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату звернення зпозовом становить - 1 218 373,06 грн.

Проте, позивач наголошує, що після здійснення оплати, свої зобов язання відповідач не виконав та не поставив товар - вживані автонавантажувачі.

Позивач звертався до відповідача з повідомленням про розірвання договору та повернення коштів за непоставлену продукцію. Однак, відповідач на повідомлення не відповів та добровільно повертати кошти за непоставлену продукцію відмовився. Крім того, позивач зазначає, що ним було укладено договір з перевізником зТовариством з обмеженою відповідальністю Ламан шилінг ейдженсі . Проте, перевізник відповідальний за відправлення вантажу з Японії постачальника, а саме Фірма ОСОБА_1 ФОРКЛІФТС, ОСОБА_2 за адресою,яка була вказана в контракті не виявила, на телефонні дзвінки не відповідала.

Таким чином, за підрахунком позивача, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 26.09.2016 року становить - 1218 373,06 грн. (47 000,00 долларів США).

На час розгляду справи відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається за цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» , суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Згідно ст. 7 Закону України «Про міжнародне приватне право» , при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали контракт у м.Львові поставки товару від 19.07.2016 року, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1 контракту, ТзОВ Мікро-Ф здійснило замовлення поставки товару - вживаних автонавантажувачів та, відповідно до п.5.2 контракту ТзОВ Мікро-Ф здійснили передоплату товару платіжним дорученням 160804/000168668 від 04.08.2016 року та перерахували фірмі ОСОБА_1 ФОРКЛІФТС, ОСОБА_2 кошти в сумі 47 000,00 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату звернення з позовом становить - 1 218 373,06 грн.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується платіжним дорученням від 04.08.2016 року про сплату 47 000,00 доларів США на рахунок відповідача.

Згідно п.3.2 контракту, товар повинен бути готовий до відвантаження протягом 15 днів від дати оплати покупцем.

Судом встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов язань щодо поставки товару на момент звернення з позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Проте, станом на момент розгляду справи, відповідач не поставив товар покупцеві та не повернув кошти за непоставлений товар.

Згідно ч.1 ст.665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає поверненню на користь позивача сума попередньої оплати в розмірі 47 000,00 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить - 1 218 373,06 грн

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів повернення коштів чи поставки товару, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф» до Фірми «ОСОБА_1 ФОРКЛІФТС, ОСОБА_2» про стягнення 1 218 373,06 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Відповідно до роз ясень в п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , за змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті: для нерезидентів (за їх бажанням) - в іноземній валюті, для інших платників - у гривнях. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац третій частини першої статті 6 Закону).

Згідно платіжного доручення №7708 від 10.10.2016 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 18 275,60 грн.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84, 123, 124 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги задоволити.

2 .Стягнути з Фірми ОСОБА_4 ФОРКЛІФТС, ОСОБА_2 ( ERIKO TAKATA FORKLIFTS AND PARTNERS ) (2557, Канаокатою Кітаку, Сакаї, Осака, Японія) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мікро-Ф (м.Львів, вул.Луцького,2, код ЄДРПОУ 23266373) - 47 000,00 доларів США, що за офіційним курсом цієї валюти станом на час звернення до суду за даними Національного банку України становить 1 218 373,06 грн., та 18 275,60 грн. судового збору.

3 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 25.05.2017 р.

Суддя Горецька З. В.