Постанова

від 23.05.2017 по справі 911/4154/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа№ 911/4154/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Отрюха Б.В.

Разіної Т.І.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.05.2017 року по справі №911/4154/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2017р.

у справі №911/4154/16 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом керівника Броварської міської прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хестальд"

третя особа - Бортницьке міжрайонне управління водного господарства ім.Гаркуші М.А.

про стягнення 32 295,08 грн. та зобов'язання повернути державне майно.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року керівник Броварської міської прокуратури Київської області звернувся в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі-позивач) до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хестальд" (далі-відповідач) про стягнення 32 295,08 грн., з яких: 23 752,89 грн. заборгованості з орендної плати, 3 554,08 грн. пені та 4 988,11 грн. штрафних санкцій та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хестальд" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна по Київській області державне індивідуально визначене майно, а саме: нежитлову будівлю насосної станції площею 84,80 кв.м., яка розташована за адресою: Київська обл., Броварський район, н/с 18-А будівлі інв. №10316119, що перебуває на балансі товариства.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання перед позивачем за договором оренди № 1410 від 01.04.2013р. індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності в частині сплати орендної плати, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 23 752,89 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача перед позивачем прокурором з посиланням на п.3.7 та 3.8 договору нараховано 3 554,08 грн. пені та 4988,11 грн. штрафних санкцій.

Також, прокурор посилаючись на положення ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та на те, що відповідач істотно порушує умови договору просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу державне індивідуально визначене майно, а саме: нежитлову будівлю насосної станції площею 84,80 кв.м., розташованої за адресою: Київська обл., Броварський район, н/с 18-А будівлі інв. №10316119, що перебуває на балансі товариства.

19.01.2017р. прокурором подано до Господарського суду Київської області заяву про уточнення позовних вимог, в якій прокурор зазначає, що у резолютивній частині позову допущено описку в періоді заборгованості, зокрема, в абзаці 5 на третій сторінці позову зазначено, що заборгованість відповідача за період з 01.05.2016р. по 07.11.2016р. склала 32 295,08 грн., проте вказаний абзац необхідно викласти в такій редакції: "Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості з орендної плати, відповідач систематично своїх зобов'язань не виконував, а саме не сплачував на рахунки Державного бюджету України орендну плату, майно не повернув, у зв'язку з чим станом на 07.11.2016р. заборгованість відповідача за період з 11.05.2014р. по 07.11.2016р. склала 32 295,08 грн., з яких: 23 752,89 грн. заборгованості з орендної плати, 3 554,08 грн. пені та 4 988,11 грн. штрафних санкцій. Також, у п.2 прохальної частини позовної заяви помилково зазначено дату договору оренди: " 01.14.2013р.", тоді як правильна дата договору оренди: "01.04.2013 р.".

Крім того, прокурор в заяві зазначає, що п.5 прохальної частини позовної заяви необхідно викласти у такій редакції: "Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хестальд" (вул. Маяковського, 16, м. Бровари, Київська обл., 07401, код 38108469) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 27/2, код 02909996) 2756,00 грн. судового збору".

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.02.2017р. у справі №911/4154/16 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хестальд" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 23 752,89 грн. заборгованості, 621,42 грн. пені та 4 789,44 грн. штрафу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хестальд" на користь Прокуратури Київської області 1 244,39 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 28.02.2017р., прокурор звернувся з апеляційної скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій фактично просить зазначене рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання повернути державне майно та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.17, 26, 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст.785 Цивільного кодексу України та ст.43 ГПК України.

Сторони не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач та третя особа наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Вислухавши думку представника прокуратури та позивача, та враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та те, що неявка зазначених вище представників не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хестальд", як орендарем, був укладений договір оренди №1410 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлова будівля насосної станції (далі - майно) площею 84,80 кв.м., розміщене за адресою: Київська обл., Броварський р-н, н/с № 18-А, будівлі інв. № 10316119, що перебуває на балансі Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А. (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.11.2012р. і становить за незалежною оцінкою 84 000,00 грн.

Згідно із п.1.2 договору майно передається а оренду з метою здійснення виробничої діяльності.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) (далі - методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди січень - 1 054,20 грн.

Відповідно до п.3.3 договору орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно із п.3.6 договору орендна плата перераховуються до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця відповідно до пропорційного розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.04.2013 р. до 01.03.2016 р. включно (п. 10.1 договору).

Відповідно до п. 10.4. договору орендар не пізніше за місяць до спливу строку договору повідомляє орендодавця про намір продовжити договір на новий строк. Продовження договору можливе за умови погодження повноваженим органом управління. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2013р. на виконання умов договору між сторонами був підписаний акт приймання-передачі державного майна (додаток до договору оренди № 1410 від 01.04.2013 р.), відповідно до якого позивач здав, а відповідач прийняв в оренду державне майно - нежитлова будівля насосної станції площею 84,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, н/с № 18-А, будівлі інв. № 10316119, загальною вартістю, визначеною на підставі експертної оцінки від 30.11.2012р. та становить 84 000,00 грн.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Проаналізувавши умови Договору судова колегія вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що спірне майно відноситься до державної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Дана норма кореспондується зі ст.283 Господарського кодексу України.

З розрахунку позивача за договором оренди №1410 від 01.04.2013р. вбачається, що відповідно до п.3.6 договору відповідач повинен був сплатити позивачу 50% орендної плати за період з квітня 2013р. по вересень 2016р. у загальній сумі 30 846,30 грн.

Відповідач зобов'язання по сплаті орендної плати за договором № 1410 від 01.04.2013р. за період з квітня 2013р. по травень 2014р. виконав повністю, за червень 2014 р. виконав частково у сумі 190,77 грн., а за період з липня 2014р. по вересень 2016р. взагалі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 23 752,89 грн.

У відповідності до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Крім того, обов'язок доведення відсутності вини у порушенні зобов'язання згідно з ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України, покладається саме на сторону, яка порушила зобов'язання.

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст. ст.33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості у розмірі 23 752,89 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 23 752,89 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 554,08 грн. та штрафу у розмірі 4 988,11 грн., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості (п.3.8 договору).

У відповідності до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Відповідно до п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок суду першої інстанції, судова колегія погоджується з висновком останнього щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 621,42 грн. та штрафу у розмірі 4 789,44 грн.

В той же час, що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу державне індивідуально визначене майно, а саме: нежитлову будівлю насосної станції площею 84,80 кв.м., розташованої за адресою: Київська обл., Броварський район, н/с №18-А, будівлі інв. № 10316119, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні в цій частині позовних вимог суд першої інстанції, посилаючись на положення ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", дійшов до висновку щодо продовження терміну дії договору та відсутності підстав для повернення майна, у зв'язку з відсутністю заяв з боку сторін про його припинення. З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

В силу ст.ст. 626, 628, 627 Цивільного кодексу України, зміст правочину становить визначену на розсуд сторін правочину і погоджену ними домовленість, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, встановлений договором (ч.1 ст.759, ч.1 ст.763 ЦК України).

Відповідно до ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна однією із істотних умов договору оренди визначає термін, на який укладається договір оренди.

За ч.1 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно із п.10.6 договору та ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі оренди.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

При цьому, саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Укладаючи Договір сторони фактично погодилися з передбаченими ним умовами, в тому числі і з п.10.1 та п.10.4 останнього, відповідно до яких цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.04.2013р. до 01.03.2016р. включно; орендар не пізніше за місяць до спливу строку договору повідомляє орендодавця про намір продовжити договір на новий строк. Продовження договору можливе за умови погодження повноваженим органом управління. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що орендар (відповідач), як це погоджено сторонами у п.10.4 договору, звертався до орендодавця з повідомленням про намір продовжити договір на новий строк. Також, відсутнє погодження уповноваженим органом управління щодо продовження дії договору.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку про відсутність в даному випадку підстав для твердження, що договір є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Також, судовою колегією враховано систематичність не належного виконання відповідачем умов договору щодо оплати орендних платежів.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно позивачу є обґрунтованими та такими, що підлягаю задоволенню.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню; позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2017р. у справі №911/4154/16 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2017р. у справі №911/4154/16 скасувати частково.

3.Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Хестальд" (07400, Київська обл., м.Бровари, вул. Маяковського, буд. 16, код 38108469) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 15, код 19028107) державне індивідуально визначене майно, а саме: нежитлову будівлю насосної станції площею 84,80 кв.м., яка розташована за адресою: Київська обл., Броварський район, н/с №18-А, будівлі інв. №10316119.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хестальд" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Маяковського, буд. 16, код 38108469) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 15, код 19028107) 23 752 (двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят дві ) грн. 89 коп. заборгованості, 621 (шістсот двадцять одну) грн. 42 коп. пені та 4 789 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 44 коп. штрафу.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хестальд" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Маяковського, буд. 16, код 38108469) на користь Прокуратури Київської області (01601, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 2 622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 39 коп. судового збору за подачу позовної заяви та 3 031 (три тисячі тридцять одну) грн. 60 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

7.В іншій частині позову відмовити.

8.Доручити Господарському суду Київської області видачу наказу.

9.Матеріали справи №911/4154/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Б.В. Отрюх

Т.І. Разіна