Постанова

від 22.05.2017 по справі 917/2121/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа № 917/2121/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Білецька А.М. , суддя Медуниця О.Є.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність № 747 від 12.12.2016 р.

відповідача - не з'явився.

секретаря Казакової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1420 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.17 р. у справі № 917/2121/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Полтава

до Управління праці та соціального захисту населення Оржицької районної державної адміністрації, смт. Оржиця, Полтавська область

про стягнення 13 633,76 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача - Управління соціального захисту населення Оржицької районної державної адміністрації 13633,76 грн., понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та судовий збір.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.02.2017 р. у справі № 917/2121/16 позов задоволено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Оржицької районної державної адміністрації (вул. Центральна, 22, смт. Оржиця, Полтавська область, 37700, код 03195168) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" (рахунок № 26003010194903 в ПАТ "Альфа - Банк", м. Київ МФО 300346 код ЄДРПОУ 21560766; отримувач: ПАТ "Укртелеком") 13633,76 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1378,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з тих підстав, що факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо відшкодування позивачу наданих пільговій категорії населення послуг зв'язку підтверджується оформленими сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги форми "2-пільга", затвердженої наказом Мінпраці України від 28.03.2003 р. № 83. Проте, витрати понесені позивачем внаслідок надання послуг зв'язку з листопада 2015 року по грудень 2015 року відповідачем в повному обсязі відшкодовані не були, внаслідок чого утворилася заборгованість, позивачем правомірно заявлено до стягнення основну заборгованість по витратах понесених внаслідок надання зв'язку на пільгових умовах у розмірі 13633,76 грн., та ін.

Відповідач з зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не враховано тих обставин, що відшкодування витрат понесених внаслідок надання послуг зв'язку здійснюється відповідачем за рахунок державної субвенції, яка перераховується фінансовими управліннями відповідних райдержадміністрацій, проте Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачено видатків у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

У пункті 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2012 р. № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Позивач зазначає, що у період з листопада 2015 року по грудень 2015 року Полтавською філією ПАТ "Укртелеком" надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню смт. Оржиця та Оржицького району Полтавської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 13633,76 грн.

Згідно з ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Крім того, відповідно до п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р., якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України.

Зокрема, п. 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно з п. 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищезазначених соціальних пільг Оржицького району Полтавської області в даному випадку є Управління соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації (далі - відповідач), а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню смт. Оржиця та Оржицького району послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Всупереч вищезазначених вимог Бюджетного кодексу України, Постанови № 256, Порядку № 256, а також вимог встановлених Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 р. № 20 (в редакції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 р. № 64 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій"), відповідач не здійснив відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, в результаті чого станом на 01.01.2016 р. утворилася заборгованість в розмірі 13633,76 грн.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо відшкодування позивачу наданих пільговій категорії населення послуг зв'язку підтверджується оформленими сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги форми "2-пільга", затвердженої наказом Мінпраці України від 28.03.2003 р. № 83.

Поіменні списки абонентів за формою "2-пільга" щомісячно надсилалися позивачем на електронну адресу відповідача: upszn1621@ukr.net та надавалися в паперовому вигляді.

Відповідно до п. 11 Положення № 117 та п. 2 Постанови № 256, відповідач зобов'язався щомісяця звіряти інформацію, яка міститься в реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати з ним відповідні розрахунки на підставі поданих позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на пільги, проте порушив свої зобов'язання та розрахунків не здійснив.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо відшкодування позивачу наданих пільговій категорії населення послуг зв'язку підтверджується оформленими сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги форми "2-пільга", затвердженї наказом Мінпраці України від 28.03.2003 р. № 83. Проте, витрати понесені позивачем внаслідок надання послуг зв'язку з листопада 2015 року по грудень 2015 року відповідачем в повному обсязі відшкодовані не були, внаслідок чого утворилася заборгованість, позивачем правомірно заявлено до стягнення основну заборгованість по витратах понесених внаслідок надання зв'язку на пільгових умовах у розмірі 13633,76 грн.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32 , 34 ГПК України , доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р. (надалі - Правила), споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил також передбачено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вищезазначені правові норми закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг суб'єкту господарювання, який надає такі послуги.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» , яка визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Як зазначено вище, протягом листопада - грудня 2015 року позивачем надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню смт. Оржиця та Оржицького району Полтавської області, які включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширюється дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" , ст. 30, 35 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні на загальну суму 13633,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено Законами України: Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 р. № 3551-XII; Про жертви нацистських переслідувань від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ; Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист від 24.03.1998 р. № 203/98-ВР; Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. № 2011-XII; Про охорону дитинства від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ та Про прокуратуру від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ.

Зазначеними законами закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

А отже, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неможливості своєчасного виконання зобов'язання у зв'язку з тим, що мав місце недостатній обсяг помісячних асигнувань з державного бюджету, оскільки чинним законодавством не передбачено залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог законодавства.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Положеннями статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Пунктом 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. № 14 встановлено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому, у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

Крім того, пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 р. № 01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України" від 15.03.2011 р. № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" визначено, що за змістом частини другої статті 617 Цивільного кодексу України , частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Верховного суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446).

Отже, Управління соціального захисту населення Оржицької районної державної адміністрації, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КОД ЄДРПОУ 03195168 є самостійною юридичною особою, яка відповідно до положень частини першої статті 96 Цивільного кодексу України має відповідати за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо з Закону та така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до роз'яснень викладених у листі Міністерства фінансів України від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584, ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України.

Разом з тим, деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів)

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням приписів чинного законодавства та правової позиції Верховного Суду України, яка відповідно до вимог статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, колегія суддів зазначає, що відсутність фінансування з боку Державного бюджету України не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та відповідно скасування оскаржуваного рішення та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по витратах понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у розмірі 13633,76 грн.

Таким чином, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг з листопада 2015 року по грудень 2015 року в розмірі 13633,76 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.17 р. у справі № 917/2121/16 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.17 р. у справі № 917/2121/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Медуниця О.Є.