Ухвала

від 26.04.2017 по справі 761/19643/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/19643/14-ц

Провадження № 4-с/761/177/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу Житлово-будівельного кооперативу Автомат-2 на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бєлінської Ілони Віталіївни, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2017 року ЖБК Автомат-2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГУТЮ у м.Києві Бєлінської І.В. щодо винесення постанови від 21.12.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 50574020, просить суд, визнати неправомірною та скасувати вказану постанову, а також зобов'язати головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м.Києві Бєлінську І.В. у встановленому законом порядку провести виконавчі дії.

Свою скаргу представник заявника обґрунтовує тим, що 21.12.2016 року державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м.Києві Бєлінською І.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 50574020 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження . Разом з тим, посилаючись на те, що вказана постанова є неправомірною, оскільки державний виконавець поверхово підійшов до виконання своїх обов'язків та не в повному обсязі здійснив заходи щодо розшуку майна боржника у відповідності до вимог закону, а тому заявник вважає, що вказаними діями державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м.Києві Бєлінської І.В. були порушені права заявника, у зв'язку з чим його представник звернувся з даною скаргою до суду.

Представник заявника у судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав заяву, у якій просить суд розглянути справу за його відсутності.

Державний виконавець у судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду повідомлено не було.

Заінтересовані особи у судове засідання не з'явились, своїх представників до суду не направили, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду повідомлено не було.

Дослідивши письмові докази, які містяться у матеріалах справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м.Києві перебувало виконавче провадження ВП № 50574020 з примусового виконання судового наказу № 761/19643/14-ц, виданого 26.08.2014 року Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ЖБК Автомат-2 боргу в сумі 24818,85 грн.

21.12.2016 року державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м.Києві Бєлінською І.В. винесено постанову, якою виконавчий документ повернуто стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 50574020 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 124 Конституції України передбачено, що судове рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 14 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України Про державну виконавчу службу (ч.2 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження ). Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом (ч.2 ст. 4 Закону України Про державну виконавчу службу ).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Разом з тим, відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Представник заявника вважає неправомірною постанову державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м.Києві Бєлінської І.В. від 21.12.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 50574020 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , оскільки на його думку вказаним державним виконавцем не в повному обсязі здійснено заходи щодо розшуку майна боржника у відповідності до вимог закону.

При цьому, представник заявника, який був стороною виконавчого провадження, а саме стягувачем, має право знайомитись з матеріалами виконавчого провадженням та отримувати копії документів, які в них містяться, разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження обставин неправомірності дій державного виконавця суду надано не було.

Разом з тим, зі змісту постанови державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м.Києві Бєлінської І.В. від 21.12.2016 року, вбачається, що державним виконавцем з метою розшуку майна боржника були зроблені запити до органів ДФС України, Пенсійного фонду України. Внаслідок здійснених головним державним виконавцем заходів майно боржника, на яке може бути звернено стягнення не розшукано, а тому державним виконавцем на п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ було повернути стягувачу.

Таким чином, судом встановлено, що державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м.Києві Бєлінською І.В. заходи щодо розшуку майна боржника були здійснені у відповідності до вимог закону, однак виявились безрезультатними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що під час винесення оскаржуваної постанови від 21.12.2016 року в межах виконавчого провадження ВП № 50574020, державний виконавець Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м.Києві Бєлінська І.В. діяла у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження та в межах своїх повноважень, доказів на спростування вказаних в оскаржуваній постанові обставин, суду надано не було, тому суд вважає, що з боку державного виконавця права чи свободи заявника вказаною постановою порушені не були, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні скарги.

Крім того, судовий наказ № 761/19643/14-ц, виданий 26.08.2014 року Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ЖБК Автомат-2 боргу в сумі 24818,85 грн., щодо якого державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м.Києві Бєлінською І.В. винесено оскаржувану постанову було скасовано ухвалою суду від 25.04.2017 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про скасування судового наказу.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 209, 210, 223, 293, 294, 383-388 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження , суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Житлово-будівельному кооперативу Автомат-2 в задоволенні скарги на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бєлінської Ілони Віталіївни, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: