Постанова

від 16.05.2017 по справі 912/2997/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017 року Справа № 912/2997/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.

суддів: Чус О.В., Науменка І.М.,

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.

за участю сторін:

від позивача: Гурін Р.А., ліквідатор,

від відповідача: Григоренко В.В, представник, довіреність №13/07 від 12.01.2017 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок Черкащина ЛТД" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2017 р. у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок Черкащина ЛТД", м.Черкаси до публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", м.Кропивницький

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2017 р. у даній справі (головуючи суддя Макаренко Т.В., судді Наливайко Є.М., Шевчук О.Б.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Згадане рішення обґрунтовано посиланням на те, що позивачем не доведено підстав для розірвання договору з підстав істотного порушення відповідачем умов договору, а також не надано доказів вини відповідача в настанні негативних результатів у справі №10/70, взаємозв'язку з винними діями відповідача та заподіяною шкодою, доказів існування такої шкоди та протиправності поведінки відповідача.

Не погодившись з даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінок Черкащина ЛТД" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не з'ясовано чи виконав відповідач належним чином обов'язки, які покладені були на нього спірним договором.

Що стосується висновку суду про те, що відповідач видав доручення ОСОБА_3, то вони суперечать доказам наявним в матеріалах справи, а саме листу Пенсійного фонду України у Черкаському районі від 12.09.2016 р., з якого вбачається, що ОСОБА_3 ніколи не працювала у товаристві з обмеженою відповідальністю "Барвінок Черкащина ЛТД".

На думку скаржника, господарський суд повинен був застосувати приписи п.1 ч.1 ст.83 ГПК України та визнати спірний договір недійсним.

У відзиві на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

16.10.2008р. між відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго") , (сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Барвінок Черкащина ЛТД" (сторона-2) укладено договір № 3/37 про передачу прав.

Згідно п.1 договору сторона-2 погашає заборгованість державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів" перед стороною-1 в сумі 2 049 202,33 грн. Вказана сума становить розмір грошових вимог сторони-1, заявлених у справі №10/70 про банкрутство боржника та складається із заборгованості: згідно рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 березня 2002 року по справі № 02/5/13-5/6 (11/45), в сумі 1 790 298,95 грн., в тому числі: за спожиту електричну енергію в сумі 164 213,79 грн., індексу інфляції в розмірі - 51276,97 грн., 3% річних в розмірі - 6643,89 грн., вартість електроенергії спожитої понад договірну величину - 1 403 371,30, перевищення потужності - 156 024,00 грн., пені в розмірі - 7000,00 грн., державне мито - 1700,00 грн., ІТЗ - 69,00 грн.; за електричну енергію в сумі - 258778,38 грн., що виникла до порушення справи про банкрутство, державне мито в сумі 85,00 грн. та ІТЗ - 40 грн.

За п.2 договору зарахування вищезазначених сум на поточний рахунок сторони-1 проводиться стороною-2 виключно шляхом оплати 258 778,38 грн. на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Відповідно до п.3 договору сторона-1 надає право стороні-2 на власний розсуд здійснювати управління та реалізацію майнових та процесуальних прав сторони-1 в господарській справі про банкрутство боржника, а також отримання у власність всіх грошових сум, які будуть сплачені стороні-1 при здійсненні процедури банкрутства боржника.

У пункті 4 договору сторони погодили, що для реалізації цих прав сторона-2, діючи від імені сторони-1, має право здійснювати всі повноваження кредитора в зазначеному процесі шляхом направлення в судові засідання та залучення до участі в судових процедурах банкрутства та ліквідації або санації боржника власних представників, яким сторона-1 має оформити довіреності на право представництва її інтересів в справі про банкрутство, і, зокрема, має право через цих представників подавати в судовому процесі заяви, клопотання, скарги, голосувати на власний розсуд в комітеті та на зборах кредиторів, підписувати і укладати мирову угоду, має право здійснювати інші повноваження, що маються в зазначеному судовому процесі у сторони-1.

Сторона-1 зобов'язалася протягом 3 робочих днів з моменту отримання коштів, що зазначенні п.2 цього договору, видати довіреності на право представництва інтересів сторони-1 в цьому судовому процесі на ім'я осіб, що будуть вказані стороною-2, а також передати стороні-2 засвідчені копії всіх документів, що підтверджують майнові вимоги до боржника (п.6 договору).

Відповідно до п.8 цього договору сторона-1 зобов'язалася негайно направляти стороні-2 будь-яку кореспонденцію, що буде отримана стороною-1 в зв'язку з провадженням справи про банкрутство Боржника, а також негайно передавати стороні-2 будь-яку інформацію, що стосується процедури банкрутства боржника, яка буде в наявності у сторони-1.

Сторона-1 несе матеріальну відповідальність за правильність оформлення та своєчасність подання до суду своїх грошових вимог до боржника, а також за їх дійсність (п.9 договору).

За п.10 договору сторона-1 зобов'язалась не вести справу про банкрутство боржника інакше, як через представників, що зазначені в п.6 цього договору, а також не проводити будь-яких переговорів з будь-якими сторонами з питань, що стосується банкрутства боржника інакше, ніж через цих представників та за погодженням з стороною-2.

Пунктом 12 договору сторони узгодили, що у разі, якщо процедури санації, ліквідації та інші, застосовані відносно боржника, не призведуть до повного або часткового погашення боргу боржника за відсутності вини сторони-1 в такому результаті справи, грошові кошти, отримані від сторони-2 не повертаються.

Договір набирає чинності з моменту отримання Стороною-1 грошових коштів, встановлених в п. 1 цього договору (п.14 договору).

Цей договір припиняє свою дію з моменту припинення провадження у справі про банкрутство боржника (п.13 договору).

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінок Черкащина ЛТД" платіжним дорученням № 10 від 17.10.2008 р. перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 258 778,38 грн. на підставі рахунку № 5757 від 16.10.2008 р.

Постановою господарського суду Черкаської області від 12.04.2011 р. у справі №14/5026/623/2011 товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінок Черкащина ЛТД" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гуріна Романа Анатолійовича.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.04.2016 р. у справі №14/5026/623/2011 продовжено строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора до 12.10.2016 р.

Згідно до ч.1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 04.05.1992 р. №2342 з усіма змінами та доповненнями), ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

На думку позивача, відповідач в порушення умов договору та норм ст. 517 ЦК України не передав новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення; не передав належним чином завірені копії документів, що підтверджують майнові вимоги до боржника; не видав довіреності на представника позивача; не направляв позивачу будь-яку кореспонденцію, що була отримана відповідачем у зв'язку з провадженням справи № 10/70 про банкрутство Боржника. Такими діями відповідач спричинив позивачу шкоду в вигляді реальних збитків на суму 258 778,38 грн. та упущеної вигода на суму 2 049 202,33 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, 04.02.2016 р. позивач надіслав на його адресу пропозицію про розірвання договору, про що свідчить опис вкладення у цінний лист № 800188621350, прийнятий відділенням поштового зв'язку 05.02.2016 р.

Зазначена пропозиція залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало причиною спору у даній справі.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України)

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю правовою природою спірний договір, укладений між сторонами, є змішаним, та містить в собі як елементи договору відступлення права вимоги так і елементи договору доручення.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст.1003 ЦК України).

За ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За ч.7 статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч.ч.1,2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Істотним порушенням умов договору, позивач вважає невиконання відповідачем п.6 договору, відповідно до якого сторона-1 зобов'язалася протягом 3 робочих днів з моменту отримання коштів, що зазначенні п.2 цього договору, видати довіреності на право представництва інтересів сторони - в цьому судовому процесі на ім'я осіб, що будуть вказані стороною-2, а також передати стороні-2 засвідчені копії всіх документів, що підтверджують майнові вимоги до боржника спричинило позивачу шкоду у вигляді реальних збитків на суму 258 778,38 грн. та упущеної вигода на суму 2049202,33 грн.

Проте, матеріали справи свідчать про те, що відповідач на протязі 3-х днів з моменту отримання оплати видав представнику позивача ОСОБА_3 довіреність від 20.10.2008 р. на право ведення справи про банкрутство боржника (а.с.38,39).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено підстав для розірвання договору з підстав істотного порушення відповідачем умов договору № 3/37 від 16.10.2008 р., а саме спричинення шкоди у вигляді реальних збитків на суму 258 778,38 грн. та упущеної вигода на суму 2 049 202,33 грн.

Так, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суд повинен встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладені договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі №6-75цс13.

Позивачем не надано доказів вини відповідача в настанні негативних результатів у справі № 10/70, взаємозв'язку з винними діями відповідача та заподіяною шкодою, доказів існування такої шкоди та протиправності поведінки відповідача.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що на даний час триває провадження у справі № 10/70 про банкрутство державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів", а тому позивач не позбавлений можливості вимагати отримання та отримати у власність всіх грошових сум, які будуть сплачені стороні-1 при здійсненні процедури банкрутства боржника, як це передбачено п. 3 договору.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника про те, що висновок суду про видачу відповідачем доручення ОСОБА_3 суперечить доказам наявним в матеріалах справи, а саме листу Пенсійного фонду України у Черкаському районі від 12.09.2016 р., з якого вбачається, що ОСОБА_3 ніколи не працювала у товаристві з обмеженою відповідальністю "Барвінок Черкащина ЛТД", колегія суддів приймає до уваги таке.

ОСОБА_3 не є працівником відповідача, про що позивачем надано до матеріалів справи довідку № 5850/07 від 26.08.2016 р.

Проте, ОСОБА_3 є арбітражним керуючим, відомості щодо якої внесено до Єдиного реєстру арбітражних керуючих і, саме особисто їй відповідачем були передані усі копії документів, що підтверджують майнові вимоги до боржника.

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вказівкою на осіб, на ім'я яких останньому слід видати довіреності.

до відповідача з вказівкою на осіб, на ім'я яких останньому слід видамКрім того, після закінчення терміну дії виданої довіреності, а саме 20.10.2011 р. та по сьогоднішній день позивач не надавав відповідачу інформацію щодо осіб, на ім'я яких необхідно видати відповідну довіреність.

Щодо посилання скаржника на необхідність застосування господарським судом приписів п.1 ч.1 ст.83 ГПК України та визнання недійсним спірного договору, колегія суддів враховує наступне.

У пункті 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

25.11.2016 р. позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням від 24.11.2016 р., в якому просив визнати спірний договір недійсним, як такий, що суперечить діючому законодавству. Водночас, предметом позовних вимог є розірвання цього договору з підстав істотного порушення відповідачем його умов.

Таким чином, звернувшись з клопотанням від 24.11.2016 р. позивач фактично одночасно змінив підстави та предмет позову.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (п.3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, клопотання позивача від 24.11.2016 р. задоволенню не підлягає.

При цьому, колегія суддів враховує відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує недійсність спірного договору. Так, позивачем не надано доказів щодо недотримання сторонами спірного правочину вимог, встановлених ст.203 ЦК України та не доведено нікчемність цього правчиону, а також його оспорювання іншою стороною, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин ст.215 ЦК України.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок Черкащина ЛТД" відмовити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2017 р. у справі №912/2997/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

І.М.Науменко