Ухвала

від 16.05.2017 по справі 814/1005/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Київ К/800/43300/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській областіна постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 рокуу справі №814/1005/15за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГОНЧАРЕНКО ТРАНСПОРТ СЕРВІС (надалі - ТОВ ГОНЧАРЕНКО ТРАНСПОРТ СЕРВІС )

до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - Баштанська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ТОВ ГОНЧАРЕНКО ТРАНСПОРТ СЕРВІС звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської ОДПІ від 12.03.2015 року №0000211500.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового - про відмову в задоволенні позову повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ ГОНЧАРЕНКО ТРАНСПОРТ СЕРВІС у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2014 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.02.2015 року №9017818363, про що складено акт від 12.03.2015 року №18/15/36769541.

За наслідками здійсненої перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту за квітень 2014 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних від 16.12.2013 року №5187 та від 31.01.2014 року №14, виписаних на його адресу Приватним підприємством Злата П'ять , які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі зазначеного акту перевірки Баштанською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2015 року №0000211500, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13,75 грн. за основним платежем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно з абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

За правилами п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до абз. 1, абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В той же час, за правилами абз. 7 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватись внесеними до Єдиного реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими Податковим кодексом України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних до Єдиного реєстру. Визначальним у даній ситуації є факт підтвердження операцій податковими накладними і факт внесення їх до Єдиного реєстру в строки, встановлені законодавством (п'ятнадцять календарних днів, наступних за датою складання податкових накладних). В іншому випадку, без подання скарги на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку-покупець товарів/послуг зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як з'ясовано судами, спірні податкові накладні отримано позивачем у квітні 2014 року, а відповідні господарські операції здійснювались у грудні 2013 року та січні 2014 року.

Податкову накладу від 16.12.2013 року №5187 зареєстровано ПП Злата П'ять в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.12.2013 року, а податкову накладну від 31.01.2014 року №14 - 31.01.2014 року, що контролюючим органом не заперечується.

Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, попередні судові інстанції дійшли об'єктивного висновку про правомірність формування ТОВ ГОНЧАРЕНКО ТРАНСПОРТ СЕРВІС податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2014 року на підставі розглядуваних податкових документів.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області судовий збір у сумі 2192,40 грн. (дві тисячі сто дев'яносто дві гривні 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075) .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун