Ухвала

від 23.05.2017 по справі 814/2067/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2017 р. К/800/19805/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Олендер І.Я. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нил Транс Юг

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року

у справі № 814/2067/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нил Транс Юг

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Нил Транс Юг (далі - позивач, ТОВ Нил Транс Юг ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ Нил Транс Юг , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено позапланову невиїзну перевірку вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011-2013 р.р. та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, за результатами якої складено акт №946/14-03-22-08/36622028 від 26.11.2014 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.6 ст.138, п.149.1 ст.149 ПК України, в результаті чого ТОВ Нил Транс Юг занижено податок на прибуток на загальну суму 594811 грн., та п.185 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 610 161 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.12.2014 р. №0023482208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 594811грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 263616 грн., та від 17.12.2015 р. №0023472208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 610161 грн. - основного платежу та застосовано штрафні санкції у розмірі 305081грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим не може повністю погодитися суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що наказом №1182 від 12.11.2014 р. начальника ДПІ у Центральному районі м. Миколаїва працівникам доручено провести в період з 13.11.2014 р. документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Нил Транс-Юг вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011-2013р. та ПДВ по відповідним контрагентам. На адресу платника податку рекомендованим листом 13.11.2014 р. направлено наказ про проведення перевірки, а також направлений наказ податковго органу від 19.11.2014 р. про продовження перевірки до 21.11.2014р., який був отриманий 25.11.2014 р.

Як зазначено у пункті 79.1 ст 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, аналізованими нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судам попередніх інстанцій, для правильного вирішення справи, необхідно встановити, чи були дотримані податковим органом підстави для прийняття наказу, чи ознайомлений платник податку про дату початку та місце проведення перевірки у встановлений законом спосіб до її початку.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалися господарські операції з ПП Тісона , ТОВ Електромонтаж-Трейд , ТОВ Транспортно-монтажна фірма Транспосервіс-ЛТД , ТОВ Бареллі-Н , ТОВ Анкор Транс , ТОВ ТК-ВЕСТА , ТОВ ПРОФ-ТРЕЙД , ТОВ Грейтмаркет , ТОВ ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ щодо надання послуг.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що дослідженню судами підлягала перш за все реальність операцій позивача, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нил Транс Юг задовольнити частково.

2.Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

І.Я. Олендер