Рішення

від 24.05.2017 по справі 220/1900/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/301/2017(м)

220/1900/16-ц

Головуючий 1 інстанції Якішина О.М.

Доповідач Принцевська В.П.

Категорія: 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Принцевської В.П.,

суддів Лопатної М.Ю., Мироненко І.П.

секретар Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу Фермерського господарства С-Колос на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 16 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Фермерського господарства С-Колос про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

05.10.2016 року позивачі звернулись до суду з позовними вимогами до ФГ С-Колос про розірвання договорів оренди землі та повернення їм земельних ділянок у придатному для використання стані, посилаючись на наступне.

Кожен з позивачів уклав з ФГ С-Колос договір оренди землі, відповідно до якого передав в оренду відповідачу строком на 7 років належну йому земельну ділянку. При підписанні договору вони передали відповідачу державні акти на право власності на земельну ділянку, які, зі слів представника відповідача, потрібні були для оформлення договору. Однак до теперішнього часу державні акти їм не повернуті, копії договорів про оренду землі вони також не отримали. На звернення до відповідача щодо отримання копії договору їм було повідомлено, що вони отримають свої копії після повернення договорів з реєстрації. Потім на території Донецької області розпочалась антитерористична операція і вони цим питанням більше не займались. У 2016 році вони звернулись до Держкомзему за отриманням копії договору і після отримання документів дізнались, що договір з кожним з них укладений на 49 років, про що вони не знали і не бажали укладати договір на такий тривалий строк. Крім того, відповідач, в порушення умов договору оренди землі з моменту укладення договору жодного разу не виплатив орендну плату. Тому просять розірвати договір оренди землі та стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 16 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволені.

З даним рішенням не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд не повно з ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог матеріального і процесуального Закону. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Позивачі до суду не з явилися, повідомлені про час і місце судового засідання судовими повістками.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором чи законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору ст. 652 ЦК.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно з вимогами статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між ОСОБА_1 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер 1421282400:01:001:0048, яка належить їй на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 23.02.2012 року вчинено запис № 142128244002221.

Між ОСОБА_3 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер 1421282400:01:001:0218, яка належить їй на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 23.02.2012 року вчинено запис № 142128244002216.

Між ОСОБА_2 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер 1421282400:01:001:0121, яка належить їй на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 26.10.2011 року вчинено запис № 142128244000870.

Між ОСОБА_4 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_4 передала в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер 1421282400:01:001:0011, яка належить їй на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 29.07.2015 року вчинено запис № 142128244002835.

Звертаючись з позовними вимогами про розірвання договору оренди землі, позивачі посилаються на порушення відповідачем п. 11 договору, відповідно до якого орендна плата вноситься у строк до 31 грудня поточного року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з моменту укладення договору ФГ С-Колос жодного разу не виплатив орендну плату.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник ФГ С-Колос посилався на те, що орендна плата була виплачена позивачам безпосередньо при підписанні даних договорів, до їх реєстрації. В якості доказів сплати орендної плати авансом посилався на видаткові касові ордери, відповідно до яких ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 отримали орендну плату в сумі 35000 грн. кожний, а також звітами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, відповідно до яких протягом 2011-2015 р.р. ФГ С-Колос сплачено податки з сум, зазначених у довідці про нарахування та виплату орендної плати за землю за період з 01.01.2011 р. по 30.10.2016 р.

Суд першої інстанції ухвалив рішення посилаючись на положеня ст. 638 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України, якими передбачено, що договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. А також суд посилався на умови спірних договорів оренди, які встановлені в пункті 43, що ці договори набирають чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Суд першої інстанції вважав, що обов'язок орендаря (ФГ С-Колос ) щодо сплати орендної плати та право орендодавців (позивачів) на її отримання виникло після проведення державної реєстрації договорів оренди землі, а тому суд вважає, що відповідач не сплачував орендну плату за вказаний період часу після реєстрації спірних договорів оренди. Грошову суму, яку отримали кожний з позивачів до реєстрації спірних договорів, в розмірі по 35000 грн. кожному, суд першої інстанції не вважає орендною платою, яку відповідач сплатив позивачам авансом на декілька років вперед по спірним орендним договорам. Суд першої інстанції вважає, що позивачі отримали від відповідача по 35000 грн. кожний в якості орендної плати за попередніми договорами оренди, які діяли до укладення між сторонами спірних договорів.

Статтею 309 ч. 1 п.1, п. 2, п. 3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, ч.3 та ч.4 ст. 60 ЦПК України встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять будь яких доказів того, що сума в розмірі 35000 грн., яку отримали позивачі від відповідача є орендною платою за попередніми договорами оренди, які діяли до укладення між сторонами спірних договорів оренди. Висновок суду першої інстанції про те, що позивачі отримали від відповідача по 35000 грн. кожний в якості орендної плати за попередніми договорами оренди, які діяли до укладення між сторонами спірних договорів, є припущенням.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з касовими ордерами 22.07.2011 року позивач ОСОБА_1 отримала від відповідача 35000 грн., 22.07.2011 року позивач ОСОБА_3 отримала від відповідача 35000 грн., 17.02.2011 року позивач ОСОБА_2 отримала від відповідача 35000 грн., 23.03.2012 року позивач ОСОБА_4 отримала від відповідача 35000 грн. В даних ордерах вказано, що сплачені суми грошових коштів є орендною платою, однак не вказано за якими саме договорами оренди.

В матеріалах справи є копії договорів оренди, які були укладені між сторонами по справі до підписання спірних договорів. Також в матеріалах справи містяться платіжні відомості про сплату відповідачем орендної плати позивачам за попередніми договорами оренди, які діяли до підписання спірних договорів оренди. З рішення суду першої інстанції вбачається, що при ухваленні цього рішення суд не надав оцінки вказаним письмовим доказам.

Апеляційний суд перевірив дані платіжні відомості та дійшов висновку, що позивачі отримали повністю орендну плату за попередніми договорами оренди, які діяли до підписання сторонами по справі спірних договорів. Заборгованості у відповідача перед позивачами по орендній платі за попередніми договорами не існувало.

Суд першої інстанції не з ясував на якій підставі сторони по справі зробили переукладення попередніх договорів оренди та на якій підставі відповідачем зроблено виплату позивачам сум орендної плати по 35000 грн. кожному.

Відповідач надав апеляційному суду наказ від 1 лютого 2011 року № 20 Про виплату орендної плати за землю з якого вбачається, що у випадку звернення окремих орендодавців земельних ділянок про виплату орендної плати за землю, за майбутні періоди по поважним причинам проводити виплату орендної плати в сумі до 35000 грн. на один земельний пай, при умові укладення договору оренди землі на 49 років. Даний наказ зареєстрований в книзі реєстрації наказів за 2011 рік. Вказані письмові докази спростовують пояснення позивачів, що грошова сума 35000 грн., яку кожен з них отримав від відповідача є орендною платою за попередніми договорами оренди, які діяли до підписання спірних договорів.

Позивачі просили скасувати спірні договори оренди на підставі того, що відповідач з моменту підписання договорів жодного разу не сплатив їм орендну плату, що є суттєвим порушенням умов договору. Дані ствердження позивачів також спростовуються вказаними письмовими доказами, з яких вбачається, що грошова сума - 35000 грн., яку отримали позивачі від відповідача є орендною платою по спірним договорам оренди за майбутні періоди.

Апеляційний суд дослідив вказані письмові докази та дійшов висновку, що суд першої інстанції не повно з ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкового і передчасного висновку, щодо відсутності будь-яких даних, які б свідчили, що 35000 грн., які отримали кожен з позивачів від відповідача, є орендною платою виплаченою за спірними договорами. Також суд помилково вважав встановленим факт виплати відповідачем вказаної суми в розмірі 35000 грн. кожному з позивачів в якості орендної плати за попередніми договорами оренди, які діяли до укладення між сторонами спірних договорів оренди.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу відповідача, скасувати рішення суду першої інстанції на підставі вимог ст. 309 ч. 1 п.1, п. 2, п. 3 ЦПК України та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні їх позовних вимог.

Статтею 88 ч.1 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні з апеляційною скаргою відповідач сплатив судовий збір в сумі 2425,28 грн. Апеляційний суд вважає необхідним стягнути з позивачів на користь відповідача в відшкодування судових витрат суму сплаченого відповідачем судового збору при зверненні з апеляційною скаргою по 606,32 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства С-Колос - задовольнити частково.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 16 березня 2017 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Фермерського господарства С-Колос про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Фермерського господарства С-Колос в відшкодування судових витрат суму сплаченого відповідачем судового збору при зверненні з апеляційною скаргою по 606,32 грн. (шістсот шість грн. 32 коп.) з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді