Постанова

від 14.11.2016 по справі 804/3514/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 р. Справа № 804/3514/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРЕЙД" до Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМОНОЛІТ", ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТРЕЙД" (далі- ТОВ АГРОТРЕЙД , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Софіївської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМОНОЛІТ", ОСОБА_2 із позовними вимогами щодо:

визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23337697 від 01.08.2015р., яке прийнято державним реєстратором Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3;

визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23337759 від 01.08.2015р., яке прийнято державним реєстратором Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 19.09.2016р. первинного відповідача по справі №804/3514/16 (Головне територіальне управління юстиції в Дніпропетровській області) замінено на належного відповідача - Софіївську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області.

Позовні вимоги ТОВ АГРОТРЕЙД обгрунтовані тим, що посадовою особою Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції ОСОБА_3 було неправомірно здійснено державну реєстрацію прав оренди земельних ділянок за договорами оренди землі укладеними ОСОБА_2 з Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОМОНОЛІТ , оскільки при здійсненні відповідних реєстраційних дій вказаним державним реєстратором не було належним чином перевірено, чи вже зареєстроване право оренди на дані земельні ділянки, внаслідок чого було неправомірно здійснено реєстрацію договорів оренди одних і тих самих земельних ділянок.

Позиція відповідача відображена у запереченнях на позов та полягає у правомірності оскаржуваних рішень державного реєстратора Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, зауваживши, що з боку саме Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області права та інтереси позивача не були порушені. Окрім того, на думку відповідача, під час проведення державної реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна (в т.ч. і земельні ділянки, які виникли після 01.01.2013р.) державний реєстратор не зобов'язаний направляти відповідний лист до суб'єктів, які здійснювали до 01.01.2013р. реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Також відповідач акцентує увагу суд на те, що дану позицію викладено у листі Державної реєстраційної служби України Щодо надання роз'яснень норм законодавства за №18412/15-14-06 від 04.11.2014р.

Письмових пояснень та/або заперечень на позов від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМОНОЛІТ" (далі-ТОВ Євромоноліт , третя особа 1) та ОСОБА_2 до суду не надходило.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, виходячи із системного аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та матеріалів справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі договорів оренди земельних ділянки №115 від 01.09.2008р. та №132 від 01.09.2008р., які укладено між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ТОВ "АГРОТРЕЙД" (Орендар), позивач прийняв у строкову оренду (10 років) земельні ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровими номерами 1225283300-01-003-0089 та 1225283300-01-003-0022, які розташовані на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 115 було проведено 30.03.2009 р. Софіївським відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр

Державного земельного кадастру , про що вчинено запис №040913300491, строком на 10

років.

Державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 132 було проведено 31.03.2009р. Софіївським відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру , про що вчинено запис №040913300513, строком на 10 років.

У травні 2016 року позивачу стало відомо, що ТОВ ЄВРОМОНОЛІТ на підставі рішень державного реєстратора Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 зареєстровано права оренди на земельні ділянки, а саме:

-на земельну ділянку за кадастровим номером 1225283300-01-003-0089, номер запису про інше речове право 10644670; Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23337697 від 01.08.2015р., прийнято державним реєстратором Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, що підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 60245394 від 31.05.2016р.;

-на земельну ділянку за кадастровим номером 1225283300-01-003-022, номер запису про інше речове право 10644701; Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23337759 від 01.08.2015р., прийнято державним реєстратором Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, що підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 60246341 від 31.05.2016р.

Вважаючи оскаржувані рішення державного реєстратора про реєстрацію прав на нерухоме майно протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 181 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV визначено режим рухомих та нерухомих речей, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України - право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація обтяження на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. №1952-IV (далі - Закон №1952), визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, під нерухомим майном розуміються земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав (ч. 1 ст. 2 Закону №1952).

Згідно із приписами ст. 3 Закону №1952 - державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діябто законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону №1952 - державній реєстрації підлягають, зокрема, прав власності, речові права, похідні від права власності, право власності на об'єкт незавершеного будівництва; заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону №1952).

На момент винесення державним реєстратор оскаржуваних рішень процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України за №868 від 17.10.2013р. (далі-Порядок №868).

У відповідності до п. 15 Порядку N 868 - під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки (п. 8-1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Повноваження державного реєстратора врегульовані частиною третьою статті 10 Закону №1952, у відповідності до положень якої - державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

-відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Крім зазначеного, державний реєстратор також уповноважений:

- перевіряти документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитувати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником;

- під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- відкривати та/або закривати розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

- присвоювати за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

- виготовляти електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

- формувати документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

-формувати та вести реєстраційні справи у паперовій формі;

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Отже, Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зобов'язує суб'єкта реєстраційних дій вживати усі належні заходи для з метою гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, виконувати свою роботу своєчасно, неупереджено та ефективно, надає йому право самостійно одержувати інформацію для проведення реєстраційних дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України - передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, відповідно до положень ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент реєстрації договорів оренди, укладених між позивачем та третьою особою 2) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Як вбачається із матеріалів справи договори оренди земельних ділянок укладені 01.09.2008 року між ТОВ АГРОТРЕЙД та ОСОБА_2 були зареєстровані відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №2073від 25.12.1998 року.

Згідно з Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073 (у редакції чинній на момент реєстрації договорів оренди, укладених між позивачем та третьою особою 2) і відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» , обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах.

Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське та Севастопольське міське управління земельних ресурсів (п.п. 3, 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №2073 від 25.12.1998р.)

Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 23.05.2003 року №135 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» , установлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» .

Відповідно до п. 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року №174, державна реєстрація державного акту на право власності на земельну ділянку, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Як зазначалося вище, договори оренди землі, укладені між ТОВ АГРОТРЕЙД та ОСОБА_2 №132 від 01.09.2008 року та №115 від 01.09.2008 року зареєстровані Софіївським відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру за №040913300491 та №040913300513 від 30.03.2009р. та 31.03.2009р., тобто у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до пунктів 43 Прикінцевих положень Договори №132 від 01.09.2008 року та №115 від 01.09.2008 року набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Вищезазначені договори на момент розгляду даної адміністративної справи є чинними, строк дії договорів оренди не закінчився, достроково договори не розірвано, записи про розірвання або припинення договору до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на права власності на земельні ділянки та на права постійного користування земельними ділянками згідно договорів оренди землі не вносився, державна реєстрація не скасовувалась.

Дані обставини також підтверджуються листом за підписом начальника відділу Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області від 04.05.2016р.

Договір оренди №115, укладений 01.09.2008р. між ТОВ АГРОТРЕЙД та ОСОБА_2В, був чинним станом на 15.07.2015р., так як набрав чинності саме з моменту його державної реєстрації - 30.03.2009р., зважаючи на відсутність доказів його припинення у встановленому законом або договором порядку.

Договір оренди №132, укладений 01.09.2008р. між між ТОВ АГРОТРЕЙД та ОСОБА_2В, був чинним станом на 15.07.2015р., так як набрав чинності саме з моменту його державної реєстрації - 31.03.2009р., зважаючи на відсутність доказів його припинення у встановленому законом або договором порядку.

Вищенаведене свідчить про те, що при проведенні державної реєстрації речового права за договорами оренди землі, державний реєстратор здійснив повторну реєстрацію договорів оренди тих самих земельних ділянок, що є, на думку суду, неприпустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одні і ті ж земельні ділянки було передано в оренду різним орендарям.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Пунктом 5 ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що порядок проведення державної реєстрації включає прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації.

Згідно з п.5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Крім того, згідно з роз'ясненням Державної реєстраційної служби України у листі №2951/05-15-13 від 06.08.2013р. «Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами» , з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013р., зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Як наслідок, в порушення вимог законодавства державним реєстратором було повторно зареєстровано право оренди земельних ділянок (за ТОВ ЄВРОМОНОЛІТ ) на ті ж самі ділянки, на які вже було зареєстровано аналогічне право за ТОВ АГРОТРЕЙД .

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Зазначена позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 30 березня 2016 року по справі №814-3015-14.

Правову позицію стосовно обов'язку саме державного реєстратора під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації висловлено у постанові Верховного суду України від 29 вересня 2015 року по справі №802/37191.

Згідно ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України - висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваними рішеннями допущено одночасне існування подвійної державної реєстрації договорів оренди на земельні ділянки.

Водночас, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2016 р. по справі №802/1510/15-а та у постанові Верховного суду України від 30 березня 2016 року по справі №814-3015-14.

Відтак, враховуючи, що спірні земельні ділянки станом на час проведення державним реєстратором реєстраційних дій та винесення оскаржуваних рішень перебували в оренді ТОВ АГРОТРЕЙД , а державним реєстратором всупереч Закону, без попередньої перевірки наявності зареєстрованих прав прийнято рішення про державну реєстрацію прав оренди на земельні ділянки за ТОВ ЄВРОМОНОЛІТ , суд доходить до висновку про достатність підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора.

При цьому, суд також зауважує, що Законом України № 834-VIII від 26.11.2015 р. "Про внесення змін де -Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 року № 834-VШ (далі-Закон України № 834-VIII; набрав чинності з 01.01.2016р.) визначено питання щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема - врегулювано питання, пов'язані з передачею повноважень у сфері реєстрації органам місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги" №99 від 11.02.2016р. ліквідовано Софіївське районне управління юстиції Дніпропетровської області.

З аналізу положень Закону України № 834-VIII (поточна редакція) вбачається, що у Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відсутні повноваження щодо внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, змін до них та їх скасування.

При цьому згідно із приписами Закону України № 834-VIII від 26.11.2015р. внесено зміни до ст. 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» N 586-XIV від 09.04.1999р. шляхом наділення місцевих державних адміністраці поноваженнями щодо здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (крім обласних державних адміністрацій).

Таким чином, судом встановлено, що з 01.05.2016р. повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території Софіївського району Дніпропетровської області здійснює Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати оскаржувані рішення державного реєстратора, а відповідні записи про скасування таких рішень можуть бути внесені до Єдиного державного реєстру прав та обтяжень на нерухоме майно уповноваженим суб'єктом владних повноважень, яким станом на момент розгляду даної адміністративної справи є Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (відповідач).

З огляду на вищевикладене, враховуючи також те, що договори оренди земельних ділянок за №115 та №132 від 01.09.2008 року, на підставі яких вищевказані земельні ділянки перебувають на праві оренди в користуванні позивача, є чинними, строк дії договорів оренди не закінчився, достроково не розірвано, записи про розірвання або припинення договорів до Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі не вносилися, суд вважає, що державним реєстратором при прийнятті оскаржуваних рішень порушено принцип законності, оскільки не було перевірено інформацію про наявність вже зареєстрованих речових прав, що, у свою чергу, призвело до одночасного існування подвійної державної реєстрації прав.

За таких умов, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23337697 від 01.08.2015 року та №23337759 від 01.08.2015 року є такими, що прийняті протиправно.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України надано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оскаржуваних рішень та їх відповідність нормам діючого законодавства України, у зв'язку з чим спірні рішення державного реєстратора є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРЕЙД" до Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМОНОЛІТ", ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23337697 від 01.08.2015р., яке прийнято державним реєстратором Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23337759 від 01.08.2015р., яке прийнято державним реєстратором Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської ОСОБА_3.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04052399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 32075365) судові витрати у розмірі 2756, 00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень).

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_1