Постанова

від 24.05.2017 по справі 824/176/15-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/176/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області до малого приватного підприємства Реванш про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області звернулась до суду з позовом до малого приватного підприємства Реванш , в якому просила суд стягнути з останнього податковий борг в розмірі 605076,00 грн до Державного бюджету України.

В ході судового розгляду справи судом допущено заміну позивача - Державну податкову інспекцію у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на його правонаступника - Чернівецьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

Крім цього, позивач неодноразово уточнював розмір позовних вимог.

Так, відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12 квітня 2017 року, позивач просить суд стягнути з малого приватного підприємства Реванш податковий борг в розмірі 654800,94 грн з рахунків платника податків у банках до Державного бюджету України.

В обґрунтування позову Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області вказувала, що за відповідачем рахується заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість на загальну суму 654800,94 грн.

Позивач зазначав, що податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств, нарахованої пені, а також поданих податкових декларацій з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість. У зв'язку із не сплатою відповідачем вказаної заборгованості в добровільному порядку така відповідно до вимог Податкового кодексу України підлягає стягненню в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в ході судового розгляду справи щодо задоволення позовних вимог про стягнення з нього податкового боргу у розмірі 654800,94 грн заперечував. При цьому вказував про те, що йому незрозуміло суму заявленого податкового боргу. Також у заяві від 24 травня 2017 року звертав увагу на строк позовної давності та зазначав, що позивачем не надано розрахунку заборгованості з урахуванням здійснених відповідачем платежів в погашення заборгованості перед бюджетом.

В судове засідання 24 травня 2017 року відповідач не з'явився без поважних причин, хоча про дату, час та місце проведення розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 24 травня 2017 року про відкладення розгляду справи у зв'язку із його необґрунтованістю та безпідставністю.

Заслухавши пояснення особи, яка прибула в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що мале приватне підприємство Реванш є юридичною особою, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

Так, заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств виникла на підставі:

- податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0001352201 від 17 березня 2014 року, прийнятого на підставі Акту №323/24-12-22-01/14269935 від 24 лютого 2014 року, згідно якого сума податкового зобов'язання за основним платежем становить 170278,00 грн;

- податкової декларації з податку на прибуток підприємства (річна) №9270531756 від 28 лютого 2017 року, згідно якої сума самостійно визначеної платником оплати за основним платежем становить 146,00 грн;

- донарахованої пені на суму 23,80 грн

- донарахованої пені на сумі 63838,05 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості по податку на прибуток приватних підприємств становить 234285,85 грн.

Заборгованість по податку на додану вартість виникла на підставі:

- податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0019121501 від 21 жовтня 2015 року прийнятого на підставі Акту №980/24-12-15-01/14269935 від 28 вересня 2015 року, згідно якого сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) становить 170,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0000012200 від 06 червня 2016 року, прийнятого на підставі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду 824/377/15-а від 25 серпня 2015 року та на підставі Акту №323/24-12-22-01/14269935 від 24 лютого 2014 року, згідно якого сума грошового зобов'язання становить 280682,00 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 212174,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 68508,00 грн.

- податкової декларації з податку на додану вартість №9234404316 від 16 листопада 2015 року, згідно якої сума заборгованості становить 35896,93 грн;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9247367389 від 20 грудня 2016 року, згідно якої сума заборгованості становить 9565,00 грн;

- нарахованої пені на суму 2076,70 грн;

- нарахованої пені на суму 92124,46 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості по даному податку становить 420515,09 грн.

Отже, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 654800,94 грн.

У зв'язку з несплатою в добровільному порядку вказаної суми податкового боргу, позивач просить суд стягнути її з відповідача.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-17.

Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.175 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми "Ю" №1246 від 25 грудня 2012 року на суму 20610,40 грн.

На момент утворення заборгованості зазначена податкова вимога не була відкликана.

Згідно пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України визначено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Абзацом б) підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно підпункту 129.1.2 пункту 129.1 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Згідно пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пунктом 129.5 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Відповідно до пункту 131.3 статті 131 Податкового кодексу України суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Згідно пояснень Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області сплата відповідачем податкового боргу з податку на прибуток підприємств у сумі 146,00 грн. в порядку календарної черговості зарахована в погашення податкового боргу по податковому повідомленню-рішенню №0001352201 від 17 березня 2014 року, на яку відповідно до статті 129 Податкового кодексу України нараховано пеню в сумі 23,80 грн.

Сплата відповідачем податку на додану вартість в сумі 9565,00 грн також в порядку календарної черговості зарахована в погашення податкового боргу з декларації з податку на додану вартість №9234404316 від 16 листопада 2015 року. На вказану суму позивачем нараховано пеню в сумі 2076,70 грн.

Згідно пункту 56.18 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, що передбачене положеннями указаної статті, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Як вбачається із матеріалів справи, мале приватне підприємство Реванш зверталось до Чернівецького окружного адміністративного суду щодо оскарження податкового повідомлення рішення №0001352201 від 17 березня 2014 року на загальну суму 170886,00 грн. та №0001362201 від 17 березня 2014 року на загальну суму 313032,50 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року, адміністративний позов у справі № 824/377/15-а задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 17 березня 2014 року №0001362201 в частині основного платежу в сумі 21567 грн., в решті суми основного платежу 212174 грн залишено без змін, скасовано рішення 17 березня 2014 року №0001362201 в частині штрафних санкцій в сумі 10783,5 грн., в сумі 68508 грн. залишено без змін. В решті позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року касаційну скаргу малого приватного підприємства Реванш на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року у справі № 824/377/15-а повернуто.

Таким чином, податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств по податковому повідомленню - рішенню №0001352201 від 17 березня 2014 року є незмінним та узгодженим.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Зі змісту наведеної норми слідує, що як податкове повідомлення-рішення, так і податкова вимога вважається надісланими (врученими) юридичній особі, якщо їх передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що податкові повідомлення-рішення №0000012200 від 06 червня 2016 року (прийняте на ППР №0001362201 від 17 березня 2014 року, яке було частково скасоване вказаними вище судовим рішеннями), №0019121501 від 21 жовтня 2015 року направлялись позивачем на адресу місцезнаходження відповідача та ним отримані, що, відповідно, підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення, поштовими квитанціями наданими позивачем.

Станом на день розгляду даної справи вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались, доказів їх оскарження в судовому чи в адміністративному порядку не надано.

Відтак, заявлене податкове зобов'язання з податку на додану вартість також є узгодженим.

Таким чином, судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 654800,94 грн, яка є узгодженою та в добровільному порядку не погашеною.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.

Надані представником відповідача в ході судового розгляду справи твердження щодо непогодження із сумою податкового боргу суд оцінює критично, оскільки такі не підтвердженні жодними належними доказами та є безпідставними.

Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Враховуючи наведені положення, безпідставним є прохання відповідача про застосування позовної давності.

Щодо твердження відповідача про не надання позивачем розрахунку заборгованості з урахуванням здійснених платежів в погашення заборгованості перед бюджетом, то такі є необґрунтованими та спростовуються встановленими судом на підставі пояснень позивача та наявних у справі документів обставинами справи. Доводи відповідача не свідчать про безпідставність заявлених позовних вимог та не спростовують суму наявного у нього податкового боргу 654800 грн 94 коп.

З огляду на вказані норми податкового законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н ОВ И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути до Державного бюджету України з рахунків малого приватного підприємства Реванш (ЄДРПОУ 14269935) у банках, які обслуговують такого платника податків, податковий борг у розмірі 654800 (шістсот п'ятдесят чотири тисячі вісімсот) грн 94 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 29 травня 2017 року.