Постанова

від 25.05.2017 по справі 826/23253/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 25 травня 2017 року                      № 826/23253/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомДержавного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 25.09.2015р., О Б С Т А В И Н И С П Р А В И: Державне підприємство «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 25.09.2015р. №0005462202. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення. На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - встановив: Відповідачем проведено перевірку ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» за результатами якої 10.09.2015р. складено Акт №4511/26-58-22-02/24249750 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Торг-Інвест» (код ЄДРПОУ 38231636) за лютий 2015 року та ПП «ЕКГ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 35230032), ТОВ «МДК Інвест» (код ЄДРПОУ 37086455) і ТОВ «Гранд Трейдінг» (код ЄДРПОУ 38285325) за квітень 2015 року» (далі по тексту – Акт перевірки). Актом перевірки встановлено порушення: п.п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 925513грн., в тому числі по періодах: лютий 2015 року – 254381грн. та квітень 2015 року – 669132грн. На підставі встановлених порушень відповідачем 25.09.2015р. прийнято податкове повідомлення – рішення №0005462202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації) у розмірі 923513грн., в тому числі по періодах: лютий 2015 року – 254381грн. та квітень 2015 року – 669132грн. Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 25.09.2015р. протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «УПП УЗ» (покупець) та ТОВ «Торг-Інвест» (постачальник) укладено договір поставки № ЦУПП-04/0011/14 від 04.07.2014 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити покупцеві товар, зазначений у Специфікації до договору, а покупець – прийняти та оплатити товар, а саме: шпали дерев'яні І тип, ДСТУ ГОСТ 78-2009 - 28000,00 шт., шпали дерев'яні ІІ тип, ДСТУ ГОСТ 89-2009 – 12   000,00 шт. Відповідно до п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає умовам державних стандартів, які діють на Україні, ДСТУ ГОСТ 78-2009, що підтверджується сертифікатом відповідності на товар вказаний у п. 1.2 на кольоровому бланку Держспоживстандарту, належним чином завірені копії документів, що підтверджують радіаційну якість, копії карантинного сертифікату, що надається на кожну партію товару та паспорт якості товару. Гарантійний термін зберігання товару, що поставляється, встановлюється у відповідності до ДСТУ ГОСТ 78-2009 (п. 2.2 договору). Товар, що поставляється підлягає обов'язковому сортуванню, маркуванню відповідно до вимог стандарту (п. 2.3). Вхідний контроль товару проводиться кінцевим вантажоодержувачем згідно із вимогами ГОСТ 24297-87 (п. 2.7). Згідно із п.п. 4.1, 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом: остаточного фінансового взаєморозрахунку сторонами, після підписання загального акту звірки, який складається та підписується сторонами після поставки за цінами відповідно до специфікації до цього договору. До рахунка-фактури постачальника додаються: видаткова накладна, з обов'язковим зазначенням номера заявки; податкова накладна; акт приймання-передачі, підписаний згідно умов даного договору; паспорт якості виробника товару; копія карантинного сертифікату на кожну партію товару; копії документів радіаційного контролю. Відвантажувальні та платіжні документи на кожну партію товару, що поставляється, повинні надаватися покупцю по факсу на протязі двох робочих днів з моменту відвантаження та оригінали на протязі 7 днів з моменту відвантаження товару, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем в якому відбувалося відвантаження товару. Відповідно до п. 5.3 договору постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування або автомобільним транспортом на умовах СРТ, пункт призначення - склад Новомосковський ШПЗ, відповідно до вимог ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року). Приймання товару по кількості та якості проводиться комісійно при її вивантажені з транспортного засобу на складі вантажоодержувача на підставі: двостороннього акту приймання-передачі товару по кількості та якості при поставці на Новомосковський шпалопросочувальний завод, за участю уповноважених представників постачальника та вантажоодержувача, який підтверджує факт отримання покупцем товару; відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.65 р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» та Інструкції № П-7 від 25.04.66 р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями. Присутність представників обох сторін при прийомі-передачі та сортуванні товару обов'язкова (п. 5.4 договору). На виконання вказаного вище договору позивачем надано суду специфікації № 1, № 2, № 3 та графік поставки до договору № ЦУПП-04/0011/14 від 04.07.2014 р., а також укладені сторонами додаткові угоди № ЦУПП-04/0011/14/НУ від 04.07.2014 р., № 1 від 07.07.2014 р., № 2 від 29.08.2014 р., № 3 від 30.12.2014 р. Між ДП «УПП УЗ» (покупець) та ТОВ «Торг Інвест» (постачальник) укладено договір поставки № ЦУПП-04/0018/14 від 04.07.2014 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації до договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар, а саме: брус дерев'яний під стрілочні переводи не просочений, ДСТУ ГОСТ 8816:2009 у кількості 1   838 куб.м. Відповідно до п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає умовам державних стандартів, які діють на Україні ДСТУ ГОСТ 8816:2009, що підтверджується сертифікатом відповідності на товар вказаний у п. 1.2 на кольоровому бланку Держспоживстандарту, належним чином завірені копії документів, що підтверджують радіаційну якість, копії карантинного сертифікату, що надається на кожну партію товару та паспорт якості товару. Пунктом 2.6 договору передбачено, що постачальник надає покупцю копію сертифікату на систему управління якості ISO 9001-2000 виробника (при наявності). Пункти 2.2, 2.3, 2.7, 4.1, 4.2, 5.3 є аналогічними договору № ЦУПП-04/0011/14 від 04.07.2014 р. Відповідно до п. 5.4 договору приймання товару по кількості і якості проводиться при її вивантаженні з транспортного засобу на складі вантажоодержувача на підставі: двостороннього акту приймання-передачі товару по кількості та якості при поставці на Новомосковський шпалопросочувальний завод, за участю уповноважених представників постачальника та вантажоодержувача, який підтверджує факт отримання покупцем товару; трьохстороннього акту приймання-передачі товару по кількості та якості при поставці на ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» за участю уповноважених представників постачальника, покупця та вантажоодержувача, який підтверджує факт отримання покупцем товару та відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.65 р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» та Інструкції № П-7 від 25.04.66 р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями. Присутність представників обох сторін при прийомі-передачі та сортуванні товару обов'язкова. На підтвердження виконання вимог вищевказаного договору позивачем надано суду специфікації № 1, № 2, № 3. Також сторонами підписано додаткові угоди № 4ЦУПП-04/0018/14/НУ від 04.07.2014 р., № 1 від 09.07.2014 р., № 2 від 29.08.2014 р., № 3 від 30.12.2014 р. та узгоджено графік поставки. Між ДП «УПП УЗ» (покупець) та ТОВ «Торг Інвест» (постачальник) укладено договір поставки № ЦУПП-04/0041/14 від 28.07.2014 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на протязі жовтня-грудня 2014 року поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації до договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар, а саме: шпали дерев'яні І та ІІ тип, ДСТУ ГОСТ 78:2009 у кількості 30000шт. Відповідно до п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає умовам державних стандартів, які діють на Україні ДСТУ ГОСТ 78:2009, що підтверджується сертифікатом відповідності на товар вказаний у п. 1.2 на кольоровому бланку Держспоживстандарту, належним чином завірені копії документів, що підтверджують радіаційну якість, копії карантинного сертифікату, що надається на кожну партію товару та паспорт якості товару. Пунктом 2.6 договору передбачено, що постачальник надає покупцю копію сертифікату на систему управління якості ISO 9001-2000 виробника (при наявності). Пункти 2.2, 2.3, 2.7, 4.1, 4.2, 5.3 є аналогічними договору № ЦУПП-04/0011/14 від 04.07.2014 р. Відповідно до п. 5.4 договору приймання товару по кількості і якості проводиться при її вивантаженні з транспортного засобу на складі вантажоодержувача на підставі: двостороннього акту приймання-передачі товару по кількості та якості при поставці на Новомосковський шпалопросочувальний завод, за участю уповноважених представників постачальника та вантажоодержувача, який підтверджує факт отримання покупцем товару; відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.65 р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» та Інструкції № П-7 від 25.04.66 р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями. Присутність представників обох сторін при прийомі-передачі та сортуванні товару обов'язкова. На підтвердження виконання вимог вищевказаного договору позивачем надано суду специфікації № 1, № 2, № 3. Також сторонами підписано додаткові угоди № 3ЦУПП-04/0041/14/НУ від 30.12.2014 р., № 2 від 30.12.2014 р. та узгоджено графік поставки. На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Торг-Інвест» були виписані: видаткові накладні та рахунки фактури №09/02/1-НШД від 09.02.2015р., №09/02/2-НШД від 09.02.2015р., №09/02/3-НШД від 09.02.2015р., №09/02/4-НШД від 09.02.2015р., а також були виписані акти приймання – передачі та податкові накладні №3, 4, 5, 6 від 10.02.2015р. на загальну суму 1271905,46грн. Крім того в матеріалах справи містяться приймально-здавальні акти на відпуск деревини, банківські виписки та платіжні доручення про здійснення позивачем оплат на користь ТОВ «Торг-Інвест» за поставлену продукцію; оголошення про результати проведення процедури закупівлі та повідомлення про акцепт відкритих торгів із зазначенням переможців торгів (предмети закупівлі: брус дерев'яний не просочений провідний та мостовий; шпали дерев'яні не просочені), що містяться на Офіційному загальнодержавному веб-порталі «Державні закупівлі», оскільки договори поставки від 04.07.2014 № ЦУПП-04/0011/14 та № ЦУПП-04/0018/14 з ТОВ «Торг-Інвест» укладено за результатами процедур закупівель-відкриті торги. Згідно письмових пояснень позивача вбачається, що протоколи оцінки у останнього відсутні на підставі протоколу обшуку від 23.07.2015р. Також позивачем надано суду сертифікати відповідності, технічні паспорти, радіаційні сертифікати, паспорти радіаційної якості, карантинні сертифікати, висновки фітосанітарної експертизи на шпали та бруси дерев'яні не просочені власника ТОВ «Торг-Інвест», довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Також, судом встановлено, що між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Гранд Трейдінг», як постачальником, укладено договір поставки №ЦУПП-04/0004/15 від 04.03.2015 року, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити товар – шпали дерев'яні І та ІІ типу у загальній кількості 10000 штук. До договору надано специфікацію, податкові накладні, графік поставки, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні; платіжні доручення та банківські виписки про здійснення оплати за поставлену продукцію; видаткові накладні; висновки фіто санітарної експертизи; карантинний сертифікат; технічний паспорт якості; протокол радіаційного дослідження деревини та продукції з деревини; рахунки на оплату; акти приймання-передачі Новомосковського ШПЗ про отримання поставленої продукції; документи, які свідчать про якість поставленої продукції: паспорти якості на деревину, паспорти радіаційних досліджень деревини та продукції з деревини.          Також, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «МДК Інвест» (постачальник) укладено ряд договорів поставки від 04.03.2015р. №ЦУПП-04/0014/15, №ЦУПП-04/0016/15, №ЦУПП-04/0017/15 на поставу товару: шпали дерев'яні І та ІІ типу ДСТУ ГОСТ 78-2009, брус дерев'яний під стрілочні переводи не просочений, ДСТУ ГОСТ 8816:2009 та брус дерев'яний мостовий не просочений, (325*20*24) ГОСТ 8816:2009, а також укладені додаткові угоди. На виконання умов вказаних договорів ТОВ «МДК Інвест» були виписані та складені: журнал – ордер розрахунків по рахунку; перелік господарський операцій по рахунку; платіжні доручення; виписки банку; рахунки-фактура; видаткові та податкові накладні; акти приймання-передачі; паспорти якості; протоколи реакційних досліджень деревини та продукції з деревини; довіреності на отримання поставленої продукції; товарно-транспортні накладні. Також, судом встановлено, що в перевіряємому періоді відокремлені структурні підрозділи ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України», а саме: ДП «УПП УЗ» Хлистунівське кар'єроуправління мало взаємовідносини з ПП «ЕКГ-Сервіс», яке здійснювало поставку для потреб відокремленого підрозділу сиру гуму СТ-2 0,8мм, клей S-780, броню нижню, гайку. На виконання умов вказаних договорів були виписані – рахунки-фактура та видаткові накладні, платіжні доручення та банківські виписки. Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Торг-Інвест», ПП «ЕКГ-Сервіс», ТОВ «МДК Інвест» та ТОВ «Гранд Трейдінг» контролюючий орган дійшов висновку з тих підстав, що позивачем до перевірки не було надано в повному обсязі первинної документації, яка б підтверджувала факт реальності укладених між позивачем та зазначеними контрагентами угод. Однак, з даними доводами контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав. Позивачем до матеріалів справи були додані копії первинної документації по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Торг-Інвест», ПП «ЕКГ-Сервіс», ТОВ «МДК Інвест» та ТОВ «Гранд Трейдінг», а саме: податкові, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому – передачі товару, платіжні доручення та банківські виписки про здійснення оплати за поставлену продукцію, висновки фіто санітарної експертизи, карантинні сертифікати, технічні паспорти якості, протоколи радіаційного дослідження деревини та продукції з деревини, рахунки на оплату, документи, які свідчать про якість поставленої продукції: паспорти якості на деревину, паспорти радіаційних досліджень деревини та продукції з деревини та інші документи. Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями. Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача – ТОВ «Торг-Інвест», ПП «ЕКГ-Сервіс», ТОВ «МДК Інвест» та ТОВ «Гранд Трейдінг» зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит. На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття “добросовісний платник”, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та формування витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було. Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди. З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення – придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю його контрагентів з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. Відповідно до абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Торг-Інвест», ПП «ЕКГ-Сервіс», ТОВ «МДК Інвест» та ТОВ «Гранд Трейдінг» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідають вимогам чинного законодавства. Таким чином, на підставі вищевикладеного та враховуючи те, що судом встановлено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Торг-Інвест», ПП «ЕКГ-Сервіс», ТОВ «МДК Інвест» та ТОВ «Гранд Трейдінг», суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України». Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування. Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 25.09.2015р. №0005462202 є безпідставним та неправомірним, а тому позов Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» підлягає задоволенню. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З урахуванням ч. 1  ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України  суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 13852,70грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві . Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 25.09.2015р. №0005462202. Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 13852,70грн. (тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні, 70 копійок).           Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.           Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій