Ухвала

від 23.05.2017 по справі 823/170/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/170/17 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Сорочка Є.О. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Правобережного міжрайонного управління водного господарства до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Правобережне міжрайонне управління водного господарства (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000221200 від 13.06.2016 в частині накладення штрафних санкцій в сумі 53691,14 грн; №0000201200 від 13.06.2016 в частині накладення штрафних санкцій в сумі 3537,36 грн; №0000151200 від 13.06.2016 в частині накладення штрафних санкцій в сумі 3188,10 грн; №0000301200 від 13.06.2016 в частині накладення штрафних санкцій в сумі 8031,21 грн; №0000241200 від 13.06.2016 в частині накладення штрафних санкцій в сумі 4550,64 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, працівниками Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з плати за землю (земельного податку), за наслідками якої складено акт № 333/23-25-12-046/3366687, яким встановлено порушення Правобережним міжрайонним управлінням водного господарства строків сплати сум грошових зобов'язань по земельному податку за 2015 рік.

На підставі встановлених в акті перевірки порушень, 13.06.2016 податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000221200, яким на позивача накладено штраф в розмірі 20% погашеної суми податкового боргу в розмірі 53691,14 грн;

- №0000201200, яким на позивача накладено штраф в розмірі 20% погашеної суми податкового боргу в розмірі 3537,36 грн;

- №0000151200, яким на позивача накладено штраф в розмірі 10% погашеної суми податкового боргу в розмірі 3188,10 грн;

- №0000301200, яким на позивача накладено штраф в розмірі 20% погашеної суми податкового боргу в розмірі 8031,21 грн;

- №0000241200, яким на позивача накладено штраф в розмірі 10% погашеної суми податкового боргу в розмірі 4550,64 грн.

Вважаючи вищевказані рішення податкового органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Правобережне міжрайонне управління водного господарства звернулось з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно з п.286.2.ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п.287.4. ст.287 ПК України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 126.1. ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач користується земельними ділянками:

- в адміністративних межах Леськівської сільської ради, загальною площею 26,4042 га, на підставі державних актів на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ № 340199, серії ЯЯ № 340200, серії ЯЯ № 340198, серії ЯЯ № 340197;

- в адміністративних межах Худяківської сільської ради, загальною площею 1,1631 га, на підставі державних актів на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ № 340203, серії ЯЯ № 340202;

- в адміністративних межах Русько-Полянської сільської ради, загальною площею 1,1531 га, на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 340206;

- в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради, загальною площею 2.6407 га, на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 348715;

- в адміністративних межах Геронимівської сільської ради, загальною площею 1,6459 га, на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 340196.

24.02.2015 позивачем були подані податкові декларації по земельному податку за 2015 рік по вищевказаним земельним ділянкам, в яких самостійно визначено річну суму земельного податку в розмірах: - 281 854,79грн.; - 19 294,67грн.; - 19 128,78грн.; - 43 806,57грн. та 27 303,84грн. відповідно.

Уточнюючою декларацією від 22.12.2015 позивач зменшив суму земельного податку по земельній ділянці в адміністративних межах Леськівської сільської ради з 281 854,79грн. до 70 461,45грн.

Загальна суму податку, яка була нарахована самостійно позивачем становила 179 995,31 грн.

В кінці січня та на початку лютого 2016 позивачем були подані уточнюючі податкові декларації по земельному податку за 2015 рік (копія яких містяться в матеріалах справи), якими управління зменшило свої зобов'язання внаслідок самостійного виявлення помилок, допущених в раніше поданих звітних податкових деклараціях за 2015 рік та зазначило загальну суму коштів, необхідну до сплати за 2015 рік в розмір - 16 597,38грн. (за земельну ділянку в адміністративних межах Леськівської сільської ради - 7 078,65грн.; за земельну ділянку в адміністративних межах Худяківської сільської ради - 1 929,47грн.; за земельну ділянку в адміністративних межах Русько-Полянської сільської ради - 478,22грн.; за земельну ділянку в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради - 4 380,66грн.; за земельну ділянку в адміністративних межах Геронимівської сільської ради - 2 730,38грн.).

Як зазначає позивач, протягом 2015 року такі зобов'язання не були сплачені добровільно в зв'язку з тим, що в кошторисі управління на 2015 рік не були передбачені кошти для сплати земельного податку та податкові асигнування не виділялись.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що в подальшому, сума податкового зобов'язання по земельному податку в розмірі 16 597,38грн., а також самостійно нараховані штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату вищевказаної суми земельного податку разом на суму 20 944,46грн. сплачені управлінням до бюджету, що підтверджується копією виписки по рахунку позивача від 27.01.2016, яка міститься в матеріалах справи (факт сплати позивачем вищевказаної суми податкового зобов'язання представником податкового органу не заперечувався), натомість були розподілені податковим органом для погашення основного грошового зобов'язання, а також штрафу та пені, що були нараховані на суму податкового зобов'язання в розмірі 179 995,31грн.

Відповідно до п.87.9.ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відповідач не проводив документальної перевірки для встановлення правильності самостійного обчислення позивачем зобов'язань з податку за землю, та не підтвердив жодними належними та допустимими доказами правомірність обліку раніше задекларованих (помилкових) грошових зобов'язань за 2015 рік.

Ці обставини свідчать про нівелювання відповідачем права та обов'язку позивача виправити самостійно виявлені помилки декларації.

Так, відповідно до п.54.1.ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він згідно з абзацом першим п.50.1.ст.50 ПК України зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

За наведених обставин, колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції про те, що грошове зобов'язання, самостійно задеклароване платником податку, яке у подальшому самостійно зменшене (відкориговане) у встановлений законом спосіб (шляхом подання уточненої декларації), не вважається податковим боргом і помилкові показники не можуть враховуватися для розрахунку штрафних санкцій податковим органом.

Крім того, подання уточненого розрахунку щодо виправлення помилок, яким зменшуються раніше задекларовані самостійно зобов'язання, не може вважатися фактом погашення податкового боргу та не надає йому права спрямовувати відповідні платежі для зарахування даних попередньої декларації, що містить помилки платника.

Таким чином, враховуючи, що оскільки матеріалами справи підтверджено факти подання позивачем уточнюючих декларацій по земельному податку за 2015 рік, якими визначено загальну суму податку в сумі 16 597,38грн., а також порушення останнім граничних строків сплати спірних зобов'язань, беручи до уваги сплату управлінням самостійно нарахованих штрафних санкцій та пені за несвоєчасне погашення вищевказаної суми земельного податку разом на суму 20 944,46грн., судова колегія підтримує висновок Черкаського окружного адміністративного суду, що оскаржувані ППР є протиправними та такими, що прийняті без врахування відомостей уточнюючих декларацій, а тому підлягають скасуванню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.