Ухвала

від 30.06.2016 по справі 707/2177/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1453/16Головуючий по 1 інстанції Категорія : 47 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2016 року у справі за позовом Прокуратури Черкаського району Черкаської області до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Черкаської районної державної адміністрації, Реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області про визнання розпорядження незаконним, визнання недійсним свідоцтва, скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року прокурор Черкаського району пред'явив позов до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Черкаської районної державної адміністрації, Реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про визнання розпорядження незаконним, визнання недійсним свідоцтва, скасування рішення. В обґрунтування свої вимог вказував, що розпорядженням першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 13 лютого 2014 року №30 надано дозвіл у тому числі ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адміністративних межах Будищанської сільської ради за межами населеного пункту.

13 лютого 2014 року, розпорядженням першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації №28 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок загальною площею 12,5166 га. Вказаним розпорядженням для масиву земельних ділянок, серед яких є і спірні, визначено вид угідь - піски та віднесено до земель загального користування.

Розпорядження першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації № 73 від 21 березня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в адміністративних межах Будищанської сільської ради за межами населеного пункту та безоплатно передано у власність громадянам для ведення індивідуального дачного будівництва, в тому числі ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Черкаського РУЮ Черкаської області здійснено реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, а відповідачам ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11 видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Прокурор вважає, що розпорядження № 73 від 21 березня 2014 року постановлене заступником голови Черкаською районної державної адміністрації є незаконним, так як порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, затверджений проект землеустрою порушує порядок надання висновку про його погодження територіальним органом архітектури та містобудування, не розроблявся та не затверджувався детальний план території або іншої містобудівної документації, відсутнє погодження проекту землеустрою органами центральної влади, що регулює відносини у сфері лісового господарства, не проведено обов'язкової експертизи землевпорядної документації.

З таких підстав, прокурор просив визнати незаконним і скасувати розпорядження першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 21 березня 2014 року №73 Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність , в частині передачі у власність ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11 земельних ділянок розташованих в адміністративних межах Будищанської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту.

Визнати недійсними свідоцтва на право власності на земельні ділянки та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки відповідачів - фізичних осіб.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 11 січня 2016 року до участі в справі, в якості третьої особи залучено Управління Держгеокадастру у Черкаському районі.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 21 березня 2014 року №73 Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність в частині передачі у власність ОСОБА_8, земельної ділянки площею 0.0606 га, ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0.0846га, ОСОБА_6А,, земельної ділянки площею 0.846 га, ОСОБА_10, земельної ділянки площею 0.0606 га, ОСОБА_11, земельної ділянки площею 0.0846, розташованих в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Визнано недійсними свідоцтва серії САК №928199 від 02 квітня 2014 року на право власності на земельну ділянку, площею 0.0606 га, видане ОСОБА_10, серії САК №928802 від 03 квітня 2014 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,0846га, видане ОСОБА_9, серії САК №928803 від 03 квітня 2014 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,0846 га, видане ОСОБА_6, серії САК №928804 від 03 квітня 2014 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,0606 га, видане ОСОБА_8

Скасувано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції від 03 квітня 2014 року №12143067 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_8, за кадастровим номером 7124981500:01:001:2089, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту, площею 0,0606 га. .

Скасувано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції від 02 квітня 2014 року №12129685 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_10 за кадастровим номером 7124981500:01:001:2077, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту, площею 0,0606 га. .

Скасувано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції від 03 квітня 2014 року №12141986 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_6, за кадастровим номером 7124981500:01:001:2088, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту, площею 0,0846 га. .

Скасувано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції від 03 квітня 2014 року №12138929 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_9, за кадастровим номером 7124981500:01:001:2085, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту, площею 0,0846га. .

Скасувано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції від 03 квітня 2014 року №12149439 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_11, за кадастровим номером 7124981500:01:001:2090, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту, площею 0,0846га. .

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати, як незаконне, висновки суду не відповідають обставинам справи та ухвалене із порушенням норм матеріального та неправильним застосуванням норм процесуального права , а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підставах:

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Черкаської районного державної адміністрації від 13.02.2014 року № 30 Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою надано дозвіл громадянам на розробку проекту землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, зокрема і відповідачам ОСОБА_8, ОСОБА_6 В,Ф., ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Згідно із розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 21.03.2014 року № 73 Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11 земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва.

Земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

02 квітня 2014 року ОСОБА_10 і ОСОБА_8, а 03 квітня 2014 року ОСОБА_9, ОСОБА_6 видано свідоцтво на право власності на земельні ділянки площею 0.06 га.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва.

Згідно ч. 3 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 112 цього Кодексу.

Відповідно до ч.8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1861 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно ч.3 ст. 1861 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

За ст.. 13 ЗК України повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить , зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин ( ст. 27 ЛК України, тут і далі в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 5 розділу VІІІ Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгосп СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє прийти до висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно врахувати положення п. 5 розділу VІІІ Прикінцеві положення ЛК України.

Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 24.12.2014 року по справі № 6-212цс14 і від 21.01.2015 року по справі № 6-224цс14.

Визначаючи правовий статус спірної земельної ділянки суд першої інстанції правильно взяв до уваги матеріали, які мають значення для правильного визначення правового режиму спірної земельної ділянки, а саме довідку управління Держземагенства у Черкаській області від 09.01.2014 року , згідно з якою відповідно до державної статистичної звітності форма 6-зем земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення (т.1 а/с 24 оборот).

Таким чином зміна цільового призначення спірних земельних ділянок проведена без погодження з Кабінетом Міністрів України, а тому був порушений порядок зміни цільового призначення землі, що тягне за собою наслідки передбачені статтею 21 ЗК України, а передачею у власність було порушено п.5 частини 1 статті 27 ЛК України, відповідно до якого Кабінету Міністрів України належить таке право як передача у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Посилання апелянта на розпорядження Черкаської РДА №28 від 13 лютого 2014 року яке є чинним і не скасованим, є необґрунтованим оскільки статтею 35 Закону України "Про землеустрій встановлено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

З зазначеної норми слідує, що відносити до відповідної категорії можливо лише землі не віднесені до тієї чи іншої категорії, а як встановлено в судовому засіданні спірні земельні ділянки, на час проведення інвентаризації, були віднесені до відповідної категорії.

Рішення адміністративних судів, на які посилається апелянт, не мають преюдиційне значення, оскільки в даній справі беруть участь і інші особи.

Пунктом 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр , в редакції чинній на час виникнення правовідносин, встановлено, що до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій. Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації. Формування земельних ділянок у такому порядку може здійснюватися один раз. Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 3 статті 186-1 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення правовідносин, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки:

- лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства;

- водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.

Доказів того, що матеріали інвентаризації та проект землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок були погоджені Черкаським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Черкаським обласним управлінням водних ресурсів надано не було, тому висновок суду в цій частині не спростований.

Разом з тим, посилання суду першої інстанції на відсутність погодження відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської РДА відведення земельних ділянок, є помилковим та спростовується матеріалами справи. (а.с.165,166)

Частиною 1 статті 17 Закону України Про основи містобудування встановлено, що Містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України Про основи містобудування визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Виходячи з вказаних норм права та головних напрямків містобудівної діяльності встановлених статтею 2 Закону України Про основи містобудування , забудова територій має відбуватись не хаотично, а згідно з планами.

Судом встановлено, що передбачений статтею 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план відсутній.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що до 1 січня 2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку.

Доказів того, що відведені земельні ділянки були заплановані були під індивідуальне дачне будівництво суду надано не було, а тому погодження відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської РДА відведення земельних ділянок є безпідставним.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на схему генплану (а.с.167), колегія суддів, вважає необґрунтованим, так як в п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" застосовано такий термін як попередні планувальні рішення , однак схема генплану на яку посилається апелянта не є попереднім, оскільки за часом затвердження, 19.03.2014 року, співпадає з погодженням відведення земельних ділянок, 19.03.2014 року (а.с.166) та фактично з датою оспорюваного розпорядження 21.03.2014 року.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , в редакції чинній на час виникнення правовідносин, встановлено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки відносились до земель сільськогосподарського призначення, а відтак проведення державної експертизи є обов'язковою.

Доводи апеляційної скарги, що судом порушено ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо мирного володіння своїм майном також, оскільки порушення були допущені з боку публічного органу, є необґрунтованою.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. У контексті цієї норми під майном розуміється ціла низка інтересів економічного характеру.

У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій пропорційності , використаний судом у справі, яка переглядається, передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому в питаннях оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року).

Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.(Постанова Верховного Суду України в справі №6-2902цс15 від 3 лютого 2016 року)

В даній справі встановлено, що, право власності набуто без законних підстав, крім того предмет такого права є національним багатством (ст.. 1 ЛК України), а тому таке право підлягає відновленню.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2016 року відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :