Рішення

від 25.05.2017 по справі 905/742/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.05.2017 Справа № 905/742/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

при секретарі судового засідання Сапожніковій Ю.Б.,

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Галактика» , м. Бровари Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» , м. Дружківка Донецької області,

про стягнення 199 916, 85 грн.,

За участю:

представник позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

представник відповідача: не з'явився;

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Галактика» , м.Бровари Київської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» , м.Дружківка Донецької області про стягнення 199916,85грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору транспортного експедирування №76 від 02.09.2013р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати послуг, у зв'язку з чим позивач за відповідачем виникла заборгованість за надані позивачем послуги в сумі 117500,00грн. Крім того, позивачем на суму боргу були нараховані інфляційні втрати за період з 01.11.2014р. по 28.02.2017р. в сумі 73907,50грн., та 3 % річних за період з 24.09.2014р. по 15.03.2017р. 8509,35грн.

Відповідач 24.06.2017р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю. Повідомив, що згідно бухгалтерського обліку відповідача заборгованість перед позивачем складає 108800,00грн. Зазначає, що штрафні санкції, такі як інфляційні втрати та 3% річних, заявлені неправомірно, оскільки нараховані на недоведену позивачем та збільшену суму основного боргу в розмірі 117500,00грн. Крім того, зазначає, що у зв'язку з нестабільною ситуацію в Донецькій області, постійні бойові дії, військові зіткнення по всій території проведення АТО, ТОВ «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» має недостатньо оборотних коштів для здійснення фінансово-господарської діяльності і забезпечення безпечного функціонування виробничих потужностей. Порушення договірних зобов'язань пов'язано з факторами, які не залежать від волі товариства, тому товариство не повинно нести відповідальність у вигляді штрафних санкцій, заявлених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив наступне.

02.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Галактика» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» (замовник) було підписано договір №76 про транспортне експедирування, за приписами п.1.1 якого замовник поручає а експедитор приймає на себе виконання або організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів замовника, за його рахунок по маршрутам, вказаних в заявках.

Об'єми та вартість робіт (послуг) з по транспортно-експедиторському обслуговуванню, строки їх виконання, маршрути і ціни на транспортне експедиційне обслуговування вантажів узгоджуються сторонами в заявках-додатках, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2. Договору).

Експедитор інформує замовника про виконання своїх зобов'язань, передбачених умовами договору, актами виконаних робіт, укладеними сторонами (п.2.1.3. Договору).

Ціна по Договору, строки і умови оплати узгоджуються сторонами в заявках-додатках і протоколах узгодження цін з врахуванням експедиторської винагороди, які є невід'ємною частиною договору. Розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях по факту виконаних послуг на підставі виставленого рахунку після акту виконаних робіт і шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок експедитора. Оплата здійснюється з відстрочкою в 40 календарних днів з моменту виконання послуг на підставі актів виконаних робіт (п.3.1., 3.2. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року. (п.8.1. Договору).

Договір був підписаний представниками сторін та скріплений відбитком печаті підприємств.

В період з серпня 2014р. по вересень 2014р. сторонами були підписані акти приймання виконаних робіт (наданих послуг) №301 від 14.08.2014р., №326 від 03.09.2014р., №327 від 03.09.2014р., №328 від 04.09.2014р., №329 від 05.09.2014р., №330 від 05.09.2014р., №332 від 05.09.2014р., №333 від 05.09.2014р. на загальну суму 117500,00грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг за договором транспортного експедирування №76 від 02.09.2013р. на підставі вище зазначених актів приймання виконаних робіт, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 199916,85грн. - заборгованості, з яких: заборгованість за надані відповідачу послуги - 117500,00грн., 73907,50грн. - інфляційних витрат за період з 01.11.2014р. по 28.02.2017р., 8509,35грн. - 3 % річних за період з 24.09.2014р. по 15.03.2017р.

При цьому, з наявної в матеріалах справи виписки Відділення Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк Регіональний центр в м.Київ з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» за 10.11.2014р., вбачається, що 10.11.2014р. відповідачем було здійснено оплату за транспортно-експедиторські послуги за актом №301 від 14.08.2014р. на суму 3000,00грн.

Згідно виписок Відділення ПАТ Перший український міжнародний банк Регіональний центр в м.Київ по рахунку відповідача 11.06.2014р. відповідачем була проведена оплата в сумі 7500,00грн. по акту №117, та 10.11.2014р. була проведена оплата в сумі 7000,00грн. по акту №300, про що відповідач зазначив у відзиві.

Проте, проведена відповідачем 11.06.2014р. оплата в сумі 7500,00грн., та 10.11.2014р. в сумі 7000,00грн. проведені по актам №117, №300, які не відносяться до предмету спору в даній справі.

В письмових поясненнях від 25.05.2017р. позивач підтвердив оплату з боку відповідача в сумі 3000,00грн. за актом №301 від 14.08.1014р., та надав нові розрахунки 3% річних та інфляції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторони спірних правовідносин являються суб'єктами господарювання у розумінні ст.ст. 2, 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Загальні положення про договір транспортного експедирування врегульовані параграфом 2 глави 65 Цивільного кодексу України, параграфом 6 глави 32 Господарського кодексу України. Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2004, № 1955-IV.

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин до них судом застосовані відповідні положення Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Вказане положення кореспондується з абз.1 ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України та абз.1 ч.1 ст.316 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів абз.2 ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України, Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст.929 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Ціни на транспортне експедиційне обслуговування вантажів були узгоджені сторонами в заявках на перевезення вантажів по території України, та протоколах узгодження договірної ціни, які містяться в матеріалах справи. Означене відповідає визначеним в пунктах 3.1., 3.2. умовам договору транспортного експедирування №76 від 02.09.2013р.

На виконання умов вказаного Договору протягом серпня-вересня 2014р. позивачем були надані послуги з транспортного експедирування на суму 117500,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Проте, станом на теперішній час відповідачем доказів оплати заборгованості в повному обсязі, а саме в сумі 114500,00грн. суду не надано.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 114500,00 грн. за надані позивачем послуги, всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, відповідач не виконав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до абз.3 пункту 4.4 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючі, що позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості за виконані роботи (послуги) в розмірі 117500,00грн., при тому, що за актом №301 від 14.08.1014р. відповідачем було сплачено 3000,00грн. 10.11.2014р., тобто, до порушення провадження у справі, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляції в сумі 73907,50грн. за період з 01.11.2014р. по 28.02.2017р., та 3% річних в розмірі 8509,35грн. за період з 24.09.2014р. по 15.03.2017р.

Відповідно до ст.934 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Суд, перевірив розрахунок заборгованості із застосуванням індексу інфляції, нарахованого за періоди з 01.11.2014р. по 30.11.2014р., з 01.12.2014р. по 31.12.2014р., з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., з 01.01.2017р. по 28.02.2017р. на суму 114500,00грн. та встановив інфляційні втрати в розмірі 71774,82грн., що є меншою ніж заявлена позивачем.

Також, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 8509,35грн. за період з 24.09.2014р. по 15.03.2017р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що сума 3% за визначені позивачем періоди є фактично меншою, ніж заявлена позивачем до стягнення, а саме - 8310,59грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 71774,82грн; позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 8310,59грн.

Посилання відповідача на проведення антитерористичної операції та нестабільну ситуацію в Донецькій області, у зв'язку з чим товариство не повинно нести відповідальність у вигляді заявлених у позовній заяві штрафних санкцій, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

По-перше, посилаючись на Указ Президента України №405/2014 від 14.04.2014р. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України , Закон України Про боротьбу с тероризмом , та знаходження ТОВ «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» в м.Дружківка, яке входить до переліку населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідач робить висновок про неправомірність нарахування позивачем саме штрафних санкцій .

Проте, окрім заявленого до стягнення боргу за надані послуги, позивачем були нараховані до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, які не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Нарахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення сплатити суму боргу, а також трьох процентів річних від простроченої суми, за змістом ст.625 ЦК України, є мірою відповідальності невиконання або неналежного виконання грошового зобов'язання, та не є штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України.

По-друге, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства України, вимог розумності та справедливості. Умовами договору транспортного експедирування №76 від 02.09.2013р., заявками на перевезення вантажів, та протоколами узгодження договірної ціни, сторони самостійно визначили вартість послуг. Підписання актів приймання виконаних робіт представниками обох сторін договору в той період, коли антитерористична операція вже проводилась (в період з серпня 2014р. по вересень 2014р.) свідчить про усвідомлення відповідачем обсягу обов'язків, що виникають за цим договором, з урахуванням ситуації, яка склалася в Донецькій області.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України сума сплаченого судового збору підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 4, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Галактика» , м. Бровари Київської області, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» , м.Дружківка Донецької області, про стягнення 199 916, 85 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Леніна, буд.7, код ЄДРПОУ 37696092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Галактика» (07400, Київської області, м. Бровари, вул.Лагунової Марії, б.4-Б; код ЄДРПОУ 38263867) заборгованість за виконані роботи (послуги), 114500,00грн.; 8310,59грн. - три відсотки річних за час прострочення за період з 24.09.2014р. по 15.03.2017р., 71774,82грн. - інфляцію за час прострочення за період з 01.11.2014р. по 28.02.2017р., а також судовий збір в сумі 2918,78грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення підписаний 29.05.2017р.

Рішення набирає законної сили 09.06.2017р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна