Постанова

від 27.09.2017 по справі 905/742/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.09.2017р. справа № 905/742/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 - за довіреністю від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничні машини - Дружківський машинобудівний завод , м. Дружківка, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2017р. по справі№ 905/742/17 (суддя: Сковородіна О. М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Транспортно - експедиторська компанія Галактика , м. Бровари, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничні машини - Дружківський машинобудівний завод , м. Дружківка, Донецька область простягнення 199' 916,85 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортно - експедиторська компанія Галактика , м. Бровари, Київська область (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничні машини - Дружківський машинобудівний завод , м. Дружківка, Донецька область (далі - Відповідач) суми заборгованості в розмірі 117' 500,00 грн, суми 3% річних в розмірі 8' 509,35 грн та суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 73' 907,50 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.05.2017р. (повний текст підписано 29.05.2017р.) по справі № 905/742/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно - експедиторська компанія Галактика задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничні машини - Дружківський машинобудівний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно - експедиторська компанія Галактика суму заборгованості у розмірі 114500,00 грн, суму 3% річних у розмірі 8' 310,59 грн, суму інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 71' 774,82 грн та суму судового збору в розмірі 2' 918,78 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2017р. по справі № 905/742/17 скасувати в частині стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних витрат.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Донецької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин (проведення антитерористичної операції на території Донецької області) господарська діяльність підприємства відповідача була призупинена, виконання договірних зобов'язань із позивачем стало неможливим, що не залежало від волі апелянта та призвело до виникнення заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 960114 від 01.01.2014р. Однак, зазначені обставини, в порушення п. 1 ст. 617 ЦК України не були прийняті судом першої інстанції до уваги, що призвело до ухвалення незаконного рішення по справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Татенко В. М., судді - Марченко О. А., Чернота Л. Ф.

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового засідання представник позивача надав колегії суддів відзив б\н від 27.09.2017р. на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничні машини - Дружківський машинобудівний завод , заперечував проти задоволення останньої та підтримав доводи, викладені у зазначеному вище відзиві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, поважність причин неявки апеляційному суду не повідомив.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача, адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортно - експедиторська компанія Галактика (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гірничні машини - Дружківський машинобудівний завод (замовник) було підписано договір № 76 про транспортне експедирування, за приписами п.1.1 якого замовник поручає а експедитор приймає на себе виконання або організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів замовника, за його рахунок по маршрутам, вказаних в заявках.

Об'єми та вартість робіт (послуг) з по транспортно-експедиторському обслуговуванню, строки їх виконання, маршрути і ціни на транспортне експедиційне обслуговування вантажів узгоджуються сторонами в заявках-додатках, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2. Договору).

Експедитор інформує замовника про виконання своїх зобов'язань, передбачених умовами договору, актами виконаних робіт, укладеними сторонами (п.2.1.3. Договору).

Ціна по Договору, строки і умови оплати узгоджуються сторонами в заявках-додатках і протоколах узгодження цін з врахуванням експедиторської винагороди, які є невід'ємною частиною договору. Розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях по факту виконаних послуг на підставі виставленого рахунку після акту виконаних робіт і шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок експедитора. Оплата здійснюється з відстрочкою в 40 календарних днів з моменту виконання послуг на підставі актів виконаних робіт (п.3.1., 3.2. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року. (п.8.1. Договору).

Означений договір був підписаний представниками сторін та скріплений відбитком печаті підприємств.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги протягом серпня 2014р. - вересня 2014р. на загальну суму 117' 500,00 грн, про що свідчать наступні акти приймання виконаних робіт: № 301 від 14.08.2014р., № 326 від 03.09.2014р., № 327 від 03.09.2014р., № 328 від 04.09.2014р., № 329 від 05.09.2014р., № 330 від 05.09.2014р., № 332 від 05.09.2014р., № 333 від 05.09.2014р.

Однак, відповідач свої обов'язки за договором виконав не належним чином, за надані позивачем послуги не вчасно розрахувався, не в повному обсязі та з порушенням строків встановлених договором.

Так, за отримані послуги по зазначеним вище актам надання послуг, відповідач перерахував кошти у сумі 3' 000,00 грн за актом № 301 від 14.08.2014р. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 114' 500,00 грн.

В обґрунтування вимог позову позивач посилається на факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості та нарахування додаткових сум, як наслідок порушення зобов'язання у вигляді: 3% річних у розмірі 8' 509,35 грн та інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 73' 907,50 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під час вирішення спору, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не було надано доказів виконання відповідачем у повному обсязі своїх зобов`язань за договором щодо повного розрахунку за транспортно-експедиторські послуги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасного виконання зобов`язання по оплаті транспортно-експедиторських послуг, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, відповідачем всупереч умовам договору не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк надані позивачем послуги, а лише здійснено їх часткову оплату, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 114' 500,00 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 114' 500,00 грн, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості у зазначеній сумі за транспортно-експедиторські послуги, що не оплачені у встановлений договором строк.

Крім того, судом першої інстанції було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму 3% річних у розмірі 8' 310,59 грн та суму інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 71' 774,82 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 114' 500,00 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, що згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України - є підставами для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат - є законними та обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення позивачем показників 3% річних та інфляційних втрат щодо строків, сум, ставок нарахувань, які проведені позивачем з урахуванням заборгованості та часткових оплат за відповідний період, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо присудження до стягнення з відповідача на користь позивача суму 3% річних у розмірі 8' 310,59 грн, суму інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 71' 774,82 грн.

З огляду на викладене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано частково задоволено позовні вимоги.

Щодо доводів відповідача, що сума заборгованості не була оплачена через настання для відповідача форс-мажорних обставин через проведення на частині території Донецької та Луганської областей АТО, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.14р. Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.14. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.14. Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.14р. № 405/2014.

Згідно ч. 1 ст. 11 ( Прикінцеві та перехідні положення ) Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону. Закон набув чинності з 15.10.2014р. та діє до цього часу. За ч. 2 цієї ж статті Закону дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Відповідно до Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.14р. Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.14. Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України антитерористичну операцію було розпочато з 14.04.2014 р. Відтак, дія зазначеного Закону поширюється й на період з 14.04.14р. - до 15.10.14р. (дата набуття чинності Законом).

Статтею 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Частиною 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні (в редакції Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції ) Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Доказів звернення відповідача до ТПП України за згаданим сертифікатом скаржником доведено.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України (підпункту 2.5 п.1 абз. 1) зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом статті 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Тобто, у даній справі єдиним допустимим доказом наявності у відповідача форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України. Такий сертифікат ТПП України в матеріалах справи відсутній. Доказ його наявності відповідачем суду не доведена.

Судова колегія зауважує на тому, що з моменту набуття чинності Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції відповідач мав достатньо часу для звернення до ТПП України для отримання відповідного сертифікату, втім - своїм правом не скористався.

Окрім того, слід зауважити, що інфляційні та річні є не мірою відповідальності за невиконання зобов'язання, а - засобами захисту майнових прав та інтересів кредитора.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничні машини - Дружківський машинобудівний завод , м. Дружківка, Донецька область - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2017р. по справі № 905/742/17 - залишити без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

' Надруковано примірників:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ГСДО;

ОСОБА_5

тел.: 702-01-54