Рішення

від 23.05.2017 по справі 913/72/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

23 травня 2017 року Справа № 913/72/17

Провадження №33/913/72/17

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Драгнєвіч О.В.,

судді : Василенко Т.А.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Сокруті А.М.,

у засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю б/н від 19.01.2017;

від відповідача: ОСОБА_3, начальник юридичної служби, довіреність №09/8938 від 18.11.2016.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 913/72/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ТРАНС» , м. Сватово Луганської області,

до Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» , м.Рубіжне Луганської області,

про стягнення 713 464 грн 34 коп.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВ ТРАНС» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» про стягнення коштів за договором №419 від 12.06.2015 в розмірі 689011 грн 93 коп. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 22.02.2017; т.2, а.с.35-39), з яких:

- 512193 грн 46 коп. - сума основного боргу за надані послуги з організації доставки вантажів замовника протягом грудня 2015 року;

- 94276 грн 66 коп. - нарахованої пені у зв'язку із допущеним простроченням у проведенні розрахунків;

- 65871 грн 81 коп. - інфляційні втрати;

- 16670 грн 00 коп. - сума нарахованих 3% річних.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як замовником договору №419 від 12.06.2015, за яким позивачем були надані послуги з організації та доставки вантажів відповідача в грудні 2015 року на загальну суму 3 921 249 грн 41 коп. Відповідачем в порушення умов договору розрахунок було проведено не повністю, здійснено оплату отриманих послуг на суму 3 400 655 грн 95 коп.

Враховуючи виявлену вже після подання позову оплату відповідача від 14.12.2015 на суму 8400 грн, якою було погашено заборгованість за рахунком СФ-000355 від 14.12.2015 перевезення Рубіжне-Київ, ТТН №15780-15 (згідно даних акту звірки, складеного сторонами станом на 20.01.2017), неоплаченими залишилися рахунки за грудень 2015 року на загальну суму 512 193 грн 46 коп., що і є предметом спору у даній справі та було враховано позивачем в заяві про зміну позовних вимог від 22.02.2017 (т.2, а.с.4-5; 35-39).

У зв'язку з допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання, порушення п.3.5. договору, згідно якого відповідач мав провести розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (позивача) протягом 30 календарних днів з моменту отримання рахунків-фактур, інших документів та підписання сторонами актів виконаних робіт, на суму основного боргу позивачем була нарахована пеня згідно п.4.3.2. договору в розмірі 94276 грн 66 коп, а також на підставі ст.625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 65871 грн 81 коп., 3% річних в сумі 16670 грн 00 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.01.2017 порушено провадження, розгляд справи здійснювався одноособово суддею Драгнєвіч О.В.

Відповідач у відзиві за вих.№09/1050 від 06.02.2017 заперечив проти позову, посилаючись на те, що 17.02.2016 на підставі ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.02.2017 у справі №428/1678/16-к у відповідача під час проведення обшуку були вилучені оригінали всіх документів які стосуються відносин між ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» та ТОВ «ВВ ТРАНС» , зазначені документи до теперішнього часу знаходяться у провадженні СВ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області та не були повернуті останньому. Оскільки відповідач не має можливості без оригіналів документів перевірити правильність нарахування суми боргу, останній просив відмовити в задоволенні позову (т.2, а.с.11-33).

Ухвалами господарського суду Луганської області від 22.02.2017, 09.03.2017, розгляд справи відкладався з огляду на те, що сторонами не були виконані вимоги ухвал суду, не було надано всіх необхідних для встановлення фактичних обставин справи документів, письмових пояснень; а також необхідністю здійснення судом запитів до фіскальних служб, банківської установи та Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області та ГУ Національної поліції в Луганській області з метою отримання для огляду оригіналів документів, що були вилучені у відповідача під час проведеного обшуку. Ухвалою суду від 09.03.2017, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст.69 ГПК України розгляд справи було продовжено на 15 днів.

У зв'язку зі складністю справи, не надання сторонами, а також вищевказаними суб'єктами витребуваних судом додаткових пояснень та документів, необхідних для встановлення фактичних обставин справи та правильного вирішення спору, закінченням процесуального строку, у відповідності до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 23.03.2017 для розгляду справи визначено колегію: головуючий суддя - Драгнєвіч О.В, судді - Василенко Т.А , ОСОБА_1

Ухвалами господарського суду Луганської області від 24.03.2017, 12.04.2017, розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача та не надання сторонами та іншими суб'єктами запитуваної судом інформації та документів.

Заявою про зміну позовних вимог від 15.05.2017, яка була прийнята судом до розгляду, позивач збільшив розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат до 86872 грн 18 коп. та трьох відсотків річних до 20122 грн 04 коп., розмір інших вимог (пені, основного боргу) залишився незмінним, просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 713 464 грн 34 коп., з яких:

- 512193 грн 46 коп. - сума основного боргу за надані послуги з організації доставки вантажів замовника протягом грудня 2015 року;

- 94276 грн 66 коп. - нарахована пеня у зв'язку із допущеним простроченням у проведенні розрахунків;

- 86872 грн 18 коп. - інфляційні втрати;

- 20122 грн 04 коп. - сума нарахованих 3% річних (т.2, а.с.214-222).

На виконання вимог ухвал суду від Головного управління Національної поліції в Луганській області надійшли оригінали документів в 10-ти томах, які були вилучені у відповідача під час проведення обшуку 17.02.2016. Вказані оригінали документів (договір з додатками, заявки, рахунки, акти виконаних робіт, а також долучені довідки бухгалтерії відповідача) досліджені судом в судовому засіданні 15.05.2017 (т.2, а.с.203).

Ухвалою суду від 15.05.2017 у зв'язку з неявкою представника відповідача, з метою забезпечення його процесуальних прав, враховуючи подання позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, та надання відповідачу додаткового часу для перевірки розрахунків, подання додаткових пояснень, розгляд справи відкладено на 23.05.2017.

В судове засідання 23.05.2017 прибули представники обох сторін.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, перевірку розрахунків не провів, витребуваних судом письмових пояснень та документів не надав, з матеріалами справи та отриманими судом оригіналами документів, які були у останнього вилучені під час проведеного обшуку, не ознайомився.

Однак, в судовому засіданні представник відповідача просив суд врахувати під час прийняття рішення, що з огляду на проведену виїмку оригіналів документів, відповідач не мав можливості своєчасно виконати зобов'язання та провести повний розрахунок з позивачем, а тому просив зменшити розмір нарахованих позивачем до стягнення сум пені, 3% річних, інфляційних втрат.

В судовому засіданні 23.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, надані докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ ТРАНС» (позивач, експедитор) та Публічним акціонерним товариством «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (відповідач, замовник) 12.06.2015 укладено договір №419, за умовами якого виконавець зобов'язувався організувати та забезпечити автотранспортом для доставки переданого замовником вантажу у строки і місце визначене замовником та передати його особі, яка має право на отримання вантажу, а замовник зобов'язувався оплатити за перевезення вантажу встановлену плату у визначеному розмірі і порядку, передбачену цим договором.

Виконавець зобов'язувався надати належні для перевезення вантажу транспортні засоби під завантаження в строк, встановлений у заявці (додаток №1 до договору). При перевезенні вантажів за територію і по території України виконавець зобов'язаний слідувати відповідно маршруту руху указаному в додатку №3 до цього договору. Якщо вантаж доставляється в пункт, відстань до якого не узгоджено сторонами, підписання додаткової угоди до цього договору є обов'язковим. Схема проїзду до замовника вказана в положенні №4 (п.2.1. договору).

В п.3.1. договору сторони визначили, що при перевезенні вантажу по території України застосовується провізна плата узгоджена сторонами в додатку№3 цього договору. Пробіг транспортних засобів без вантажу не оплачується.

При транспортуванні вантажів з доставкою в декілька пунктів призначення (точок відвантаження) сторони погодили встановити доплату в розмірі сто (100) грн за кожний додатковий пункт відвантаження (п.3.2.договору).

Провізна плата може бути змінена шляхом підписання сторонами додаткової угоди (п.3.3. договору).

Відповідно до п.3.5 договору, замовник здійснює оплату за здійснені перевезення за погодженими ставками шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту отримання рахунків-фактур , зареєстрованих в ЄРПН і узгоджених з замовником податкових накладних, товарно-транспортних накладних або накладних CMR з відміткою одержувача про доставку вантажу і підписання сторонами актів виконаних робіт . У випадку якщо виконавець є платником ПДВ, в виставлених замовнику рахунках необхідно вказати номер і дату податкової накладної. При виявленні помилки в виставленому рахунку, форма рахунку приведена в додатку №6, в тому числі його невідповідність узгодженої сторонами формі, замовник має право не оплачувати його до отримання правильного рахунку. При виявленні помилки в акті виконаних робіт , форма ату приведена в додатку №7, в тому числі його невідповідності узгодженої сторонами форми, замовник має право не оплачувати рахунок до отримання правильного акту виконаних робіт.

В п.4.3.2. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати вказаних в п.3.5 замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє по 31.12.2015 (п.7.5. договору).

Судом враховуються надані представником позивача пояснення, згідно яких останній не може надати суду для огляду оригінал договору та підписані сторонами до нього додатки №3, в яких сторонами була узгоджена провізна плата, з огляду на неповернення відповідачем примірника оригіналу договору разом з додатком позивачу після його підписання (т.2, а.с.47).

З метою встановлення фактичних обставин справи, з огляду на проведену 17.02.2016 на підприємстві відповідача виїмку оригіналів документів, що стосуються відносин сторін, на підставі ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.02.2017 у справі №428/1678/16-к, ухвалами суду зобов'язано Сєвєродонецьке ВП ГУНП в Луганській області та ГУ Національної поліції в Луганській області надати для огляду в судовому засіданні оригінали документів, що були вилучені у відповідача.

На виконання вимог ухвали суду ГУ Національної поліції в Луганській області були надані оригінали документів, які в судовому засіданні 15.05.2017 були досліджені судом.

Вилучені під час проведення обшуку оригінали документів у відповідача (договір з додатками, заявки, рахунки, акти виконаних робіт, а також долучені довідки бухгалтерії відповідача) свідчать про те, що вказаний договір був прийнятий сторонами до виконання.

Суд зауважує про те, що серед вилучених у відповідача документів наявним є оригінал договору №419 від 12.06.2015, який підписаний представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств (копія якого була долучена позивачем до позову), а також додатки №3 до договору, в яких наведено таблицю тарифів та відстаней для здійснення перевезень по Україні та на експорт, який підписаний представником відповідача (замовника) та копія якого долучена судом до матеріалів справи.

Крім того, серед вилучених оригіналів документів наявні підписані сторонами акти щодо наданих послуг з перевезення №ОУ-0000348 від 09.12.2015 - №ОУ-0000403 від 31.12.2015 та рахунки №СФ-000348 від 09.12.2015 - №СФ-000403 від 31.12.2015, копії яких, зокрема були долучені позивачем на підтвердження заявлених до стягнення сум.

Отже, на виконання вказаних умов договору позивачем було надано послуги з організації доставки вантажів відповідача на загальну суму 3921249 грн 41 коп., з яких було оплачено відповідачем лише 3409055 грн 95 коп.

Неоплаченими залишилися рахунки за грудень 2015 року на загальну суму 512 193 грн 46 коп., заборгованість по яким і є предметом спору у даній справі. На підтвердження надання вказаних послуг позивачем долучено копії товаро-транспортних накладних, підписаних між сторонами актів про проведення відповідних робіт, виписані рахунки-фактури (т.1, а.с.32-230; т.2, а.с. 225-227.).

Відповідач заборгованість за надані в грудні 2015 року послуги не сплатив, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права та законного інтересу з викладеними вище позовними вимогами.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносин сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

У відповідності до положень ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання зобов'язань позивачем за договором №419 від 12.06.2015, зокрема надання послуг транспортного експедирування в грудні 2015 року на суму 512 193 грн 46 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії товаро-транспортних накладних за листопад-грудень 2015 року, актів виконаних робіт (наданих послуг) №ОУ-0000348 від 09.12.2015 - №ОУ-0000403 від 31.12.2015, які підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, а також рахунків №СФ-000348 від 09.12.2015 - №СФ-000403 від 31.12.2015, виставлених відповідачу для оплати (т.1, а.с. 31-230).

Судом долучено до матеріалів справи копії заявок до рахунків на транспортування вантажу автомобільним транспортом, поданих відповідачем, які підписані представниками обох сторін, оригінали яких були вилучені під час проведення обшуку. Зі змісту вказаних заявок вбачається, що сторонами були погоджені строки та відстані перевезень, строки оплати та вартість послуг, що відповідає даним підписаних в подальшому сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг) та виставлених позивачем рахунків для оплати.

Відповідач розрахунок за надані позивачем послуги на суму 512 193 грн 46 коп. не провів. Здійснена відповідачем оплата 14.12.2015 на суму 8400 грн, якою погашено заборгованість за рахунком СФ-000355 від 14.12.2015 перевезення Рубіжне-Київ, ТТН №15780-15 (згідно даних акту звірки, складеного сторонами станом на 20.01.2017), та яка була виявлена позивачем після звернення до суду, була врахована останнім в заяві про зміну позовних вимог від 22.02.2017 (т.2, а.с.4-5; 35-39).

Зазначене також відповідає даним, що містяться в довідці відповідача про рух грошових коштів за період 01.05.2015 - 29.02.2016, сформованій 17.02.2016 щодо здійснених відповідачем оплат, примірник якої був вилучений під час проведення обшуку (копія довідки долучена судом до матеріалів справи).

Крім того, відсутність здійснених відповідачем оплат вказаних рахунків також підтверджується довідкою про рух коштів на рахунку за період з 01.12.2015 по 14.03.2017, наданою на запит суду Сєвєродонецьким відділенням ПАТ КБ «ПриватБанк» Луганської області, що обслуговує рахунок позивача №26009053705589 (т.2, а.с.164-180).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення господарської операції, надання вказаних послуг відповідачу на суму 512 193 грн 46 коп., позивачем також долучено податкові накладні та декларації (т.2, а.с.48-112).

На запит суду Харківським управлінням офісу великих платників податків державної фіскальної служби та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Сватівською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області надано письмову інформацію з приводу декларування податкового кредиту та податкового зобов'язання сторонами згідно договору №419 від 12.06.2015 за вказаними податковими накладними (т.2, а.с.188-190; 195; 209; 211; т.3, а.с.5-4).

З наданої інформації вбачаються розбіжності в податковому обліку накладних, частина з яких була не зареєстрована, або зареєстрована під іншими номерами або датами, що не повністю відповідає даним наданим позивачем.

Судом враховуються надані позивачем письмові пояснення від 15.05.2017, в яких повідомлено про допущення бухгалтером системної помилки в бухгалтерському обліку підприємства, в результаті чого змінилася нумерація податкових накладних. Виявивши помилку, позивач звернувся до податкової для проведення звірки та виправлення помилки, про що свідчить долучений останнім виправлений реєстр податкових накладних за спірними зобов'язаннями (т.2, а.с.222-238).

З огляду на зміст п.3.5 договору, згідно якого відповідач мав провести розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (позивача) протягом 30 календарних днів з моменту отримання рахунків-фактур, інших документів та підписання сторонами актів виконаних робіт, та враховуючи дати, в які сторонами були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг), строк виконання відповідачем зобов'язання з проведення розрахунку за отримані експедиційні послуги станом на час звернення позивача до суду настав.

Представником позивача в судовому засіданні від 23.05.2017 підтверджено, що станом на час розгляду спору відповідачем заявлена до стягнення заборгованість залишається непогашеною.

Судом також враховується, що згідно довідок відповідача, примірники яких також були вилучені під час проведення обшуку (документи Зап.книги придб. з 01.07.2015 по 01.01.2016 ; документи Рахунок на послуги перевезення ВВ-Транс ) на підприємстві відповідача обліковувалися виставлені позивачем рахунки на оплату наданих в грудні 2015 року послуг, а також надані позивачем податкові накладні (копії довідок долучені судом до матеріалів справи).

За таких обставин, має місце неналежне виконання відповідачем, як замовником, своїх зобов'язань за договором №419 від 12.06.2015.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором №419 від 12.06.2015 в сумі 512 193 грн 46 коп.

Відносно заявлених додаткових вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних, розрахованих окремо по кожному рахунку за загальний період з 09.01.2016 по 15.05.2017 в сумі в сумі 20122 грн 04 коп. та інфляційних втрат за загальний період з січня 2016 року по квітень 2017 року в сумі 86872 грн 18 коп., суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За приписами п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями , що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно ОСОБА_2 розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 23.12.2011 № 386, інфляція - це зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Як зазначено у Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін, затверджених Наказом Держстату України 01.07.2013 № 190 (зі змінами, затвердженими наказами Держстату від 28.11.2014 № 371 та від 05.11.2015 № 315) (далі - Методологічні положення), індекс споживчих цін є показником, який характеризує рівень інфляції.

Згідно з абз.2 частини 1 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» , індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

З наведеного можна зробити висновок, що індекс споживчих цін та індекс інфляції - це тотожні поняття.

Відповідно до розділу 7 Методологічних положень, розрахунки індексу споживчих цін проводяться з місячною періодичністю.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» , індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

З вищезазначеного вбачається, що законодавчо так само визначено звітним періодом встановлення індексу інфляції місяць.

Отже, правовий аналіз вищезазначеного надає можливість дійти висновку, про те, що найменший період визначенні індексу інфляції - місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (т.2, а.с.218-219), господарський суд дійшов висновку про наявність в ньому арифметичних помилок, оскільки останнім невірно були визначені періоди нарахування інфляційних по рахункам, адже сума боргу по окремим рахункам не існувала повний місяць (в січні 2016 року), а по іншій частині рахунків - виникла лише в лютому 2016 року, й відповідно також не існувала повний місяць. За таких обставин, позивачем безпідставно були застосовані в розрахунку коефіцієнти січня та лютого 2016 року. Водночас безпідставним є й розрахунок інфляційних за відповідну кількість днів в січні 2016 року, тоді як інфляційні розраховуються за повний місяць, в якому існувала сума боргу. Крім того, позивачем в розрахунку не були застосовані показники дефляції, що мала місце в лютому, червні - серпні 2016 року, що є помилковим.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне навести правильний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою інформаційно-правової програми «Законодавство» :

№ рахунківна загальну суму боргу; виникнення прострочення період нарахування інфляційнихсукупний коефіцієнт індексу інфляціїсума інфляційних втрат Рахунки СФ-000348 від 09.12.2015 - СФ-000390 від 30.12.2015 388 200,46 в січні 2016 лютий 2016 - квітень 2017 116,798% 65209,91 Рахунки СФ-000391 від 31.12.2015 - СФ-000403 від 31.12.2015 123 993 в лютому 2016 березень 2016- квітень 2017 117,267% 21409,87 Всього: 86 619 грн 78 коп.

За правильним розрахунком здійсненим судом загальна сума інфляційних втрат, що обґрунтовано підлягає стягненню з відповідача, складає 86 619 грн 78 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача також 3% річних в сумі 20122 грн 04 коп., розраховані окремо по кожному рахунку за загальний період з 09.01.2016 по 08.07.2016 (т.2, а.с.216-217).

Судом перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем, та встановлено наявність в ньому арифметичних помилок (зокрема, неправильно визначено дату виникнення прострочення по окремим рахункам, без врахування того, що останній день строку виконання зобов'язання припадав на вихідний/святковий день, а тому останній 30-й день виконання у відповідності до ст.254 Цивільного кодексу України переносився на перший робочий день, відповідно прострочення виникало на наступний день; також позивачем безпідставно було не враховано в розрахунку правильну кількість днів в 2016 році - 366).

За вказаних обставин, господарський суд вважає за необхідне навести власний правильний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми «Законодавство» в межах заявленого позивачем періоду:

п/№Дата рахунку № рахункуСума заборгованості в грн. Дата виникнення прострочення оплати Кількість днів простроченя в січні 2016 рокСума 3% річних, грн 1СФ-000348 09.12.2015 6 789,00 12.01.2016 06.02.2017 20 11,13 2СФ-000349 09.12.2015 8 860,00 12.01.2016 20 14,52 3СФ-000350 10.12.2015 9 525,00 12.01.2016 20 15,61 4СФ-000351 10.12.2015 6 600,00 12.01.2016 20 10,82 5СФ-000352 10.12.2015 6 600,00 12.01.2016 20 10,82 6СФ-000353 11.12.2015 21 160,00 12.01.2016 20 34,69 7СФ-000354 11.12.2015 8 725,00 12.01.2016 20 14,30 8СФ-000356 14.12.2015 11 790,00 14.01.2016 18 17,40 9СФ-000357 16.12.2015 13 100,00 16.01.2016 16 17,18 10СФ-000358 16.12.2015 9 525,00 16.01.2016 16 12,49 11СФ-000359 16.12.2015 6 600,00 16.01.2016 16 8,66 12СФ-000360 16.12.2015 13 140,00 16.01.2016 16 17,23 13СФ-000361 17.12.2015 10 350,00 17.01.2016 15 12,73 14СФ-000362 17.12.2015 6 191,00 17.01.2016 15 7,61 15 СФ-000363 18.12.2015 18 630,00 18.01.2016 14 21,38 16СФ-000364 21.12.2015 1 728,00 21.01.2016 11 1,56 17 СФ-000365 21.12.2015 10 692,00 21.01.2016 11 9,64 18 СФ-000366 21.12.2015 11 250,00 21.01.2016 11 10,14 19 СФ-000367 21.12.2015 11 400,00 21.01.2016 11 10,28 20СФ-000368 21.12.2015 9 720,00 21.01.2016 11 8,76 21 СФ-000369 21.12.2015 8200,00 21.01.2016 11 7,39 22 СФ-000370 22.12.2015 11250,00 22.01.2016 10 9,22 23 СФ-000371 23.12.2015 6065,10 23.01.2016 9 4,47 24 СФ-000372 23.12.2015 13 600,00 23.01.2016 9 10,03 25 СФ-000373 23.12.2015 2557,66 23.01.2016 9 1,89 26 СФ-000374 23.12.2015 6191,10 23.01.2016 9 4,57 27 СФ-000375 24.12.2015 6494,00 26.01.2016 6 3,19 28 СФ-000376 24.12.2015 6191,00 26.01.2016 6 3,04 29 СФ-000377 24.12.2015 5397,30 26.01.2016 6 2,65 30 СФ-000378 24.12.2015 7860,00 26.01.2016 6 3,87 31 СФ-000379 24.12.2015 14900,00 26.01.2016 6 7,33 32 СФ-000380 28.12.2015 13200,00 28.01.2016 4 4,33 33 СФ-000381 28.12.2015 7 760,00 28.01.2016 4 2,54 34 СФ-000382 28.12.2015 10 350,00 28.01.2016 4 3,39 35 СФ-000383 28.12.2015 11200,00 28.01.2016 4 3,67 36 СФ-000384 28.12.2015 8480,00 28.01.2016 4 2,78 37 СФ-000385 29.12.2015 5420,00 29.01.2016 3 1,33 38 СФ-000386 29.12.2015 6 065,10 29.01.2016 3 1,49 39 СФ-000387 29.12.2015 6 494,00 29.01.2016 3 1,60 40 СФ-000388 30.12.2015 12 600,00 30.01.2016 2 2,07 41 СФ-000389 30.12.2015 4 300,00 30.01.2016 2 0,70 42 СФ-000390 30.12.2015 11 250,00 30.01.2016 2 1,84 Всього 3% річних за січень 2016 року складає : 350, 34 грн

Дата рахунку № рахунку Загальна сума боргу Період нарахування Кількість днів простроченя Сума 3% річних, грн Рахунки СФ-000348 - СФ-000390 388 200,46 01.02.2016- 31.12.2016 335 10 659, 60 Рахунки СФ-000391 - СФ-000403 (прострочка по яким виникла лише з 02.02.2016) 123 993 02.02.2016- 31.12.2016 334 3 394,56 Рахунки СФ-000348 - СФ-000403 512 193,46 01.01.2017- 15.05.2017 135 5 683,24 Всього: 19737,40 грн

Отже, за правильним розрахунком здійсненим судом загальна сума 3% річних, що обґрунтовано підлягає стягненню з відповідача, складає 20087 грн 74 коп. (350, 34 грн + 19737,40 грн).

Також позивачем у зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання заявлена до стягнення пеня в розмірі 94276 грн 66 коп., враховуючи подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог від 15.05.2017 (т.2, а.с.214-216).

Як вбачається, пеня нараховується позивачем на підставі п.4.3.2 договору окремо за кожним рахунком за загальний період з 09.01.2016 по 08.07.2016.

Перевіряючи правильність розрахунку, суд зауважує про наявність аналогічних помилок, виявлених в розрахунку 3% річних, зокрема, щодо неправильного визначення дати виникнення прострочення у виконанні. Крім того, суд звертає увагу на наступне.

В п.4.3.2 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати, зазначених в п.3.5 замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно роз'яснень, викладених в п.1.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову(пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише у разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Наразі, суд, дослідивши редакцію п.4.3.2 договору, на підставі якої позивачем розраховується пеня, дійшов висновку про те, що сторонами не було погоджено та чітко визначено в договорі базу для нарахування такої пені у разі порушення замовником строків оплати, передбачених в п.3.5. договору.

Зазначене зумовлює визнання судом необґрунтованим наведеного позивачем розрахунку пені, який наразі здійснений останнім на власний розсуд, шляхом обрання в якості бази для нарахування пені по кожному рахунку - суму, на яку було надано послугу згідно рахунку, та яка не була оплачена відповідачем (т.2, а.с.215-216).

За таких обставин, в задоволенні заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача нарахованої пені в розмірі 94276 грн 66 коп. слід відмовити.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що підставою для порушення останнім зобов'язання в частині своєчасного та повного проведення розрахунку з позивачем було вилучення під час проведення обшуку оригіналів документів, що стосуються спірних правовідносин сторін, та на цій підставі зменшення заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Відповідачем письмово клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій або звільнення від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, з належним обґрунтуванням та доказами наявності підстав не подавалося.

Крім того, суд звертає увагу на те, що під час розгляду спору суд тричі зобов'язував відповідача перевірити бухгалтерський облік спірних господарських операцій, звернутися до фіскальної служби (у разі необхідності), прибути до суду для ознайомлення з матеріалами справи (поданими позивачем документами) та отриманими на запит суду оригіналами документів, які були вилучені у відповідача під час проведеного обшуку. Однак, вимоги ухвал суду були залишені відповідачем без належного виконання.

Натомість встановлені за матеріалами справи обставини та доводи позивача відповідач під час розгляду спору не спростував, докази здійснення погашення боргу в матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути 618 900 грн 98 коп., з яких: 512 193 грн 46 коп. - сума основного боргу за надані послуги з організації доставки вантажів замовника протягом грудня 2015 року, 20087 грн 74 коп. - 3% річних, 86619 грн 78 коп. - втрати від інфляції, нараховані на підставі ст.625 ЦК України у зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання. В іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

При зверненні із позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 11328 грн 26 коп. згідно квитанції №1АРС37830 від 06.01.2017. Враховуючи подані позивачем під час розгляду спору у відповідності до положень ст.22 ГПК України заяви про зменшення/збільшення розміру позовних вимог, які були прийняті судом, необхідно було сплатити судовий збір за розгляд позову в сумі 10701 грн 96 коп., що відповідало б заявленим позовним вимогам на суму 713 464 грн 34 коп. Отже судовий збір внесено в більшому розмірі, ніж встановлено Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи зазначене, на даний час існує необхідність повернення позивачу судового збору в розмірі 626 грн 30 коп., який може бути повернуто останньому з Державного бюджету України на підставі ухвали суду у разі звернення позивача із відповідним письмовим клопотанням.

Відповідно до положень ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 9 283 грн 51 коп. слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ТРАНС» до Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» про стягнення 713 464 грн 34 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» , Луганська область, м.Рубіжне, вул.Менделєєва, 67, ідентифікаційний код 01882551, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ТРАНС» , Луганська область, м.Сватово, вул.Державна, 49, ідентифікаційний код 34720698, 618 900 грн 98 коп., з яких: 512 193 грн 46 коп. - сума основного боргу, 20087 грн 74 коп. - 3% річних, 86619 грн 78 коп. - втрати від інфляції; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 9283 грн 51 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.05.2017

Суддя О.В. Драгнєвіч

Суддя Т.А. Василенко

Суддя Л.В. Іноземцева