Ухвала

від 22.05.2017 по справі 719/715/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В. , розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства Ремонтно-будівельне підприємство на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 20 грудня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 23 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства Ремонтно-будівельне підприємство , третя особа на стороні відповідача - Кельменецька районна рада Чернівецької області, про стягнення заробітної плати, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату, компенсацію за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він працював на посаді директора КП Ремонтно-будівельне підприємство та був звільнений з цієї посади у зв'язку із закінченням терміну дії контракту. За період його роботи у комунальному підприємстві утворилася заборгованість по його заробітній платі в сумі 7 579 грн 89 коп. При звільненні ОСОБА_2 та станом на сьогоднішній день розрахунок із ним не проведений.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просив стягнути з КП Ремонтно-будівельне підприємство заборгованість по заробітній платі в сумі 4 719 грн 89 коп., компенсацію інфляційних втрат за період з січня 2010 року по листопад 2016 року включно у сумі 7 105 грн 71 коп., відшкодування за час затримки розрахунку по заробітній платі з 01 січня 2010 року по 01 грудня

2016 року в сумі 192 726 грн.

Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від

20 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 23 лютого 2017 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства Ремонтно-будівельне підприємство , на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 4 719 грн 89 коп., компенсацію інфляційних витрат за період з січня

2010 року по листопад 2016 року включно у сумі 6 041 грн 46 коп., відшкодування за час затримки розрахунку по заробітній платі з 01 січня

2010 року по 01 грудня 2016 року в сумі 180 156 грн 78 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, комунальне підприємство Ремонтно-будівельне підприємство просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів ВССУ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним судом.

У зв'язку з цим скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ознайомившись із змістом касаційної скарги та судовими рішеннями, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2 фактично перебував у трудових відносинах з підприємством та виконував доручення в.о. начальника КП Ремонтно-будівельне підприємство Кота Я.Я., тобто відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу заробітну плату за період відсторонення його від посади керівника до звільнення в розмірі посадового окладу.

З висновками суддів не можна не погодитися з огляду на таке.

Судами встановлено, що рішенням VII сесії V скликання Кельменецької районної ради Чернівецької області № 142.7-5/07 від 26 липня 2007 року ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Ремонтно-будівельного підприємства та укладено трудовий контракт строком до 28 вересня 2009 року.

23 липня 2009 року рішенням XIX сесії V скликання Кельменецької районної ради Чернівецької області № 386.19-5/09 задоволено заяву

ОСОБА_2 від 21 липня 2009 року про звільнення із займаної посади в зв'язку із закінченням терміну дії контракту після завершення прийому-передачі товаро-матеріальних цінностей підприємства.

11 серпня 2009 року ОСОБА_2 був відсторонений від виконання обов'язків начальника КП Ремонтно-будівельне підприємство на період до завершення роботи комісії по перевірці окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства та прийому-передачі товаро-матеріальних цінностей підприємства у зв'язку з тим, що він перешкоджає проведенню перевірки, однак до грудня 2009 року працював на підприємстві, допомагав в.о. керівника у здачі актів виконаних робіт, виконував інші його доручення, табелювався та йому нараховувалась заробітна плата.

30 грудня 2009 року розпорядженням голови Кельменецької районної ради Чернівецької області № 55 звільнено ОСОБА_2 з посади директора КП Ремонтно-будівельне підприємство у зв'язку із закінченням терміну дії контракту та внесено відповідний запис в трудову книжку.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно статті 21 КЗпП Україниконтракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України контракт укладається в письмовій формі і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно зі ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України , якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 1-3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати № 2050-III від

19 жовтня 2000 року (із змінами та доповненнями), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі-компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно ст. 2-4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого Постановою КМУ Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати № 159 від 21 лютого 2001 року (із змінами та доповненнями), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі-компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягає разом із сумою індексації заробітна плата (грошове забезпечення), яку одержують громадяни в гривнях на території України та яка не має разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до статті 116 КЗпП Українипризвільненніпрацівникавиплатавсіхсум , щоналежатьйомувідпідприємства , установи , організації , проводитьсявденьзвільнення . Якщопрацівниквденьзвільненнянепрацював , тозазначенісумимаютьбутивиплаченінепізнішенаступногодняпісляпред'явленнязвільненимпрацівникомвимогипророзрахунок . Пронарахованісуми , належніпрацівниковіпризвільненні , власникабоуповноваженийниморганповиненписьмовоповідомитипрацівникапередвиплатоюзазначенихсум . Уразіспорупророзмірсум , належнихпрацівниковіпризвільненні , власникабоуповноваженийниморганвусякомувипадкуповиненвзазначенийуційстаттістроквиплатитинеоспорюванунимсуму .

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплатиз вини власникаабо уповноваженого ним органу належнихзвільненому працівникові сум у строки , зазначенів статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство , установа , організація повинні виплатитипрацівникові його середнійзаробітокза весь час затримкипо день фактичногорозрахунку .

При наявностіспору про розміри належнихзвільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатитизазначенев цій статті відшкодування в тому разі , коли спір вирішенона користь працівника . Якщо спір вирішенона користь працівникачастково , то розмір відшкодування за час затримкивизначаєорган , який виноситьрішення по суті спору .

У разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми , на яку працівник мав право , частки , яку вона становила у заявлених вимогах , істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи .

Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду .

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах Верховного Суду України від 06 липня

2016 року № 6-1207цс16, яка у силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Враховуючи наведене суди обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволення позову, оскільки відповідач є самостійною юридичною особою та суб'єктом господарювання, його керівнику нараховується заробітна плата в межах коштів, зароблених підприємством, тобто саме між підприємством та

ОСОБА_2 існували трудові відносини по нарахуванню та виплаті коштів. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто саме на роботодавця покладається обов'язок провести в день звільнення з працівником повний розрахунок.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_2

Докази та обставини, на які є посилання у касаційній скарзі були предметом дослідження судами першої і апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Зводяться до оцінки доказів по справі, яким суди дали належну правову оцінку.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись ст. п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и л а:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального підприємства Ремонтно-будівельне підприємство на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 20 грудня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 23 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства Ремонтно-будівельне підприємство , третя особа на стороні відповідача - Кельменецька районна рада Чернівецької області, про стягнення заробітної плати, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату, компенсацію за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Попович