Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 січня 2017 р. Справа №2а/0570/7198/2011
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 10 година 45 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.
за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.
позивача не з`явився
представника відповідача 1 не з`явився
представника відповідача 2 не з`явився
представника відповідача 3 не з`явився
представника відповідача 4 не з`явився
третьої особи не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації, Іванівської сільської ради, Відділу Держгеокадастру у Волноваському районі Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 , визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання незаконним рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
встановив:
05 серпня 2009 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Волноваської районної державної адміністрації (далі відповідач 1 або Волноваська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 (далі третя особа), в якому з урахуванням заяв від 21 вересня 2009 року, від 15 серпня 2010 року та від 12 вересня 2010 року, позивач просив:
1. визнати протиправним та скасувати розпорядження Волноваської районної державної адміністрації від 05 березня 2007 року № 206 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки»;
2. визнати незаконним рішення Іванівської сільської ради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 про надання згоди ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки площею 1,15 га, до складу якої входила земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,16 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
3. визнати протиправною бездіяльність Волноваського районного відділу земельних ресурсів, яка виявилася:
- у відсутності проектно-технічної документації, необхідної для відводу земельних ділянок у натурі;
- у відсутності реєстрів земель, які знаходяться у користуванні та в оренді;
- у самоусуненні від прийняття рішень щодо передачі земельних ділянок у користування, без перевірки документації на предмет перебування земельної ділянки у користуванні;
4. у разі визнання протиправими та незаконними рішень, протиправною бездіяльності відповідачів, зобов`язати відповідачів привести у відповідність до норм чинного законодавства свої рішення щодо правового статусу земельної ділянки позивача площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
5. у разі визнання протиправними та незаконними рішень, протиправною бездіяльність відповідачів, стягнути з відповідачів за рахунок Державного бюджету України на користь позивача матеріальні збитки у розмірі 20000,00 грн.;
6. у разі визнання протиправними та незаконними рішень, протиправною бездіяльність відповідачів, стягнути з відповідачів за рахунок Державного бюджету України на користь позивача завдану моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду (далі ДОАС) від 14 вересня 2010 року до участі у справі у якості відповідачів залучені Іванівська сільська рада (далі відповідач 2 або Іванівська сільрада), Волноваський районний відділ земельних ресурсів та Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі відповідач 4 або ГУ ДКСУ в області) (том 1 а.с. 201-202).
Ухвалою ДОАС від 20 жовтня 2010 року допущена заміна відповідача Волноваського районного відділу земельних ресурсів на Відділ Держкомзему у Волноваському районі Донецької області (далі відповідач 3 або Відділ Держкомзему) (том 1 а.с. 238-239).
Постановою ДОАС від 02 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду (далі ДААС) від 05 серпня 2011 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю (том 2 а.с. 146-148, 167).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України (далі ВАСУ) від 17 вересня 2013 року № К/9991/58426/11 касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково; постанова ДОАС від 02 червня 2011 року та ухвала ДААС від 05 серпня 2011 року скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (том 2 а.с. 193-197).
Направляючи справу на новий розгляд, ВАСУ зазначив, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, вмотивували свої висновки тим, що в силу вимог ст. ст. 7, 19 24 Земельного кодексу України термін дії рішенням виконкому Іванівської сільради від 12 червня 1996 року № 80 щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,16 га закінчився. В подальшому будь-які рішення щодо продовження терміну користування цією земельною ділянкою не приймалися. Отже, ОСОБА_1 використовував земельну ділянку площею 0,16 га без правовстановлюючих документів.
Такі висновки ВАСУ вважав передчасними, з огляду на наступне.
Ст. 19 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ (далі ЗК України 1990 року), яка діяла на той час, передбачала, що сільські, селищні ради надають земельні ділянки для городництва у користування. Право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, були визначені ст. 23 ЗК України 1990 року, проте дію ст. 23 ЗК України 1990 року відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі Декрет № 15-92).
П. 3 Декрету № 15-92 було встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Отже, п. 3 Декрету № 15-92 був визначений порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом міг бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.
Згідно з п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
ВАСУ вказував на те, що зазначеним обставинам суди попередніх інстанцій оцінки не надали.
Крім того, поза увагою судів залишилася та обставина, що рішенням Іванівської сільради від 12 жовтня 2005 року № IV/25-7 «Про надання згоди на припинення права користування земельними ділянками», з урахуванням змін, внесених рішенням від 17 березня 2006 року № IV/31-5, припинено право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою площею 0,16 га.
Однак, в подальшому, розглянувши протест прокурора Волноваського району, Іванівська сільрада прийняла рішення від 20 червня 2007 року № V/10-91, яким внесені зміни до рішення від 12 жовтня 2005 року № IV/25-7 шляхом виключення ОСОБА_1 з переліку осіб, яким припинялось право користування земельною ділянкою.
З огляду на це ВАСУ дійшов висновку, що будь-яке рішення сільради стосовно припинення права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою відсутнє.
Крім того, ВАСУ зазначив, що, вирішуючи питання про законність або незаконність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, судам належало зробити висновки про відповідність цього рішення приписам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Підставами для визнання рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. При цьому обов`язковою умовою визнання рішення недійсним (нечинним) є також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
ВАСУ вказував на те, що під час розгляду справи судам необхідно було дати оцінку оскаржуваному розпорядженню Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 201 та рішенню Іванівської сільради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 на відповідність чинному на той час законодавству (том 2 а.с. 193-197).
За наслідками нового судового розгляду справи 06 листопада 2013 року ДОАС прийняв постанову, яка залишена без змін ухвалою ДААС від 20 грудня 2013 року, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (том 2 а.с. 215-219, том 3 а.с. 35-36).
Ухвалою ВАСУ від 12 квітня 2016 року № К/800/2098/14 касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково; постанова ДОАС від 06 листопада 2013 року та ухвала ДААС від 20 грудня 2013 року скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (том 3 а.с. 58-62).
Направляючи справу на новий розгляд, ВАСУ зазначив, що судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням загальних зборів колгоспу «Україна» від 02 грудня 1988 року № 11 ОСОБА_1 виділена земельна ділянка у розмірі 0,15 га в с. Нова-Татарка (із колективної власності) без вказівки на її цільове призначення. Рішенням виконкому Іванівської сільради від 14 грудня 1988 року № 52 позивачу наданий дозвіл на будівництво дачного будинку. Рішенням виконкому Іванівської сільради від 12 червня 1996 року № 80 ОСОБА_1 виділена земельна ділянка площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Іванівської сільради від 12 жовтня 2005 року № IV/25-7 «Про надання згоди на припинення права користування земельними ділянками», з урахуванням змін, внесених рішенням Іванівської сільради від 17 березня 2006 року № IV/31-5, ОСОБА_1 припинено право користування земельною ділянкою площею 0,16 га.
В подальшому, розглянувши протест прокурора Волноваського району, Іванівська сільрада прийняла рішення від 20 червня 2007 року № V/10-91, яким внесені зміни до рішення Іванівської сільради від 12 жовтня 2005 року № IV/25-7 шляхом виключення ОСОБА_1 з переліку осіб, яким припинялось право користування земельною ділянкою.
Спірна земельна ділянка пасовищ згідно з Проектом встановлення меж населених пунктів Іванівської сільської ради Волноваського району Донецької області, затвердженим рішенням Волноваської районної Ради народних депутатів від 05 квітня 1995 року «Про затвердження проектів встановлення меж: селищ міського типу та сільських населених пунктів на території району», Проектом формування території та встановлення меж Іванівської сільської Ради Волноваського району Донецької області, затвердженим рішенням Волноваської районної Ради народних депутатів від 05 квітня 1995 року «Про затвердження проектів формування територій та встановлення меж міського, селищних та сільських Рад народних депутатів» та Проектом реформування КСП «Україна» Іванівської сільської ради Волноваського району Донецької області, ухваленим загальними зборами від 08 серпня 2000 року, знаходиться за межами населених пунктів Іванівської сільради.
Розпорядженням голови Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206 ОСОБА_2 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,15 га пасовищ в оренду терміном на 49 років для сінокосіння із земель запасу сільськогосподарського призначення Іванівської сільради, розташованих за межами населеного пункту.
Законом України від 29 червня 2010 року № 2367-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла» (далі Закон № 2367) внесені зміни до розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 вересня 2008 року № 509-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» (далі Закон № 509), згідно з якими прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розглядаються в установленому законом порядку.
Розпорядженням голови Волноваської РДА від 27 червня 2012 року № 425 ОСОБА_1 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,15 га пасовищ в оренду терміном на 49 років для сінокосіння із земель запасу сільськогосподарського призначення Іванівської сільради, розташованих за межами населеного пункту.
Листом від 04 листопада 2013 року № 70 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 повідомив Відділ Держземагентства у Волноваському районі, що на підставі розпорядження голови Волноваської РДА від 27 червня 2012 року № 425 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який переданий на затвердження до Головного управління Держземагентства у Донецькій області.
За таких обставин, розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що надавши позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,15 га пасовищ, відповідачі фактично добровільно задовольнили позовні вимоги стосовно позбавлення права на земельну ділянки площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 .
ВАСУ вважав такі висновки судів передчасними, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позовними вимогами є оскарження розпорядження Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 201, оскарження рішення Іванівської сільради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40, бездіяльність Волноваського районного відділу земельних ресурсів, зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.
Вирішуючи питання про законність або незаконність оскаржуваного рішення суб`єкту владних повноважень, судам належало зробити висновки на відповідність цього рішення приписам ч. 3 ст. 2 КАС України.
ВАСУ вказував на те, що при розгляді справи судам необхідно було дати оцінку оскаржуваному розпорядженню Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 201 та рішенню Іванівської сільради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 на відповідність чинному на той час законодавству.
ВАСУ також зауважив, що ухвалою від 17 вересня 2013 року № К/9991/58426/11 вже скасовувались рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі, а справа направлялась на новий розгляд з вимогою надати оцінку оскаржуваному розпорядженню та рішенню, однак суди на зазначені вказівки уваги не звернули (том 3 а.с. 58-62).
Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
13 травня 2016 року ДОАС постановлена ухвала про прийняття до провадження адміністративної справи № 2а/0570/7198/2011 за позовом ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації, Відділу Держкомзему у Волноваському районі, Іванівської сільської ради, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання незаконним рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Ухвалою ДОАС від 02 червня 2016 року допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача Відділу Держкомзему у Волноваському районі його правонаступником Відділом Держгеокадастру у Волноваському районі Донецької області (далі відповідач 3 або Відділ Держгеокадастру) (том 3 а.с. 82-83).
Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених ним вимог зазначив наступне.
Згідно з рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу «Україна» від 02 грудня 1988 року № 11, яке прийнято відповідно до п. 3 ст. 12-1, ст. 16 Земельного кодексу Української РСР від 08 липня 1970 року, ОСОБА_1 у безстрокове користування надана земельна ділянка площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Іванівської сільради від 14 грудня 1988 року № 52 позивачу наданий дозвіл на будівництво дачного будинку у межах населеного пункту с. Ново-Татарка.
Рішенням виконкому Іванівської сільради від 12 червня 1996 року № 80 підтверджено надання ОСОБА_1 в користування під город земельної ділянки площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв`язку з набранням чинності Земельним кодексом України 2001 року, Волноваський відділ земельних ресурсів звернуся до голови Іванівської сільради з клопотанням від 10 жовтня 2005 року № 5, в якому було зазначено, що всі прийняті, але не виконані до 01 січня 2002 року рішення Іванівської сільради мають бути скасовані або приведені у відповідність до вимог чинного на той час земельного законодавства.
Позивач стверджував, що на підставі клопотання від 10 жовтня 2005 року № 5, не взявши до уваги норми діючого на той час земельного законодавства, Іванівська сільрада незаконно позбавила його права користування земельною ділянкою площею 0,16 га, прийнявши рішення від 12 жовтня 2005 року № ІV/25-7 та від 17 березня 2006 року № ІV/31-5.
Позивач наголошував, що Іванівська сільрада не повідомила його про намір припинити право користування земельною ділянкою.
Крім того, зазначеними вище рішеннями Іванівська сільрада клопотала перед Волноваською РДА про надання дозволу на припинення права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою.
Не отримавши дозволу Волноваської РДА на припинення права користування земельною ділянкою, рішенням від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 Іванівська сільрада надала згоду на передачу спірної ділянки в оренду ОСОБА_2 .
Позивач стверджував, що через відсутність землевпорядної документації щодо земельних ділянок, які знаходяться у власності та користуванні, у зв`язку з невиконанням Іванівською сільрадою вимог клопотання від 10 жовтня 2005 року № 5, а також внаслідок зміни меж населеного пункту с. Нова-Татарка, Волноваська РДА на підставі незаконного рішення Іванівської сільради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 прийняла розпорядження від 05 березня 2007 року № 206, яким надала ОСОБА_2 дозвіл на оренду вилученої у позивача земельної ділянки.
За наслідками розгляду протесту прокурора Волноваського району Іванівська сільрада рішенням від 20 червня 2007 року № V/91-10 відновила право позивача на користування земельною ділянкою площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 , але свої рішення у відповідність до вимог земельного законодавства на виконання клопотання від 10 жовтня 2005 року № 5 та протесту не привела.
Позивач зазначав, що починаючи з 12 жовтня 2005 року, правовий статус земельної ділянки площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 не визначений, про що свідчить відповідь голови Волноваської РДА від 14 жовтня 2009 року № 02-21-1117.
Позивач стверджував, що намагаючись відновити своє право на користування спірною земельною ділянкою, витратив значні зусилля та кошти, втратив здоров`я.
Внаслідок незаконного позбавлення права користування спірною ділянкою він не міг використовувати її для власних потреб, а тому просив стягнути з відповідачів відшкодування завданої йому матеріальної і моральної шкоди.
Позивач наголошував, що неодноразово звертався до відповідачів з заявами про оформлення прав на спірну земельну ділянку, на що отримав відмову (09 травня 2007 року відмова 25 травня 2007 року, 11 вересня 2007 року відмова 10 січня 2008 року, 01 лютого 2008 року відмова 05 березня 2008 року, 16 березня 2008 року відмова 10 квітня 2008 року, 31 жовтня 2009 року відмова 19 листопада 2009 року, 07 вересня 2009 року відповідь так і не отримав).
За твердженням позивача, відсутність реєстрів і даних землевпорядної документації, самоусунення Волноваського районного відділу земельних ресурсів від перевірки земельних ділянок на предмет їх перебування у користуванні на законних підставах, призвели до хаосу у землеустрої населених пунктів Волноваського району Донецької області, що, в свою чергу, мало наслідком прийняття органами державної влади та місцевого самоврядування незаконних рішень.
З урахуванням наведеного позивач наполягав на задоволенні його позовних вимог (том 1 а.с. 2-4, 28-31, 84-85, 151, 158-161).
Відповідач 1 Волноваська РДА позов не визнала, надала письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.
Рішенням загальних зборів колгоспу «Україна» від 02 грудня 1998 року № 11 ОСОБА_1 виділена земельна ділянка в розмірі 0,15 га в АДРЕСА_1 (із земель колективної власності) без вказівки на її цільове призначення.
Рішенням виконкому Іванівської сільради від 14 грудня 1988 року № 50 ОСОБА_1 наданий дозвіл на використання земельної ділянки для дачного будівництва, яке позивач не розпочав.
Відповідач 1 стверджував, що позивач використовував земельну ділянку не за цільовим призначенням та без правовстановлюючих документів.
Рішенням виконкому Іванівської сільради від 12 червня 1996 року «Про надання земельних ділянок громадянам під городи» ОСОБА_1 надана земельна ділянка площею 0,16 га для городництва, яка також використовувалась позивачем без правовстановлювальних документів, незважаючи на те, що ст. 19 ЗК України 1990 року було передбачено, що право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, а відповідно до ст. 24 ЗК України 1990 року право тимчасового користування оформлюється договором.
Відповідач 1 зазначав, що ці порушення виявлені 04 серпня 2005 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель, а 10 жовтня 2005 року голові Іванівської сільради направлено клопотання про їх усунення.
За наслідками розгляду цього клопотання Іванівська сільрада прийняла рішення від 12 жовтня 2005 року № IV/25-7 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками», яке 11 червня 2007 року було опротестовано прокурором Волноваського району як таке, що прийнято з порушенням земельного законодавства. Це рішення приведене у відповідність до вимог чинного законодавства рішенням Іванівської сільради від 20 червня 2007 року № V/10-91.
Відповідач 1 вказував на те, що 09 травня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до голови Волноваської РДА з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, на яку отримав відповідь від 25 травня 2007 року № 533-зем про неможливість задоволення його клопотання з тієї причини, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї ділянки наданий іншій особі.
11 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Іванівської сільради з проханням клопотати перед Волноваською РДА про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, на яке отримав відповідь Іванівської сільради від 10 січня 2008 року № 2 з обґрунтованою відмовою (вирішення цього питання не належало до компетенції сільської ради).
На цих підставах відповідач 1 стверджував, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляли, що до його звернення з приводу набуття прав на спірну земельну ділянку, розпорядженням голови Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206 відповідний дозвіл вже був наданий іншій особі.
Відповідач 1 доводив, що розпорядження голови Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206 прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 не порушувало, оскільки позивач не мав прав на спірну ділянку, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на неї, передбачені ст. 126 ЗК України 2001 року.
Відповідач 1 стверджував, що позивач не скористався правом безоплатної приватизації спірної ділянки до прийняття розпорядження голови Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206, в порушення вимог ст. 125 ЗК України 2001 року приступив до її використання до одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації. За цих обставин використання ОСОБА_1 спірної ділянки було незаконним.
За твердженням відповідача 1, Волноваська РДА обґрунтовано та законно скористалася своїм правом вирішення питання регулювання земельних відносин відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09 квітня 1999 року № 586-XIV та правомірно надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі.
У зв`язку з цим відповідач 1 просив відмовити в позові (том 1 а.с. 54-55, том 2 а.с. 35-36, 129-131).
Відповідач 2 Іванівська сільрада свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловила.
Відповідач 3 Відділ Держгеокадастру (та органи державної влади, правонаступником яких є відповідач 3), позов не визнав, надав письмові заперечення, за змістом аналогічні запереченням відповідача 1.
Додатково відповідач 3 зазначив, що згідно з Проектом встановлення меж населених пунктів Іванівської сільської ради Волноваського району Донецької області, затвердженим рішенням Волноваської районної Ради народних депутатів від 05 квітня 1995 року «Про затвердження проектів встановлення меж селищ міського типу та сільських населених пунктів на території району», Проектом формування території та встановлення меж Іванівської сільської ради Волноваського району Донецької області, затвердженим рішенням Волноваської районної Ради народних депутатів від 05 квітня 1995 року «Про затвердження проектів формування територій та встановлення меж міського, селищних та сільських Рад народних депутатів» та Проектом реформування КСП «Україна» Іванівської сільської ради Волноваського району Донецької області, затвердженим загальними зборами КСП «Україна» 08 серпня 2000 року, спірна земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів Іванівської сільради.
Відповідно до Технічної документації по встановленню водоохоронних зон та прибережних смуг малих рік та водоймищ Волноваського району Донецької області, розробленого Донецькою філією республіканського проектного інституту землеустрою Укрземпроект в 1981 році, спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги.
Відповідач 3 доводив, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності; на цих землях забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню, в тому числі розорювання та будівництво будь-яких споруд, включаючи дачі.
Відповідач 3 відзначав, що використання земельних ділянок для ведення городництва передбачає розорювання земель. Спірна земельна ділянка являє собою пасовище, отже її використання для ведення городництва суперечить цільовому призначенню.
Відповідач 3 вказував на те, що спірна земельна ділянка знаходилась за межами населеного пункту, а тому відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України 2001 року, повноваження щодо розпорядження цією ділянкою належали відповідним органам виконавчої влади.
До 05 березня 2007 року позивач не скористався правом на безоплатну приватизацію спірної земельної ділянки.
Як наслідок, розпорядження голови Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім того, відповідач 3 вказував на те, що згідно з п. 3 розділу ІІ Закону № 509 прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку. Передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
П. 20 розділу І Закону № 2376 внесені зміни до Закону № 509, зокрема п. 3 розділу ІІ цього Закону викладений у новій редакції, згідно з якою прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку. Передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,15 га, у складі якої була спірна земельна ділянка, розпорядження Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206 втратило чинність.
В подальшому розпорядженням Волноваської РДА від 27 червня 2012 року № 425 ОСОБА_1 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,15 га пасовищ в оренду терміном на 49 років для сінокосіння із земель запасу сільськогосподарського призначення Іванівської сільради, розташованих за межами населених пунктів. До складу земельної ділянки площею 1,15 га входила спірна ділянка.
З урахуванням наведеного відповідач 3 просив відмовити в позові (том 2 а.с. 1-2, 31-33, 126-128, том 3 а.с. 28-31).
Відповідач 4 ГУ ДКСУ в області позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.
Посилаючись на ст. 95 Конституції України, ст. ст. 96, 176, 1172 Цивільного кодексу України, п. 20 ст. 2, п. 1 ст. 119 Бюджетного кодексу України, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідач 4 стверджував, що держава не відповідає по зобов`язанням юридичної особи, видатки на відшкодування матеріальної і моральної шкоди законами України про Державний бюджет України не передбачені.
Як наслідок, відшкодування позивачу матеріальної і моральної шкоди за рахунок Державного бюджету України являтиме собою нецільове використання коштів.
Крім того, за твердженням відповідача 4, позивач не довів належними і допустимими доказами факт спричинення йому матеріальної і моральної шкоди.
З урахуванням викладеного відповідач 4 просив відмовити в позові (том 1 а.с. 220-222, том 2 а.с. 24-26, 80-82).
Про дату, час і місце судового розгляду особи, які беруть участь у справі, повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст. ст. 33-36 КАС України.
Особи, які беруть участь у справі, явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.
Через канцелярію суду позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності (том 3 а.с. 84), відповідачі 1 і 3 заяви про розгляд справи за відсутності їх представників (том 3 а.с. 122, 153).
З урахуванням наведеного та на підставі ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності представників осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 19 грудня 2001 року Волноваським РВ УМВС України в Донецькій області, є інвалідом ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Донецьким обласним військовим комісаріатом 18 листопада 2003 року, яке є безстроковим та дійсним на всій території України (том 1 а.с. 6, 48).
Відповідач 1 Волноваська районна державна адміністрація (ідентифікаційний код 05419927) зареєстрована як юридична особа 06 травня 1996 року, про що 14 жовтня 2005 року Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) внесений запис за номером 1239120 0000 000252; в стані припинення не перебуває.
Відповідач 2 Іванівська сільська рада (ідентифікаційний код 04340827) зареєстрована як юридична особа 20 лютого 1996 року, про що 12 березня 2007 року до ЄДР внесений запис за номером 1239120 0000 000515; в стані припинення не перебуває.
Волноваський районний відділ земельних ресурсів (ідентифікаційний код 24162658) зареєстрований як юридична особа 15 січня 1996 року, про що 16 лютого 2005 року до ЄДР внесений запис за номером 1239120 0000 000165.
20 грудня 2007 року до ЄДР внесений запис за номером 1239112 0004 000165 про державну реєстрацію припинення Волноваського районного відділу земельних ресурсів.
Відділ земельних ресурсів у Волноваському районі Донецької області (ідентифікаційний код 24162658) зареєстрований як юридична особа 24 грудня 2007 року, про що до ЄДР внесений запис за номером 1239145 0000 000625.
15 грудня 2008 року до ЄДР внесений запис за номером 1239112 0003 000625 про державну реєстрацію припинення Відділу земельних ресурсів у Волноваському районі Донецької області.
Відділ Держкомзему у Волноваському районі Донецької області (ідентифікаційний код 24162658) зареєстрований як юридична особа 16 грудня 2008 року, про що до ЄДР внесений запис за номером 1239145 0000 000730.
18 березня 2013 року до ЄДР внесений запис за номером 1239112 0008 000730 про державну реєстрацію припинення Відділу Держкомзему у Волноваському районі Донецької області.
Відділ Держземагентства у Волноваському районі Донецької області (ідентифікаційний код 38311873) зареєстрований як юридична особа 26 жовтня 2012 року, про що до ЄДР внесений запис за номером 1239102 0000 000967.
12 травня 2016 року до ЄДР внесений запис за номером 1239112 0006 000967 про державну реєстрацію припинення Відділу Держземагентства у Волноваському районі Донецької області.
Відповідач 3 - Відділ Держгеокадастру у Волноваському районі Донецької області (ідентифікаційний код 39896297) зареєстрований як юридична особа 15 липня 2015 року, про що до ЄДР внесений запис на номером 1239102 0000 001213.
З 09 листопада 2016 року Відділ Держгеокадастру у Волноваському районі Донецької області перебуває в стані припинення; на час судового розгляду запис про державну реєстрацію припинення відповідача 3 до ЄДР не внесений.
Відповідач 4 Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (ідентифікаційний код 37967785) зареєстроване як юридична особа 02 грудня 2011 року, про що до ЄДР внесений запис за номером 1266102 0000 040244, в стані припинення не перебуває.
З приводу правового статусу земельної ділянки площею 0,16 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , судом встановлено наступне.
Спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги та перебуває за межами населених пунктів Іванівської сільради Волноваського району Донецької області, про що свідчать Проект встановлення меж населених пунктів Іванівської сільської ради Волноваського району Донецької області, затверджений рішенням Волноваської районної Ради народних депутатів від 05 квітня 1995 року «Про затвердження проектів встановлення меж: селищ міського типу та сільських населених пунктів на території району», Проект формування території та встановлення меж Іванівської сільської Ради Волноваського району Донецької області, затверджений рішенням Волноваської районної Ради народних депутатів від 05 квітня 1995 року «Про затвердження проектів формування територій та встановлення меж міського, селищних та сільських Рад народних депутатів» та Проект реформування КСП «Україна» Іванівської сільської ради Волноваського району Донецької області, затверджений загальними зборами КСП «Україна» від 08 серпня 2000 року, знаходиться за межами населених пунктів Іванівської сільської ради (том 2 а.с. 11-13, 40-43).
02 грудня 1988 року, розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання земельної ділянки, загальні збори колгоспу «Україна» прийняли рішення № 11 «Про наділення земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 ».
Як свідчить витяг з протоколу № 11 від 02 грудня 1998 року, загальними зборами колгоспників колгоспу «Україна» вирішено наділити ОСОБА_1 земельною ділянкою розміром 0,15 га в АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 14, 33).
14 грудня 1988 року виконавчим комітетом Іванівської сільської Ради народних депутатів прийнято рішення № 50 «Про заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ».
Зі змісту цього рішення слідує, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 виконавчий комітет Іванівської сільради дозволив позивачу будівництво дачного будинку на виділеній йому земельній ділянці (том 1 а.с. 101).
12 червня 1996 року виконавчим комітетом Іванівської сільської Ради народних депутатів прийнято рішення № 80 «Про надання земельних ділянок громадянам під городи».
Зі змісту цього рішення слідує, що розглянувши заяви громадян та матеріали відведення земельних ділянок, виконавчий комітет Іванівської сільради вирішив виділити громадянам із земель запасу для ведення особистого підсобного господарства земельні ділянки площею до 2 га (додаток 1); виділити громадянам із земель запасу для ведення особистого підсобного господарства земельні ділянки площею до 1 га (додаток 2); виділити громадянам земельні ділянки під городи за рахунок таких, що пустують, городів (додаток 3) (том 1 а.с. 102).
В Перелік громадян, яким надаються земельні ділянки під город, під № 50 включений ОСОБА_1 , площа земельної ділянки 0,16 га, місцезнаходження земельної ділянки землі запасу (том 1 а.с. 103).
В подальшому, в рамках здійснення державного контролю за охороною та використанням земель 10 жовтня 2005 року Волноваський районний відділ земельних ресурсів звернувся до голови Іванівської сільської ради з клопотанням № 5 про усунення порушень земельного законодавства.
Клопотання обґрунтовано тим, що 04 серпня 2005 року головним інспектором з контролю за використанням та охороною земель була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель запасу Іванівської сільради.
За наслідками перевірки виявлена низка порушень земельного законодавства.
Зокрема, встановлено, що на час перевірки земельна ділянка площею 1,15 га пасовищ земель запасу Іванівської сільради використовувалася ОСОБА_5 для вирощування овочевих культур без правовстановлюючих документів.
Рішенням виконкому Іванівської сільради від 12 червня 1996 року «Про надання земельних ділянок під городи» ця земельна ділянка передана низці громадян, в тому числі ОСОБА_1 0,16 га.
В клопотанні йшлося про те, що згідно з додатком 2 до рішення Іванівської сільради від 18 травня 1995 року, ці ділянки рахуються в «Списку дачників по Іванівській сільській раді», хоча у самому рішенні Іванівської сільради від 18 травня 1995 року про цей додаток та про передачу земельних ділянок для будівництва не обумовлюється.
Крім того, перевіркою встановлено, що рішенням виконкому Іванівської сільради від 14 грудня 1988 року № 80 ОСОБА_1 наданий дозвіл на будівництво дачного будинку на виділеній земельній ділянці у с. Нова-Татарка.
З огляду на викладене, Волноваський районний відділ земельних ресурсів відзначав, що незрозумілим є, з якою метою надані ці земельні ділянки (для городництва чи для дачного будівництва). До того ж незалежно від цільового призначення цих ділянок, в процесі їх виділення перевищені норми передачі земельних ділянок.
Волноваський районний відділ земельних ресурсів вказував на те, що цільове використання земельних ділянок для ведення городництва передбачає собою розорювання, що свідчить про порушення вимог Водного кодексу України, оскільки земельні ділянки знаходяться в межах смуг відведення.
Також в цих рішеннях не зазначені ні умови, ні терміни надання земельних ділянок, не вказані угіддя земельних ділянок, що передані у користування.
Волноваський районний відділ земельних ресурсів відзначав, що за даними звіту про наявність та використання земель запасу по Іванівській сільській раді станом на 01 жовтня 2005 року відсутнє таке цільове призначення земель як дачне будівництво, будівництво житлових будівель і споруд, городництво. Всі пасовища надані для ведення фермерського господарства або не використовуються зовсім. Особи, яким надані ці земельні ділянки, відсутні в переліках громадян, які отримали земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства.
Волноваський районний відділ земельних ресурсів вказував на те, що згідно з вимогами чинного на той час земельного законодавства, земельні ділянки для городництва надавалися громадянам в користування строком лише на 3 роки; станом на 10 жовтня 2005 року дія цих рішень сплинула, однак право користування цими ділянками не припинено, а земельні ділянки обліковуються за громадянами.
З урахуванням наведеного на підставі ст. 27 та п. 1 розділу Х Перехідних положень ЗК України 2001 року Волноваський районний відділ земельних ресурсів клопотав про те, щоб Іванівська сільрада скасувала рішення, які прийняті, але не виконані до 01 січня 2002 року, та привела їх у відповідність до вимог діючого на той час земельного законодавства (том 1 а.с. 166-167).
12 жовтня 2005 року Іванівська сільрада прийняла рішення № IV/25-7 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками».
Це рішення прийнято за наслідками розгляду клопотання Волноваського районного відділу земельних ресурсів від 10 жовтня 2005 року № 5 та заяв ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про припинення права користування земельною ділянкою та на підставі ст. ст. 12, 141, п. 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України 2001 року.
Іванівська сільрада вирішила дати згоду на припинення права користування земельними ділянками загальною площею 4,07 га, в тому числі площею 2,47 га (зокрема, ОСОБА_1 0,16 га) раніше наданих із земель запасу Іванівської сільради для будівництва та городництва, що не відповідає діючому законодавству, та передати їх до земель запасу Іванівської сільради (пп. 1.1. п. 1 рішення).
Крім того, Іванівська сільрада вирішила клопотати перед Волноваською РДА про припинення права користування земельними ділянками загальною площею 4,07 га, в тому числі площею 2,47 га (зокрема, ОСОБА_1 0,16 га) раніше наданих із земель запасу Іванівської сільради для будівництва та городництва, що не відповідає діючому законодавству, та передачу їх до земель запасу Іванівської сільради (пп. 3.1. п. 3 рішення) (том 1 а.с. 104).
13 жовтня 2005 року Іванівська сільрада звернулася до Волноваської РДА з клопотанням № 17/1, в якому просила припинити право користування земельними ділянками загальною площею 4,07 га, в тому числі площею 2,47 га, раніше наданих із земель запасу Іванівської сільради для будівництва та городництва громадянам, включаючи ОСОБА_1 0,16 га, та передати їх до земель запасу Іванівської сільради (том 1 а.с. 105).
17 березня 2006 року Іванівська сільрада прийняла рішення № IV/31-5 «Про внесення змін в рішення ради від 12.10.2005 р. № IV/25-7 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками».
Це рішення прийнято за результатами розгляду заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про припинення права користування земельними ділянками та на підставі ст. ст. 12, 141, п. 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України 2001 року.
Іванівська сільрада вирішила внести зміни в п. п. 1; 1.1; 3; 3.1 рішення від 12 жовтня 2005 року № IV/25-7 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками», виклавши їх в новій редакції:
«п. 1 Дати згоду на припинення права користування земельними ділянками загальною площею 3,69 га, в т.ч.:
п. 1.1 Площею 2,09 га раніше наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку… та в зв`язку з відсутністю технічної документації для будівництва та обслуговування жилих будинків громадянам: ОСОБА_1 0,16 га…
п. 3 Клопотати перед Волноваською районною державною адміністрацією про надання дозволу на припинення права користування земельними ділянками загальною площею 3,69 га, в т.ч.
п. 3.1. Площею 2,09 га раніше наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку… та в зв`язку з відсутністю технічної документації для будівництва та обслуговування жилих будинків громадянам: ОСОБА_1 0,16 га…» (том 1 а.с. 106).
Крім того, Іванівська сільрада звернулася до Волноваської РДА з клопотанням про надання дозволу на припинення права користування земельними ділянками загальною площею 3,69 га, в тому числі площею 2,09 га, раніше наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку… та в зв`язку з відсутністю технічної документації для будівництва та обслуговування жилих будинків громадянам: ОСОБА_1 0,16 га… (том 1 а.с. 107).
Докази повідомлення ОСОБА_1 про те, що Іванівською сільрадою розглядатиметься питання про припинення його права користування земельною ділянкою площею 0,16 га, суду не надані.
25 жовтня 2006 року Іванівська сільрада прийняла рішення № V/5-40 «Про припинення права користування земельними ділянками та надання згоди та дозволу на передачу в оренду земельних ділянок».
Це рішення прийнято за наслідками розгляду заяв ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_2 про припинення права користування земельними ділянками та надання згоди та дозволу на передачу в оренду земельних ділянок, на підставі ст. ст. 1, 34, 93, 124, 141, п. 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Іванівська сільрада вирішила надати згоду гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,15 га пасовищ з подальшою передачею в оренду строком на 49 років для сінокосіння із земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Новотатарка Іванівської сільради (п. 4 рішення) та клопотати перед Волноваською РДА про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,15 га пасовищ з подальшою передачею в оренду терміном на 49 років для сінокосіння із земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Новотатарка Іванівської сільради (п. 5 рішення) (том 1 а.с. 170, том 2 а.с. 3-4).
21 лютого 2007 року ОСОБА_1 звернувся до голови Іванівської сільради з заявою, в якій повідомив, що 16 лютого 2007 року йому вручений витяг з рішення Іванівської сільради від 17 березня 2006 року № ІV/35-1 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками», яким припинено його право користування земельною ділянкою площею 0,16 га в с. Нова-Татарка.
Позивач вказував на те, що на цій земельній ділянці розташована належна йому тимчасова житлова споруда з комунікаціями, а з 1988 року на цій ділянці він вирощує овочі для своєї родини. У зв`язку з цим позивач просив не вилучати у нього цю ділянку та надати дозвіл на її використання у якості пасовища.
Крім того, позивач просив перевірити і надати юридичну оцінку самовільному захопленню цієї ділянки ОСОБА_2 (том 2 а.с. 8).
05 березня 2007 року головою Волноваської РДА видане розпорядження № 206 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
Це розпорядження видане за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 від 18 грудня 2006 року, клопотання від 14 грудня 2006 року № 299, рішення Іванівської сільради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 «Про припинення права користування земельними ділянками та надання згоди на передачу в оренду земельних ділянок» та на підставі ст. 121, п. 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України, Закону України «Про землеустрій», ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Цим розпорядженням ОСОБА_2 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,15 га пасовищ в оренду терміном на 49 років для сінокосіння із земель запасу сільськогосподарського призначення Іванівської сільради, розташованих за межами населеного пункту (п. 1 розпорядження).
Згідно з цим розпорядженням ОСОБА_2 мав подати на розгляд і затвердження в установленому законодавством порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п. 2 розпорядження) (том 1 а.с. 70).
У відповідь на звернення ОСОБА_1 з приводу вилучення у нього земельної ділянки листом від 16 квітня 2007 року № 71 Іванівська сільрада повідомила, що Волноваський районний відділ земельних ресурсів звернувся до Іванівської сільради з клопотанням від 10 жовтня 2005 року № 5, в якому містилася рекомендація усунути порушення, виявлені під час перевірки, та привести рішення ради у відповідність з діючим законодавством.
На цих підставах Іванівською сільрадою прийнято рішення від 17 березня 2006 року № IV/31-5 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками», яке було надіслане позивачеві.
Земельна ділянка, площею 0,16 га, щодо якої клопотав позивач, розташована за межами населеного пункту с. Ново-Татарка та належить до пасовищ земель запасу. Відповідно до законодавства надання земельних ділянок за межами населених пунктів є компетенцією районної державної адміністрації.
У зв`язку з цим Іванівська сільрада відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_1 (том 2 а.с. 7).
09 травня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до голови Волноваської РДА з заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення загальною площею 2 га для ведення особистого підсобного господарства під пасовище або городництво.
Позивач вказував на те, що витребувана земельна ділянка розташована за садибою № 66 ОСОБА_18 по АДРЕСА_1 сільради за межами населеного пункту вздовж ріки ОСОБА_19 (Новотатарський ставок).
До заяви були додані викопіювання Новототарської водойми з прилеглою територією та зазначенням місця розташування витребуваної земельної ділянки (том 2 а.с. 9-10).
11 червня 2007 року прокурором Волноваського району Донецької області внесений протест № 629/1 на рішення Іванівської сільради від 17 березня 2006 року № IV/31-5 «Про внесення змін в рішення ради від 12.10.2005 р. № IV/25-7 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками».
Протест мотивований тим, що це рішення прийнято з порушенням вимог земельного законодавства та підлягає скасуванню.
Прокурор вказував на те, що опротестоване рішення прийнято на підставі ст. ст. 12, 141 ЗК України, якою визначений вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою.
Підставою для припинення права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 стала відсутність будівництва житлового будинку, що не передбачено ст. 141 Земельного кодексу України.
Також перевіркою встановлено, що рішенням Іванівської сільради від 12 жовтня 2005 року (зі змінами), припинено право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, раніше наданою йому для будівництва та городництва, за відсутності підстав, визначених ст. 141 ЗК України.
Згідно з рішенням виконкому Іванівської сільради від 12 червня 1996 року «Про надання земельних ділянок громадянам під городи» ОСОБА_1 надана у користування земельна ділянка площею 0,16 га для городництва.
Відповідно до вимог ст. 36 ЗК України на земельних ділянках, наданих для городництва, закладка багаторічних насаджень та зведення капітальних будівель та споруд не допускається.
На цих підставах прокурор дійшов висновку, що відсутність житлового будинку на земельній ділянці, наданій для городництва, не може бути підставою для припинення права користування нею (том 1 а.с. 109).
20 червня 2007 року за результатами розгляду протесту прокурора Волноваського району Іванівська сільрада прийняла рішення № V/10-91 «Про внесення змін до рішення ради: від 12.10.2005 № IV/25-7; від 17.03.2006 № IV/31-5».
Цим рішенням внесені зміни в рішення Іванівської сільради від 12 жовтня 2005 року IV/25-7 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками», а саме: в п. п. 1 та 3 рішення слова «4,07 га» замінено на слова «3,91 га»; в пп. 1.1 п. 1 та в пп. 3.1 п. 3 рішення слова «2,47 га» замінено на слова «2,31 га»; в пп. 1.1.1 п. 1 та в пп. 3.1 п. 3 виключені слова « ОСОБА_1 0,16 га»;
В рішення Іванівської сільради від 17 березня 2006 № IV/31-5 «Про внесення змін в рішення ради від 12.10.2005 р. № 1V/25-7 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками» внесені зміни, а саме: в пп. 1 та 3 п. 1 рішення слова «3,69 га» замінені на слова «3,53 га»; в пп. 1.1 п. 1 та в пп. 3.1 п. 3 слова «2,09 га» змінені на слова «1,93 га»; в пп. 1.1 п. 1 виключені слова « ОСОБА_1 0,16 га»; в пп. 3.1 п. 1 виключені слова « ОСОБА_1 0,16 га» (том 1 а.с. 108).
Отже, за наслідками розгляду протесту прокурора Волноваського району Іванівська сільрада виключила зі змісту своїх рішень положення, які передбачали припинення права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою площею 0,16 га.
Докази прийняття Іванівською сільрадою будь-яких інших рішень, які б передбачали припинення права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою площею 0,16 га, суду не надані.
Листом від 25 червня 2007 року № 133 Іванівська сільрада повідомила прокурору Волноваського району, що за наслідками розгляду протесту рішенням від 20 червня 2007 року № V/10-91 внесла зміни в рішення від 12 жовтня 2005 року № ІV/25-7 та від 17 березня 2006 року ІV/31-5 в частині надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою громадянину ОСОБА_1 .
Також Іванівська сільрада повідомила прокурору, що рішенням виконкому Іванівської сільради від 12 червня 1996 року «Про надання земельних ділянок громадянам під городи» ОСОБА_1 надана земельна ділянка площею 0,16 га.
Іванівська сільрада вказувала на те, що згідно зі ст. 8 діючого на той час ЗК України 1992 року ОСОБА_1 мав право користуватися земельною ділянкою для ведення городництва 3 роки. Оскільки він не продовжив термін користування земельною ділянкою, його право автоматично втратило чинність (том 1 а.с. 110).
У відповідь на звернення ОСОБА_1 від 09 травня 2007 року, адресоване голові Волноваської РДА, листом від 25 травня 2007 року № 533-зем Волноваський районний відділ земельних ресурсів повідомив позивачеві, що на земельну ділянку, яку він мав намір отримати у приватну власність, вже наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі (том 2 а.с. 6).
У відповідь на звернення ОСОБА_1 від 01 лютого 2007 року до голови Волноваської РДА щодо надання дозволу на відведення земельної ділянки площею 0,16 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства та городництва, листом від 05 березня 2008 року № 199-зем Відділ земельних ресурсів у Волноваському районі повідомив позивачеві, що для розгляду порушеного ним питання йому необхідно надати: протест прокурора Волноваського району на рішення Іванівської сільради від 17 березня 2006 року № ІV/31-5 «Про внесення змін в рішення ради: 17.03.2006 № IV/31-5 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками»; рішення Іванівської сільради від 17 березня 2006 року № ІV/31-5 «Про внесення змін в рішення ради: 17.03.2006 № ІV/31-5 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками»; рішення Іванівської сільради від 12 жовтня 2005 року № ІV/25-7 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками», копію паспорта та ідентифікаційного код, а також викопіювання земельної ділянки (том 2 а.с. 5).
У відповідь на звернення ОСОБА_1 рокуратура Волноваського району надала йому відповідь від 23 травня 2009 року № 256, в якій повідомила наступне.
Перевіркою встановлено, що розпорядженням голови Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206зем ОСОБА_2 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,15 га пасовищ в оренду строком на 49 років для сінокосіння із земель запасу сільськогосподарського призначення Іванівської сільради, розташованих за межами населеного пункту.
ОСОБА_2 використовує земельну ділянку загальною площею 1,15 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення без правовстановлюючих документів, в порушення вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України, що підтверджено актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 вересня 2007 року та протоколом про адміністративне правопорушення № 003345 від 12 вересня 2007 року, складеним спеціалістом управління з контролю за використанням та охороною земель Донецької області. ОСОБА_2 внесений припис про усунення порушень вимог земельного законодавства. Станом на березень 2008 року порушення усунені в поновному обсязі. (том 1 а.с. 57).
В липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Волноваського району з приводу прийняття головою Волноваської РДА розпорядження від 05 березня 2007 року № 206 (том 1 а.с. 71-72).
04 серпня 2009 року прокурор Волноваського району вніс протест № 1101 на розпорядження голови Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206 «Про надання дозволу ОСОБА_20 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
Протест мотивовано тим, що перевіркою, проведеною прокуратурою Волноваського району із залученням державного інспектора головного спеціаліста Південного регіонального відділу здійснення державного контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_21 , встановлено, що станом на 18 червня 2009 року ОСОБА_2 використовує земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення Іванівської сільради загальною площею 1,15 га без правовстановлюючих документів, без встановлення її меж в натурі (на місцевості), без одержання документа, що посвідчує права на неї та його державної реєстрації.
ОСОБА_2 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у березні 2007 року, проте станом на серпень 2009 року останній не розробив жодного правовстановлювального документа та більше двох років використовує земельну ділянку без встановлення її меж в натурі (на місцевості), без одержання документа, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації, що є порушенням ст. ст. 125-126 ЗК України.
З урахуванням наведеного прокурор вимагав скасувати розпорядження голови Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206 (том 1 а.с. 73-74).
У відповідь на звернення ОСОБА_1 від 06 липня 2009 року листом від 04 серпня 2009 року № 1101 прокуратура Волноваського району повідомила заявника, що прокурором внесений протест на розпорядження голови Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206 (том 1 а.с. 58,).
Листом від 14 серпня 2009 року № 01-1081-40/01 Волноваська РДА повідомила прокурору Волноваського району про відхилення протесту з наступних підстав.
Приймаючи розпорядження від 05 березня 2007 року № 206, Волноваська РДА обґрунтовано та законно скористалася своїм правом вирішення питання регулювання земельних відносин (відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та ст. 17 ЗК України) і правомірно та на законних підставах надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 .
У зв`язку з тим, що вищезазначене розпорядження прийнято в межах та у порядку, передбаченому чинним законодавством України, підстави для його скасування відсутні.
Волноваська РДА вказувала на те, що згадане розпорядження буде анульовано з 15 жовтня 2009 року згідно з п. 2 розділу 3 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» в разі неподання ОСОБА_2 на затвердження до Волноваської РДА до цієї дати проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (том 1 а.с. 75).
Докази визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206 (або щодо його анулювання) суду не надані.
Судом встановлено, що первісно ОСОБА_1 прагнув захистити своє право на користування земельною ділянкою площею 0,16 га в порядку цивільного судочинства.
Так, у червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Волноваського районного суду Донецької області з позовом до Іванівської сільради та Волноваської РДА про незаконне вилучення земельної ділянки та стягнення матеріальної і моральної шкоди.
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 08 грудня 2008 року у справі № 2-1681(08) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю (том 1 а.с. 7-8, 43-44).
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 лютого 2009 року у справі № 22-128/2009 апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення Волноваського районного суду Донецької області від 08 грудня 2008 року скасоване, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1 а.с. 9-10, 45-46).
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 30 липня 2009 року у справі № 2-1033-09 у позові ОСОБА_1 до Іванівської сільради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог; у частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206-зем «Про надання дозволу г. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,15 га» та стягнення з Волноваської РДА моральної шкоди у розмірі 1000 грн. провадження закрито, позивачу роз`яснено, що вказані питання належать до юрисдикції Донецького окружного адміністративного суду (том 1 а.с. 11-13, 47).
Не погодившись з цим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку (том 1 а.с. 59-61).
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 січня 2010 року № 22-99/2010 апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково; рішення Волноваського районного суду Донецької області від 30 червня 2009 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Голови Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206-зем «Про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту земле влаштування по відводу земельної ділянки площею 1,15 га», відшкодування моральної шкоди скасовано, справа направлена на новий розгляд.
Крім того, рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 січня 2010 року виключено з мотивувальної частини рішення Волноваського районного суду Донецької області від 30 червня 2009 року посилання на те, що позивач не скористався своїм правом на придбання безоплатно у власність спірної земельної ділянки та приступив до її використання до одержання документа, який посвідчує право на неї, що використання ним спірної земельної ділянки було незаконним; в решті судове рішення залишено без змін.
Колегія Апеляційного суду Донецької області вважала за необхідне виключити із мотивувальної частини рішення Волноваського районного суду Донецької області посилання на те, що позивач не скористався своїм правом на придбання безоплатно у власність спірної земельної ділянки та приступив до її використання до одержання документа, що посвідчує права на неї, а також на те, що використання ним спірної земельної ділянки було незаконним, оскільки ці висновки спростовуються матеріалами справи, а саме: рішенням загальних зборів колгоспу «Україна» від 02 грудня 1988 року за № 11 та рішенням виконкому Іванівської сільради від 14 грудня 1988 року № 52 щодо надання у користування позивачу земельної ділянки, розміром 0,15 га в АДРЕСА_1 для садового буднику; рішенням Іванівської сільради від 20 червня 2007 року № V/10-91 відносно задоволення протесту прокурора щодо незаконності надання згоди та дозволу на припинення права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, а також неодноразовими зверненнями останнього до голів Іванівської сільради та Волноваської РДА про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для узаконення своїх прав, що підтверджено рішенням суду (том 1 а.с. 137-139).
Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 30 червня 2010 року, яка набрала законної сили 05 липня 2010 року, провадження по цивільній справі № 2-709/10 за позовом ОСОБА_1 до Волноваської РДА про визнання протиправним рішення від 05 березня 2007 року № 206-зем «Про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та відшкодування моральної шкоди закрито, позивачу роз`яснено, що вказані питання підвідомчі Донецькому окружному адміністративному суду (том 1 а.с. 144-145, 243-244).
Доводячи факт спричинення протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідачів матеріальної і моральної шкоди, ОСОБА_1 надав наступні документи:
- виписки з амбулаторної картки та епікризи з історії хвороби від 13 січня 2006 року № 20, № 1151, від 26 червня 2006 року № 622, від 26 квітня 2006 року № 95к, № 600, від 10 травня 2007 року № 551, від 14 січня 2008 року № 104, від 29 вересня 2008 року № 1039, від 05 липня 2008 року № 735, від 30 червня 2009 року № 140к, від 27 січня 2009 року № 30к, від 19 серпня 2009 року № 1366, від 16 серпня 2009 року № 1344; від 08 травня 2013 року № 103к, від 16 грудня 2010 року № 1436, від 08 квітня 2010 року № 540, від 19 січня 2010 року № 129, від 16 серпня 2009 року № 1344, від 19 серпня 2009 року № 1366, від 27 січня 2009 року № 30к, від 29 вересня 2008 року № 1039, від 30 червня 2009 року № 140к, від 27 листопада 2006 року № 1161.
Зміст цих медичних документів свідчить, що ОСОБА_1 вважав себе хворим з 1989 року, за медичною допомогою не звертався, обстеження не проходив. В подальшому виявлена серцева недостатність, а з 2000 року ОСОБА_1 постійно перебував на лікуванні та спостереженні у кардіолога (том 1 а.с. 183-198, том 3 а.с. 80-16);
- замітки на медичні препарати, відпущені за готівку, від 12 січня 2006 року на суму 270,60 грн.; від 11 січня 2006 року на суму 416,40 грн.; від 13 січня 2006 року на суму 158,95 грн.; від 12 січня 2006 року на суму 280,80 грн.; від 10 січня 2006 року на суму 404,95 грн.; від 09 січня 2006 року на суму 304,50 грн. (том 1 а.с. 175-177, 179);
- фіскальні чеки аптечного пункту від 24 березня 2006 року на суму 36,40 грн., від 10 березня 2006 року на суму 50,40 грн. (том 1 а.с. 180);
- рецепт та товарний чек № 176 про те, що ОСОБА_1 відпущені медичні товари та препарати на суму 171,80 грн. (том 1 а.с. 178);
- довідка Маріупольської філії ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське» від 28 вересня 2009 року, згідно з якою за умовами договору про добровільне медичне страхування ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське» в період з 01 січня 2006 року по 28 вересня 2009 року за обраною ОСОБА_1 програмою здійснило оплату лікарських засобів, медичних препаратів і послуги на загальну суму 6578,25 грн. (том 3 зворотній бік а.с. 7);
- рахунки-замітки про надання послуг з ксерокопіювання від 25 вересня 2009 року на суму 111,00 грн.; від 15 жовтня 2009 року на суму 4,00 грн.; від 30 вересня 2009 року на суму 55,00 грн.; від 27 серпня 2009 року на суму 37,00 грн.; від 09 жовтня 2009 року на суму 48,00 грн. (том 1 а.с. 177, 179-180);
- довідка-розрахунок упущеної вигоди від 26 жовтня 2009 року на суму 6317, 26 грн., внаслідок неможливості вирощування на спірній земельній ділянці овочевих культур впродовж 2008-2009 років.
Розрахунок проведений позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2000 року № 656 «Про затвердження наборів продуктів харчування для основних груп населення» та листа Міжрайонного управління статистики у Волноваському районі від 07 квітня 2008 року № 17/05-91 (том 1 а.с. 181-182, том 3 а.с. 7).
Також, судом встановлено, що постановою ДОАС у від 28 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою ДААС від 20 вересня 2011 року, по адміністративній справі № 2а/0570/10142/2011 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Волноваської РДА, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відділ Держкомзему у Волноваському районі, про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, (том 2 а.с. 179-180; реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22411803).
27 червня 2012 року головою Волноваської РДА видане розпорядження № 425 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»
Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 29 травня 2012 року, керуючись ст. ст. 34, 93, 124 п. 12 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, ст. ст. 25, 50 Закону України «Про землеустрій» та ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голова Волноваської РДА надав ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,15 га пасовищ для сінокосіння в оренду строком на 49 років із земель запасу сільськогосподарського призначення Іванівської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту (том 2 а.с. 212).
На підставі розпорядження голови Волноваської РДА від 27 червня 2012 року № 425 розроблений проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, який переданий на затвердження до Головного управління Держземагентства у Донецькій області (том 2 а.с. 213).
11 травня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем укладений договір оренди землі № 295-сг.
За умовами цього договору Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надало, а ОСОБА_1 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, на території Іванівської сільської ради Волноваського району Донецької області (за межами населених пунктів) для сінокосіння та випасання худоби.
В оренду передана земельна ділянка площею 1,1500 га (кадастровий номер 1421582800:02:000:0022), договір укладено строком на 14 років (том 3 а.с. 142-149).
Право ОСОБА_1 на оренду цієї земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 11 травня 2016 року (номер запису про інше речове право: 14518300), що підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 16 травня 2016 року за № 59148997 (том 3 а.с. 150-151).
За інформацією, наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області в листі від 25 липня 2016 року № 9-5-0.9-5309/2-16, відносно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , за інформацією Відділу Держгеокадастру у Волноваському районі Донецької області будь-які відомості про надання у власність чи користування цієї земельної ділянки відсутні, правовстановлювальні документи не видавались (том 3 а.с. 141).
Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.
З приводу дотримання позивачем строку для звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України, суд зазначає наступне.
До суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 27 липня 2009 року, про що свідчить штамп підприємства поштового зв`язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (том 1 а.с. 5).
Ухвалою ДОАС від 09 грудня 2010 року на підставі ст. ст. 99, 100 КАС України позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду (том 2 а.с. 47-49).
Однак ухвалою ДААС від 19 січня 2011 року ухвала ДОАС від 09 грудня 2010 року скасована, а справа направлена до ДОАС для продовження розгляду (том 2 а.с. 68-69).
Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що визначено ч. 3 ст. 2 КАС України.
1. Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Іванівської сільради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 про надання згоди ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки площею 1,15 га, до складу якої входила земельна ділянка ОСОБА_1 , площею 0,16 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2006 року Іванівська сільрада прийняла рішення № V/5-40 «Про припинення права користування земельними ділянками та надання згоди та дозволу на передачу в оренду земельних ділянок».
Це рішення прийнято за наслідками розгляду заяв ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_2 про припинення права користування земельними ділянками та надання згоди та дозволу на передачу в оренду земельних ділянок, на підставі ст. ст. 1, 34, 93, 124, 141, п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
П. 4 рішення Іванівської сільради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 передбачав надання ОСОБА_2 згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,15 га пасовищ з подальшою передачею в оренду строком на 49 років для сінокосіння із земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Новотатарка Іванівської сільради.
П. 5 цього рішення Іванівська сільрада вирішила клопотати перед Волноваською РДА про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,15 га пасовищ з подальшою передачею в оренду терміном на 49 років для сінокосіння із земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Новотатарка Іванівської сільради (том 1 а.с. 170, том 2 а.с. 3-4).
Станом на 25 жовтня 2006 року Земельний кодекс України від 25 жовтня 2006 року № 2768-ІІІ діяв у редакції від 31 березня 2006 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗК України (в ред. від 31 березня 2006 року) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належало: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Ч. 1 ст. 34 ЗК України (в ред. від 31 березня 2006 року) було передбачено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Ст. 124 ЗК України (в ред. від 31 березня 2006 року) визначала порядок передачі земельних ділянок в оренду та передбачала наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України (в ред. від 31 березня 2006 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно з ч. 3 ст. 124 ЗК України (в ред. від 31 березня 2006 року) передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст. ст. 118, 123 цього Кодексу.
Ст. 141 ЗК України (в ред. від 31 березня 2006 року) були встановлені підстави для припинення права користування земельною ділянкою.
Так, згідно з ч. 1 ст. 141 ЗК України (в ред. від 31 березня 2006 року) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до п. 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України (в ред. від 31 березня 2006 року) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Суд відзначає, що як орган місцевого самоврядування в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України Іванівська сільрада зобов`язана була діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту п. п. 4-5 рішення від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 слідує, що Іванівська сільрада надала ОСОБА_2 згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,15 га пасовищ з подальшою передачею в оренду строком на 49 років для сінокосіння із земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Новотатарка Іванівської сільради та клопотала перед Волноваською РДА про надання ОСОБА_2 аналогічного дозволу.
Разом з тим, жодна із статей ЗК України, на які посилалася Іванівська сільрада, приймаючи рішення від 25 жовтня 2006 року № V/5-40, не передбачала повноважень сільських рад надавати згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, а також повноважень клопотати перед відповідним органом державної влади про надання такого дозволу.
Натомість п. 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України чітко визначав, що повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади, до яких Іванівська сільрада не належить.
Як прямо зазначено у п. п. 4-5 рішення від 25 жовтня 2006 року № V/5-40, земельна ділянка, щодо якої прийнято це рішення, знаходилась за межами населеного пункту с. Новотатарка.
Отже, Іванівська сільрада не була наділена повноваженнями щодо розпорядження цією ділянкою, а вирішення цих питань належало до компетенції Волноваської РДА.
Крім того, до складу земельної ділянки загальною площею 1,15 га входила земельна ділянка площею 0,16 га, яка до того була надана у користування ОСОБА_1 .
Право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою площею 0,16 га Іванівська сільрада припинила всупереч вимогам чинного на той час земельного законодавства, оскільки рішення Іванівської сільради від 12 жовтня 2005 року № IV/25-7 (із змінами, внесеними рішенням від 17 березня 2006 року № IV/31-5) в частині припинення права позивача на користування земельною ділянкою площею 0,16 га прийнято за відсутності підстав, визначених ст. 141 ЗК України.
До того ж, в подальшому Іванівська сільрада фактично визнала протиправний характер позбавлення ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою площею 0,16 га, про що свідчить той факт, що нею задоволений протест прокурора Волноваського району від 11 червня 2007 року.
Так, рішенням від 20 червня 2007 року № V/10-91 Іванівська сільрада внесла зміни власних рішень від 12 жовтня 2005 року № IV/25-7 та від 17 березня 2006 року № IV/31-5, які полягали у виключенні положень щодо припинення права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою площею 0,16 га.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України Іванівська сільрада не довела належними та допустимими доказами правомірність п. п. 4-5 рішення від 25 жовтня 2006 року № V/5-40.
П. п. 4-5 рішення Іванівської сільської ради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 не відповідають критеріям, наведеним у п. п. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9 ч. 3 ст. 2 КАС України,
Так, Іванівська сільрада не довела, що в процесі прийняття цього рішення діяла на підставі та у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
П. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;
Відповідно до п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» із змісту ст. 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.
Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
При цьому суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.
З огляду на приписи п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, враховуючи п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, а також те, що п. 4 рішення Іванівської сільради 25 жовтня 2006 року № V/5-40 передбачав надання згоди ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а п. 5 цього рішення клопотання перед Волноваською РДА про надання ОСОБА_2 про надання такого дозволу, суд дійшов висновку, що п. п. 4-5 рішення Іванівської сільради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 підлягають визнанню протиправними, оскільки порушують право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, яка була складовою частиною ділянки, яку передбачалося передати в оренду ОСОБА_2 .
За висновком суду, належним та ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є скасування п. п. 4-5 рішення Іванівської сільради 25 жовтня 2006 року № V/5-40 як протиправних, а тому у задоволенні вимог позивача про визнання незаконним рішення Іванівської сільради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 про надання згоди ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки площею 1,15 га, до складу якої входила земельна ділянка ОСОБА_1 , площею 0,16 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , слід відмовити.
2. Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки», суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 05 березня 2007 року головою Волноваської РДА видане розпорядження № 206 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
Це розпорядження видане за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 від 18 грудня 2006 року, клопотання від 14 грудня 2006 року № 299, рішення Іванівської сільради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 «Про припинення права користування земельними ділянками та надання згоди на передачу в оренду земельних ділянок» та на підставі ст. 121, п. 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України, Закону України «Про землеустрій», ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Цим розпорядженням ОСОБА_2 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 1,15 га пасовищ в оренду терміном на 49 років для сінокосіння із земель запасу сільськогосподарського призначення Іванівської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту (п. 1 розпорядження); проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки мав бути поданий на розгляд та затвердження у встановленому порядку (п. 2 розпорядження) (том 1 а.с. 70).
На час видання розпорядження Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206 Земельний кодекс України діяв у редакції від 13 січня 2007 року.
Видаючи це розпорядження голова Волноваської РДА діяв на підставі ст. 121 та п. 12 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України.
Так, п. п. «а», «ж» ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України (в ред. від 13 січня 2007 року) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належало розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з п. 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України (в ред. від 13 січня 2007 року) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09 квітня 1999 року № 586-XIV, який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 02 лютого 2007 року.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в ред. від 02 лютого 2007 року) на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в ред. від 02 лютого 2007 року) до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі.
Отже, видаючи розпорядження від 05 березня 2007 року № 206, голова Волноваської РДА в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Конституцією України, ЗК України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Разом з цим, розпорядження голови Волноваської районної державної адміністрації від 05 березня 2007 року № 206 не відповідає критеріям, визначеним п. п. 3, 5, 6, 8, 9 ч. 3 ст. 2 КАС України.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що розпорядженням голови Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206 ОСОБА_2 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до складу якої входила ділянка, що раніше передана в користування позивачеві.
Це розпорядження видане необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, недобросовісно та нерозсудливо, оскільки Волноваською РДА не було перевірено, чи перебувала земельна ділянка, яку планували передати в оренду ОСОБА_2 , повністю або частково у власності чи користуванні інших осіб; чи припинено право власності (користування) інших осіб на цю земельну ділянку; якщо так, то коли і яким саме органом; чи були дотримані в процесі припинення права власності (користування) цією ділянкою вимоги земельного законодавства тощо.
Неповне з`ясування цих обставин призвело до того, що Волноваська РДА надала особі дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, частина якої перебувала у користуванні іншої особи.
Крім того, видаючи це розпорядження, Волноваська РДА не забезпечила пропорційності та дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а також не врахувала право особи позивача на участь у процесі прийняття рішення.
Таким чином, наявні підстави для визнання протиправним та скасувати розпорядження голови Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки» і задоволення цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд відхиляє заперечення відповідачів 1 і 3, які полягали у тому, що розпорядження Волноваської РДА від 05 березня 2007 року № 206 не було реалізоване ОСОБА_2 і втратило чинність, а тому не підлягає скасуванню.
Такий висновок суду, ґрунтується на тому, що незалежно від того, чи було фактично реалізоване це розпорядження, по відношенню до ОСОБА_1 воно має протиправний характер, а належним способом захисту прав особи, порушених внаслідок прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, є скасування такого рішення.
3. Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Волноваського районного відділу земельних ресурсів, яка виявилася у відсутності проектно-технічної документації, необхідної для відводу земельних ділянок у натурі; у відсутності реєстрів земель, які знаходяться у користуванні та в оренді; у самоусуненні від прийняття рішень щодо передачі земельних ділянок у користування, без перевірки документації на предмет перебування земельної ділянки у користуванні, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів особи, порушених рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій.
Оспорювана ОСОБА_1 бездіяльність Волноваського районного відділу земельних ресурсів безпосередньо правових наслідків для прав, свобод та інтересів позивача не створювала. Такі наслідки мали рішення Іванівської сільради та розпорядження Волноваської РДА, які визнані судом протиправними та скасовані.
Як наслідок, для захисту та відновлення порушених прав ОСОБА_1 бездіяльність Волноваського районного відділу земельних ресурсів окремої оцінки суду не потребує.
Крім того, позивач вказує на те, що самоусунення Волноваського районного відділу земельних ресурсів від виконання його завдань і функцій призвело до порушень вимог земельного законодавства в цілому по Волноваському району, що явно виходить за межі предмету спору у справі.
Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу земельних ресурсів, завдання і функції якого на час судового розгляду виконує Відділ Держгеокадастру у Волноваському районі, про визнання протиправною бездіяльності слід відмовити.
4. З приводу вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачів привести у відповідність до норм чинного законодавства свої рішення щодо правового статусу земельної ділянки позивача площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.
Судом надана оцінка оспорюваним рішенню Іванівської сільради та розпорядженню голови Волноваської РДА, за наслідками розгляду справи ці рішення суб`єктів владних повноважень визнані судом протиправними та скасовані.
Цей спосіб захисту порушеного права позивача не вимагає від відповідачів прийняття додаткових рішень.
Решта рішень Іванівської сільради та її виконкому, на які містилось посилання у клопотання Волноваського районного відділу земельних ресурсів від 10 жовтня 2005 року № 5, не є предметом спору у справі.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Іванівської сільради та Волноваської РДА про зобов`язання привести у відповідність до норм чинного законодавства свої рішення щодо правового статусу земельної ділянки позивача площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 , слід відмовити.
5. Щодо вимог позивача про відшкодування матеріальної і моральної шкоди суд зазначає наступне.
Загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну і моральну шкоду визначені Цивільним кодексом України, відповідно до якого матеріальна і моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Особливості відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, полягають у тому, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
В порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України позивач не довів належними та допустимими доказами факт спричинення йому матеріальної і моральної шкоди, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів та такою шкодою.
Так, медична документація, надана позивачем, свідчить, що хворіти він почав у 1980 роках, докази наявності причинно-наслідкового зв`язку між погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 та оспорюваними рішеннями, діями і бездіяльністю відповідачів суду не надані.
Отже, витрати позивача на придбання медичних препаратів та лікарських засобів, а також на оплату медичних послуг не можуть розцінюватися як матеріальні збитки ОСОБА_1 .
Зі змісту поданих позивачем платіжних документів неможливо однозначно встановити, пов`язані витрати на ксерокопіювання з розглядом цієї справи, оскільки в них не зазначено копіювання яких саме документів проводилось.
Щодо упущеної, за твердженням ОСОБА_1 , вигоди, яка полягала у неможливості користуватися земельною ділянкою і вирощувати на ній овочі, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що періодично спірну земельну ділянку самовільно використовували ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .
При цьому позивач не довів належними та допустимими доказами той факт, що упущена вигода є наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, а не наслідком самовільного використання спірної земельної ділянки іншими особами.
Крім того, позивачем не обґрунтований розмір відшкодування моральної шкоди, не зазначено, в чому саме вона полягала, та якими доказами підтверджується.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів 1, 2 ,3, 4 відшкодування матеріальної і моральної шкоди слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303А, п. 29, від 09 грудня 1994 року; рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року; рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року; рішення у справі «Серявіна та інші проти України», № 4909/04, п. 58, від 10 лютого 2010 року; рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року; рішення у справі «Петриченко проти України», № 2586/07, п. 13, від 12 липня 2016 року; рішення у справі «Богатова проти України», № 5231/04, від 07 жовтня 2010 року).
На виконання вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, судом надана оцінка основним доводам та запереченням сторін. Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ч. 2 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Сторонами документально не підтверджені судові витрати, а тому вони присудженню не підлягають.
Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації, Іванівської сільської ради, Відділу Держгеокадастру у Волноваському районі Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 , визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання незаконним рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати пункти 4 і 5 рішення Іванівської сільської ради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 «Про припинення права користування земельними ділянками та надання згоди та дозволу на передачу в оренду земельних ділянок».
3. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Волноваської районної державної адміністрації від 05 березня 2007 року № 206 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки».
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.
6. Повний текст постанови виготовлений 03 лютого 2017 року.
7. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
8. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.
Суд | Донецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 29.01.2017 |
Оприлюднено | 23.09.2022 |
Номер документу | 66787025 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Арабей Тетяна Георгіївна
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Арабей Тетяна Георгіївна
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Арабей Тетяна Георгіївна
Адміністративне
Донецький окружний адміністративний суд
Кравченко Т.О.
Адміністративне
Донецький окружний адміністративний суд
Кравченко Т.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні