Ухвала

від 02.08.2017 по справі 2а/0570/7198/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року справа №2а/0570/7198/2011

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі № 2а/0570/7198/2011 за позовом ОСОБА_2 до Волноваської районної державної адміністрації, Іванівської сільської ради, Відділу Держгеокадастру у Волноваському районі Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3, визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання незаконним рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

5 серпня 2009 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Волноваської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3, в якому з урахуванням заяв від 21 вересня 2009 року, від 15 серпня 2010 року та від 12 вересня 2010 року, позивач просив:

1. визнати протиправним та скасувати розпорядження Волноваської районної державної адміністрації від 05 березня 2007 року № 206 "Про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки";

2. визнати незаконним рішення Іванівської сільської ради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 про надання згоди ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки площею 1,15 га, до складу якої входила земельна ділянка ОСОБА_2 площею 0,16 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1;

3. визнати протиправною бездіяльність Волноваського районного відділу земельних ресурсів, яка виявилася:

у відсутності проектно-технічної документації, необхідної для відводу земельних ділянок у натурі;

у відсутності реєстрів земель, які знаходяться у користуванні та в оренді;

у самоусуненні від прийняття рішень щодо передачі земельних ділянок у користування, без перевірки документації на предмет перебування земельної ділянки у користуванні;

4. у разі визнання протиправими та незаконними рішень, протиправною бездіяльності відповідачів, зобов'язати відповідачів привести у відповідність до норм чинного законодавства свої рішення щодо правового статусу земельної ділянки позивача площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1;

5. у разі визнання протиправними та незаконними рішень, протиправною бездіяльність відповідачів, стягнути з відповідачів за рахунок Державного бюджету України на користь позивача матеріальні збитки у розмірі 20 000,00 грн.;

6. у разі визнання протиправними та незаконними рішень, протиправною бездіяльність відповідачів, стягнути з відповідачів за рахунок Державного бюджету України на користь позивача завдану моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року до участі у справі у якості відповідачів залучені Іванівська сільська рада, Волноваський районний відділ земельних ресурсів та Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області (а.с. 201-202 т.1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року допущена заміна відповідача - Волноваського районного відділу земельних ресурсів на Відділ Держкомзему у Волноваському районі Донецької області (далі - відповідач 3 або Відділ Держкомзему) (а.с. 238-239 т.1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду (далі - ДААС) від 05 серпня 2011 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю (а.с. 146-148, 167 т.2).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2013 року № К/9991/58426/11 касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково; постанова Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 193-197 т.2).

За наслідками нового судового розгляду справи 06 листопада 2013 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв постанову, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (а.с. 215-219 т.2, а.с. 35-36 т.3).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2016 року № К/800/2098/14 касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково; постанова Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 58-62 т. 3).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 4 і 5 рішення Іванівської сільської ради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 "Про припинення права користування земельними ділянками та надання згоди та дозволу на передачу в оренду земельних ділянок". Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Волноваської районної державної адміністрації від 05 березня 2007 року № 206 "Про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 174-187 т. 3).

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо про стягнення на користь позивача матеріальної та моральної шкоди в загальній сумі 40 000,00 грн., посилаючись на неповне дослідження судом першої інстанції його доказів та винесення окремої ухвали суду згідно вимог ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України про притягнення до відповідальності осіб, рішення яких визнання протиправними (а.с. 239-243 т.3).

Апелянт також не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправної бездіяльності відділу Держкомзеву у Волноваському районі Донецької області, яка виявилася у відсутності проектно-технічної документації, відсутності реєстрів земель, які знаходяться у користуванні та оренді, прийняття рішень шодо передачі земельних ділянок у користування, без пере5вірки документації на предмет перебування земельної ділянки у користуванні.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином про що свідчать поштові відправлення. Апелянт просив розглянути справу у його відсутність.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача,перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, постанову суду першої - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Погоджуючись частково с рішення суду першої інстанції, апелянт вважає безпідставним відмову у задоволенні його позовних вимог в частинні визнання протиправною бездіяльність Волноваського районного відділу земельних ресурсів, яка виявилася:

- у відсутності проектно-технічної документації, необхідної для відводу земельних ділянок у натурі;

- у відсутності реєстрів земель, які знаходяться у користуванні та в оренді;

- у самоусуненні від прийняття рішень щодо передачі земельних ділянок у користування, без перевірки документації на предмет перебування земельної ділянки у користуванні. При цьому посилається на те, що тривалий час він був вимушений захищати свої права в судових органах.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог в цій частині, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції виходив з того, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів особи, порушених рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій.

Оскільки Волноваський районний відділ земельних ресурсів діяв в межах прийнятих рішень Іванівської сільради та розпоряджень Волноваської РДА, які визнані судом протиправними та скасовані, то особисто не впливав своєю бездіяльністю на встановлені судом порушення прав, свобод та інтересів позивача .

З огляду на зазначене , суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з приводу відмови у задоволені позовних вимог , оскільки для захисту та відновлення порушених прав ОСОБА_2 визнання в судовому порядку бездіяльності Волноваського районного відділу земельних ресурсів , яка неодноразово була реорганізована в інші юридичні структури з різними назвами та об'ємом повноважень, - окремої оцінки суду не потребує.

Крім того, апелянт вказує на те, що самоусунення Волноваського районного відділу земельних ресурсів від виконання його завдань і функцій призвело до порушень вимог земельного законодавства в цілому по Волноваському району, що також судом першої інстанції правильно визнано неможливим встановлення такої бездіяльності взагалі відносно невизначеного кола осіб, права яких були або могли бути порушені такою бездіяльністю.

Посилання апелянта на факт судової тяганини тривалий час, не можуть вважатись підставою для визнання такої бездіяльності протиправною .

Отже судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Волноваського районного відділу земельних ресурсів, завдання і функції якого на час судового розгляду виконує Відділ Держгеокадастру у Волноваському районі, про визнання протиправною бездіяльності .

Позивач/апелянт оскаржує постанову суду першої інстанції, зокрема, в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної та матеріальної шкоди у загальному розмірі 40 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вищевказаних вимог, з огляду на наступне.

За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіянихфізичнійчиюридичнійособінезаконнимидіямиабобездіяльністюіншихосіб.

Відповідно до підпункту 2 частити третьої статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Аналогічні положення містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Згідно з абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Отже,суд першої інстанції правомірно виходив з того, що обов'язок доведення факту спричинення моральної шкоди покладається на позивача.

Медична документація, надана позивачем, свідчить, що хворіти він почав у 1980 роках, докази наявності причинно-наслідкового зв'язку між погіршенням стану здоров'я ОСОБА_2 та оспорюваними рішеннями, діями і бездіяльністю відповідачів суду не надані.

Відтак, витрати позивача на придбання медичних препаратів та лікарських засобів, а також на оплату медичних послуг не можуть розцінюватися як матеріальні збитки ОСОБА_2

Зі змісту поданих позивачем платіжних документів неможливо однозначно встановити, пов'язані витрати на ксерокопіювання з розглядом цієї справи, оскільки в них не зазначено копіювання яких саме документів проводилось.

Щодо упущеної, за твердженням ОСОБА_2, вигоди, яка полягала у неможливості користуватися земельною ділянкою і вирощувати на ній овочі, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що періодично спірну земельну ділянку самовільно використовували ОСОБА_3, ОСОБА_4, при цьому позивач не довів належними та допустимими доказами той факт, що упущена вигода є наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, а не наслідком самовільного використання спірної земельної ділянки іншими особами та позивачем не обґрунтований розмір відшкодування моральної шкоди, не зазначено, в чому саме вона полягала, та якими доказами підтверджується.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів відшкодування матеріальної і моральної шкоди слід відмовити.

Вимоги позивача про винесення окремої ухвали суду згідно вимог ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України про притягнення до відповідальності осіб, рішення яких визнання протиправними, на думку, суду є необґрунтованими, оскільки, по-перше, прийняття рішення про притягнення до відповідальності осіб, які є посадовими особами суб'єкта владних повноважень є дискреційними повноваженнями самого органу, по друге, сама ця вимога не є позовною вимогою за своєю суттю.

Таким чином, суд вважає, що висновки апелянта щодо неправомірності відмови суду першої інстанції у задоволенні її позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної та матеріальної шкоди та прийняття судом окремої ухвали є необґрунтованими та такими, що не мають свого підтвердження і які суд не приймає з огляду на положення ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

В іншій частині постанова суду першої інстанції не оскаржувалась.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права в спірній частині постанови, а відтак, воно є такою, що не підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200,205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі № 2а/0570/7198/2011 за позовом ОСОБА_2 до Волноваської районної державної адміністрації, Іванівської сільської ради, Відділу Держгеокадастру у Волноваському районі Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3, визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання незаконним рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова