Постанова

від 30.05.2017 по справі 815/1701/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1701/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року

14год.00хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ЛЄМАН" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ЛЄМАН", в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.11.2014 року №0004362203.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що в період з 13.10.2014 року по 17.10.2014 року співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лєман" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року 30.06.2014 року. За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 24.10.2014 року № 3433/15-51-22-01/34801389, яким встановлені порушення з боку позивача, серед іншого, Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме: виявлення за період, що перевірявся, перевищення встановлених лімітів залишків готівки в касі у сумі 48835,67 грн. На підставі встановлених в ході перевірки порушень, податковим органом було сформовано податкове повідомлення - рішення від 10.11.2014 року № 0004362203, яким позивачеві, за порушення абз.2 п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 97671,34 грн.

Позивач вважає наведене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Так, позивач вказує, що висновки акту перевірки взагалі не містять посилання на факти порушення позивачем касової дисципліни.

ТОВ ФІРМА ЛЄМАН 30 жовтня 2014 року подало до ДПІ у Київському районі заперечення на акт перевірки, до якого були додані належні докази, які спростовували визначені в описовій частині акту перевірки обставини, зокрема, копія Наказу №1-к Про затвердження ліміту каси від 01.10.2011 року та копія розрахунку до нього. Даний наказ підписувався колишнім директором ТОВ ФІРМА ЛЄМАН , Османовим Вусалом Фархад огли, а з 01.12.2011 року директором ТОВ ФІРМА ЛЄМАН є Османов Вюгар Фархад огли, який і надав перевіряючим за їх проханням довідку про те, що він ліміт каси не встановлював. Водночас, на думку позивача, зазначена довідка не спростовує належне встановлення ліміту каси ТОВ ФІРМА ЛЄМАН колишнім директором, який на момент його встановлення мав необхідну компетенцію. Крім того, встановлення ліміту каси на підприємстві у розмірі 2 720,00 грн. з 01.10.2011 року підтверджується даними Журналу обліку наказів з основної діяльності ТОВ ФІРМА ЛЄМАН , який перевіряючими витребувано та досліджено не було.

На думку позивача, перевіряючі під час проведення перевірки належним чином не витребували та не ознайомились з наявними на підприємстві документами, які регулюють встановлення ліміту каси ТОВ ФІРМА ЛЄМАН . Замість цього вони, скориставшись тим, що нинішній директор товариства дійсно за часів свого керівництва підприємством не встановлював ліміт каси, переконали підписати його довідку про це, а потім використали цю довідку з метою завдати суб'єкту підприємницької діяльності істотної матеріальної шкоди. Однак, у ТОВ ФІРМА ЛЄМАН є документи, які доказують встановлення ліміту каси TOB ФІРМА ЛЄМАН з 01.10.2011 р., а саме наказ №1-к від 01.12.2011 року, який підписано компетентним на той момент директором товариства і в подальшому ніким не скасовано.

Крім того, позивач на спірне податкове повідомлення-рішення подав скаргу, відповіді на яку на час звернення до суду не отримав, з моменту подання скарги пройшло вже два місяці, що є порушенням норм податкового законодавства з боку податкового органу.

Від представника позивача до суду 24.05.2017 року надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання 24.05.2017р. не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно. Від представника відповідача 24.05.2017 до суду надійшло письмове клопотання про продовження строку зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням на лікарняному представника відповідача, який супроводжує дану справу. На підтвердження зазначених в клопотанні обставин представником відповідача не надано жодного доказу.

Суд зауважує, що ухвалою суду від 27.03.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, зобов'язано відповідача, в разі заперечення проти позову, в строк до 07.04.2017р. подати до суду письмові заперечення проти позову, всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на " 13" квітня 2017 року о 10:30 год. Від представника відповідача через канцелярію суду надійшло письмове клопотання за вхідним №ФП/1393/17 від 13.04.2017 року про зупинення провадження у справі для надання часу підготувати письмові заперечення та докази в їх обґрунтування. Ухвалою суду від 13.04.2017 року на задоволення клопотання представника відповідача зупинено провадження у справі до 11.05.2017 року. 11.05.2017 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло письмове клопотання за вхідним №13413/17 про зупинення провадження у справі у зв'язку з зайнятістю представника відповідача, який супроводжує дану справу, в іншому судовому засіданні. Ухвалою суду від 11.05.2017 року продовжено строк зупинення провадження у справі до 24.05.2017 року. Однак, 24.05.2017 року представник відповідача в судове засідання не з'явився та подав до суду клопотання про продовження строку зупинення провадження у справі, без надання будь яких доказів в його обґрунтування.

Відповідно до положень, передбачених ч.ч.1,2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки та зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Крім наявних прав особи, що беруть участь у справі, наділені також певними обов'язками, що кореспондують процесуальним правам інших осіб, та дають змогу здійснювати своєчасний розгляд справи судом. При цьому процесуальні права і обов'язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, не можуть визнаватися більш або менш важливими, ніж права і обов'язки інших осіб.

Згідно ч. 1 ст.122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З аналізу зазначених процесуальних норм вбачається, що право на розгляд справи судом впродовж розумного строку належить як позивачу, так і відповідачу, та його реалізація не може залежати від обставин, які не є об'єктивною перешкодою для своєчасного розгляду.

Отже, суд вважає клопотання представника відповідача про продовження терміну зупинення провадження у справі від 24.05.2017 року необґрунтованим та відмовляє в його задоволенні.

Крім того, суд наголошує, що з моменту відкриття провадження у справі, а саме 27.03.2017 року пройшло майже два місяці, однак відповідач вимоги ухвали суду від 27.03.2017 року не виконав, заперечення та докази, які слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, до суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав свій обов'язок та не надав до суду докази правомірності прийнятого рішення.

Ухвалою суду від 24.05.2017 року провадження у справі поновлено.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на підставі направлень від 10.10.2014 року № 649, від 10.10.2014 року № 650, від 10.10.2014 року № 651, від 10.10.2014 року № 652, Наказу від 10.10.2014 року № 682, в період з 13.10.2014 року по 17.10.2014 року було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лєман" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року 30.06.2014 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 24.10.2014 року № 3433/15-51-22-01/34801389 "Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лєман", код за ЄДРПОУ 34801389 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2014 року".

В акті перевірки встановлені наступні порушення:

- п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено єдиний податок в періоді, що перевірявся на загальну суму 5599,00 грн.;

- пп.269.1.2 п.269.1 ст.269, пп.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.274.1 ст.274, п.276.2 ст.276 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на землю в періоді, що перевірявся на загальну суму 9222,73 грн.;

- п.2.8 гл.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, та п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

- інші порушення.

30.10.2014 року позивач подав заперечення на акт перевірки від 24.10.2014 року № 3433/15-51-22-01/34801389.

Відповідач 06.11.2014 року листом надав відповідь на заперечення № 35261/10/15-51-22-01, в якій зазначив, що висновки в акті перевірки від 24.10.2014 року № 3433/15-51-22-01/34801389 є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі висновків акту перевірки від 24.10.2014 року № 3433/15-51-22-01/34801389 податковим органом було сформоване податкове повідомлення-рішення від 10.11.2014 року № 0004362203, яким позивачеві, за порушення абз.2 п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 97671,34 грн.

Висновок відповідача обґрунтований тим, що за період, що перевірявся ліміт залишку готівки в касі по підприємству не встановлювався, в результаті чого встановлено понадлімітні залишки готівки в касі в загальному розмірі 48835,67 грн. відповідно до таблиці розрахунку понадлімітних сум, що знаходиться в акті перевірки від 24.10.2014 року № 3433/15-51-22-01/34801389 (пункт 3.8.3 Акту перевірки).

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 10.11.2014 року № 0004362203 20.11.2014 року звернувся до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області зі скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014 року № 0004362203.

Позивач, в адміністративному позові наголошує, що відповіді на його скаргу на час звернення з позовом до суду, він не отримував. Будь-яких доказів в спростування наведених обставин податковим органом до суду надано не було.

В подальшому не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням-рішення, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.10.2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лєман" задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 17.01.2017 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛЄМАН" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання позивача. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року ухвала від 17.01.2017 року була залишена без змін.

У зв'язку з чим, позивач повторно звернувся з позовом до суду про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 24.10.2014 року № 3433/15-51-22-01/34801389 відповідач зазначив, що за період, що перевірявся, ліміт залишку готівки в касі по підприємству не встановлювався, тобто дорівнює нулю згідно наданої директором ТОВ "Фірма "Лєман" довідки.

Відповідно до п.2.8 р.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Згідно п.7.23 гл.7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" від 15.12.2004р. №637 (із змінами та доповненнями) "для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з'ясовуються, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.

У зв'язку з чим, перевіряючі дійшли висновку, що позивачем порушено п. 2.8 гл.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" від 15.12.2004р. №637 із змінами та доповненнями, перевіркою встановлено перевищення встановлених лімітів залишків готівки в касі у сумі 48 835,67 грн.

Разом з чим, суд вважає такі висновки податкового органу не обґрунтованими з огляду на наступне.

Лімітування залишку готівки в касі означає, що підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку на кінець кожного робочого дня лише в межах встановленого ліміту залишку готівки в касі, що визначається установою банку щорічно протягом першого кварталу. До встановлення ліміту каси на поточний рік продовжує діяти ліміт попереднього (минулого) року. [

Підприємства, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюють ліміт каси та строки здавання готівкової виручки. Ліміт каси - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час. Готівку, що перевищує встановлений ліміт каси, здають до банку для зарахування на рахунки.

Основним нормативним документом, що регулює порядок установлення ліміту каси й строків здачі готівки для підприємств усіх форм власності, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.04р. № 637 . Згідно з п. 2.8 цього документа, підприємства можуть тримати у позаробочий час у своїх касах готівкову виручку в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Ліміт каси встановлюється всіма підприємствами, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті (крім релігійних організацій, що не ведуть підприємницької діяльності). Готівкова виручка, що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Кожне підприємство визначає ліміт залишку каси з урахуванням режиму й специфіки своєї роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів, строків здачі готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо.

Так, ліміт каси може визначатися виходячи з середньоденних надходжень або середньоденної видачі готівки. Вибір методу розрахунку залежить від специфіки діяльності і визначається рішенням керівника підприємства. При цьому якщо ліміт каси встановлюється на підставі середньоденних надходжень, то при його розрахунку враховуються всі суми надходжень готівкової виручки.

До виручки, згідно з п. 1.2 Положення №637, належать як суми отриманих готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), так і надходження від операцій, безпосередньо не пов'язаних з реалізацією (у т. ч. погашення дебіторської заборгованості, внески до статутного фонду, повернення невикористаних підзвітних сум тощо). У розрахунку не беруть участі тільки суми надходжень з банку.

Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше за наступний робочий день банку (протягом операційного часу його роботи) або були використані підприємством (без попередньої здачі їх до банку і одночасного отримання з каси банку на вказані потреби) наступного дня на господарські потреби.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, які надійшли до кас підприємств у вихідні і святкові дні і були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку (протягом операційного часу його роботи) і підприємства, або були використані підприємством (без попереднього здавання їх до банку й одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на господарські потреби (п. 5.10 Положення №637).

Згідно з пп. 5.2 Положення №637, установлення ліміту каси провадиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки у касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою).

Якщо ліміт каси не встановлено, то його прирівнюють до нуля (п. 5.9 Положення №637). У такому разі всю готівку, яку не здали і яка на кінець робочого дня знаходиться у касі, визнають понадлімітною. Крім того, невстановлення ліміту каси є порушенням законодавства з фінансових питань, яке тягне за собою адмінштраф у розмірі від 8 до 15 н.м.д.г. (від 136 до 255 грн) згідно зі ст. 164-2 КпАП .

Підприємства з невеликими обсягами касових операцій, у яких відповідний середньоденний показник, обчислений на підставі касових оборотів, дорівнює нулю або становить не більше 10 н.м.д.г., можуть установлювати ліміт каси у розмірі, що перевищує обчислений середньоденний показник, але не більше 10 н.м.д.г. (170,00 грн) (п. 5.4 Положення №637).

Порядок визначення ліміту залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) встановлено Положенням №637. Останні зміни внесені постановою НБУ від 06.06.2013 № 210 Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою , вони діють з 01.09.2013 р.

У розділі 5 Положення № 637 викладено порядок визначення строків здачі готівки в банк та розрахунку ліміту каси.

Для затвердження ліміту каси видається наказ керівника підприємства. Цей наказ ґрунтується на розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства. Ліміт каси затверджується на підставі спеціального розрахунку (додаток 8 до Положення № 637). Саме керівник підприємства (або уповноважена ним особа) приймає рішення, яким чином розраховувати ліміт каси: на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси (п. 5.3 Положення № 637). Зазвичай обирається той спосіб, який дасть найбільший розмір ліміту каси;

До розрахунку ліміту каси включаються абсолютно всі готівкові надходження до каси, крім надходжень із розрахункового рахунку підприємства. Визначення готівкових надходжень та позареалізаційних надходжень міститься у п. 1.2 Положення № 637.

Розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі ведеться за формою додатка 8 до Положення № 637. Для розрахунку беруться показники (суми надходження або видачі готівки) будь-яких трьох місяців підряд з останніх дванадцяти місяців. Якщо підприємство зацікавлене в збільшенні ліміту, воно може врахувати ті місяці, в яких такі показники були найбільшими.

Перевіркою встановлено перевищення встановлених лімітів залишків готівки в касі у сумі 48 835,67 грн.

Наказом №1-к від 01.10.2011 року по підприємству з 01.10.2011 року встановлено ліміт залишку готівки в касі підприємства, розміщеного за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 20/3, в розмірі 2 720,00 грн. При розрахунку використовувалися данні надходження та видатку готівкових коштів за липень, серпень та вересень 2011 року.

Крім того, на підтвердження встановлення на підприємстві ліміту готівки позивачем надано до суду Витяг із журналу обліку наказів з основної діяльності ТОВ "Фірма "Лєман"

Відповідно до п. 85.1, 85.2, 85.4, 85.7, 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису. Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 86.7 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на жовтень 2014 року) визначено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки . Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків .

Тобто, Податковим кодексом України (в редакції, чинній станом на жовтень 2014 року) визначено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Крім того, у разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Фірма Лєман 30.10.2014 року звернулося до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області з письмовими запереченнями на акт №3433/15-51-22-01/34801389 від 24.10.2014 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Фірма Лєман (код ЄДРПОУ 34801389) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2014 рік. В зазначених запереченнях зазначається, що перевіряючими в ході перевірки не враховано, що на підприємстві було затверджено ліміт залишку готівки в касі Наказом №1 від 01.10.2011 року, який становить 2 720,00 грн., отже позивач вважає, що сума, яка виникла у наслідок порушення п. 2.8 гл. 2 Положення №637 від 15.12.2004 року, а саме перевищення встановлених лімітів залишки готівки у касі, складає 6 686, 82 грн. У зв'язку з чим позивач просив податковий орган переглянути висновки акту перевірки №3433/15-51-22-01/34801389 від 24.10.2014 року з урахуванням копій документів, наданих підприємством ТОВ Фірма Лєман , та надати можливість платнику податків ТОВ Фірма Лєман (його уповноваженій особі або представнику) прийняти участь у розгляді заперечень. До заперечень позивачем були додані копію наказу №1-к та розрахунку ліміту від 01.10.2011 року.

Проте відповідач в порушення п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України не повідомив позивача про розгляд його заперечень та безпідставно не врахував надані до заперечень додаткові докази, оскільки вони спростовують висновки викладені в акті перевірки, та прийняв оскаржене повідомлення-рішення рішення.

Доказів повідомлення позивача про розгляд заперечень, а також обґрунтованих пояснень, чому не були враховані додаткові документи під час розгляду заперечень, представником відповідача до суду надано не було.

У відповіді на заперечення до акту податковий орган зазначив, що в ході перевірки директором ТОВ Фірма Лєман Османовим В.Ф. надана довідка в якій вказано, що за перевіряє мий період з 01.07.2011 року по 31.06.2014 року на підприємстві ліміт залишку готівки в касі не встановлювався тобто дорівнює нулю, а також наданий журнал реєстрації наказів не містить запису щодо реєстрації наказу від 01.10.2011 року №1-к Про затвердження ліміту каси.

Незважаючи на вимоги суду та процесуальний обов'язок за ч.2 ст.71 КАС України, відповідач не надав суду матеріали позапланової перевірки, у тому числі довідку, на підставі якої в Акті зафіксована обставина невстановлення ліміту готівки на підприємстві.

Отже, на думку суду, в даному випадку під час розгляду заперечень позивача з додатковими доказами відповідач безпідставно їх не врахував, крім того посилання податкового органу на відсутність в журналі реєстрації наказів наказу №1-к від 01.10.2011 року спростовується матеріалами справи (а/с-46).

З урахування викладеного суд дійшов висновку про недоведеність висновків акту перевірки №3433/15-51-22-01/34801389 від 24.10.2014 року в частині порушення позивачем - п.2.8 гл.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ст.. 71 КАС України саме на відповідачеві, як суб'єкта владних повноважень, лежить обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, який в даній справі не дотриманий.

Також суд погоджується з тим, що оскаржуване повідомлення-рішення не визначає, яке порушення, допущене позивачем, слугувало підставою для застосування штрафних санкцій, оскільки п.1 абз.2 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки №436/95 від 12.06.1995р. нормативно визначає відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки, а не само порушення.

Тобто податковим повідомленням-рішенням, що оскаржується, застосовано штрафні санкції за невідомо яке порушення, що свідчить про його протиправність.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку що спірне податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту перевірки від 24.10.2014 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не доведена правомірність податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014 року №0004362203 відповідно до норм чинного податкового законодавства, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню, а спірне рішення скасуванню як протиправне.

Керуючись 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ЛЄМАН" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.11.2014 року №0004362203.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ЛЄМАН" за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 1600(одна тисяча шістсот)грн.00коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян