Постанова

від 18.05.2017 по справі 911/3356/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2017 р. Справа№ 911/3356/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від прокуратури: Кулішенко О.Ю. - посв. №034764 від 05.08.ю2015 року;

від відповідача 1: Сенько О.В. - представник за дов. №2-15/140 від 10.01.2017 року;

від відповідача 2: Банах О.Л. - представник за дов. б/н від 14.04.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю "СІТІ"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року

у справі № 911/3356/13 (суддя: Наріжний С.Ю.)

за позовом Броварського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави

до Броварської міської ради

Товариства з обмеженої відповідальністю "СІТІ"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Броварській міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Броварської міської ради (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженої відповідальністю "СІТІ" (далі - відповідач 2) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення Броварською міжрайонною прокуратурою перевірки додержання вимог земельного законодавства на території м. Бровари встановлено порушення Броварською радою вимог положень ст.ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні під час прийняття рішення № 75-04-24 від 05.07.2002 року Про надання в оренду земельних ділянок (далі - спірне рішення). Пунктом 6.12. спірного рішення ТОВ Сіті надано земельну ділянку площею 17,4655 га за рахунок порушених земель резервних територій міста для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу - землі комерційного використання, по вул. Кутузова в районі радіопередавального центру терміном на 45 років. На підставі спірного рішення між Броварською міською радою та ТОВ "СІТІ" 16.02.2005 року було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Київській регіональній філії центру Державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.02.2005 року за № 040533800007.

На думку позивача, Броварською радою в порушення вимог ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України щодо порядку погодження проекту відведення земельної ділянки та п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , відповідно до якої виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, не приймалося рішення про надання згоди на розроблення проекту відведення ТОВ Сіті земельної ділянки площею 17,4655 га для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу - землі комерційного використання, по вул. Кутузова в районі радіопередавального центру та не приймалось рішення про затвердження такого проекту.

Позивач також зазначав, що передумовою спірного рішення Броварської ради від 05.07.2002 року № 75-0424 "Про надання в оренду земельних ділянок", було рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 20.03.2002 року № 126 "Про припинення права користування земельними ділянками суб'єктам підприємницької діяльності, надання дозволу на виготовлення технічної документації", підпунктом 2.9 пункту 2 якого надано дозвіл ТОВ Сіті на підготовку технічної документації з укладенням договору оренди на земельну ділянку площею 19,4 га в районі радіопередавального центру по вул. Кутузова.

Оскільки, підпункт 2.9 пункту 2 рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 20.03.2002 року № 126 було прийнято виконавчим комітетом із перевищенням його повноважень, рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 29.05.2013 року № 238 "Про розгляд подання Броварської міжрайонної прокуратури Київської області від 24.05.2013 року за № 2718 вих. Про усунення порушень земельного законодавства його було скасовано.

Тому, на думку позивача, підлягає визнанню незаконним та скасуванню п. 6.21 спірного рішення Броварської міської ради Київської області від 05.07.2002 року № 75-0424 "Про надання в оренду земельних ділянок" та визнанню недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.0.2005 року укладений із ТОВ Сіті .

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року у справі №911/3356/13 позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Броварської міської ради Київської області від 05.07.2002 року № 75-0424 "Про надання в оренду земельних ділянок". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.02.2005 року, укладений між Броварською міською радою Київської області та Товариством з обмеженої відповідальністю "СІТІ", площею 17,4655 га для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу, що заходиться по вул. Кутузова в районі передавального центру терміном на 45 років, зареєстрований у Київській регіональній філії центру Державного земельного кадастру, про у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.02.2005 року за № 040533800007. Стягнуто з Броварської міської ради Київської області в доход державного бюджету України 1147,00 грн судового збору. Стягнуто з Товариства обмеженої відповідальністю "СІТІ" в доход державного бюджету України 1147,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженої відповідальністю "СІТІ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року у справі № 911/3356/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові Броварському міжрайонному прокурору Київської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з'ясовано повноважень прокурора виступати позивачем у даній справі. Зазначив, що звертаючись із позовом прокурор у позовній заяві не обґрунтував, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, не вказав про необхідність їх захисту та неправильно зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. На думку скаржника, суд першої інстанції, незважаючи на заяву представника Товариства, безпідставно не застосував положення законодавства про позовну давність, помилково вважаючи, що прокурором не пропущено цей строк.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року у справі № 911/3356/13, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення розгляду даної апеляційної скарги до вирішення пов'язаною з нею справи Броварського міськрайонного суду Київської області адміністративної справи № 361/7882/13-а та набрання законної сили рішення у зазначеній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року у справі № 911/3356/13, апеляційне провадження у справі № 911/3356/13 за позовом Броварського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави до Броварської міської ради, Товариства з обмеженої відповідальністю "СІТІ" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки зупинено до остаточного вирішення пов'язаної з нею справи Броварського міжрайонного суду Київської області адміністративної справи №361/7882/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті" до виконавчого комітету Броварської міської ради про визнання нечинним рішення комітету від 29.05.2013 року №238 "Про розгляд подання Броварської міжрайонної прокуратури Київської області від 24.05.2013 року за № 2718 вих. "Про усунення порушень Земельного кодексу України".

Листом № 2-15/912 від 17.02.2017 року Броварська міська рада Київської області повідомила суд, що 08.06.2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області була прийнята постанова у даній справі.

Протоколом автоматичної зміни колегії суддів від 22.02.2017 року, у зв'язку з припинення повноважень судді Рєпіної Л.О., було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/3356/13 нову колегію суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю "СІТІ" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року у справі № 911/3356/13 було прийнято до провадження.

Розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів та неодноразово відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від відповідача 1 надійшло клопотання про припинення провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України та відсутній предмет спору.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання, колегія суддів дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.

У судовому засіданні 18.05.2017 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року по справі №911/3356/13 залишити без змін а апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю "СІТІ" - без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні відповідач 1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року по справі №911/3356/13 залишити без змін а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженої відповідальністю "СІТІ" - задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області "Про припинення права користування земельними ділянками суб'єктам підприємницької діяльності, надання дозволу на виготовлення технічної документації" від 20.03.2002 року № 126 надано дозвіл на підготовку технічної документації з укладання договору оренди Товариству з обмеженої відповідальністю "СІТІ" на земельну ділянку площею 19,4 га в районі радіо передавального центру по вул. Кутузова.

Рішенням Броварської міської ради Київської області від 05.07.2002 року № 75-0424 "Про надання в оренду земельних ділянок" надано Товариству з обмеженої відповідальністю "СІТІ" земельну ділянку площею 17,4655 га за рахунок порушених земель резервних територій міста для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу - землі комерційного використання, що заходиться по вул. Кутузова в районі передавального центру терміном на 45 років (п. 6.12. рішення).

16.02.2005 року між Броварською міською радою та Товариством з обмеженої відповідальністю "СІТІ" укладено договір оренди земельної ділянки від 16.0.2005 року, площею 17,4655 га для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу, що заходиться по вул. Кутузова в районі передавального центру терміном на 45 років, зареєстрований у Київській регіональній філії центру Державного земельного кадастру, про у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.02.2005 року за № 040533800007.

Учасниками судового процесу підтверджено, що за актом прийому - передачі земельної ділянки від 16.02.2005 року Броварська міська рада передала, а Товариство з обмеженої відповідальністю СІТІ прийняло земельну ділянку площею 17.4655 га для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу, що заходиться по вул. Кутузова в районі радіопередавального центру.

24.05.2013 року за № 2718 Броварською міжрайонною прокуратурою Київської області Броварському міському голові Сапожку І.В. було внесено подання про усунення порушень вимог Земельного кодексу України з вимогою, зокрема, скасувати рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 20.03.2002 року № 126.

Пунктом 3 рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 29.05.2013 року № 238 "Про розгляд подання Броварської міжрайонної прокуратури Київської області від 24.05.2013 року за № 2718 вих. про усунення порушень Земельного кодексу України" скасовано підпункт 2.9. пункту 2 рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Про припинення права користування земельними ділянками суб'єктам підприємницької діяльності, надання дозволу па виготовлення технічної документації від 20.03.2002 року № 126.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2016 року прийнятою у справі № 361/7882/13-а, позовні вимоги ТОВ Сіті до виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення Броварського виконавчого комітету від 29.05.2013 року № 238 Про розгляд подання Броварської .міжрайонної прокуратури Київської області від 24.05.2013 року за № 2718 вих. про усунення порушень Земельного кодексу України . Вказана постанова набрала законної сили 22.06.2016 року та в касаційному порядку не оскаржувалася.

Згідно із ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, рішення Броварського виконавчого комітету від 29.05.2013 року № 238, на яке посилався позивач у позові як на доказ незаконності рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Про припинення права користування земельними ділянками суб'єктам підприємницької діяльності, надання дозволу па виготовлення технічної документації від 20.03.2002 року № 126, скасовано, як протиправне. В свою чергу, рішення Броварського виконавчого комітету від 20.03.2002 року № 126 Про припинення права користування земельними ділянками суб'єктам підприємницької діяльності, надання дозволу на виготовлення технічної документації , яким надано дозвіл ТОВ Сіті на підготовку технічної документації із землеустрою з укладенням договору оренди на земельну ділянку, площею 19.4 га в районі радіопередавального центру по вулиці Кутузова у м. Броварах Київської області є чинним.

Вказане рішення виконкому Броварської ради від 20.03.2002 року № 126 було передумовою прийняття Броварською міською радою оскаржуваного рішення від 05.07.2002 року № 75-04-24.

Згідно ст. 13 Конституції У країни земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Зі змісту статті 12 Земельного кодексу убачається, що розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, зазначена норма Земельного кодексу кореспондується із положеннями Закону України від 21.05.1997 року № 280/97 - ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до пункту 34 статті 26 якого питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частина 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містить вичерпний перелік повноважень міських рад, які належать до їх виключної компетенції. Всі інші повноваження рада може делегувати, зокрема своєму виконавчому комітетові.

Відповідно до п.п. 9 п. б ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин належать делеговані повноваження, зокрема, щодо погодження проектів землеустрою.

Броварська міська рада Київської області рішенням від 14.01.2002 року № 472-33-23 Про делегування повноважень міської ради в галузі регулювання земельних відносин делегувала виконкому Броварської міської ради повноваження в галузі регулювання земельних відносин, зокрема, визначені:

- пунктом в статті 12 Земельного кодексу України (надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності), крім повноважень щодо надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності для розміщення і обслуговування автозаправочних станцій, автостоянок і базарів:

- пунктами г-к ст. 12 Земельного кодексу, а саме:

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл. селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл. селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

- пунктом 2 ст. 20 Земельного кодексу, а саме: зміна цільового призначення земель із затвердженням проектів землеустрою.

Отже, питання землеустрою, у тому числі щодо погодження та затвердження проектів землевідведення, були делеговані Броварською радою своєму виконавчому комітетові.

Тобто, для відповідача механізмом отримання дозволу для виготовлення технічної документації із землеустрою, скористався існуючим шляхом звернення до виконкому Броварської міської ради.

Відповідно до ст. 184 Земельного кодексу України зміст землеустрою, зокрема, становлять: підготовка документів, що посвідчують право власності або право користування землею: розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель, тощо.

Технічна документація із укладення договору оренди земельної ділянки та проект відведення є видами документації із землеустрою, яка є складовою змісту землеустрою (стаття 184 Земельного кодексу).

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Про припинення права користування земельними ділянками суб'єктам підприємницької діяльності, падання дозволу на виготовлення технічної документації від 20.03.2002 року № 126 (підпункт 2.9. пункту 2) надано дозвіл на підготовку технічної документації з укладання договору оренди Товариству з обмеженої відповідальністю СІТІ .

Приймаючи зазначене рішення, виконком діяв в межах делегованих Радою повноважень на підставі рішення останньої від 21.01.2002 року №472-33-23.

Разом з тим, Київський апеляційний господарський суд звертає увагу, що за приписами ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки (ч. ч. 3. 5 ст. 123 Земельного кодексу України).

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про падання земельної ділянки (ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України).

Однак, сторонами не надано та в матеріалах справи відсутній проект відведення земельної ділянки площею 17,4655 га по вул. Кутузова в районі передавального центру м. Бровари Товариству з обмеженої відповідальністю СІТІ . Матеріали справи також не містять рішення Броварської міської ради чи її виконавчого комітету про затвердження проекту відведення зазначеної земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд оцінюючі передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення за відсутності в матеріалах справи затвердженого проекту землевідведення не може визнати дотримання Броварською міською радою всіх необхідних процедур прийняття відповідного рішення згідно земельного законодавства України.

Таким чином посилання прокуратури викладені в позовній заяві є обґрунтованими.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що як у суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності до вимог прокуратури.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 Цивільного кодексу України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення. Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Спірне рішення Броварської ради було прийняте та набуло чинності 05.07.2002 року, отже, позовна давність за вимогами про визнання цього рішення незаконним спливла 06.07.2005 року.

Відповідно до ч.ч. 2. 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Як свідчать матеріали справи прокурор звернувся до Господарського суду Київської області із зазначеною позовною заявою 28.08.2013 року, тобто із значним пропуском встановленого строку позовної давності.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами ТА 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ),

Прокурор звернувся із зазначеним позовом більш ніж через одинадцять років після прийняття Броварською радою спірного рішення, що безумовно утрудняє подання відповідачами необхідних доказів на підтвердження своїх заперечень, ці докази можуть бути неповними через сплив часу.

Суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідача щодо позовної давності, послався на статтю 268 Цивільного кодексу України, зокрема на пункт 4 частини першої цієї статті, відповідно до якої на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20.12.2011 року Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України виключено. Цей Закон набрав чинності 15.01.2012 року.

Відповідно до п. 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Суд першої інстанції, відмовляючи в застосуванні позовної давності, залишив поза увагою, що положення п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення ст. 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі № 6-178цс15, у справі №6-2165цс15, від 30.11.2016 року у справі №6-413 цс16).

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що для правильного застосування ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.

Прокурор зазначає, що йому стало відомо про порушення заявлених прав під час проведення перевірки.

Натомість, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України Про прокуратуру (у редакції, що була чинною на момент прийняття спірного рішення ради) прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України в рішенні від 10.09.2008 року № 15-рп/2008 у справі № 1-29/2008 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 1, частини першої статті 7, статей 8, 9, 10, частини четвертої статті 14, статті 17, частини першої статті 20, частини третьої статті 29 Закону України "Про прокуратуру" (справа про повноваження прокуратури відповідно до пункт) 9 розділ) XV "Перехідні положення" Конституції України) щодо права прокурора брані участі, у засіданнях відповідних органів зазначив, що це дає змогу прокурору висловити позицію прокуратури щодо кола питань, які розглядаються, та можливих порушень, що підвищує ефективність здійснення нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів. На засіданнях думка прокурора не є обов'язковою, але у разі прийняття незаконного рішення прокурор має можливість у стислі строки вжити заходів прокурорського реагування.

Участь, прокурора у засіданнях органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування є одним із способів виявлення та реагування на порушення закону під час прийняття зазначеними органами незаконних нормативно-правових актів, а також здійснення прокурорського нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина та додержанням законів з цих питань. Цє повністю узгоджується з положеннями п. 5 ст. 121 Конституції У країни.

Наказом Генерального прокурора України від 02.10.1998 року № 2 Про організацію роботи органів прокуратури у здійсненні нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян та захисту інтересів держави (чинний на момент прийняття Броварською радою спірного рішення) органи прокуратури, у тому числі міжрайонних прокурорів, зобов'язано при взаємодії з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, військового управління, здійснювати заходи, спрямовані на фактичне усунення порушень закону та умов, що їм сприяли, виходячи з принципу незалежності і прокуратури від органів виконавчої влади. При цьому особливу увагу приділяти нагляду за відповідністю Конституції України та законам правових актів, що видаються цими органами. Не рідше, як один раз у квартал, незалежно від повідомлень про порушення, перевіряти законність актів, які ними видаються. Повніше використовувати право прокурора брати участь у засіданні рад, їх виконавчих комітетів, колегій державних органів, військових рад.

Таким чином, прокурор мав об'єктивну можливість та повинен був знати про оскаржуване рішення Броварської міської ради ще у момент його прийняття.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що прокурор в позовній заяві та поясненнях по справі не посилається на поважні причини пропуску строку позовної давності, під час розгляду справи судом таких причин також не встановлено.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знатті про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016 року у справі за №6-2469 цс16.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В силу ч. ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки є похідною до вимог про визнання незаконним та скасування рішення Броварської міської ради Київської області від 05.07.2002 року № 75-0424 "Про надання в оренду земельних ділянок" щодо яких суд дійшов висновку про відмову в позові, відповідно, вимога про визнання договору оренди земельної ділянки не підлягає задоволенню так як окремих підстав його недійсності не встановлено.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, згідно п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року по даній справі підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального права, в порядку п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Товариства з обмеженої відповідальністю "СІТІ" - підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при відмові в позові - на позивача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю "СІТІ" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року у справі №911/3356/13 - скасувати та прийняти нове рішення, яким -

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з прокурори Київської області (01601, Київ-601, бул, Л. Українки,27/2), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства обмеженої відповідальністю "СІТІ" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Будьоного, 25, код ЄДРПОУ 31785862), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду 1147,00 грн (одна тисяча сто сорок сім гривен 00 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №911/3356/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк